Екологічна катастрофа, подібна до Грибовицької, була і в Чернівцях, але без жертв

Екологічна катастрофа з людськими жертвами, що сталася на Грибовицькому сміттєзвалищі поблизу Львова – це сигнал тривоги для комунальних служб, працівників Міністерства надзвичайних ситуацій, екологічної інспекції, департаментів екології обласних державних адміністрацій і мешканців населених пунктів, розташованих поблизу місць складування твердих побутових відходів (ТПВ). Адже таке загорання може відбутися на будь-якому сміттєзвалищі, що заповнюється тривалий час. Тромбування ТПВ призводить до ущільнення і зменшує надходження кисню повітря, що створює ідеальні умови для анаеробного перетворення органічних відходів за допомоги бактерій. Глибинні шари полігону ТПВ – це практично біохімічний реактор, де відбуваються некеровані численні перетворення органічних відходів (залишків продуктів харчування, тканин, паперу, рослин, шкіри тощо). Один із продуктів перетворення ТПВ – горючий газ метан, який використовують мільйони громадян України на своїх кухнях. З однієї тонни органічних відходів може утворитися майже 150 м3 метану. (Див. публікацію у ч.    «Версій» за ..  травня)  Цей газ легший від повітря і тому він крізь порожнини звалища проникає до поверхні. Будь-який спалах вогню чи іскра призводить  до загорання метану – наслідки нам добре відомі. Дим від згорання ТПВ  містить винятково токсичні діоксини. Дуже шкідливими для людини є й продукти неповного термічного розкладу пластичних мас: вони уражають перш за все органи дихання.

lwow

 

плашка

Глибинні шари полігону твердих побутових відходів – це біохімічний реактор.

 

Гасити водою сміттєзвалище, що загорілося, небезпечно. Відходи, як губка, всмоктують воду. За досягнення певної критичної маси може відбутися зсув вологих ТПВ. На Грибовицькому полігоні ТПВ такий зсув призвів до загибелі чотирьох чоловік.

Утворення в об’ємі сміттєзвалища газів та їхній вихід на поверхню призводить до формування нових порожнин і проваль на полігонах ТПВ. Якщо сміттєзвалища були засипані, а на їхній  території збудовані споруди, в майбутньому це може призвести до жахливих катастроф і руйнувань.

Надзвичайно важлива проблема – рідкі стоки сміттєзвалищ. Вони дуже токсичні, містять хімічні речовини мало не половини відомих хімічних елементів. Ніхто ніколи такі стоки не очищав; вони потрапляють у потічки, а далі в річки і з продуктами харчування та воою надходять до нашого столу.

Полігон ТПВ горів свого часу на околиці Чернівців у районі «Роша Стинка». Загорання час від часу повторювалося і дим було добре видно навіть з центра нашого міста. Обурені громадяни перекрили дорогу машинам, що перевозили відходи з міста. Тільки такі рішучі дії жителів змусили органи місцевого самоврядування шукати і знайти нове місце для полігону ТПВ.

Природно, що виникає питання: чи можна запобігти загоранню метану на полігонах ТПВ? Звичайно, можна, як це і роблять в цивілізованих країнах. Бо там під час заповнення полігону ТПВ створюють умови для збирання метану. Для цього на різних глибинах сміттєзвалища прокладають перфоровані труби, з’єднані між собою. Зібраний газ очищують і використовують для різних потреб – виробництва електроенергії, нагрівання води для комунальних потреб, приготування їжі тощо. Технології видобування і використання горючого газу сміттєзвалищ добре відомі, нічого нового вигадувати не треба. Але для впровадження цих технологій потрібно вкласти кошти. Науковці вважають, що альтернативи керованому біохімічному процесу перетворення побутових органічних відходів немає. Більше того, в Україні використання газу сміттєзвалищ може бути гідним внеском у розв’язання енергетичної незалежності держави.

Ярема ТЕВТУЛЬ, доктор хімічних наук, професор, член НСЖУ

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *