Згідно ліцензії, в ЧНУ можуть навчатися не більше 200 спудеїв з інших країн. Сьогодні тут «гризуть граніт науки» юнаки та дівчата з Росії, Молдови, Азербайджану, Білорусі, Греції, Ізраїля, Німеччини, Литви. Громадяни Росії та Молдови мають можливість навчатися за програмою обміну студентів. Їх зараховують до українських вишів за результатами співбесіди та на підставі укладеного договору. За цією програмою вони мають змогу навчатися на державному замовленні, отримувати стипендію і проживати в гуртожитку. Їм досить легко адаптуватися в новому колективі. Викладачі ставляться з розумінням. Українці-студенти дружньо налаштовані до своїх одногрупників-іноземців, допомагають не тільки в навчанні, а й у житті.

–За чотири з половиною роки навчання я жодного разу не відчула національної дискримінації. З першого дня мене сприйняли як свою. Оскільки я розмовляла українською, викладачі ставились до мене толерантно. Чернівці – «тепле» місто, в якому я би залишилася назавжди», – каже студентка 5 курсу філологічного факультету Сімак Ірина.

У БДМУ навчається набагато більше іноземців. З 1 вересня минулого року тут почав функціонувати медичний факультет №3, на якому здійснюється підготовка іноземних громадян за спеціальностями «Лікувальна справа» та «Педіатрія». Освіту лікаря на медичному факультеті №3 здобувають майже 600 представників багатьох зарубіжних країн із понад 40 різних куточків планети. Географія надзвичайно різноманітна. Це вихідці з країн Європи, Америки, Ближнього Сходу, Азії, Африки та СНД. Найбільша кількість іноземних студентів (майже 65%) – це вихідці з Індії. Щодо причини обрання саме цього навчального закладу, то мотивації у кожного свої. Та найголовніші – це доступна ціна за навчання; можливість отримати якісні знання та зацікавленість у самій місцевості.

Декан медичного факультету №3, доцент кафедри судової медицини та медичного правознавства Іван Савка впевнений, що «наше місто привертає увагу багатокультурністю, толерантністю, архітектурними пам’ятками».
Дисципліни на факультеті для іноземних студентів викладаються англійською мовою. На III курсі вони також за бажанням можуть вивчати українську. Як правило, його мають усі. Тим паче, що юні іноземці вдячні Україні за добру підготовку, адже викладачі медичного факультету №3 під час підготовки спеціалістів враховують особливості діяльності майбутніх лікарів у своїх країнах.

Іноземні студенти проживають в гуртожитках університету №4 і №5 з усіма зручностями. Для них створені навіть умови для розвитку своєї культури. Різноманітні заходи – концерти, вечори систематично проводяться найбільшими спільнотами іноземних студентів з Індії, Гани і Нігерії та є популярними в університеті й за його межами. Студентів-іноземців запрошують на міські та обласні заходи.

Згідно анкетування, яке проводилося торік, расова дискримінація у стінах університету не спостерігається. Зрештою, чернівчани вже давно звикли до афроамериканців. А головний куратор медичного факультету №3 Ніна Войткевич небезпідставно стверджує: «Студентство – особлива група людей, яка не виокремлюється за національністю. Усі юнаки та дівчата мають спільну мету – здобути якісні знання. Тому й є єдиним цілим».
Отже, Чернівці приваблюють іноземну молодь. Їй подобається тут навчатися, здобувати якісні знання, які в по дальшому допоможуть стати високопрофесійними фахівцями.

Запис За часів незалежності України прикметою Чернівців стали іноземні студенти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Програм стажування за кордоном існує чимало. Їх створюють у країнах, зацікавлених в розповсюдженні і популяризації своїх принципів і моделей ведення бізнесу й управлінської діяльності. Такі програми проводять вітчизняні і зарубіжні організації – посередники між департаментами різних держав і споживачами. Їх можна порівняти з туристичними агентствами. Єдина відмінність у тому, що вони організовують не відпочинок, а навчання і роботу.

Подібні програми розраховані на те, що молоді професіонали отримують необхідні знання і досвід, які згодом застосовують на батьківщині. Тому, проходячи співбесіду в посольстві, студенти зазвичай намагаються показати своє бажання по завершенні програми обов’язково повернутися додому. Однак існують випадки, коли приймальна комісія пропонувала деяким студентам залишитися.

У студентських програмах обміну вже беруть участь США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Німеччина, Велика Британія, Ірландія, Мальта, Австралія, Іспанія, Італія, Франція та інші країни.

Найчастіше вітчизняні компанії з організації навчальних поїздок пропонують стажування у сфері готельного і туристичного бізнесу. У зарубіжних компаніях асортимент більш цікавий: менеджмент медичних установ, педагогічна діяльність, бізнес і комерція, фінанси, бухгалтерія, маркетинг; бібліотекознавство, право, реклама, друкарська справа, зв’язки з громадськістю, web-дизайн, шоу- і арт-бізнес, цивільна інженерія, програмування й IT, дизайн і архітектура. Документи на літні студентські програми треба збирати з осені.

Обирай на будь-який смак

• Найпопулярнішою на сьогодні залишається Work&Travel USA. Учасниками програми можуть стати студенти денного відділення будь-якого українського ВНЗ у віці від 18 до 23 років. Щороку завдяки Work&Travel сотні українських студентів їдуть до США у пошуках славнозвісної американської мрії. А повертаються вони зазвичай із кількома валізами одягу, новою технікою та безліччю нових вражень і друзів

• Для тих, хто вивчав французьку мову, існує схожа до програми Work&Travel USA, але відносно нова – Work&Travel France. Мета програми та ж сама – досвід роботи та незабутні враження від нової країни. До того ж, студенти отримують Шенгенську візу, що дозволяє окрім Франції побачити ще 25 країн. Вакансії – зі сфери обслуговування, анімації, сфери продажів. Робота надається відповідно до рівня мови. Якщо до Америки реально потрапити з низьким занням мови і довчити її на місці, то для Франції вимога – рівень мови не нижчий середнього.

• Австралія чи Нова Зеландія відкривають свої обійми. До того ж, згідно програм цих країн ви можете працювати від трьох до шести місяців, а згодом і продовжити візу без виїзду з країни. Work&Travel Australia надає студентам можливість працювати у двох основних сферах – готельно-ресторанному бізнесі та сількому господарстві. Тож і на кожний напрям роботи своя ціна за програму – хочеш працювати не на фермі, плати більше. До речі, студентів ВНЗ з напрямом сільського господарства навіть очікує приємна знижка від австралійського спонсора пограми.

• Work&Travel New Zealand пропонує вакансії у сфері ресторанного та готельного бізнесу і туризму. Перевага програми – як у її тривалості (до 6 місяців) і продовженні візи, так і у віці учасників. Тут все не обмежується студентами-очниками – на роботу запрошують і аспірантів віком до 30 років. Але й тут знання англійської мови має бути не нижчим за середній, а то й вищим.

• Суттєво інший тип програм для студентів – Work&Study, що дозволяє не лише працювати та подорожувати, а ще й навчатися. Тривалість програми залежить від обраної країни – наприклад, у Канаді можна навчатись і працювати до 2 років, у Британії, Німеччині, США та Австралії – максимально рік.

В основному, всі вакансії за даними програми так само відносяться до готельного-ресторанного чи туристичного бізнесу, і їх радше називати стажуванням, ніж реальною роботою.

Такі програми – не з дешевих, адже ви навчатиметеся у провідних іноземних коледжах. Але працювати навіть під час навчання ніхто не забороняв. Тільки у даному випадку роботу доведеться шукати самостійно. Вакансії для стажування надаються у рамках програми обраним агенством.

Запис Безмежні можливості від студентських зарубіжних програм спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Майбутні технологи та ресторатори перетворюють будь-який вузівський захід на справжнє свято. Вони вміють здивувати своїм умінням, сервіровкою, витонченим смаком та різноманіттям страв. Нещодавно, наприклад, під час святкування другої річниці факультету менеджменту, туризму та ресторанного господарства накрили такі столи, які швидше були схожі на витвір мистецтва, аніж на страви, приготовлені студентами.

– Найбільше мене тішить, що наші студенти люблять те, чим займаються. Думаю, саме завдяки цьому їхні страви заслуговують називатися шедеврами, – каже Олена ПАЛАГНЮК, старший викладач кафедри технології й організації ресторанного господарства. – Їм цікаво все знати, вони старанно виконують завдання, набираються досвіду під час практики. До речі, чи не найбільше радує те, що більшість третьокурсників уже поєднують навчання з роботою. За результатами практики, керівники відомих у місті ресторанів, пропонують їм залишитися працювати спочатку офіціантами, а вже пізніше – кухарями, адміністраторами.

У куточку за невеличким столом працював молоденький хлопець. У білій сорочці з краваткою, виглядав скромно. Проте привертав до себе увагу тим, як вправно жонглював маленькими і великими пляшками та склянками. З усього було видно: хлопцю подобається робота. Найбільше ж сяяли його очі від того, коли гості, скуштувавши його коктейль, дякували та потискали руку.

– Найголовніше, чим повинен володіти бармен, – це вміння спілкуватися та підняти настрій клієнту, – каже Олександр ІРИЧУК, студент третього курсу ЧТЕІ КНТЕУ. – Бармен – артист. Він виступає перед клієнтом. Але на ціну того чи іншого коктейлю ефектність приготування не впливає. Основним чинником, що визначає її, є інгредієнти для приготування та енергія, яку витрачають на приготування. Всього існує 60 видів найвідоміших коктейлів. Більше половини з них я уже навчився готувати.

Взимку Олександр Іричук здобув перемогу на міському конкурсі барменів. У нагороду отримав набір бармена: великий і малий шейкери, гейзери, совок для льоду, барне ложе, відкривачку для пляшок, бокал для змішування. Придбати для себе таке студент не міг, адже набір вартує понад 800 гривень. Тож подарунок буквально визначив його подальшу долю: він всерйоз зайнявся барменською справою. І зовсім недавно привіз срібну медаль з Києва, де брав участь у конкурсі «Барбекю-2011».

– На святі факультету пригощав гостей коктейлем з шампанським. Рецепт одного з них такий: у келих для шампанського кладу 1 чайну ложку малинового пюре і наливаю шампанське. Назва цього коктейлю просто чарівна – «Французький поцілунок», – ділиться рецептом Олександр. – Суто чоловічими є коктейлі на основі горілки. А щоби почастувати коктейлем дітей, кожна мама в домашніх умовах може перетворитися на бармена. Узяти блендер і збити полуницю, банан чи будь-які інші фрукти з морозивом чи вершками.

Стіл із найрізноманітнішими солодощами запропонували гостям свята третьокурсники. Ніжні вершкові десерти та тістечка дівчата і хлопці готували з 5-ї ранку. У центрі смачного шедевру – корзина з кавуна, заповнена фруктами.

– Я дуже люблю готувати, тому й обрала цю професію, – зізнається Інна ПАСТУХ, староста третього курсу. – Мій улюблений десерт – панакота. У перекладі з італійської «panna cotta» означає «варені вершки». Для його приготування потрібні вершки, желатин, цукор, жовтки та апельсини. Із других страв обожнюю готувати запеченого гуся.

Звісно, кулінарії можна навчитися. Проте, щоби це стало справою життя, нею треба жити. Тоді ця доволі сувора наука перетвориться на мистецтво.

Запис Кулінарія: наука чи мистецтво? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед найпопулярніших професій у вступників – економіка, юриспруденція та з нинішнього року – журналістика. Окрім останньої спеціальності дві інших на ринку праці сьогодні зайві. Тож справжнє хвилювання чекає на абітуру попереду. Коли вже після не вельми напруженого навчання, сяк так оволодівши професією, шукатимуть роботу. Бо нинішня освіта, на жаль, не дає ні стовідсоткового володіння спеціальністю, ні місця роботи.

Як зауважив директор однієї фірми, серед його працівників вміє розрізняти та вирахувати периметр і площу картини тільки головний бухгалтер. Для рядового бухгалтера це – таємниця, хоча цьому вчать у середній школі.

Та все одно нинішнім вступникам не позаздриш. Точних даних про державне замовлення у вищих навчальних закладах поки що немає. Ціни ж на навчання виставили на сайтах тільки два виші – БДМУ та Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ. Найдорожче в останньому обходиться навчання на міжнародній економіці – 7470 грн на рік. Решта спеціальностей не опускаються нижче 5 тисяч. Щоправда, заочне навчання обійдеться батькам удвічі дешевше. Щодо підготовки майбутніх медиків, то за рік навчання на лікувальній справі треба заплатити 14 тис. грн, а на медичній психології – 11400. Щоби здобути рівень магістра за освітньою кваліфікацією «Сестринська справа» підготуйте 10 тис. грн.

На жаль, інші виші цін на свої послуги не виставили. Серед них і Чернівецький національний університет, Буковинська державна фінансова академія, Буковинський університет, Чернівецький факультет Національного університету «Харківська політехніка».

Новинка чекає претендентів, які вступають на спеціальність «журналістика» філфаку, – творчий іспит. Тут відмовилися від обов’язкових публікацій, оскільки це створює нерівні можливості для абітурієнтів: випускникам чернівецьких шкіл значно легше опублікувати свої матеріали, ніж, наприклад, абітурієнтам з віддалених сіл. Тому претенденти засвідчать свої здібності у письмовій формі. Вони відвідають змодельовану прес-конференцію,а потім за півтори години напишуть про неї у довільній формі. Але обов’язково яскраво та креативно, сміливо й нестандартно. І, не в останню чергу, грамотно! Оцінка – від 100 до 200 балів.

Інформація підготовлена студентами-практикантами філологічного факультету за спеціальністю «журналістика».

Запис Абітура нині – мов десантура спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Нагородження найкращих студентів розпочалося з екскурсу в історію: голова управління освіти ОДА Михайло Бауер оповів юнакам та юначкам і про застреленого чеського студента, і про акції протестів, і про студентські гуртожитки в облозі. Згодом слово надали заступнику губернатора Георгію Галицю:

– Це свято, тож не буду говорити про проблеми, – з ходу порадував студентів пан Галиць.

Далі – слова про щастя, здоров’я, осіннє сонце та молоді серця, як воно прийнято на кожному святі.

Потім перший проректор ЧНУ Іван Петрищенко хвалився передовими технологіями і бідкався, що «стежка до бібліотеки бур’янами заросла». Втім, існує зв’язок між цими закономірними процесами, бо ж якщо в університеті з’являються комп’ютери й Інтернет, чи, як каже пан Петрищенко, «передові технології», то, маючи доступ до міліардів електронних книг, студенти рідше навідуються до книгозбірні.

Кульмінація свята настала, коли до слова запросили студентку 4-го курсу БДФА Олену Чернявську. Із неприхованим хвилюванням дівчина проголошувала завчену «слово в слово» банальну промову про «суспільні досягнення» і «високий ступінь свідомості».

– Дане свято зближує студентів усіх факультетів, – сказала вона.

З цим я згодна на всі 100%, адже святкуватимуть усі як один, голосно та «феєрично».

І хоча під час промови усі Оленині «колеги» нервово подивлялися на годинники, наприкінці «народ» «віддано» зааплодував.

Після закінчення заходу та нагородження студентів трояндами стогривневими преміями, спробувала поспілкуватися зі свідомою Оленою Чернявською.

– Самі готували промову? – спитала я.
– Так, звичайно, – зашарілася дівчина.
– А чому не запитали у чиновників про хабарництво в освіті, мали ж таку рідкісну нагоду?
– Ну, це ж свято, – зніяковіла Олена, яка явно не чекала такого запитання.
– А коли ж, як не цього дня, говорити про стипендії, гуртожитки, якість освіти? – повела далі.
– В інші дні, напевно…
– То вас все влаштовує?
– Ні, є багато проблем, – і тут дівчина пригадала і бажані премії, і стимуляцію до навчання… Тільки віч-на-віч, не на публіку.
– Як святкуватимете? – не змогла втриматися від «пікантної» теми.
– В «Егоїсті» вечірка буде, – підбадьорилася дівчина.
– Це та, де напівгола жінка на плакаті?
– Але це ж лише на плакаті… – дівчина зімітувала нагальні справи і за кілька секунд зникла з поля зору.

А ми повертаємося до початку – екскурсу в історію свята: зародилося воно, коли чеські студенти під час німецької окупації влаштовували небезпечні демонстрації, внаслідок яких загинув їхній побратим. Тоді все обходилось без лицемірних промов і розпусних вечірок…

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис Влада заохочує лицемірів? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таким шляхом упродовж уже восьми десятиліть іде товариство «Обнова», створене на Львівщині скромним катехитом отцем Конрадом як перше українське католицьке студентське об’єднання під духовним проводом Митрополита Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого (тоді ректора Богословської Академії), десятиліттями плекане в еміграції і нарешті відроджене вже в шести містах сьогоднішньої України.

Одразу після виникнення цей духовний осередок виходив за межі Академії, діяв у ширших рамках – державного університету, політехніки, торговельної академії… Нині нечисленні молоді українські патріоти, які сповідують клич «Україна понад усе» і по-іншому сприймають Вітчизну – у контексті Божих Законів, вміють зробити неможливе, запалити те, що вже майже згасло, і далі будувати «Україну для Бога» – справжню, таку, як слід. Бо ж для Нього – лиш найкраще.

Поспілкуватися напередодні Дня студентів з людьми, які були і залишилися частиною прогресивного студентства, тільки наразі на вищому рівні, – більш, ніж приємно!

Брати Лазаруки, старший з яких був серед засновників чернівецького Товариства студентів-католиків «Обнова», а молодший – активіст і президент Федерації українських католицьких академічних і студентських товариств, сьогодні обидва залишаються ідейними натхненниками і молодіжної «Обнови», і її «старшої» частини.

Незважаючи на те, що Мар’ян уже 5, а Тарас – 10 років, як не студенти. Та й сама «Обнова» урочисто відзначила вже своє 80-ліття! За ці роки навколо організації гуртуються інтелектуали з гострим молодіжним мисленням і міцною історично-патріотичною базою. У братів цікавимося, чим відрізняються студенти-католики від звичайних студентів.

Мар’ян: Думаю, майже нічим. В «Обнові» – такі ж студенти з такими ж інтересами – музика, спорт, походи… Назва «товариство студентів-католиків» – більшою мірою традиційна і символізує духовний зв’язок і солідарність із засновниками руху, аніж фіксує можливість вступу до нас винятково католиків чи тільки студентів. Членами організації можуть бути як люди інших віросповідань, так і різного віку. І це зазначено в статуті чернівецької «Обнови»: все дуже демократично. Більшість «обновлян» – греко-католики, але серед наших симпатиків є й православні, й римо-католики, й інші, які співпрацюють із нами вже понад десятиліття… Головна відмінність «обновлян» – будь-яку справу ми починаємо з молитви. Адже наша мета – «Обновити все в Христі». А це дуже широкий спектр діяльності.

Тарас: Я б узагальнив: студенти-католики – це люди, які ходять до церкви. І тут немає жодного примусу, бути в церкві – це поклик душі. Хоча це й не прицерковна, не релігійна організація, а саме громадська, яка виросла зі студентського середовища.

«Обнова»: спочатку робота, а потім формалізація

За таким принципом розпочинало свою діяльність товариство в Чернівцях (формалізували його Ірина Микитюк, Тарас Лазарук, Ігор Скутар та Олеся Павлючок), саме так нині працює і в Чорткові: спочатку люди спільно реалізують справи, і лише за рік-два реєструють організацію. «Обнова» виховує християнську еліту, яка знатиме своє коріння. І цей процес вбирає не лише моменти вишколу. В «Обнові» фахівці з різних галузей самозбагачуються у спілкуванні і доносять це спілкування до свого кола.

У Чернівцях «Обнова» найяскравіше заявила про себе двома вибуховими культурологічними подіями – фестивалем «Обнова-фест» (відбувся вже тричі) та «Дух лицарства» (провели два роки поспіль). На обидвох подіях молоді патріоти вже традиційно об’єднують не лише глядачів-учасників-відвідувачів, а й політиків-гілки влади-спонсорів-меценатів.

Тарас: Ми досить довго збиралися разом, влаштовували якісь акції, молилися, спілкувалися, відпочивали… І лише згодом зареєструвалися юридично. Зараз дуже багато людей з нами тісно співпрацюють і допомагають, але не пишуть заяв на вступ до цієї організації. Це така форма членства – симпатики. 5 років тому було до сотні зареєстрованих членів і майже 150 симпатиків. Але масовість – це не є наша мета.

Мар’ян, кандидат політичних наук: «Обнова» – цілком аполітична організація. Що не заважає кожному її члену окремо мати і активно відстоювали свої політичні позиції. Та, як організація, нікого не підтримували і не будемо цього робити. Працюємо в різних сферах, залежно від них і підтримка надходить з різних боків. І це не заважає, а навпаки – лише допомагає нам.

Тарас: На Буковині діє й академічна «Обнова» – це міцний кістяк з учорашніх-позавчорашніх вихідців зі студентського товариства. Велику духовну допомогу і досвід отримуємо від «Обнови» з еміграції – наприклад, маємо серед друзів пані Рому та пана Ігоря Гайдів зі Штатів, які помислами і душею завжди з Україною, часто приїжджають сюди.

Без сміття

Тарас: Уже втретє ми провели цього року «Обнова-фест». І приємно відзначити, що, порівняно з першим святом, відвідувачі стали значно менше смітити. Ми намагаємся прищепити це гостям фестивалю. Якщо після першого проведення «Обнови» ми цілий день прибирали територію, де народ «фестивалив», то цього року за півтори години вже все зібрали. Культура людей підвищується.

Мар’ян: Так само ми не заохочуємо і вживання алкоголю на «Обнова-фест». Бо це хибне уявлення: якщо відпочинок, то обов’язково з алкоголем. Коли обновляни збираються разом, їм добре разом і без додаткових чинників. Разом з тим, «Обнова» – це не монастир чи духовна семінарія. В нас нема табу, до нас ходять люди різного віку, і якщо для старших школярів випивка зовсім неприпустима, то дорослі вирішують самі. Хоча жодного випадку не було, аби хтось хильнув зайвого…

Шлюби укладаються на Небесах. І в «Обнові»

Тарас: Ми іноді жартуємо, що «Обнову» можна вважати успішною «шлюбною агенцією». У нас уже кілька пар одружилося – понад десяток малих «обновлят» уже бігає. Та що казати – ми обидва знайшли там собі пару! (сміється). Розлучень не зафіксовано!

Мар’ян: Насправді це відбувається ненавмисно – просто збираються люди зі спільними інтересами, разом здійснюють духовні пошуки, їздять відпочивати, і настає момент прозріння… Іноді ми справляємо враження сімейно-родинної організації. І в цьому є плюси: «Обнову» складають невипадкові люди, які відповідають одне за одного. Часто буває, що батьки не надто слухняних дітей просять «може б дитина походила в Обнову…» – для того, щоб відчути добрий вплив і перевиховатися… (сміється).

Маленькі події, які складають велике оновлення

«Обнова» сягнула вже такого рівня популярності, коли вона перестала бути просто товариством, а стала брендом. Був випадок, коли громадську організацію запрошували на якийсь захід виступати, як… гурт «Обнова»! Але в кожному помилковому жарті є й частка правди: «обновляни» якщо й не становлять вокальний ансамбль, та чудово разом колядують!

Тарас: Ми зробили справжній «Буковинський вертеп», пошили якісні костюми, ходимо колядувати до друзів, симпатиків – добрими побажаннями і щирими віншуваннями віддячуємо за їхні гарні справи, допомогу. До цього не можна підходити абияк.

Мар’ян: Духовної і фізичної підготовки вимагають і прощі. Другий рік ми ходимо до Зарваниці на триденну прощу (понад 140 км.). Уперше нас було 15-ро, і лише шестеро змогли подолати повну дистанцію. Цього року з 21-го дійшли усі. Це щось неймовірне. Очищення, піднесення. І знову ж таки, «Обнова» сама до цього прийшла, це наша внутрішня потреба.

Далі буде…

Що чекає потужні фестивалі «Обнови» в наступні роки?

Тарас: Усвідомлюємо, що потрібні нові підходи. На «Обнова-фесті» глядач наситився тим, що було, і хоче більшого. Мабуть, треба буде привозити когось із зірок. Водночас остерігаємося, що коли йтимемо протоптаною дорогою інших – можемо втратити себе. Тому поки що в пошуку…

Мар’ян: Особливість «Обнова-фесту» – що початок і завершення дійства більш-менш можна уявити: ранок – молитва і певна офіційність, вечір – великий концерт для молоді. А от чим наповнити середину – цілий день, у який свято відвідують надзвичайно багато людей! «Родзинкою» нашого фестивалю стали майстер-класи. І якщо на першому святі з десяти запрошених майстрів спрацювали троє-четверо, а решта просто провели виставку-продаж власних виробів, на другому діяли вже вісім з десяти, то на цьогорічному всі заплановані майстер-класи активно працювали, люди не відпускали умільців-вчителів до вечора! Тож шукаємо нових цікавих майстрів. Цього року мали народний театр, наступного… може, бардівська пісня?

Тарас: Насправді жанр бардівської пісні якось занепав в Україні останнім часом. Саме тому минулотижневий фестиваль «Дух лицарства» ми зробили як свято бардівської пісні. Можливо, це був крок назад порівняно з першим «Духом лицарства» – у плані «зірковості». Але перший не мав ще концепції. А наразі вона вимальовується.

Мар’ян: Зрештою, не обов’язково щось комусь доводити. Ми пропонуємо якісну музику і якісне слово. Приємно робити те, що подобається і самому, і людям. А далі… Далі буде важче. Але цікавіше!

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Обновлення: від студентства – до академічності спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З історії свята:

Міжнародний День студента – день солідарності студентів, який відзначають 17 листопада.  28 жовтня 1939 року в окупованій фашистами Чехословаччині празькі студенти та їхні викладачі вийшли на демонстрацію, щоби відзначити річницю утворення Чехословацької держави. Війська окупантів розігнали демонстрацію, при цьому був застрелений студент медичного факультету Ян Оплетал, похорон якого переріс в акцію протесту. Десятки демонстрантів були заарештовані. 17 листопада рано-вранці окупанти оточили студентські гуртожитки. Більше 1200 юнаків і дівчат відіслали до концтабору. Дев’ятьох активістів студентського руху стратили в катівнях.

Через два роки в Лондоні пройшла Міжнародна зустріч студентів, які боролися проти фашизму, на якій вирішено на честь загиблих щорічно відзначати цю дату як День студента.

Університет розвиває всі здібності, в тому числі й дурість.
(А. Чехов)

Студентство «по-нашому»

Вища освіта вже давно перетворилася на регалію, яка характеризує швидше не рівень знань, а соціальний статус. Кількість «недалеких» студентів така величезна, що «храми науки» поступово перетворюються на базар…

Невеличкий відсоток справді розумних дівчат і хлопців все ж таки є, але їм доводиться навчатися поряд із «щасливчиками», чиї батьки можуть дозволити своїм чадам таку «розкіш», як освіта.

Жоден класик не здав би іспиту за власними творами.
(Б. Пашковський)

Пиятика в Тетянин день

На жаль, наші студенти лінуються брати активну участь у громадському житті країни. Одноразові мляві акції протестів, нечисленні мітинги, невиразні флеш-моби – все, на що здатне наше студентство. Французький чи грецький сценарій студентських виступів Україні не загрожує.

Зате якби іноземці знали, як «наші» вміють святкувати! Кожен День студента – це «вибух» гуртожитків, божевілля дискотек, аншлаги у барах. Море позитиву і справжня «солідарність»!

Ви повинні вміти правильно формулювати свою думку незалежно від її наявності!

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Утім, останнім часом спостерігаються і позитивні зрушення. На думку керівника Буковинського державного медичного університету Тараса Бойчука, який попередні 10 років прожив у Києві, у столиці вже почався крен молоді убік інтелектуалізму та здорового способу життя. Молодики з пляшкою пива та цигаркою в руці там не в моді, бо однолітки їх сприймають уже як анахронізм.

Запис День студента: всеукраїнська пиятика ? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Студентську моду

… Чому абсолютна більшість студентів ходить у чорному одязі? Мене не дратують міні, декольте, зачіски «мрія гота», «емо в сльозах», манікюр «ножиці загубилися, фарба залишилася» чи макіяж у стилі «палітра нацменшин». Але чому усі джинси, спорткостюми, куртки і светри чорні, а з аксесуарів додаються кросівки, золото і пакети за 25 копійок?..

Способи навчання

… Що носять студенти у тих пакетах, якщо зовнішній вигляд підручника вони не можуть описати навіть на другому-третьому перескладанні іспиту, ручки «стріляють» у викладача, а конспект – єдиний з усіх предметів.

Рекордсменом у цьому був студент, який приходив раз на місяць, відкривав зошит на останній списаній сторінці і в цьому ж рядку продовжував конспект. Те, що це були геть різні предмети, його анітрохи не бентежило…

… Чому у скачаних з Інтернету курсових проектах студенти навіть дати не змінюють, вважаючи нормальним здати роботу з цифрами за 2000 рік. Ну ліньки сходити на підприємство, ліньки перераховувати, але ж зробити автозаміну у «Word» – 2 хвилини мороки… Дехто навіть скачати лінується і платить тим, хто робить це за них, чималі гроші. Не шкода?

… До речі, про комп’ютер. Чому всі вміють користуватися «Однокласниками» і «Вконтакте», але ніхто не вміє форматувати тексти, накреслити таблиці чи ввести формулу? А деякі дівчата за 5 років навчання взагалі не знають, як увімкнути диво техніку…

… Чому студентам здається, що вони вміють списувати? Що вони придбавають таким чином, окрім сколіозу і проблем із зором? Сидить біднятко і розглядає шпаргалку, яку не прочитати під мікроскопом, або притискає колінами чужого конспекта до парти. Коли я дозволяю списати, я просто виходжу з аудиторії або кажу: «Можна користуватися конспектом». А коли не хочу – не соромлюся зазирнути під парту до хлопця чи під спідницю до дівчини. Коли їм не соромно брехати, чому мене має мучити сумління?

… Навіщо завчати кілометрові формули чи визначення на півсторінки, коли усе це можна вивести або переказати своїми словами? Найбільша біда нинішніх студів – вони не вміють думати. Добре, що деякі ще вміють читати і писати…

Іноді трапляються зовсім «тугі» варіанти, коли на дипломній роботі про ізо-кванто-бази-масиви-фінансові системи з помилками пишуть власне ім’я та по-батькові, наполягаючи, що у нього в паспорті написано «Миколаєвича» чи «Люби Василівної»…

Чому ми переходимо до ісламу

… Раніше я не дивилася серіал «Інтерни», а тепер не пропускаю жодної серії. «Олігофрени» доктора Бикова дуже нагадують мені власних підопічних. Саме з серії про інтерна Лобанова і китайця збагнула, навіщо наші виші приймають іноземців (окрім космічних грошей, звичайно).

Висновок Бикова про те, що «на їхньому фоні наші розумнішають» – просто геніальний. Принаймні, наших іноді ще можна зрозуміти, а іноземні – як марсіани. Української не знають взагалі, російську, в кращому випадку, вивчали у себе вдома як іноземну. Англійська, німецька, французька – аналогічно до української.

Але найбільша фішка студентів-мусульман – їхня нібито релігійність. На першій парі їх немає, бо іслам не дозволяє працювати до сходу сонця. У священий місяць Рамадан їх немає – не можна працювати. Блондинок ці хлопці не бачили ніколи в житті (там так не ходять), тож білява вчителька для них – сексуальний об’єкт.

Але вчаться вони не гірше наших, самі здогадуєтесь, чому. Більше того, один зі знайомих лікарів розповідав, як його колега з групою студентів щоразу чекають, поки іноземці зволіють прийти на заняття, бо теорії вони не розуміють, тож хоч практику їм треба якось показати…

Навіщо марнувати 5 років

… Про головне: навіщо студенти вчаться, коли самі не знають, для чого це їм потрібно? Раніше хоч задля мами-тата, щоби «потусити» або для «корочки» ходили на заняття, а нині? Місяць тому один 18-річний шмаркач (вибачте, але це найлегше зі слів, яким можна його назвати), доводив мені, що просто так треба, бо треба, що за гроші можливе все на світі, тож він і «не напрягається». І що я нічого не розумію у цьому житті, тому й працюю з такими, як він…

Зазвичай, сесію в мене перескладають не більше двох разів (шкода власних нервів і батьків недоумкуватих дітей), але цей точно запам’ятає, хто й навіщо з ним працював… два роки на одному курсі. Принаймні його батьки заплатять ще за рік, і, можливо, пояснять синові, скільки здоров’я коштують зароблені гроші і чому треба мовчати, коли ти повний бовдур. А ще хлопець дізнається, навіщо такі як я ходять на роботу…

Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»

P.S. Відповідаючи на запитання, яке обов’язково виникне у читачів і стосуватиметься хабарів, які «вчителі гребуть лопатами» і без яких не здати заліку чи екзамену, зауважу: «А навіщо їх несуть, коли все знають і вміють?». Цього я теж «не доганяю»…

Запис Записки божевільного викладача спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про науку та пиріжки

Мені чомусь пригадалася жартівливо-серйозна конкуренція між фізиками і ліриками, популярна в другій половині ХХ століття: хто більше впливає на суспільство та визначає його розвиток – технарі чи гуманітарії?

У 70-х роках, як відомо, брали гору фізики, бо знали і вміли все те, що й лірики. Саме тоді витвори чернівецьких науковців демонструвалися у Москві на ВДНГ (виставці досягнень народного господарства). Нині ж удача їм зрадила. Але, зрештою, і про духовність немає сьогодні особливої мови. Просто лірикам легше виживати: одинак-геній може писати і романи з поезіями, і картини з симфоніями. А ось фундаментальна наука без матеріальної підтримки потрапила у глухий кут. Бо не вигідна бізнесу, не дає швидкої віддачі.

Водночас чернівецький ІТФ не втрачає оптимізму. Та й досягнення його вражають.

– Щодва роки на базі факультету відбувається міжнародна конференція «Кореляційна оптика», в якій беруть участь учені понад 20 країн і матеріали якої друкуються навіть у США, – розповідає декан, академік АН Вищої школи України, заслужений діяч науки і техніки Олег Ангельський.

До речі, вже тільки перелік його регалій і нагород свідчить про рівень факультетської науки. Пан Ангельський – член Fellow OSA (американського оптичного товариства), Fellow SPIE (Міжнародного товариства інженерів-оптиків), Fellow Institute of Physics UK (інституту фізики Великобританії), нагороджений медаллю Російського оптичного товариства ім. Д.С.Рождественського, медаллю Ярослава Мудрого, а 2007-го – міжнародною премією Галілео Галілея у галузі фотоніки, яка є еквівалентом Нобелівської. Її вручають раз на рік і тільки одному вченому за поданням 10 країн.

– Наші найталановитіші студенти беруть участь у наукових конференціях, що відбуваються за кордоном, – продовжує декан. Але найбільше його, напевно, радує те, що всі три кафедри – загальної фізики, кореляційної оптики та оптики і спектроскопії останнім часом не мають проблем із набором. Такі напрямки як технокомунікації, оптотехніка, видавничо-поліграфічна справа, користуються попитом. Особливо остання, де претендують троє абітурієнтів на місце.

Інженерно-технічний факультет готує людей, які вміють вирішувати проблеми. Тому його випускники завжди успішні.

Доктор фізматнаук, проректор з наукової роботи і завідувач кафедри оптики і спектроскопії Олександр Ушенко зробив наголос на широкій міжнародній діяльності ІТФ. Адже у базі даних SCOPUS, де відстежуються публікації науковців усіх країн і за якою складається їхній рейтинг, чернівецькі оптики присутні. Недарма з 15 факультетів університету ІТФ дає 40% від усіх наукових праць.

Зрозуміло, такі висоти даються нелегко, бо нині важко придбати наукове обладнання через відсутність цільового фінансування. Та все ж останнім часом є певні зрушення. Принаймні, за словами п. Ушенка, вже запровадили невеличкі державні доплати за наукову працю.

Щоби якось викрутитися, пишуть заявки на гранти. За кілька тижнів стане відомо, чи здобудуть грант за програмою транскордонного співробітництва між Україною, Молдовою та Румунією на суму 2 млн. 900 тис. євро. Якщо поталанить, то тільки на придбання сучасного обладнання факультет отримає 300 тис. євро.

Інше джерело, за словами проректора з наукової роботи, – це фінансування потужних грантових проектів, пов’язаних з промисловістю. Але ЧНУ важко конкурувати з університетами, розташованими на Сході України. Бо структура економіки краю переважно аграрна. Тому ця компонента шкутильгає у нас на обидві ноги. Такими є, на жаль, реалії.

Науковці сподіваються, що часи зміняться на краще. Бо вже зараз приватний бізнес профінансував 3 інноваційні розробки. Саме за такої підтримки створені макетні зразки унікальних приладів, які можна використовувати в нанотехнологіях.

Один із них за аналізом структури біологічних тканин діагностує на ранній стадії різні захворювання, в тому числі – онкологічні. Зацікавлення цими приладами велике. Але, щоби макетний пристрій дійшов хоча б до дрібної серії, треба збільшити фінансування, як зауважив Ушенко, хоча б у 100 і більше разів.

Великих коштів потребує сертифікація і перевірка. Тому це – прерогатива держави. Та й патент на такі прилади коштує 20-30 тис. доларів. Але найскладніше – підготовка виробництва. На жаль, визнають науковці, нині ситуація в економіці така, що подібні проекти належать до венчурних, себто ризикованих. Віддача від них очікується не через рік, а через 5 і більше. Тому бізнесове середовище до подібних кроків не готове. Але ІТФ вдячний президенту фірми «Дефіс» Геннадію Дем’яновському, який допоміг у реалізаії інноваційної розробки.

За словами О. Ушенка, для реалізації таких проектів потрібна компексна підтримка багатьох інституцій, комплексне середовище. А в Україні наукомістка продукція і виготовлення пиріжків перебувають в одному податковому полі. Хоча Олександр Григорович сподівається, що нові підходи держави до інноваційного розвитку економіки якось зрушать і ці питання.

Прогресу без інвестицій не буває

Геннадій Дем’яновський, випускник 1992 року, президент фірми «Дефіс», завітав на 30-у річницю до рідного факультету.

– Я тут буваю часто: спілкуємось, обговорюємо проблеми. Але відчувається,що потрібен прорив, бо ми у летаргічному сні. Наші сусіди створюють центри інноваційних технологій, де працюють науковці та бізнесмени. На теренах нашої держави таких умов поки що немає. Була ідея сторити на «Кварці» майданчик інноваційних технологій, але й досі це тільки балачки. Розраховувати доводиться виключно на власні сили. А у нас лише торгівля, флагманів економіки на Буковині немає…

Олег Демянишин, випускник 1986 року, засновник клініки мікрохірургії ока «Ваш зір», яка надає наукомісткі медичні послуги:

– Разом з Геннадієм Дем’яновським 2009 року допомагали проводити рідному факультету – фінансово та організаційно – наукову конференцію, де було представлене світове оптичне товариство. Це був надзвичайно солідний і топовий захід.

Та зараз я хочу наголосити на підході до навчання на ІТФ. А це – фундаментальність і творчість, що потім і дозволяє випускникам успішно реалізовувати себе в різних галузях. Особисто я з кінця 80-х почав працювати в інженерній групі Інституту академіка-офтальмолога Федорова. Потім повернувся додому і створив першу в Україні приватну клініку мікрохірургії ока. 2000-го року ми отримали ISO – Сертифікат на систему управління якістю. 2001 – контракт на придбання єдиного поки що лазера для видалення катаракти. На той час це було проривне і найкраще в світі обладнання. До речі, клініка «Ваш зір» – перший колективний член Українського товариства фундаментальної прикладної оптики. За все це мушу подякувати факультету, де мене навчили творчо підходити до інформації та вирішувати будь-які проблеми.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Інженерно-технічному факультету Чернівецького університету– 30 років спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Взагалі-то я б не поспішала називати такий захід «виставкою»: те, що відбувалося у Краєзнавчому музеї, нагадувало швидше звичайнісінький урок історії, де монотонний «спіч» учителя урізноманітнювався чорно-білими картинками з проектора.

Лектор робив екскурс у нетрі розвитку демократії: від початків грецького державного правління аж до конституції Пилипа Орлика і характеристики демократії нинішньої. Були у його «сухій» промові і повчальні нотки:

– Пригадаємо помсту Ольги деревлянам: незалежність дорого цінувалася і за неї дорого платили!

– «Ні в пліт, ні в дріт», – «демократично» перешіптувалися студенти, яких на псевдо-виставці назбиралося, «як кіт наплакав».

Популяризація вітчизняних демократичних традицій – це, звичайно, справа благородна. Але, як на мене, її треба здійснювати якісно та продумано, як нині модно казати: «креативно». Погодьтеся, загнати кількох студентів до музею і мучити їх «штампованими» цитатами з підручника історії на тлі чорнобілих картинок – аж ніяк не виховання прибічників демократії.

І нехай організатори виставки не ображаються за такий критичний відгук на їхню, так би мовити, «виставку». Демократія – справа тонка…

Із розповіді знайомої журналістки:

«Заходить до редакції практикант і стривожено питає:
«Хтось має номер телефону Пилипа Орлика? Я про конституцію пишу, хочу взяти в нього коментар»!

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис Нудна демократія спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буковинський державний медичний університет, незважаючи на те, що йому лише 65 років, – заклад з унікальною історією. Про це 867-ми першокурсникам та їхнім батькам розповів під час урочистостей професор Юрій Ахтемійчук.

Як не як, а саме в цих стінах вчилися або викладали знані в Україні та за кордоном науковці, серед яких – всесвітньо відомі прізвища невропатолога Сергія Савенка, психіатра Георгія Маліса, який ще у 20-ті роки займався психоаналізом, відкривача феромонів Якова Кіршенблата, офтальмолога Бориса Радзіховського та багатьох інших.

І сьогодні окремі кафедри медуніверситету носять імена цих видатних людей. Водночас саме тут, у тодішньому Чернівецькому медінституті навчалися Михайло Ткач, автор незабутньої «Марічки», та революціонер радянської естради Володимир Івасюк.

Отже, традиціям буковинського вишу можуть позаздрити будь-які столичні. Тим паче, що сьогодні керманичі та викладачі БДМУ докладають усіх зусиль, щоби втримати досягнення попердніх років і примножити їх.

– Не стоїмо на місці, а постійно розвиваємося, – наголошує виконувач обов’язків ректора професор Тарас Бойчук. – До відкритих минулими роками спеціальностей, як-от стоматологія, медична психологія, а ще раніше – сестринська справа від молодшого спеціаліста до магістра, нинішнього навчального року додалася фармація.

Щоправда, держзамовлення на цю спеціальність немає. Та й загалом із 867 першокурсників не платитимуть за навчання лише 181. Із них 146 навчатимуться за спеціальністю «лікувальна справа», 25 стануть педіатрами. На стоматології було 4 безкоштовних місця і, відповідно, одне та п’ять – на сестринській справі (магістр і бакалавр).

Прикметно, що серед першокурсників є чимало іноземців. І не тільки з Азії та Африки, а й навіть із США.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Лікар – вічний учень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– А я навіть водила малого до психолога, бо він швидко втомлюється, майже не грається і погано спить. Лікар сказала, що у 5 років у дитини немає достатньо готової до навчання пам’яті і лексики. Через їхні реформи діти рештки здоров’я втрачають і нічого не заробляють, крім сколіозу. Парти ж бо у школах розраховані на 7-річних, а не на дитсадок!

Відсутність здорового глузду в міністерстві, яке покликане розвивати й навчати, схоже ні в кого сумнівів не викликає. Навіть знайомі з управління освіти в шоці від табачниківських ноу-хау: «Ми не знаємо, навіщо масове скорочення вишів. Спочатку скоротили садки, потім школи, а тепер – ВНЗ. Натомість у садках місць не вистачає, а в молодшій школі навчається по 30-35 дітей у класі. Якість навчання плачевна, бо не може вчитель контролювати 35 шестирічних малюків. Замість садків у їхніх приміщеннях тепер якісь склади чи офіси.

Юристів і бухгалтерів багато, а хто їх випускає? Заберіть ліцензії в інженерних, будівельних, аграрних вишів і проблема розв’язана. «Клепайте» фізиків і хіміків, от тільки де вони працювати потім будуть? А де працюватимуть викладачі зі скорочених університетів? Але ж повинна бути «імітація бурхливої діяльності»! Подібну реакцію спричиняють й інші сумнівні новації.

Насамкінець 3 маленьких факти без коментарів: учні 10-х класів розпочинають навчання без підручників – «не встигли» надрукувати. Натомість президенту вручили диск з електронним варіантом усіх посібників від 1 до 11 класу…

А в Чернівцях відкрили нову будівлю філії Одеської юридичної академії. Лише ремонт коштує 5 млн. грн, та й Павло Дворський з Василем Гереллом там, напевне, не за «дякую» співали. А ректор академії Сергій Ківалов російською (хоча й Герой України!) пояснював: усе для блага небагатих батьків і зручностей студентів. Думаю, над скороченням кількості юристів він не надто замислюється…

То що саме ми реформуємо? І, головне, з Днем знань вас, панове!

Лєра ЯСНИЦЬКА

Запис День знань і рік маразму?! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що побачила? Банчени, Горбово, зруйнований міст, на місці якого звели тимчасовий…

Збудовані біля річки хати, хоча там будувати не можна. Будівлі цього року були затоплені до самих вікон. Навіщо господарі обрали таке небезпечне місце для спорудження житла?

Хто й на яких підставах давав дозволи на то будівництво? Чи вони бодай застрахували свої помешкання? І чому такі цілком логічні запитання не виникають у чиновників і мешканців повененебезпечних населених пунктів частіше, ніж у роки паводку?

На берегах річок, за правилами, повинні існувати лісосмуги 25 метрів завширшки. Дерева своїм корінням тримали б береги. Звісно, жодних лісосмуг нема, а якщо й були, то вони зрубані. Хто за це відповість?

І, нарешті, найбільш вражаюче. Ставки. Оглядаємо притоку річки Герца, поруч – два ставки. Коли 27 червня почалися дощі, почав зростати і рівень води в річці та в ставках. Процес не припинився і тоді, коли в опадах настала перерва. І вже 29-го почалося затоплення.

Регулювати воду в ставках було неможливо: шлюз був захаращений камінням і сміттям. Почали копати рів, щоби стікала вода. Тим часом руйнувалася гребля…

З розмов науковців і депутатів обласної ради дізнаюся, що невчасне регулювання рівня води в ставках стало причиною затоплень не лише у Герцаївському районі. Як відомо,усі вони в оренді, а орендар за справністю шлюзів не слідкує, тільки «вершки знімає».

Тим часом і голова райради Дмитро Годорог, і голова райдержадміністрації Віктор Кришмару, яких журналісти і науковці просили прокоментувати ситуацію, в унісон твердили, що стави не прорвало!..

Майя ВАСІЛАКІ, студентка ЧНУ

Запис «Повінь безгосподарності» на Герцаївщині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вступники повинні підготувати такі документи:

■ сертифікати Українського центру оцінювання якості освіти,
■ документ про освіту,
■ медичну довідку,
■ фотокартки 3х4 см,
■ завірені копії паспорта та ідентифікаційного коду.

Цей основний перелік може бути доповнений залежно від специфіки ВНЗ.

З абітурієнтами активно працюють приймальні комісії. Вступники мають право подавати документи до кількох вищих навчальних закладів.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Це один з найпрестижніших університетів України. У його складі – 16 факультетів.

Вартість навчання залежить від спеціальності: фінанси і кредити – 6,8 тис. грн , біологія – 6 тис. грн, туризм – 9 тис. грн, англійська мова та література – 11 тис. грн, психологія – 8 тис. грн, українська мова – 6,7 тис. грн.

Буковинський державний медичний університет

В університеті функціонують 4 медичних і фармацевтичний факультети, факультет післядипломної освіти, а також підготовче відділення для іноземних громадян.

Матеріально-технічна база: 12 навчальних корпусів. Базами клінічних кафедр є 25 міських та обласних лікувально-профілактичних закладів. Аудиторії та лабораторії обладнані сучасними технічними засобами. Бібліотека має книжковий фонд біля 1 млн. примірників і 5 читальних залів.

Вартість навчання залежить від спеціальності: лікувальна справа – 14 тис. грн, педіатрія – 12 тис. грн, стоматологія – 17,2 тис. грн, клінічна фармація –12 тис. грн, лабораторна діагностика – 7 тис. грн, фармація, денна форма навчання – 9,6 тис. грн, заочна – 6,5 тис. грн. Студентам надається гуртожиток (100 грн. за місяць).

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інститут готує дипломованих бакалаврів, спецiалiстiв і магістрів у сфері внутрішньої i зовнішньої торгiвлi, ресторанного бізнесу, державної фінансової системи, антимонопольної дiяльностi, економіки підприємництва, банківської справи, міжнародної економіки, податкового i бухгалтерського обліку та аудиту, туризму, готельного господарства, менеджменту, маркетингу, економічної кібернетики, комерційної діяльності, митної справи та інших ланок інфраструктури національної економіки.

Розцінки такі: міжнародна економіка – 9697 грн, економіка – 8167 грн, фінанси – 9450 грн. Пільги надаються дітям-сиротам, чорнобильцям. Є гуртожиток.

Чернівецький факультет Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

У середньому навчання коштує: денна форма – 3,8 тис. грн, заочна – 2,6 тис. грн.

Гуртожиток надається тільки студентам, які живуть не ближче 50 км від Чернівців.

Буковинська державна фінансова академія

На вас чекають факультети: фінансово-економічний, обліково-економічний, підготовка молодших спеціалістів.

У середньому навчання коштує: стаціонарна форма – 6,9 тис. грн, заочна – 3,5 тис. грн. Пільги надаються дітям-інвалідам, сиротам, чорнобильцям І категорії. Саме їм першочергово надається гуртожиток.

Ольга МАНДАЛАК, «Версії»

Запис Почому нині навчання в Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Виключення – місто Сімеіз. Там дешевші ціни на житло і на кожному кроці вас не змушуватимуть купувати «пахлаву медову» чи фотографуватися з мавпочкою.

Єгипет: Путівка «все включено» до Єгипту коштує від 1000 доларів. Віза до Єгипту для громадян України відкриваєтся після приїзду в країну безпосередньо в аеропорті.

Але минулоріч вітчизняне телебачення било на сполох: у Єгипті за таєсних обставин почали масово помирати українські туристи. «У готелях душ «б’ється током», безпідставно затримує міліція…», – скаржаться потерпілі.

Туреччина: Висока якість і комфорт. 99% мешканців Туреччини – мусульмани, тож українським туристкам радять не надто відверто одягатися. Та цьогоріч дешево поїхати в Туреччину не вдасться. Путівка «все включено» коштуватиме від 800 доларів. Всі оператори зазначають, що в Туреччині кращий, ніж у Єгипті, рівень готелів. Система «все включено» в цій країні, окрім харчування, означає ще й те, що на території готельного комплексу є безліч відпочинкових майданчиків, персонал займається вашим дозвіллям та відпочинком ваших дітей.

Болгарія – курорт, «обжитий» нашими туристами ще за часів Радянського Союзу. Він був єдиною доступною для радянської людини екзотикою. Більшість відпочивальників надають перевагу поїздкам в цю країну на авто чи автобусі, і відпочивають у приватних будиночках. Проте, якщо ви вирішите відпочивати в готелі, то розраховуйте, що за відпочинок у Болгарії в чотиризірковому готелі (брати менше зірочок не має сенсу, бо рівень сервісу та умови у номерах у них нічим не кращі за помешкання на приватних віллах, доба в яких коштує для дорослого близько 7-10 євро) на 10 діб з дорогою літаком обійдеться у 1 600 – 1 700 євро. Діти до 12 років проживають безкоштовно!

Хорватія: У цю країну, хоч і надзвичайно гарну, оператори не радять їхати з дітьми. В цій країні кам’янисті пляжі, спуск в море з бетонних платформ, а до курортів, де галькове узбережжя, автобусом треба їхати до 36 годин. Отже, з дітьми добиратися до Хорватії доведеться виключно літаком, а це плюс 270 євро на людину. Дорога автобусом разом з візами обійдеться дешевше на 150 євро на кожну людину. Щодо готелів, то тут практично немає п’ятизіркових. У «несезон» вартість поїздки в Хорватію становитиме €315 на одну особу. У сезон ціни віжпочинок у Хорватії коштує від  1 200 до 3 100 євро за 2 тижні (разом з дорогою).

Чорногорія: Тут мало готелів, туристів відправляють відпочивати на вілли. Вартість путівки на віллу на 10 днів з дворазовим харчуванням та літаком зі Львова становить 2000 євро, у тризірковому готелі 3000.  Як і в інших країнах, тут можна замовити безліч екскурсій, зокрема, завітати на день до Венеції (якщо маєте «шенгенку») катером коштуватиме 100 євро з людини.

Пообідати в Чорногорії, адже ми розглядаємо тур, де є лише сніданки та вечері, коштує, в середньому, 3 євро.

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис Куди їхати у відпустку? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відгуки:

Катерина (близько 3 місяців займається декоруванням, називає себе «відчайдушною домогосподаркою»):

«Тут є багато матеріалів і можливостей. Дуже доступно подають інформацію. Я декорую побутові речі, пляшки, бокали, хустинки… За цей час виготовила підставку для чашки для своєї сестри, попільничку – зятю, собі шалик, свічки, бокали…

Навіть якщо людина не вміє малювати або не має просторової уяви – в «Art-line» вона зможе все.

Сергій (3 місяці займається живописом, студент):

«У дитинстві я любив перемальовувати комікси. Коли виріс, з’явилися ідеї 2-ох картин. Хотів втілити їх у життя, але не мав професійних навиків у живописі. Дуже зрадів, дізнавшись про «Art-line».

Після кількох занять я, спілкуючись із людьми, звертаю увагу на те, як падає тінь, рахую кольори і відтінки на небі. А нещодавно написав портрет свого товариша…

Наталія Ковалюк (викладачка малюнку):

Людей, які не знають азів живопису, спочатку вчать малюнку. Після таких занять кожен може оволодіти знанням перспективи та композиції. Тут головне розуміння конструкції і форми. А далі можна підключати фантазію і створювати все, чого душа забажає…

Адреса творчих майстерень «Art-line»: вул. Головна 122-А, бізнес центр «Квадрат»,оф.425, тел. (0372) 90-33-90; 0952433001; 0502387660

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Запис ART-LINE: шлях від аматора до профі! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тому лише ранком у вівторок представники ЧНУ вийшли на мітинг та пікетування облдержадміністрації. Спочатку зібралися біля воріт центрального корпусу університету, де до них вийшли перші проректори й цікавилися, чи мітинг є санкціонованим.

Від університету вони вирушили до будівлі з левами, скандуючи «Геть Табачника!». Відповідальність за акцію взяла на себе Чернівецька обласна організація ВО «Свобода», яка оголосила безстрокову акцію «Геть Табачника! Ставай до лав національної опозиції!».

Наприкінці минулого тижня на Центральній площі Блок Національних Сил Буковини розпочав збір підписів за його відставку.

Крім того, студентський парламент, профспілка студентів і Наукове товариство студентів та аспірантів ЧНУ надіслали Президенту України, прем’єр-міністру і голові Верховної Ради листа-звернення, в якому висловили свою точку зору щодо «недоцільності призначення на посаду міністра освіти і науки України Д.Табачника», російського шовініста та українофоба.

Вони, зокрема, зазначають, що «Упродовж останніх десятиріч гуманітарний сектор України перебував у глибокому занепаді. Та протягом останніх двох років боротьба за якість освіти та подолання корупції у вищій школі почала приносити відчутні плоди.

Завдяки одному з компонентів – зовнішньому незалежному оцінюванню знань випускників шкіл, талановитий учень, який не має заможних чи впливових батьків, отримав шанс вступити до престижного вищого навчального закладу».

Далі йдеться: «Партійна приналежність не повинна стати основним фактором для призначення на головні державні посади, а особисті переконання окремих посадовців не повинні суперечити стратегії національного розвитку країни».

Цього листа-звернення, закріпленого майже 200 підписами, пікетувальники зачитали під стінами ОДА, адресуючи його ще й обласній раді. Відтак його зареєстрували з тим, щоби вручити особисто голові обласної ради. Та Іван Шилепницький під’їхав лише під кінець мітингу. Він прийняв звернення і подякував студентам за активну громадянську позицію та закликав їх не полишати своїх намірів домогтися свого.

Натомість Громадська мережа ОПОРА та Комітет виборців України заявили, що з Дмитра Табачника ще можуть «бути люди». Оскільки в ефірі «5 каналу» у ток-шоу «Я так думаю» новий міністр освіти висловив намір далі вдосконалювати систему зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) і вступу до вищих навчальних закладів (ВНЗ) за результатами ЗНО. Але запропонована ним модель частково повертає до вищої та середньої школи можливість корупційних маніпуляцій.

Зате заступник голови ВРУ Томенко на зустрічі з викладачами та студентами кафедри історії політології та міжнародних відносин ЧНУ заявив, що наступного пленарного тижня, коли парламент розглядатиме питання відставки міністра освіти на науки Дмитра Табачника, він голосуватиме за його відставку.

– Я мав розмову з деякими членами ПР, – розповідав Томенко. Кажу: «Хлопці, якщо ви прийшли об’єднувати країну, як заявляєте, то для чого було призначати міністром освіти Табачника, якого не сприймає половина України? Він каже, що на посаді міністра буде любити Україну. А не займаючи міністерське крісло, що – можна ненавидіти?

До речі, член фракції Литвина Олег Зарубінський зареєстрував законопроект про правову відповідальність за зневагу до держави. Згодом плануємо також узаконити відповідальність за паплюження державних символів, – наголосив заступник спікера.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Запис І Буковина проти Табачника у ролі міністра спершу з'явиться на Медіа-Версії.