Спільнота, народжена понад пів століття тому в Римі, в Україні мала осередки у Києві та Львові. Це не був фонд чи структурована організація, учасники спільноти не оперували цифрами – вони просто збиралися у свій вільний час разом, купували їжу і пригощали безпритульних, або спілкувалися з дітьми у скруті, опікувалися іншими потребуючими.

На початку 2022-го перші фури від спільноти Св.Егідія прибули в Україну вже за два тижні після повномасштабного вторгнення рф, і за півтора року війни таких гуманітарних вантажів надійшло уже 108. Це 15 тис. продуктових наборів щомісяця, це 40 тис. упаковок інсуліну, якого так бракувало у перші місяці великої війни, це одяг, ковдри, засоби особистої гігієни, матраци на понад 1 млн євро, це мережа підтримки для 1400 потребуючих дітей… Так, тепер, коли допомога стала такою масштабною і вийшла далеко за межі приватних ініціатив, спільнота фіксує усе в цифрах і ретельно звітує перед доброчинцями і суспільством.

В Івано-Франківську спільнота Святого Егідія діє від 2003 року, і досі це була група людей, які зосередилися на служінні людям похилого віку, бідним та бездомним – тим, кому найбільше бракує безкорисливої любові та дружби. Адже в щоденних клопотах нам часто бракує часу (чи бажання?) на невеличкі жести любові до ближнього.

Тож Спільнота Св. Егідія своїм прикладом намагається показати красу християнського принципу, згідно з яким, „більше щастя – давати, ніж брати“ (Дії 20, 35). Адже завжди є чим поділитися. Для тих, хто найбільше потребує, іноді достатньо кілька хвилин уваги, щирої усмішки, співчуття…

Раніше представники Спільноти щосереди в Івано-Франківську „відвідували“ бідних людей на вулицях міста (у районі Катедрального собору та вокзалу), пригощаючи їх канапками та гарячим чаєм, а також щонеділі приділяли час людям похилого віку та молоді геріатричного пансіонату міста. Влітку для самотніх потребуючих людей влаштовували міні-пікніки з гітарою, баяном, сопілкою, а взимку їм доносили радість Різдва разом із традиційним Різдвяним обідом.

Після повномаштабного вторгнення Спільнота відкрила Центр допомоги Св. Егідія – Дім дружби. Сюди й завітали журналісти-учасники престуру «Громади Івано-Франківщини в умовах воєнного стану. Виклики та вікна можливостей», організованого Харківським пресклубом. І це не просто гуманітарний центр для вимушених переселенців, а місце і спосіб з ними ближче познайомитися, подружитися. В результаті багато з тих, хто прийшов сюди по допомогу – потім самі долучаються до волонтерства і можуть реалізувати себе у справах. Таких є вже близько чотирьох сотень, кажуть представники спільноти.

І хоч осередки Спільноти діють лише в Києві, Львові та Івано-Франківську, та допомога від Св.Егідія надається в кожній області. Краматорськ, Словянськ, Буча, Харків… – відкривається форма реєстрації для потребуючих, літніх людей, після зв’язку з ними і уточнення деталей їм відправляються пакунки з допомогою. Допомагають медзакладам, вивозять людей із зони активних бойових дій. Після звільнення Ірпеня – започаткували там проєкт для дітей до 10 років «Школа миру», в якому працюють з травмованими війною малюками і де дають їм те тепло і відчуття родини, спільноти, які вони через брак часу не можуть отримати, наприклад, у школі…

Гостей із престуру приймали в Домі дружби колеги-журналісти, які тут волонтерять:  спецкор телеканалу «Еспресо» в Івано-Франківській області Іван Харук і кореспондент «Громадського радіо» Євген Савватєєв. Розповіли про центр і його бенефіціарів, показали продуктовий набір, який наразі видається. І запросили до співпраці у всіх містах і містечках, де немає цієї спільноти, але є люди з милосердними серцями, готові до служіння бідним.

Маріанна Антонюк,

фото авторки і з фейсбук-сторінки Спільноти Св.Егідія в Івано-Франківську

Запис Не просто «гуманітарний центр», а справжній Дім дружби спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2 червня, у день Вознесіння Господнього, команда проєкту «Почни життя спочатку: зміцнення психологічної, соціальної та культурної стійкості внутрішньо переміщених осіб для життя у Чернівецькій області» передала допомогу (медичні засоби, побутові миючі засоби, засоби особистої гігієни, одяг, постільну білизну) КУ «Чернівецький геріатричний пансіонат» , БО БФ «Ми – Україна Єдина», КЦ «Турбота» (пункт 4 видачі допомоги переселенцям) та ГО «Чернівецьке товариство людей з інвалідністю «Мрія» , яка буде направлена для потреб внутрішньо переміщених осіб у м. Чернівці

«Дякуємо за надану допомогу Муніципалітету міста Кракова. Особливу подяку висловлюємо меру м. Кракова п. Яцеку Майчровському, п. Юлії Жиліні-Худзік, головному спеціалісту бюро міжнародних відносин міської ради Кракова та директору ГО «Центр регіональних ініціатив Яворівщини» Андрію Маковецькому за допомогу у транспортуванні вантажу», – зазначають у пресслужбі ГО «Буковинська медична громада», яка ініціювала проєкт.

Проєкт «Почни життя спочатку» впроваджується ГО «Буковинська медична громада» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу».

Запис Чернівецькі доброчинці передали потребуючим містянам допомогу від милосердних краків’ян спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Католицька Церква 19 листопада 2017 р. вперше відзначає Всесвітній день убогих. Про його відзначення Папа Франциск оголосив наприкінці Ювілею Милосердя. Його завданням є закликати всю християнську спільноту простягнути свою руку бідним, слабким та всім тим, чия гідність розтоптана.

Як повідомляє Радіо Ватикану, сьогодні 4000 тисячі потребуючих, малозабезпечених та убогих у супроводі представників волонтерських організацій прибудуть до Рима.

Гості візьмуть участь в Святій Месі, яку Глава Католицької Церкви очолить у базиліці Святого Петра.

Після завершення Богослужіння у залі Павла VI у Ватикані за участю Папи Франциска відбудеться святковий обід для півтори тисячі осіб. Під час трапези звучатиме музичні твори. які виконають оркестр Ватиканської жандармерії та дитячий хор «Le Dolci Note» (Солодкі Ноти). Інші 2500 тисячі паломників візьмуть участь у святковій трапезі у їдальнях семінарій та католицьких колегій Риму. При столах служитимуть 40 дияконів Римської дієцезії та приблизно 150 волонтерів з парафій інших дієцезій.

Папська рада сприяння новій євангелізації напередодні зверталася до волонтерських організацій, таких як «Карітас», Спільнота святого Еґідія, Мальтійський Орден, «Нові горизонти», Спільнота Івана ХХІІІ, вінкентійські групи волонтерства тощо, заохочуючи їх залучити всіх потребуючих, яким вони допомагають, до участі в відзначенні цього дня.

Низка ініціатив, присвячених Дню убогих, відбуватиметься у дієцезіях та парафіях всього світу. Зокрема, у Києві відзначення організовує місцевий осередок Спільноти святого Еґідія разом зі спільнотою «Молодь за мир» та Інститутом Релігійних Наук ім. Томи Аквінского. В неділю, 19 листопада, в каплиці навчального закладу єпископ Києво-Житомирський Віталій Кривицький відслужить святкову Святу Месу, після якої відбудеться обід за участі майже сотні бідних і безхатченків та волонтерів, які надають допомогу нужденним.

Запис Сьогодні уперше відзначають Всесвітній день убогих спершу з'явиться на Медіа-Версії.

А нинішньому керівництву потрібно чимало зробити для того, щоби повернути втрачену довіру до нього як на Сході, так і на Заході. Ситуація в країні є складною, до того ж симптоми її покращення не проглядаються. Падає продаж української продукції у світі: китайські конкуренти перехоплюють наші традиційні ринки металу. А це означає, що країна недоотримує помітні обсяги іноземної валюти, необхідної для вирішення пекучих соціальних проблем. Блокована Верховна Рада довго не приймала законодавчих актів, яких терміново потребують і вітчизняна економіка, і зовнішня політика держави. Масові виступи опозиції показують, що все більше рядових  громадян висловлює свою незгоду з тим, що діється в Україні.

Влада для самозбереження мусить іти назустріч вимогам мільйонів невдоволених. У противному випадку їй залишатиметься тільки застосування сили. Проте на дворі не 1937 і навіть не 1946 рік, та й Україна не відгороджена від світу «залізною завісою». А це означає, що повного згортання демократичних процесів у центрі Європи сусіди не допустять. Наражатися ж на небезпеку міжнародних санкцій адекватні політики остерігатимуться: занадто дороге «задоволення» для них особисто.

Хто сказав «А», обов’язково мусить сказати й «Б». Зупинятися на півдорозі не можна, інакше цілком реальною стає загроза ізоляції країни. Богу дякувати, ми – не Північна Корея й офіційний Київ, попри всі свої недолугості, хоч якось рахується із зарубіжною реакцією на ситуацію в нашій державі. Щоправда, особливого оптимізму його політика не збуджує. А для того, щоби зрушити справу з мертвої точки, треба звільняти Тимошенко. Натомість її звинуватили у причетності до вбивства депутата Щербаня. Наразі громадськість не побачила переконливих доказів вини колишньої глави уряду. Час працює не на тих, хто засадив її за ґрати, і, щоб зберегти лице, необхідно піти на давно очікуваний крок.

Наближається Великдень – найбільше православне свято. Йому передує Вербна неділя, коли християни намагаються проявити своє милосердя. Чимало українців чекає від глави держави, що цього дня він підпише документ про помилування Юлії Тимошенко. Вона зазнала багато мук, її здоров’я підірване. Світ чекає, що милосердя все-таки буде проявлене. Інакше розчарування поглибиться до крайньої межі, що є небезпечним.

Ігор БУРКУТ

Запис ХТО СКАЗАВ «А», МУСИТЬ СКАЗАТИ «Б» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Мамо, а я прокинуся завтра?»
«Мамо, я мрію побачити море»
«Коли я виросту, я буду навчатись в університеті»
«Я стану художником»
«Я знайду найчарівнішу дружину і у мене буде велика сім’я і діти»
«Мамо, чому ти плачеш?»
«Мамо, ну, не плач, я буду жити!»

Чернівецький обласний благодійний фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя» продовжує об’єднувати зусилля небайдужих буковинців у боротьбі із важкою недугою дітей, що страждають злоякісними захворюваннями.

19 червня 2011 року о 14 год. в Центральному парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (біля фонтану) відбудеться  чергова акція милосердя.

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблеми дитячої онкології та збір коштів, які будуть використані на придбання ліків для онкохворих дітей.

Запрошуємо до участі керівників та колективи підприємств, організацій, установ, приватних підприємців, громадян Буковини.

Справою допоможемо тим, хто цього найбільше потребує!

Постійні партнери Фонду: відділення кардіоонкогематології ОДКЛ м. Чернівці (вул. Руська, 207а) , ЧФ ВАТ «Укртелеком», аптечна мережа «Гармонія».

Медіа патронат: обласна державна телерадіокомпанія, радіостудія «Символи», МТРК «Чернівці», радіо «Блиск-FМ», газети «Версії», «Буковинське Віче» та «Молодий буковинець», «Буковина», інформагенство «Букінфо».

Пам’ятайте!

Життя дітей, яким ми допомагаємо завдячуючи вашій участі, часто залежить виключно від наявності коштів на придбання ліків.

Чернівецька дирекція ПАТ «Форум» м. Чернівці код ЄДРПОУ 35029311

Р/Р 26005301082843 МФО 322948

Р/Р 26001060351835 код ЄДРПОУ 35029311 МФО 356282 Чернівецька філія ПАТ КБ «ПриватБанк»

Додаткову інформацію можна отримати за тел./факс 57-31-47

Запис Акція милосердя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Уже минає рік з часу, коли у газеті був надрукований лист учителів Вашківецької гімназії з проханням допомогти їхній хворій колезі, яка потребувала оперативного лікування за кордоном. Подібні листи надійшли до інших редакцій, але саме «Версії» відгукнулися першими. За це я безмежно вдячна, адже нарешті відступив нестерпний біль і в мене з’явилися нові плани, мрії і надії.

Після опублікованого у «Версіях» листа до мене почали телефонувати знайомі, однокурсники, колеги із пропозиціями про допомогу. Та найбільш зворушливо те, що чужі, нібито і незнайомі мені люди, не залишилися байдужими, проявили милість серця і щедрість душі.

Серед перших були вчитель інформатики гімназії №2 – Тетяна Спориніна, яка не тільки особисто допомогла, але й організувала збір коштів серед гімназистів, методист ІППОЧО – Ольга Біляніна, людина щедрої душі – Лідія Ліщук.

Особливі слова вдячності хочу висловити члену чернівецького клубу «Ротарі» Юрію Тарновецькому та його дружині, лікарю Людмилі Тарновецькій за чуйність, сердечність і вміння співчувати. Адже саме завдяки таким людям, а також моїм батькам, родичам, друзям, колегам, односельцям мені вдалося зібрати величезну суму (25 тис. євро), яка необхідна була для операції.

У серпні 2010 року мене прооперували в Мюнхенській клініці: нестерпний біль почав потихеньку відступати, я знову можу вільно рухатися, ходити, радіти кожному дню.

Надзвичайно приємно, що у такий непростий і складний час, коли нівелюються цінності, людяність, добро, милосердя і розуміння все ж таки живуть у людських серцях.

Хочу побажати «Версіям» процвітання, широкого кола дописувачів і читачів. А ще бажаю, щоби незважаючи на всі негаразди, газета залишалася вірною своїм принципам, жила проблемами і сподіваннями читачів, щоб саме на шпальтах вашої газети вони могли отримати відповіді на виклики сьогодення.

Щиро вдячна всьому редакційному коллективу. Нехай Господь благословляє ваші добрі справи, дарує здоров’я і добро, радість і мудрі надбання.

Із вдячністю, Лілія ГУЙВАНЮК

Запис Врятувала доброта спершу з'явиться на Медіа-Версії.

19 травня 2011 року о 16.00 на Центральній площі міста відбудеться чергова, 48 акція милосердя.

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблеми дитячої онкології та збір коштів, які будуть використані на придбання ліків для онкохворих дітей.

Запрошуємо до участі керівників та колективи підприємств, організацій, установ, приватних підприємців, громадян Буковини.

З нагоди Міжнародного дня захисту дітей відбудуться наступні заходи:

12 травня – 22 травня:

в ТРЦ «Панорама Чернівці» виставка творчих робіт студентів педагогічного коледжу ЧНУ ім. Ю. Федьковича, учнів Чернівецької художньої школи ім. М.Івасюка.

28 травня 2011 року:

о 10 год. на території МТК «Калинівський ринок» відбудеться спільна акція Фонду та молодіжної організації «Станція Чернівці Пласт» з розповсюдженя листівок.

1 червня 2011 року:

о 14 год. в Цетральному парку культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка проходитиме ярмарка творчих виробів студентів Буковинської державної фінансової академії.

2 червня 2011 року

о 12 год. у відділенні кардіоонкогематології ОДКЛ (вул. Руська, 207А) -театралізоване свято для онкохворих дітей. Маленьким пацієнтам будуть передані подарункові набори, які їм подарували організації та підприємці міста.

Постійні партнери Фонду: відділення кардіоонкогематології ОДКЛ м. Чернівці, ЧФ ВАТ «Укртелеком», аптечна мережа «Гармонія».

Медіа патронат: обласна державна телерадіокомпанія «Буковина», радіостудія «Символи», МТРК «Чернівці», ТРК «ТВА», радіо «Блиск -FМ », газети «Версії», «Буковинське Віче» та «Молодий буковинець», інформагенство «Букінфо».

Чернівецький обласний благодійний фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя»

Чернівецька дирекція ПАТ «Форум» м. Чернівці код ЄДРПОУ 35029311
Р/Р 26005301082843 МФО 322948

Р/Р 26001060351835 код ЄДРПОУ 35029311 МФО 356282 Чернівецька філія ПАТ КБ «ПриватБанк»

Додаткову інформацію можна отримати за тел./факс 57-31-47

Запис 48 акція милосердя «Подаруй дитині життя» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

18 січня  наступає Хрещенський Святвечір. Який ще називають «Другий Святвечір», «Голодний Святвечір», «Водохресний Святвечір. У цей день, на Йорданську вечерю за традицією готують останню кутю різдвяних новорічних свят. Ця кутя називається «голодною».

«І ще цей день присвячують тим, хто потребує нашої уваги, допомоги», – пояснила мені Ольга Георгіївна Усик, вчителька математики Вашківецької школи.
Ми вирішили цього дня поїхати в Чорторию.
«Увага! Акція «Милосердя».
Під такою назвою члени творчої групи «Талант» Вашківецької школи провели збір коштів і кормів для лебедів, які зимують на Чорторийських озерах, приєднавшись до своїх друзів із Чернівецької гімназії №2, з якими їх єднає творча дружба.
Зібрано 303 грн., зерна кукурудзи і хліб.
Макара Дмитро, Розщибак Андрій, Гнатишин Галина та Єленюк Тетяна передали  кошти учням Чорторийської початкової школи, які разом із жителями села будуть закупляти зерно для лебедів, щоб птахи могли дозимувати на озері
І ще ми провідали вчительку Наталю Іллічну Качало.
Я перепитала Ольгу Усик:
– А може Іллівна?
– Ні, у нас всі кличуть – Наталя Іллічна
Наталі Іллічні, вчительці української мови і літератури Брусницької школи, в цьому році у березні виповнюється 84 роки. Учні заспівали їй коляду. А Наталя Іллічна потім розказувала про свої роки вчителювання. Про кожного учня вона має що розказати. І, звичайно, мова зайшла про Івана Миколайчука. Наталя Іллічна вчила всіх дітей родини Миколайчуків. А загалом у сім’ї Миколайчуків було десятеро дітей. А мама Наталі Іллічни, Катерина Миколаївна, була першою вчителькою у Івана Миколайчука».

Повністю інтерв’ю з Наталею Іллічною Качало, унікальні фото з її домашнього архіву ми опублікуємо в наступних числах газети.

Другого дня делегація вашківчан, що відвідали Чорторию, розмістили стіннівку з фотозвітом у школі. І ще говорять, що в ніч з 18 на 19 січня тварини опівночі розмовляють людською мовою, але підслуховувати їх великий гріх. Їх і не підслуховували, але лебеді достеменно були нагодовані і задоволені. Деякі фото Ольга Усик предала і нам. Інші учні цього дня колядували у будинку перестарілих у селі Коритне.

Вашківчани гордяться і люблять свій край, бережуть і примножують народні звичаї, традиції. Світлана Одовійчук,  вчителька української  мови та літератури, так висловила свої почуття:
Де хвилі Черемоша котять,
І звідки «Черемшини» йде порив:
Це Вашківці – містечко рідне!
Тут Гарас-художик творив.
Іван Бажанський вчив науки
Маленьких наших Вашківчан,
А створена давно ним школа,
Наречена його ім’ям…
У нас Маланка є відома
На весь наш буковинський край.
Вона віншує   й посіває
На щедрий людям урожай.
Не можна також не згадати
Святую Аннину гору:
Вона для нас як рідна мати,
Що верне від усіх біду.
Тому, шановні вашківчани,
Гордіться цим містечком ви!
Родились тут відомі люди.
Тож пам’ятайте це завжди.

І як видно, вашківчани про це не забувають.

Тетяна СПОРИНІНА, “Версії”

Під час збору коштів для лебедів

В гостях у Наталі Іллічни Качало

Допомога лебедям Чорториї

18.01.2011,  Вашківці – Чортория – Чернівці

Запис І день Надвечір’я… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У жовтні проводитиметься спеціалізована підготовка волонтерів, програма якої включає особливості роботи з вихованцями дитбудинків. Здобувши необхідні знання та навички, волонтери зможуть проводити неформальну освітню роботу в дитбудинку свого міста – допомагати дітям освоювати ПК, навчати цільово та безпечно користуватися ресурсами Інтернету, а також допомагатимуть старшокласникам у вивченні загальноосвітніх дисциплін, стануть для них інтелектуальними тьюторами (своєрідними особистими опікунами). 

3D-Проект реалізовуватиметься у 10-ти областях: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Одеській, Харківській, Чернівецькій. У подальшому планується охопити й решту областей.

Запис Сиротам – комп’ютери та Інтернет спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кожного дня на землі чиєсь життя народжується і чиєсь згасає. І вже так є, що кожного дня на світ народжуються діти, яким доля підготувала страшну недугу, ім’я якій «РАК».

Онкохворі діти прагнуть жити повноцінним життям! Ми не можемо залишити таких дітей у біді! Кожен з нас може допомогти! Потрібно лише пам’ятати, що хвора на рак дитина – не безнадійна і приречена! Вона має право на життя, на любов, на добрі враження, на відкриття і майбутнє!

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблеми дитячої онкології та збір коштів, які будуть використані на придбання ліків для онкохворих дітей.

Запрошуємо до участі керівників та колективи підприємств, організацій, установ, приватних підприємців, громадян Буковини.

Постійні партнери Фонду: відділення кардіоонкогематології ОДКЛ №1 м. Чернівці, ЧФ ВАТ «Укртелеком», аптечна мережа «Гармонія».

Медіа патронат: обласна державна телерадіокомпанія, радіостудія «Символи», МТРК «Чернівці», радіо «Блиск -FМ », газети «Версії», «Буковинське Віче» та «Молодий буковинець», інформагенства «bukNews» , «Букінфо».

Чернівецький обласний благодійний Фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя»

58000 м. Чернівці, вул. Гоголя, 12; тел \ факс (0372) 57-31- 47, е-mail: blagovest-buk1@yandex.ru

Чернівецька дирекція АКБ «Форум» м. Чернівці код ЄДРПОУ 21574573 Р/Р 26005301082843 МФО 322948

Запис 40 акція милосердя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запрошуємо до участі керівників та колективи підприємств, організацій, установ, приватних підприємців, громадян Буковини.

Реквізити Фонду: Чернівецька дирекція АКБ «Форум», м. Чернівці, код ЄДРПОУ 35029311, Р/Р 26005301082843 МФО 322948.

Додаткову інформацію можна отримати за тел. 57-31-47.

Запис Приєднуйтеся до милосердя! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І в особистому житті складалося все добре. Люблячий чоловік, маленька донечка Інеса, повага колег по роботі, батьків її учнів, просто односельчан.

Та десь чатувала вже підступна хвороба, чекаючи своєї темної хвилини. Після першої операції Лілія повернулася до вчителювання. Її вихованці перемагали на районних та обласних олімпіадах, у міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Талановита й творча жінка стає головою районного методичного об’єднання вчителів української мови та літератури. Третім місцем у конкурсі «Учитель року-2007» Лілія Гуйванюк поповнила список найкращих вчителів Чернівецької області.

Потім знову рецидив, операція вже у Київському інституті нейрохірургії. Пройшло майже два роки, а працювати стан здоров’я не дозволяє.

Одна з найкращих клінік Мюнхена погоджується взяти Лілію Миколаївну на оперативне лікування. Та вартість операції понад 24 тис. євро, які їхній сім’ї просто не зібрати.  Ми, колеги по роботі, просимо всіх добрих людей, хто має бажання і можливість, долучитися до благодійної акції на підтримку нашої рідної Лілії Миколаївни, бо їй загрожує нерухомість, а вона ще така молода!

Реквізити для перерахування коштів на картку 6762462039291650

Гуйванюк Лилия Николаевна :

Одержувач : ПриватБанк . Рахунок: 29244825509100. ОКПО: 14360570.  МФО: 305299.

За дорученням учнівського та педагогічного колективів Вашківецької гімназії –

Катерина МИЛІЧ, вчителька англійської мови

Запис Учитель року-2007 чекає на ваше милосердя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні онкологічні захворювання посідають друге місце серед причин дитячої смертності від 5 до 14 років. За статистикою, щороку в нашій країні кількість онкохворих дітей збільшується на тисячу.

Понад 70% хворих дітей можна вилікувати. Водночас повний курс лікування триває до 2-х років і коштує більше 100 000 грн.

Держава, на жаль, не в змозі забезпечити лікуванням усіх дітей, які потребують цього. Не дочекавшись допомоги, чимало дівчаток і хлопчиків помирають.

Благодійний Фонд «Подаруй дитині життя» – звертається до Всіх кому небайдужа доля хворих дітей Буковини – ПРИЄДНУЙТЕСЬ ! Життя дітей, яким ми допомагаємо завдячуючи Вашій участі, часто залежить виключно від наявності коштів на придбання ліків.

Співорганізатори: УМВС України в Чернівецькій області,

Партнери: Колектив лікарів відділення дитячої кардіоонкогематології ЧОДКЛ №1, ЧФ ВАТ «Укртелеком», Обласний палац «Юність Буковини», аптека «Гармонія».

Медіа патронат: Обласна державна телерадіокомпанія, радіостудія «Символи», МТРК «Чернівці», радіо «Блиск-FM», газети «Версії», «Буковинське Віче» та «Молодий буковинець», інформагентства «bukNews», «Букінфо».

Чернівецький обласний благодійний Фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя»

58000 м. Чернівці, вул. Гоголя, 12; тел\факс (0372) 57-31- 47
е-mail: blagovest-buk1@yandex.ru
ФАКБ „Форум” м. Чернівці код ЄДРПОУ 35029311
Р/Р № 26002300000612 МФО 356516

Запис Допоможи дітям, хворим на рак та лейкемію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Візьміть два буханці хліба та приїжджайте до Чорториї, що на Кіцманщині, погодуйте лебедів. Отримаєте такий заряд позитиву та радості, що його вистачить надовго, – ділився своїми враженнями відомий фотохудожник і лікар-інфекціоніст за сумісництвом Ігор БЕСАРАБА. Наслідком його участі в одній з рятувальних операцій стали знімки, які ви бачите.

Як відомо, біля ста особин білих довгошиїх красенів зимують на озері з теплими ключами у відомому буковинському селі Чортория.

Їх називають ще Івановими лебедями, адже там народився й виріс відомий український актор і режисер Іван Миколайчук – і оселилися птахи на озері восені після його смерті.

Однак нинішня зима видалася настільки суворою, що озеро практично все вкрилося кригою 15 см завтовшки. Якби люди не розбили її та не збільшили відкритий простір води, в якому плавали птахи, лебеді загинули б. Бо тільки рухаючись, ці пташині велетні живуть і не замерзають. Місцеві жителі забили на сполох, коли ополонка зменшилася до розміру буквально 5 х 5 метрів.

Птахами опікуються відповідні природоохоронні служби. Але щодня на озеро приїжджають десятки добровольців, які підгодовують лебедів і власноруч розбивають лід.

Наш фотокор Ігор Бесараба познайомився там із четвертокурсницею Києво-Могилянської академії Катрусею, яка вивчає природничі науки. І з маленьким чернівчанином Артемом, який приїхав до озера разом із бабусею. А також із друзями-програмістами, італійцем з Мілану Едуардо Скепісом та українцем Миколою Держаком. Едуардо, зокрема, зізнався, що світ природи, завдяки чорторийським лебедям, несподівано захопив його чи не більше за віртуально-комп’ютерний.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Рятівники лебедів – з Мілану та Києва спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Фестиваль охопить Хмельницький, Житомир, Луцьк, Чернівці та Вінницю. Фестиваль зібрав популярних естрадних співаків – Лева Лещенка, Лайму Вайкуле, ансамбль «Сябри», Іраклія Парцхілаву, Миколу Гнатюка, Іона Соручану та ведучу Ольгу Сумську.

За словами Лева Лещенка, фестиваль «Мелодії друзів» відбувається як некомерційний проект.

– Це акція милосердя та шани до людей, які подарували нам перемогу у Великій Вітчизняній війні та у пам’ять про тих, хто не дожив до цих світлих днів. Ми проїдемо із концертами різними містами України. І всі ветерани будуть запрошені на них безплатно – сказав Лев Лещенко.

Концерт у Чернівцях відбудеться 16 грудня в облмуздрамтеатрі. Початок о19:00.

Запис «Мелодії друзів» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

58000 м. Чернівці, вул. Гоголя, 12; тел \ факс (0372) 57-31- 47
е-mail: blagovest-buk1@yandex.ru
ФАКБ „Форум” м. Чернівці код ЄДРПОУ 35029311
Р/Р № 26002300000612 МФО 356516

Запрошуємо всіх небайдужих буковинців до співпраці!

Благодійний марафон триває!

Наступна 31 акція милосердя відбудеться 19 жовтня 2009 року о 16.00 на Центральній площі міста Чернівців, біля пам’ятника Т.Шевченка

Майбутнє дітей залежить від Вас!

Для того, щоб кожен міг зазирнути за ту грань, яка відділяє дітей з онкологічним діагнозом від байдужого до них світу, ми інформуємо суспільство про: сучасні шляхи лікування дитячих онкозахворювань. Адже дитячий рак – не смертний вирок, а виліковна в сучасних умовах хвороба. Досвід європейських країн доводить, що 75-80% дітей з діагнозами злоякісних пухлин і лейкозів мають шанси знову бути здоровими. У нас – лише 50% .

Благодійний Фонд «Подаруй дитині життя» – звертається до Всіх кому небайдужа доля хворих дітей Буковини –

П Р И Є Д НУ Й Т Е С Ь !!!

Співорганізатори: УМВС України в Чернівецькій області,

Партнери: Колектив лікарів відділення дитячої кардіоонкогематології ЧОДКЛ №1, ЧФ ВАТ «Укртелеком», Обласний палац «Юність Буковини», аптека «Гармонія».

Медіа патронат: Обласна державна телерадіокомпанія, радіостудія «Символи», МТРК «Чернівці», радіо «Блиск-FM», газети «Версії», «Буковинське Віче» та «Молодий буковинець», інформагентства «bukNews», «Букінфо».

ФАКБ „Форум” м. Чернівці МФО 356516
код ЄДРПОУ 35029311 Р/Р № 26002300000612

Пам’ятайте!

Життя дітей, яким ми допомагаємо завдячуючи Вашій участі, часто залежить виключно від наявності коштів на придбання ліків.

Сподіваємось на Ваше чуйне серце!

Додаткову інформацію можна отримати за тел.\факс 57-31-47

Запис АНОНС. Подаруй дитині життя спершу з'явиться на Медіа-Версії.

58000 м. Чернівці, вул. Гоголя, 12; тел \ факс (0372) 57-31- 47
е-mail: blagovest-buk1@yandex.ru
ФАКБ „Форум” м. Чернівці
код ЄДРПОУ 35029311
Р/Р № 26002300000612 МФО 356516

Запрошуємо всіх небайдужих буковинців до співпраці!

Благодійний марафон триває! Наступна 30 акція милосердя відбудеться 24 вересня 2009 року о 16.00 на Центральній площі міста Чернівців,  біля пам’ятника Т.Шевченка

Майбутнє дітей залежить від Вас!

Для того, щоб кожен міг зазирнути за ту грань, яка відділяє дітей з онкологічним діагнозом від байдужого до них світу, ми інформуємо суспільство про: сучасні шляхи лікування дитячих онкозахворювань. Адже дитячий рак – не смертний вирок, а виліковна в сучасних умовах хвороба. Досвід європейських країн доводить, що 75-80% дітей з діагнозами злоякісних пухлин і лейкозів мають шанси знову бути здоровими. У нас – лише 50% .

Благодійний Фонд «Подаруй дитині життя» – звертається до Всіх кому небайдужа доля хворих дітей Буковини –  П Р И Є Д НУ Й Т Е С Ь !!!

Співорганізатори: УМВС України в Чернівецькій області,

Партнери: Колектив лікарів відділення дитячої кардіоонкогематології ЧОДКЛ №1, ЧФ ВАТ «Укртелеком», Обласний палац «Юність Буковини», Міській палац дітей та юнацтва, аптека «Гармонія» фармацевтична фірма «Вако».

Медіа патронат: Обласна державна телерадіокомпанія, радіостудія «Символи», МТРК «Чернівці», радіо «Блиск-FM», газети «Версії», «Буковинське Віче» та «Молодий буковинець», інформагентства «bukNews», «Букінфо».

Пам’ятайте!

Життя дітей, яким ми допомагаємо завдячуючи Вашій участі, часто залежить виключно від наявності коштів на придбання ліків.

Сподіваємось на Ваше чуйне серце!

Додаткову інформацію можна отримати за тел.\факс 57-31-47

Запис 30 акція милосердя благодійного Фонду допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У 34 середніх спеціальних і вищих навчальних закладах Буковини відсвяткували День знань і початок нового навчального року. Понад 50 тисяч юнаків і дівчат розпочали свій тернистий шлях до майбутньої спеціальності. Серед них і 377 першокурсників Чернівецького медичного коледжу – найстарішого навчального закладу краю.

Викладали на 5-ти мовах

Усього ж за парти тут сіли 1359 юнаків і дівчат. А розпочав коледж свою історію далекого 1811 року як акушерська школа при пологовому будинку, де щороку готували від 9 до 26 спеціалістів. Архіви зберегли й ім’я першої акушерки, нею була Марія Теодорин. Прикметно, що, враховуючи багатонаціональний склад населення буковинського краю, викладання у школі велося німецькою і польською з одночасним перекладом русинською, українською та румунською мовами.

У новітній історії перший випуск – 28 акушерок та 56 фельдшерів – відбувся 1947-го року. Виходячи з потреб лікувальних закладів області, медичне училище, як воно називалося тоді, готувало спеціалістів фармацевтичної, лікувальної, сестринської, зуболікарської справи. Нині медичний коледж випускає фахівців 5 напрямків: лікувальної, медико-профілактичної, акушерської справи, лабораторної діагностики, а також сестер-бакалаврів.

Як зауважила одна щаслива першокурсниця, дипломи медичного коледжу визнаються за кордоном, тож саме ця обставина змусила її спочатку отримати освіту в коледжі, а вже потім думати про навчання в медичному університеті.

Милосердя – найперші ліки

– Нинішній навчальний рік був знаменним для нашого навчального закладу ще й тим, що ми першими у західному регіоні підготували і випустили 11 медичних сестер-масажистів, набраних із юнаків і дівчат, які мають вади зору, – наголосив у привітальному слові його директор, кандидат медичних наук, доцент Олександр КУЛИК. – Таких спеціалістів ще готують хіба що у Генічеську та у приватному столичному коледжі.

Олександр Федорович не приховував гордості й від того, що на свято до його вихованців прибув засновник і настоятель Банченського Свято-Вознесенського монастиря, архімандрит отець Михайло.

Як відомо, Михайло Васильович Жар є найвідомішим багатодітним батьком в Україні, а, може, й у світі. Маючи власних трьох дітей, він усиновив 29 та ще 188 сиріт узяв під опіку. Торік йому присвоєне звання Героя України, а нинішнього літа він був серед першої п’ятірки найвидатніших українців, які отримали засновану в 2009-му відзнаку «Хрест Пантелеймона Цілителя» за здійснення величної мети – служіння людям.

До речі, на свято отець Михайло приїхав не сам, а зі своїми вихованками. Коли тріо дівчаток-сиріт виконало пісню «Спи, моя матусю, спи», в багатьох присутніх у залі Академічного палацу, де відбувалася посвята у першокурсники, з’явилися сльози. І це дуже добре, бо означало, що в наших душах і серцях ще збереглися промінці добра і співчуття. А саме без них просто неможливо уявити сестру милосердя. Про це й говорив у своєму зверненні до майбутніх фахівців у білих халатах отець Михайло. Адже найкращі ліки втрачають силу без любові, доброти і співчуття.

Три скарби життя

В унісон із цим прозвучав чи не найгуманніший людський текст – клятва Гіпократа, яку озвучив… сам сивочолий бородатий батько медицини, що прибув із Древньої Греції в гості до буковинських першокурсників. Щоправда, самі вони даватимуть її лише через 3-4 роки, а поки що прийняли з рук патріарха символічний ключ від Вежі знань. Важким і великим виявився він. Зрештою, не менш тернистим буде й шлях. Бо саме у професії медика тісно переплелися три основних скарби людського життя – здоров’я, знання і любов. А ці чесноти треба комусь плекати, аби не перевівся рід людський.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
Фото Дмитра Чорнокоза

Запис Ключі від Вежі знань першокурсники отримали з рук Гіпократа спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Бомжем самотня вижничанка стала за одну ніч. І не з власної вини. Нині їй 81. Та вона й досі мешкає… на вулиці.

Бомж за одну ніч

Валентина Дмитрівна Алпатова понад 60 років мешкала за адресою: м. Вижниця, вул. Українська, 9, кв.3, другий поверх.

Усе змінилося за одну ніч, 26 грудня 2002 року. Близько першої години ночі пані Валентина відчула різкий запах диму. Вийшовши на балкон, джерела диму не побачила, тож пішла на сходи… З-під них вибивалося полум’я. Вибратися з будинку самостійно вже не змогла. Прийшла до тями у районній лікарні, де протягом місяця лікувалася від отруєння чадним газом. Але, чесно кажучи, досі не знає, чи пощастило їй, шо залишилася живою…

Офіційно причина пожежі, визначена фахівцями держпожнагляду Вижницького району, – коротке замкнення електричної мережі. Кримінальної справи не порушували, бо хто ж буде судитися зі старими дротами? Геть усі домашні речі, разом з документами згоріли. Валентину Дмитрівну визнали потерпілою від стихійного лиха і з держбюджету виділили кошти на проведення капремонту її житла.

Акт є, житла немає

Натомість за всі ці роки Валентина Дмитрівна отримала ретельно розписаний кошторис і акт виконаних робіт. Хоча треба б житло… Будівлю розчистили від зруйнованого вогнем, підняли зовнішні стіни, та й то не всі, подекуди замість несучих стін поставили до «кращих часів» металеві опори, на яких лежить нова покрівля. Віконні отвори ще й досі забиті дошками. Зруйнований і не поновлений балкон (ач, які панські витребеньки!).

Що зроблено на другому поверсі, Валентина Дмитрівна подивитися не може: сходів туди немає. Що вже казати про сарай та комору, якими нинішня потерпіла користувалася понад 60 років. Оскільки в документах БТІ сарай не значиться, поновлювати його ніхто й не буде. Тож частину площі, де сарай був розташований, уже зайняв гараж сусіда з першого поверху. На першому ж розташований бутік – так по-новомодному іменується крамничка, власник якої – той же сусід.

Як зранку, так і до останку?

Валентина Дмитрівна за характером не бездіяльна, тож неодноразово зверталася з позовами до суду і проходила усі інстанції аж до Верховного. Вижницький райсуд свого часу виніс рішення, яке зобов’язувало районну владу зробити капітальний ремонт. Але 4,5 роки рішення це не виконується, виконавче провадження закрите. Верховний суд не відмовляв, а повертав на повторний розгляд тим, хто виніс несправедливе рішення. Фішка: Верховний суд нікому не відмовляє, бо за відмови ВС людина може звертатися до Міжнародного суду з прав людини у Страсбурзі. А так – ходи людина колами…

Багато разів зверталася й до апарату Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової. Просто без відповіді. Аж поки одного разу на чергове звернення не дорікнули їй в тому, що… «перейшла всі межі». Хоча місцевій владі апарат омбудсмена порекомендував надати Алпатовій хоча б тимчасове житло. Та навіть після таких рекомендацій нічого не зрушилося.

Валентина Алпатова – людина невибаглива, як усі з її покоління. Велика Вітчизняна, повоєнні голодні роки… Виходить, що й на старість спокійно пожити не судилося.

Поселитися на сцені?

Валентина Дмитрівна усі ці роки мешкає буквально «в людях»: переселенське, тимчасове житло, надане владою Вижниці, так само не придатне для житла, про що навіть довідка районної СЕС є. А щоби найняти житло, пенсії, звичайно ж, не стане. Харчів купити та ліки: вік і поневіряння значно погіршили здоров’я.

У якийсь момент працівники міської ради запропонували Валентині Дмитрівні відмовитися від помешкання, яке погоріло, на користь міської ради з тим, аби рада надала їй інше житло. Але запропонований варіант був просто знущанням: як жити в оселі без опалення й води 81-річній
самотній людині?

За ці роки змінилося кілька мерів, та віз і донині там: жоден не продемонстрував не те щоби людяності – звичайного належного виконання своїх обов’язків. Можна, навіть не дуже напружуючи фантазію, уявити собі, яку «репутацію» має Алпатова у міської влади Важниці: хто полюбляє скаржників, які заважають чиновникам спокійно жити.

Теперішній мер, за словами Валентини Дмитрівни, якось при особистій зустрічі «втішив» її, показавши крізь вікно сцену для масових дійств у центрі Вижниці: мовляв, сцена ця належить Валентині Дмитрівні, бо збудована на кошти, виділені на ремонт її житла! А тепер, мовляв, грошей на ремонт немає. Мабуть, мера треба ще й пожаліти?

Може, було б справедливо платити Валентині Дмитрівні за оренду сцени, коли на тій відбуваються масові дійства? Дивись, і на завершення ремонту нашкребла б!..

Важка тека в позивача…

За ці роки у Валентини Дмитрівни накопичилася величезна, вагою зо пару кілограмів, тека документів: скарг, заяв, позовів і… невтішних ухвал та відповідей. Паперу, мабуть, вистачило б оклеїти її кімнатку замість шпалер.

Але серед усіх документів найбільше зачіпляє – мабуть, міцною сумішшю цинізму, недбальства та юридичної наївності акт обстеження «матеріально-побутових умов життя» гр. Алпатової В.Д. від 3 жовтня 2005 року. В одному реченні констатується місце реєстрації пенсіонерки, другим повідомляється, що квартира знищена пожежею. І все! Де потерпіла проживає, втративши законне житло, які в неї умови проживання, – так і залишилося таємницею.

Членам комісії це нецікаво, адже їхнє завдання – не обстежити місце проживання Валентини Дмитрівни, а відписатися для «проформи». Може, хтось із вижницької влади і має між друзями та знайомими імідж доброї людини, але ж із паперами працюють не люди, а функції.

«Хто у цій державі здатен допомогти мені, коли це станеться і чи доживу я, нікому не відомо, залишається тільки молитися Богу і просити його про допомогу, тому що наша влада, маючи усі повноваження, нічим допомогти не може…» – слова 81-річної Валентини Дмитрівни Алпатової звучали глухо й гірко. Здавалося, говорить вже сама до себе, без віри у те, що справедливість можна відновити.

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

P.S. Документи та фото надала редакції Чернівецька обласна організація «Правозахист».

Запис Жорстока влада: сім років поневірянь спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У старого затряслися руки й ноги і він ледь видушив із себе: «Дали б мені крихту ціаністого калію, щоби не мучився…». До нестями було шкода 80-річного немічного діда, в кімнаті якого витав стійкий запах сечі, що різав очі до сліз. А на брудному столі стояла півлітрова скляна банка з недоїденою вермішеллю. З’явилася неспокійно-підступна думка: «А тебе що чекає?..».

І кожен крок лишає слід

Голова Чернівецької обласної асамблеї інвалідів Марія Кирилюк дізналася про літню покинуту людину від дільничного лікаря. Спеціаліст поскаржилася на те, що не може відвідати хворого: завжди зачинені ворота. Марія Іванівна, жінка активна і небайдужа, потрапила-таки до нього. Після цього Олександра Васильовича госпіталізували, пролікували та дали першу групу інвалідності за загальним захворюванням. Відтак від асамблеї йому привезли інвалідний візок та стілець-вбиральню. Прикметно, що за першим разом передати все це не змогли, бо шоферові просто не відкрили.

…Рідним діда – дітям, онукам і колишній дружині – радіти б такому повороту долі. Та все сталося з точністю до навпаки: густа хмара недовіри та ненависті, вже готової пролитися дощем несподіваних вчинків, зависла над сім’єю. Колишню дружину, синів, невістку, онуків до нестями налякали дії родичів – молодшої сестри Олександра Васильовича та його племінника, які почали навідуватися до старого, носити йому їсти.

А тут ще невідомо звідки якась громадська організація взялася! І чорна дума об’єднала родину: у діда, себто його нащадків, планують забрати хату. Втім, як підкреслив юрист Шевченківської райради, остання наразі є комунальною власністю. А ще на подвір’ї поруч зі старою хатою вже стоїть новенька гарна будівля за окремим номером.

Утім, ситуація видається простою тільки на перший погляд. Річ у тім, що дружина Олександра Васильовича розлучилася з ним через пиятику понад 20 років тому. Але він продовжував приводити до помешкання друзів, з якими розпивав, м’яко кажучи, чарчину-другу. У вихованні ж синів, за словами жінки, участі ніколи не брав. «Жодного разу дітям навіть цукерки не купив. Тож яке в них буде до нього ставлення!» – не питає, стверджує.

Доки дід був у силі, обходив себе сяк-так. І тягнув до двору усякий непотріб та зрубані дерева, щоби палити грубку, бо ні газу, ні електрики в хаті не мав. А бувало, що й голим вискакував на подвір’я. Сім’я приписувала всі ці витівки поганому характеру та горілці. А коли зовсім втратив сили, перетворив кухню на туалет.

У такому стані його і побачила Марія Кирилюк. Не могла жінка пройти повз страждання літньої людини. Зрештою, якби вона й знала, що доводиться дідові розхльобувати кашу, чи то пак наслідки того, що він накоїв замолоду, все одно б не залишила його напризволяще. «Це ж жива людина», – каже.

На прохання Асамблеї старого поклали до лікарні, згодом перевели до реабілітаційного центру. Йому дуже не хотілося повертатися додому, де немає ні світла, ні газу. Тож активісти Асамблеї почали домагатися, щоби йому відновили у квартирі зручності, привезли, зрештою, інвалідний візок… А дід, відчувши, що він комусь небайдужий, оформив на голову асамблеї інвалідів генеральне доручення.

Я не називаю прізвища дійових осіб цієї сумної історії навмисне. Бо якщо озирнутися довкола, можна зауважити не одну сотню подібних ситуацій. Коли ж бути щирим перед собою, то доведеться визнати: і наші страждання, і страждання близьких, якщо проаналізувати їх чесно і відверто, є наслідками колишніх власних вчинків.

Адже кожен крок залишає слід: позитивний вчинок народжує добро, а негативний – зло. Як казав один із класиків марксизму, Фрідріх Енгельс, завжди доводиться зважати на наслідки власних дій – це і називається долею. А по сучасному – кармою.

Старе, що мале

Це прислів’я з’явилося недарма, – коментує ситуацію психіатр вищої категорії Ігор КАФАНОВ. – На схилі літ у більшості людей психіка суттєво змінюється, стає хворою та хибною. Щоправда, старече недоумство, так звана деменція, розвивається не в усіх. Але фізична слабкість, неможливість виконувати все те, що робив колись дуже легко й просто, з’являється практично в більшості.

Тож люди на схилі літ особливо вимагають уваги та догляду близьких і рідних. Хоча характер у них псується: вони починають, як правило, підозрювати своїх близьких у підступності.

З’являється тривожність, спричинена побоюванням, що не матимуть що їсти. Тоді вони починають збирати старий мотлох, тягнучи весь непотріб до хати. А ще люблять ховати під подушку недоїдки – хліб, у кращому випадку, а то й надкушену котлетку. І переконати їх у тому, що цього робити не треба, неможливо.

При цьому прикрість характеру дідусів і бабусь, помножена на їхню немічність, доволі часто лише дратує членів сім’ї. Знову ж таки, не від доброго життя. Бо проблема догляду за «відпрацьованим матеріалом суспільства» у нас ніколи кардинально не вирішувалася і не вирішується досі.

На заході, як відомо, існують спеціалізовані інтернати, будинки для старих, де вони нагодовані чисті, доглянуті. Там і згасають людські життя, але – в нормальних умовах! Саме таку роботу, як відомо, виконують за кордоном і наші українки-заробітчанки, доглядаючи старих або хворих. Адже умови лікарень, особливо психіатричних, старі переносять дуже погано. Зрештою, їм там і нічого робити. Бо вони потребують, наголошую ще раз, – лише доброго догляду та розуміння близьких.

P.S. Що ж чекає на кожного з нас? То лише самообман, що подібне може трапитися з усіма, тільки не з тобою і не зі мною…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Кайдашева сім’я по-буковинськи: версія ХХІ століття спершу з'явиться на Медіа-Версії.