У Чернівцях співав Тарас Курчик, долю якого змінило благословіння Папи Римського

kurchik-taras

Тарас Курчик співав у чернівецькому «METRO» на святкуванні 7-річчя компанії. Наживо, бо ніколи не користується «фанерою». Він дуже швидко й упевнено «завів» публіку: учасники свята співали й танцювали просто на майданчику перед торговельним комплексом. Пізніше пояснив, що навчився цього, працюючи у німецьких та польських нічних клубах, де мусив співати, коли всі їдять і нібито не звертають на тебе жодної увати. Єдине, що допомогало, – перебування «на своїй хвилі».

У світі Тараса Курчика знають нині більше, ніж в Україні. Та, попри свою зірковість (справжню, а не дуту!), він надзвичайно простий і приємний у спілкуванні, з колосальною позитивною енергією. Поспілкувавшись із ним, зрозуміла секрет його духовної зрілості: Тарас – дуже гармонійна людина. Та й загалом для українського шоу-бізнесу він є фігурою нестандартною. Його неодноразово запрошували працювати «на підігріві» в західних зірок, але він вирішив «орати» вітчизняну ниву поп-культури. Курчика визнавали королем української данс-культури. Нині його англомовна пісня «I’m sorry» – серед європейських хітів відомих співаків, таких як Lady Gaga, Eminem, David Guetta тощо, посідає 12-те місце у хіт-параді серед ста найкращих пісень.

Уже шість разів він був з концертами в Італії, а ще – в Іспанії, Німеччині, Польщі, Канаді, Австралії.

– Чернівці для мене особливе місто, тут не просто почалася моя творча кар’єра, тут почалося фактично моє життя, – розповів Тарас – Далекого вже 1989 року я розділив з Андрієм Миколайчуком, тоді лисим і босим, найвищу, другу сходинку (бо першого місця не присуджували) на І Всеукраїнському фестивалі «Червона рута». Я був наймолодшим учасником знаменної пісенної імпрези, простим хлопцем з Дрогобича, якому посміхнулася доля. Бо після фестивалю мої пісні зазвучали навіть на радіо та телебаченні інших країн. І я усвідомив, що можу працювати професійно.

Потім, у 90-х, був його хіт «Давай! Давай!», який звучав чи не на всіх FM-станціях. Кліп на цю пісню – один із перших українських кліпів з комп’ютерною графікою. Разом з оператором-постановником Олексієм Золотарьовим, який працює з Микитою Михалковим і брав участь у зйомках американського фільму «Титанік», відзняв і запустив кліп на пісню «Більше ніхто». До речі, авторство більшості пісень, які нині виконує Тарас Курчик, належить саме йому. Альбоми ж та кліпи Курчика переважно знімалися і записувалися за кордоном – у Польщі, Німеччині і навіть Амстердамі.

– Тарасе, ви – автор і виконавець офіційного Гімну до приїзду Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну «Нам Україну благослови». Як сталося, що автор попси став писати духовну музику?

– Усі ми родом з дитинства… Ще малим мріяв стати артистом, лікарем, як тато, або священником. Мабуть, тому й записую духовну музику, яка є моєю душею. Естрадна музика – це моє життя і мій бізнес, моя професія, зрештою. Якщо чесно, про альбом духовної музики я почав думати з чотирнадцяти років. Тоді ж почав писати й духовні речі. Але в конкурсі, який оголосили напередодні 2001 року, я не хотів брати участь. Та мої друзі наполягли. Гімн написав на слова Михайла Пелея і – переміг.

– Фактично, ви єдиний серед українських артистів, хто отримав благословення від Папи. Це щось змінило у вашому житті?

– Кардинально. У моєму житті почався зовсім новий етап життя, коли все вдається й щасливо реалізуються задуми. Та й сам момент благословення Святійшим Отцем був неймовірним. Я втратив відчуття простору і часу. То була одна хвилина, що тривала… вічність. Я бачив його голубі добрі та щирі очі. Коли ж я висловив Папі свої бажання, він простягнув руку і поклав її мені на обличчя…

Відтоді Тарас щорічно відвідує Ватикан: Папа видав йому пожиттєву візу. У Ватикані йому дух перехоплює на Софіївській площі, де стоїть українська церква.

– Колись я собі сказав: якщо буду вінчатися, то обов’язково в Римі у цій церкві, – загадково посміхнувся співак. – І ця мрія невдовзі має збутися…

До речі, з кожної закордонної подорожі чи гастролей Тарас повертається з… чаєм. Бо він – знавець чайної церемонії та колекціонер: у нього є упаковки, привезені з Англії, Німеччини, Італії, Канади, Польщі, Ватикану, Китаю, Індії, Японії.

Як справжній галичанин, Курчик віддає перевагу польській кухні, де зранку зазвичай споживається багато страв, як і в обід, а ось на вечір – зась.

Має Тарас і свої рецепти. Один із них – саме на часі:

Салат з хрону та яблук

Береться 150 г яблук, 20 г хрону, 50 г сметани, цукор і сіль. Хрін натирають на дрібній тертушці, а яблука – на великій. Змішують, у такий спосіб поливають сметаною та заправляють сіллю, цукром.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *