У 34 середніх спеціальних і вищих навчальних закладах Буковини відсвяткували День знань і початок нового навчального року. Понад 50 тисяч юнаків і дівчат розпочали свій тернистий шлях до майбутньої спеціальності. Серед них і 377 першокурсників Чернівецького медичного коледжу – найстарішого навчального закладу краю.
Викладали на 5-ти мовах
Усього ж за парти тут сіли 1359 юнаків і дівчат. А розпочав коледж свою історію далекого 1811 року як акушерська школа при пологовому будинку, де щороку готували від 9 до 26 спеціалістів. Архіви зберегли й ім’я першої акушерки, нею була Марія Теодорин. Прикметно, що, враховуючи багатонаціональний склад населення буковинського краю, викладання у школі велося німецькою і польською з одночасним перекладом русинською, українською та румунською мовами.
У новітній історії перший випуск – 28 акушерок та 56 фельдшерів – відбувся 1947-го року. Виходячи з потреб лікувальних закладів області, медичне училище, як воно називалося тоді, готувало спеціалістів фармацевтичної, лікувальної, сестринської, зуболікарської справи. Нині медичний коледж випускає фахівців 5 напрямків: лікувальної, медико-профілактичної, акушерської справи, лабораторної діагностики, а також сестер-бакалаврів.
Як зауважила одна щаслива першокурсниця, дипломи медичного коледжу визнаються за кордоном, тож саме ця обставина змусила її спочатку отримати освіту в коледжі, а вже потім думати про навчання в медичному університеті.
Милосердя – найперші ліки
– Нинішній навчальний рік був знаменним для нашого навчального закладу ще й тим, що ми першими у західному регіоні підготували і випустили 11 медичних сестер-масажистів, набраних із юнаків і дівчат, які мають вади зору, – наголосив у привітальному слові його директор, кандидат медичних наук, доцент Олександр КУЛИК. – Таких спеціалістів ще готують хіба що у Генічеську та у приватному столичному коледжі.
Олександр Федорович не приховував гордості й від того, що на свято до його вихованців прибув засновник і настоятель Банченського Свято-Вознесенського монастиря, архімандрит отець Михайло.
Як відомо, Михайло Васильович Жар є найвідомішим багатодітним батьком в Україні, а, може, й у світі. Маючи власних трьох дітей, він усиновив 29 та ще 188 сиріт узяв під опіку. Торік йому присвоєне звання Героя України, а нинішнього літа він був серед першої п’ятірки найвидатніших українців, які отримали засновану в 2009-му відзнаку «Хрест Пантелеймона Цілителя» за здійснення величної мети – служіння людям.
До речі, на свято отець Михайло приїхав не сам, а зі своїми вихованками. Коли тріо дівчаток-сиріт виконало пісню «Спи, моя матусю, спи», в багатьох присутніх у залі Академічного палацу, де відбувалася посвята у першокурсники, з’явилися сльози. І це дуже добре, бо означало, що в наших душах і серцях ще збереглися промінці добра і співчуття. А саме без них просто неможливо уявити сестру милосердя. Про це й говорив у своєму зверненні до майбутніх фахівців у білих халатах отець Михайло. Адже найкращі ліки втрачають силу без любові, доброти і співчуття.
Три скарби життя
В унісон із цим прозвучав чи не найгуманніший людський текст – клятва Гіпократа, яку озвучив… сам сивочолий бородатий батько медицини, що прибув із Древньої Греції в гості до буковинських першокурсників. Щоправда, самі вони даватимуть її лише через 3-4 роки, а поки що прийняли з рук патріарха символічний ключ від Вежі знань. Важким і великим виявився він. Зрештою, не менш тернистим буде й шлях. Бо саме у професії медика тісно переплелися три основних скарби людського життя – здоров’я, знання і любов. А ці чесноти треба комусь плекати, аби не перевівся рід людський.
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
Фото Дмитра Чорнокоза
