Поезія Тамари Севернюк не потребує коментарів та роз’яснень

 

Свою 34-ту  поетичну книгу «Зимний мятеж» Тамара Артемівна презентувала – для неї вже традиційно – у муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського. В маленькому конференц-залі бібліотеки зібралося 39 чоловік. Як сказала сама презентантка, найближчих. Журналісти, колеги по роботі, поети й письменники, творча молодь… Точну кількість дізналися не тому, що рахували присутніх: від 40 примірників привезених на презентацію новісіньких книжок на руках в авторки залишився один. Після імпрези вона підписала кожному подаровану книгу – і для кожного знайшла окремі, особливі слова. Адже зайвих, чужих тут не було.

Працівниці бібліотеки підготувалися «капітально», та після показу відеофільму Тамара Артемівна, як завжди, «перейняла кермо на себе»: не пустила презентацію у звичне русло привітальних промов, а надала слово віршам: усі охочі називали сторінку з нової книги, авторка відкривала її й читала звідти вірша. Або виймала стареньку випробувану гітару й співала свої слова на власні мелодії.

І вийшло цікавіше, ніж про поетесу сказав би професійний літературознавець: болі й радощі, відкриття і втрати – все, як у житті, склалося у своєрідну мозаїку Поетичного Слова Тамари Севернюк.

Вл. інф. Фото Раїси Рязанової

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *