Водохреща (Йордан) – останнє із зимових свят, яке називають Святками. Цього дня християни Східного обряду запасаються святою водою. Напередодні, у водохресний святий вечір, священнослужителі у храмах освячують воду. А на Йордан господар дому з усією сім’єю надпиває кілька ковтків освяченої води, а потім бере з-за ікони священну вербу й кропить святою водою увесь дім, прибудови та все майно, щоб уберегтися від біди, напасті та від злого ока. Після здійснення всіх цих обрядів свята вода ставиться до образів, оскільки не лише має цілющу силу, але й, за повір’ям, не псується.
свято
97 записів
«Чернівці немов завмерли на перехресті історії…», «Свято, по-європейськи, було вишуканим та елегантним, без зайвого пафосу», «Саме цього дня відчули той суто чернівецький дух, про який так багато говорять», – ці та інші думки можна було почути від чернівчан та гостей столиці Буковини, які 8-9 жовтня, не злякавшися похмурої погоди, активно долучилися до святкування 603-го Дня народження Чернівців.
Корзиночки зі шпинатом та козячим сиром, фарширована щука, телятина по-англійськи, а також тістечка тірамісу, панакота, шоколадний мус – перед різноманіттям страв, які готують студенти кафедри технології і організації ресторанного господарства Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, жоден гурман не встоїть. Недарма кажуть: справжній кухар – це талант. А оформити цей талант у професію допомагають саме в ЧТЕІ КНТЕУ
Єдиний «мінус» свята – сонце пекло немилосердно… Залишалося тільки дивуватися, як юним та дорослим артистам із сіл Сторожинеччини вдалося так легко і хвацько витанцьовувати у своїх мереживних народних строях, вовняних шкарпетках та кожушках. Але що поробиш, початок літа на Буковині видався вельми спекотним
У невеличкий гвинтокрил, лісову галявину, гніздечко для янголятка та хатинку мишеняти, і навіть у справжнісіньку каравелу з вітрилами перетворили свої дитячі візочки батьки, які взяли участь у «Параді дитячих колясок» Мамочки UA» до Дня захисту дитини.
Таку ідею проповідує вслід за святим чудотворцем Серафимом Саровським отець-монах Віктор ВЕРЯСКІН. Віктор Олексійович – особистість дивовижна, енциклопедично освічена, магнетично приваблива. Він, пристрасний дослідник релігійної культури, завжди відгукується на прохання виступити перед людьми, яких цікавлять проблеми буття. Хто є Бог? І ким є Я уцьому світі? У чому зміст життя людини і людства? Та й чи загалом є цей зміст?
Великдень – одне з головних церковних свят. І, зважаючи на сувору реальність, одне з найдорожчих. Щоби наповнити свій кошик, буковинцям доведеться викласти чималу суму.
На Василя й Маланку, 13 і 14 січня, вся Західна Україна щедрує й маланкує. Та наймасовіша, найекзотичніша, традиційно-стихійна, а тому ніколи не передбачувана переберія (від слова «перебиратися», тобто перевдягатися) відбувається в маленькому й дуже затишному містечку Вашківці на Вижниччині.
Важко дослідити тепер, чому День пам’яті першохристиянки Меланії трансформувався в українців у веселе свято. Але сьогодні, у надвечір’я «старого» Нового року вулицями Буковини гуляє Маланка. Одна з багатьох – у Чернівцях на Клокучці. Вона скромніша за вашківецьку, але цікава тим, що серед «артистів» – школярі. Організатор і душа цього дійства – учителька українознавства чернівецької ЗОШ №12 Надія КОВАЛЬЧУК.
Перший новорічний ранок у дитячому садочку – чудова й дуже відповідальна подія в житті кожної дитини та її батьків. Пісні, вірші та розповіді про Дідуся Мороза бородатого налаштовують на святковий лад. Та все ж, 2-х і 3-річних малят треба правильно підготувати до першої новорічної казки в їхньому житті.
«...Живіть у холодних гуртожитках, отримуйте мізерні стипендії, платіть хабарі, і... нехай тепле осіннє сонечко зігріває ваші юні серця» – приблизно так виглядало привітання для студентів із «професійним» святом.
Таким шляхом упродовж уже восьми десятиліть іде товариство «Обнова», створене на Львівщині скромним катехитом отцем Конрадом як перше українське католицьке студентське об’єднання під духовним проводом Митрополита Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого (тоді ректора Богословської Академії), десятиліттями плекане в еміграції і нарешті відроджене вже в шести містах сьогоднішньої України