Юридичні новини

Сторінка Головного управління юстиції в Чернівецькій області та обласної організації Союзу юристів України
▶▶Розглянути й відповісти в строк ▶▶Заповіт потребує посвідчення ▶▶Спільний заповіт подружжя ▶▶Держава дбає про народжуваність ▶▶

Розглянути й відповісти в строк

Звернення громадян в органах державної влади розглядаються відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», інших нормативних актів з цього питання.
Громадянин має право оскаржити дії органів влади, які порушують його права й законні інтереси чи свободи, створюють перешкоди для здійснення громадянином його прав, законних інтересів чи свобод, незаконно покладають на нього які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення громадян можуть бути усними чи письмовими. Сюди належать заяви, скарги та пропозиції.
Будь-яке звернення повинно відповідати певним вимогам: має бути зазначене прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, письмове звернення має бути підписане із зазначенням дати. В разі недотримання цих вимог звернення повертається заявнику без розгляду протягом 10 днів від його надходження. Непідписане прізвищем заявника звернення вважається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення до одного й того ж органу від одного й того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше звернення вирішене по суті.
Законом передбачено терміни розгляду звернень громадян (ст. 20 Закону): звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їхнього надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення – невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їхнього отримання. Коли в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного державного органу або його заступник установлюють необхідний термін для його розгляду, але при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Юрій СКУТАР, провідний спеціаліст ГУ юстиції

Заповіт потребує посвідчення

Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавство України передбачає певні гарантії достовірності заповіту. Однією з таких гарантій є посвідчення заповіту.

Чинне законодавство України визначає коло осіб, які мають право посвідчити заповіти, а саме: *нотаріуси, *посадові, службові особи органів місцевого самоврядування та *інші посадові, службові особи.
Як правило, посвідчення заповітів належить до компетенції нотаріусів. Відповідно до ч. 2 ст. 1 3акону України «Про нотаріат», ставити посвідчувальний напис на заповітах мають право державні та приватні нотаріуси.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. На прохання особи записати заповіт з її слів нотаріус може це зробити власноручно або за допомогою технічних засобів. При цьому заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках.
Якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою органу місцевого самоврядування (виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад).
Цивільне законодавство України передбачає перелік посадових, службових осіб, які мають право посвідчувати заповіти певних категорій громадян за наявності не менш, як двох свідків в обов’язковому порядку:
– головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар лікарні, госпіталю, іншого стаціонарно-го закладу охорони здоров’я посвідчує заповіт особи, яка перебуває на лікуванні в цій лікарні, госпіталі чи стаціонарному закладі охорони здоров’я;
– начальник госпіталю посвідчує заповіт особи, яка перебуває на лікуванні в цьому госпіталі;
– начальник, його заступник з медичної частини, старший або черговий лікар госпіталю, санаторію, іншого військоволікувального закладу посвідчує заповіт військовослужбовця чи іншої особи, яка перебуває на лікуванні в цьому госпіталі, санаторії, іншому військово-лікувальному закладі;
– директор/головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів посвідчує заповіт особи, що проживає в цьому будинку;
– капітан морського чи річкового судна, яке ходить під прапором України, посвідчує заповіт особи, яка перебуває під час плавання на цьому судні;
– начальник пошукової, арктичної або іншої експедиції посвідчує заповіт особи, яка перебуває в цій експедиції;
– командир (начальник) військових частин, з’єднань, військово-навчальних закладів посвідчує заповіт військовос-лужбовця або робітника, службовця, члена сім’ї військовослужбовця в пунктах дислокації цих частин, з’єднань, установ або закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії;
– начальник місця позбавлення волі посвідчує заповіт особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі;
– начальник слідчого ізолятора посвідчує заповіт особи, що утримується під вартою.
Бувають випадки, коли заповіт визнається недійсним, а саме: *заповіт, складений особою, яка не мала на це права, *заповіт, складений із порушенням вимог стосовно його форми та посвідчення. За позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійсним, коли буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Наприклад, складання заповіту під впливом насильства спадкоємця.

Василь РЕНДЮК, перший заступник начальника ГУ юстиції

Спільний заповіт подружжя

Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, визначено ст.1243 Цивільного кодексу України (далі – ЦК). Згідно з ч.3 ст.368 ЦК, спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Але предметом спільного заповіту не може бути особиста приватна власність кожного з подружжя. Зокрема, набуте до шлюбу майно, майно, набуте в шлюбі, але на підставі договору дарування, або в порядку спадкування, або придбане за кошти, які належали особисто одному з них.
Особливістю спільного заповіту є те, що після смерті одного з подружжя цей заповіт змінювати вже не можна. Кожен з подружжя має право відмовитися від спільного заповіту лише за життя обох, при цьому така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
В разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив, і нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в ньому.
Згідно із Законом України «Про нотаріат» ця нотаріальна дія може вчинятися лише державними нотаріусами, а в населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.
В разі смерті останнього з подружжя право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. А заборона відчуження успадкованого майна нотаріусом знімається при одержанні повідомлення про смерть другого з подружжя (на підставі свідоцтва органу цивільного стану про смерть), що склало спільний заповіт.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. № 7-93 за нотаріальні дії щодо посвідчення заповітів встановлюється ставка державного мита у розмірі 0.05 НМДГ.

Іван СУШИНСЬКИЙ, начальник ГУ юстиції в Чернівецькій області

Держава дбає про народжуваність

Допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2007 року, надається у розмірі 12240 гривень– на першу дитину, 25000 гривень – на другу дитину, 50000 гривень – на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини – 4840 гривень, третьої та наступної дитини – 5000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620 гривень щомісяця), на другу дитину – 24 місяці (по 840 гривень щомісяця), на третю і наступну дитину – 36 місяців (по 1250 гривень щомісяця) рівними частинами.
Розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною. В разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їхнього числа вважається наступною.
У випадку, коли перша дитина померла, а народжується друга, розмір допомоги при народженні складе 25000 гривень. Якщо жінка, перебуваючи у другому шлюбі, народжує дитину, яка у цьому шлюбі є першою, але в цій сім’ї виховуються двоє старших рідних дітей чоловіка, допомога буде призначена в розмірі 50000 гривень, як на третю дитину. Якщо жінка, яка народжує третю дитину, перших двох передала на виховання до дитячого будинку, допомога при народженні дитини буде надана в розмірі 12240 гривень, як на першу дитину.
Коли дитина народжується у матері, у якої є повнолітня дитина, яка проживає окремо або разом з матір’ю, допомога буде призначена як на другу дитину в розмірі 25000 гривень.
Для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, який посвідчує особу, подаються такі документи:
1) заява одного з батьків (усиновителя, опікуна); 2) копія свідоцтва про народження дитини; 3) оригінал довідки, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення допомоги при народженні дитини.
Особи, які звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім’ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.
Усиновителі та опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Надія ТАРНАВСЬКА, головний спеціаліст ГУ юстиції

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *