Байдужість чи розчарування? У Костинцях люди активніше збираються на похорон, аніж на сходку села…

На загальні збори – заслухати річний звіт сільського голови Віктора Масіяна, обговорити найбільш нагальні костинецькі проблеми – прийшло лише півсотні людей із 1800 жителів! Решта селян подалися на похорон односельчанина.

У прохолодній залі почалися суперечки: проводити сходку зараз чи перенести її? А якщо наступного разу людей прийде ще менше? Це ж не секрет, що на загальні збори у більшості буковинських сіл люд збирається вкрай неохоче. Подібні збори цікаві хіба що місцевим сільськім посадовцям і сільчанам переважно похилого віку. Молодь сходки зневажливо ігнорує. Але ж тільки громада може змінити життя села на краще… 

DSC_1291

Від самого початку сільський голова вагався: відкривати збори чи ні…

– Прикро, що  в Костинцях така маленька активність, – зауважив Іван Ілліка, заступник голови Сторожинецької районної ради. – Не хочу сказати, що в інших селах висока активність, але все ж краща. Я радив би активу села та сільському голові прийняти Статут громади. Закон про місцеве самоврядування не забороняє сьогодні прийняти його. Та це дозволило б назавжди позбутися зайвих звинувачень щодо самодіяльності. А для цього зберіть вуличні комітети, визначте найактивніших людей, які будуть вважатися представниками чи уповноваженими від певної вулиці, обумовте це в статуті. І нехай тоді на зборах буде лише 30 чоловік, але вони будуть чинними. І ті 30 обраних громадою матимуть право приймати рішення, яке будуть законними на території вашої громади.

Пригадую радянські часи, – продовжив п. Ілліка. – Збори проводилися у повному залі і навіть у проходах стояли люди, бо не було місць. Але це робилося хитро. Бо статут колективного господарства передбачав, що прихід на збори – це як вихід на роботу. Тобто, не вийшов на роботу – прогул. Якщо прогул – позбавлення права на додаткову оплату. Тож деякі елементи впливу можна було б узяти і з тих часів. Адже не все старе – погане.

Зрештою, загальні збори після двох годин роздумів таки відбулися, незважаючи на низьке представництво.

Відвідав костинецькі збори і депутат облради, член комісії з будівництва, транспорту, торгівлі та надзвичайних ситуацій Руслан Мельник. На подібних сільських сходках він не вперше, тож йому є з чим порівнювати. Тож така байдужість костинчан депутата просто вразила, особливо ж стурбувала неймовірно мала кількість молодих облич.

– Молодь – це рушійна сила, яка повинна працювати, – переконаний пан Мельник. – У тих селах, де молоді люди беруть участь у зборах та житті громади, є вже суттєві зрушення. вони хочуть жити краще і по-справедливості, тож вносять свої пропозиції, виникає дискусія і питання вирішується. Треба селянам доносити інформацію, аби на збори приходило більше людей. Бо збори громади мають велику силу. Люди приймають рішення, користні для низх та усієї громади, доводять їх до депутатів сільської ради, а ті повинні прислухатися до думки громади й дотримуватися її рішень.

Руслан Мельник змалював алгоритм діяльності сільських активістів: «Не завжди сільський голова може вирішити проблеми, які є в селі. Тому активні люди – депутати й прості громадяни – повинні письмово звертатися до районної влади, до нашої комісії з тією чи іншою проблемою. Подібні звернення обов’язково фіксуються, аналізуються… Наприклад, якщо в постійній комісії обласної ради знатимуть, що в такому-то селі чотири рази не прочищалася дорога, не було палива – в нас є усі підстави за можливості допомогти людям».

Якщо кожна людина витратить 1-2 дві години на місяць для свого села,  буде зроблено дуже багато роботи. Спільними зусиллями можна вирішити практично всі питання.

– У Костинцях сьогодні є проблема на центральній дорозі: люди планують копати шанці. Я запропонував наступне: щоби депутати сільської ради, громада зібрали підписи, звернулися до районної влади, до комісії обласної ради про те, що  громада частково за свої кошти береться копати кювети, і просить це стимулювати, виділивши якусь частину коштів. Тому що започаткування громад, які вкладають свої кошти, треба вітати, – наголосив Руслан Мельник.

…А загалом, якось дуже нецікаво і сумно видалося нам у Костанцях. Пригадалися збори у Михальчі, Тисівцях, Великому Кучурові, де пристрасті вибухали і вирували! А тут – ну просто на добраніч…

Любов КАФАНОВА, Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»

Іван Ілліка, про роботу виконавчого комітету і роботу сільської ради:

– Завжди на загальних зборах влада повинна звітувати про роботу, а громада давати оцінку діяльності комітету, сільському голові і голові виконавчого комітету. Чи зроблене те, що хотілося громаді? Звичайно, не зроблене. Бо коли не задовольняються бажання людини і послуги, які надаються, не відповідають вимогам, люди починають обурюватися, а з часом можуть збайдужіти та розчаруватися.

Найскладніше сьогодні – це стан доріг. Але треба об’єктивно до цього підходити: чи є можливість у сільського голови зробити їх за 16 тис грн, які має в бюджеті села? Ні! Ось тут якраз і можу прийти на допомогу самоорганізація громади, де люди разом повинні вирішувати питання. Хтось має можливість  внести трохи грошей, хтось не має. Але праця теж є важливою. Бо коли розглянути структуру затрат виконаних робіт, то понад  50% становить зарплатня. Тож хто забороняє людині виконувати якісь роботи? Я вважаю, що селяни повинні зрозуміти: вихід один – братися до робити!

Ну не можуть я зрозуміти ситуацію, коли вода тече дорогою, розмиваючи гравій, який весь час привозиться. Нема кому вийти  з хати і відвести воду у канаву?

Робота ж сільської ради була спрямована на забезпечення життєдіяльності таких закладів, як школи, садочки, заклади охорони здоров’я.

Якщо громада активна і дружна, то може вирішити багато питань. Наприклад, у Великому Кучурові і Тисовці громада зібралася і сказала: не хочемо їздити поганими шляхами. І люди десять років тому заасфальтували собі дорогу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *