Для Божих намірів немає перешкод
Таким шляхом упродовж уже восьми десятиліть іде товариство «Обнова», створене на Львівщині скромним катехитом отцем Конрадом як перше українське католицьке студентське об’єднання під духовним проводом Митрополита Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого (тоді ректора Богословської Академії), десятиліттями плекане в еміграції і нарешті відроджене вже в шести містах сьогоднішньої України.
Одразу після виникнення цей духовний осередок виходив за межі Академії, діяв у ширших рамках – державного університету, політехніки, торговельної академії… Нині нечисленні молоді українські патріоти, які сповідують клич «Україна понад усе» і по-іншому сприймають Вітчизну – у контексті Божих Законів, вміють зробити неможливе, запалити те, що вже майже згасло, і далі будувати «Україну для Бога» – справжню, таку, як слід. Бо ж для Нього – лиш найкраще.
Поспілкуватися напередодні Дня студентів з людьми, які були і залишилися частиною прогресивного студентства, тільки наразі на вищому рівні, – більш, ніж приємно!
Брати Лазаруки, старший з яких був серед засновників чернівецького Товариства студентів-католиків «Обнова», а молодший – активіст і президент Федерації українських католицьких академічних і студентських товариств, сьогодні обидва залишаються ідейними натхненниками і молодіжної «Обнови», і її «старшої» частини.
Незважаючи на те, що Мар’ян уже 5, а Тарас – 10 років, як не студенти. Та й сама «Обнова» урочисто відзначила вже своє 80-ліття! За ці роки навколо організації гуртуються інтелектуали з гострим молодіжним мисленням і міцною історично-патріотичною базою. У братів цікавимося, чим відрізняються студенти-католики від звичайних студентів.
Мар’ян: Думаю, майже нічим. В «Обнові» – такі ж студенти з такими ж інтересами – музика, спорт, походи… Назва «товариство студентів-католиків» – більшою мірою традиційна і символізує духовний зв’язок і солідарність із засновниками руху, аніж фіксує можливість вступу до нас винятково католиків чи тільки студентів. Членами організації можуть бути як люди інших віросповідань, так і різного віку. І це зазначено в статуті чернівецької «Обнови»: все дуже демократично. Більшість «обновлян» – греко-католики, але серед наших симпатиків є й православні, й римо-католики, й інші, які співпрацюють із нами вже понад десятиліття… Головна відмінність «обновлян» – будь-яку справу ми починаємо з молитви. Адже наша мета – «Обновити все в Христі». А це дуже широкий спектр діяльності.
Тарас: Я б узагальнив: студенти-католики – це люди, які ходять до церкви. І тут немає жодного примусу, бути в церкві – це поклик душі. Хоча це й не прицерковна, не релігійна організація, а саме громадська, яка виросла зі студентського середовища.
«Обнова»: спочатку робота, а потім формалізація
За таким принципом розпочинало свою діяльність товариство в Чернівцях (формалізували його Ірина Микитюк, Тарас Лазарук, Ігор Скутар та Олеся Павлючок), саме так нині працює і в Чорткові: спочатку люди спільно реалізують справи, і лише за рік-два реєструють організацію. «Обнова» виховує християнську еліту, яка знатиме своє коріння. І цей процес вбирає не лише моменти вишколу. В «Обнові» фахівці з різних галузей самозбагачуються у спілкуванні і доносять це спілкування до свого кола.
У Чернівцях «Обнова» найяскравіше заявила про себе двома вибуховими культурологічними подіями – фестивалем «Обнова-фест» (відбувся вже тричі) та «Дух лицарства» (провели два роки поспіль). На обидвох подіях молоді патріоти вже традиційно об’єднують не лише глядачів-учасників-відвідувачів, а й політиків-гілки влади-спонсорів-меценатів.
Тарас: Ми досить довго збиралися разом, влаштовували якісь акції, молилися, спілкувалися, відпочивали… І лише згодом зареєструвалися юридично. Зараз дуже багато людей з нами тісно співпрацюють і допомагають, але не пишуть заяв на вступ до цієї організації. Це така форма членства – симпатики. 5 років тому було до сотні зареєстрованих членів і майже 150 симпатиків. Але масовість – це не є наша мета.
Мар’ян, кандидат політичних наук: «Обнова» – цілком аполітична організація. Що не заважає кожному її члену окремо мати і активно відстоювали свої політичні позиції. Та, як організація, нікого не підтримували і не будемо цього робити. Працюємо в різних сферах, залежно від них і підтримка надходить з різних боків. І це не заважає, а навпаки – лише допомагає нам.
Тарас: На Буковині діє й академічна «Обнова» – це міцний кістяк з учорашніх-позавчорашніх вихідців зі студентського товариства. Велику духовну допомогу і досвід отримуємо від «Обнови» з еміграції – наприклад, маємо серед друзів пані Рому та пана Ігоря Гайдів зі Штатів, які помислами і душею завжди з Україною, часто приїжджають сюди.
Без сміття
Тарас: Уже втретє ми провели цього року «Обнова-фест». І приємно відзначити, що, порівняно з першим святом, відвідувачі стали значно менше смітити. Ми намагаємся прищепити це гостям фестивалю. Якщо після першого проведення «Обнови» ми цілий день прибирали територію, де народ «фестивалив», то цього року за півтори години вже все зібрали. Культура людей підвищується.
Мар’ян: Так само ми не заохочуємо і вживання алкоголю на «Обнова-фест». Бо це хибне уявлення: якщо відпочинок, то обов’язково з алкоголем. Коли обновляни збираються разом, їм добре разом і без додаткових чинників. Разом з тим, «Обнова» – це не монастир чи духовна семінарія. В нас нема табу, до нас ходять люди різного віку, і якщо для старших школярів випивка зовсім неприпустима, то дорослі вирішують самі. Хоча жодного випадку не було, аби хтось хильнув зайвого…
Шлюби укладаються на Небесах. І в «Обнові»
Тарас: Ми іноді жартуємо, що «Обнову» можна вважати успішною «шлюбною агенцією». У нас уже кілька пар одружилося – понад десяток малих «обновлят» уже бігає. Та що казати – ми обидва знайшли там собі пару! (сміється). Розлучень не зафіксовано!
Мар’ян: Насправді це відбувається ненавмисно – просто збираються люди зі спільними інтересами, разом здійснюють духовні пошуки, їздять відпочивати, і настає момент прозріння… Іноді ми справляємо враження сімейно-родинної організації. І в цьому є плюси: «Обнову» складають невипадкові люди, які відповідають одне за одного. Часто буває, що батьки не надто слухняних дітей просять «може б дитина походила в Обнову…» – для того, щоб відчути добрий вплив і перевиховатися… (сміється).
Маленькі події, які складають велике оновлення
«Обнова» сягнула вже такого рівня популярності, коли вона перестала бути просто товариством, а стала брендом. Був випадок, коли громадську організацію запрошували на якийсь захід виступати, як… гурт «Обнова»! Але в кожному помилковому жарті є й частка правди: «обновляни» якщо й не становлять вокальний ансамбль, та чудово разом колядують!
Тарас: Ми зробили справжній «Буковинський вертеп», пошили якісні костюми, ходимо колядувати до друзів, симпатиків – добрими побажаннями і щирими віншуваннями віддячуємо за їхні гарні справи, допомогу. До цього не можна підходити абияк.
Мар’ян: Духовної і фізичної підготовки вимагають і прощі. Другий рік ми ходимо до Зарваниці на триденну прощу (понад 140 км.). Уперше нас було 15-ро, і лише шестеро змогли подолати повну дистанцію. Цього року з 21-го дійшли усі. Це щось неймовірне. Очищення, піднесення. І знову ж таки, «Обнова» сама до цього прийшла, це наша внутрішня потреба.
Далі буде…
Що чекає потужні фестивалі «Обнови» в наступні роки?
Тарас: Усвідомлюємо, що потрібні нові підходи. На «Обнова-фесті» глядач наситився тим, що було, і хоче більшого. Мабуть, треба буде привозити когось із зірок. Водночас остерігаємося, що коли йтимемо протоптаною дорогою інших – можемо втратити себе. Тому поки що в пошуку…
Мар’ян: Особливість «Обнова-фесту» – що початок і завершення дійства більш-менш можна уявити: ранок – молитва і певна офіційність, вечір – великий концерт для молоді. А от чим наповнити середину – цілий день, у який свято відвідують надзвичайно багато людей! «Родзинкою» нашого фестивалю стали майстер-класи. І якщо на першому святі з десяти запрошених майстрів спрацювали троє-четверо, а решта просто провели виставку-продаж власних виробів, на другому діяли вже вісім з десяти, то на цьогорічному всі заплановані майстер-класи активно працювали, люди не відпускали умільців-вчителів до вечора! Тож шукаємо нових цікавих майстрів. Цього року мали народний театр, наступного… може, бардівська пісня?
Тарас: Насправді жанр бардівської пісні якось занепав в Україні останнім часом. Саме тому минулотижневий фестиваль «Дух лицарства» ми зробили як свято бардівської пісні. Можливо, це був крок назад порівняно з першим «Духом лицарства» – у плані «зірковості». Але перший не мав ще концепції. А наразі вона вимальовується.
Мар’ян: Зрештою, не обов’язково щось комусь доводити. Ми пропонуємо якісну музику і якісне слово. Приємно робити те, що подобається і самому, і людям. А далі… Далі буде важче. Але цікавіше!
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
