Завершується один з найважчих років в історії України. Якщо 2014-й був роком великих надій і сподівань, то 2015 – роком великих розчарувань. І водночас – невеликих, але реальних змін. Сприйняття недавньої Революції Гідності за рік пройшло у свідомості більшості громадян звичний для революцій шлях – від надій на миттєве покращення всього до справжнього шоку від значного падіння їхнього життєвого рівня і розчарування повільністю змін.
Згадувати рік, що минає, усі ми будемо по-різному, залежно від умов життя в найближчому майбутньому. Коли умови стануть сприятливими, наша вибіркова пам’ять залишатиме в основному найкраще. Якщо ж ситуація і далі погіршуватиметься на тлі глибокої економічної кризи, то причини цього шукатимемо у бідах сьогодення і говоритимемо про найгірше. А зараз спробуємо згадати те найважливіше, чим 2015 рік позначився на нашому бутті.
Першочерговим для більшості українців протягом року було все, пов’язане з «антитерористичною операцією» на Донбасі. Хвилі мобілізації відправляли туди тисячі й тисячі військовозобов’язаних різного віку, сімейного стану і здоров’я. Їхали туди й добровольці, хоча і в меншому числі, ніж на початку конфлікту. Картина типова: на початку війни піднімається могутня хвиля патріотизму, далі неминуче йде на спад. Реалії збройного протистояння не залишають місця романтиці, але вимагають від людини величезної напруги всіх сил і назавжди залишають слід в її психіці.
Одні їхали назустріч смертельній небезпеці добровільно, інші з примусу. А чимало людей намагалося цієї небезпеки уникнути, як могли. Зростав виїзд громадян України призовного віку за кордон, частина переховувалася в самій Україні. ЗМІ неодноразово повідомляли про судові процеси над дезертирами. Явище, характерне для будь-якої країни, на землю якої прийшла війна.
Ще одне типове явище для війни – потоки біженців і вимушених переселенців. 2015-го їхня кількість значно перевищила мільйон. Цих людей треба було розмістити, обігріти, нагодувати. Корумпована, напіврозкладена держава не здатна впоратися з цим завданням, і допомогу переміщеним особам взяли у свої руки представники громадянського суспільства – волонтери. Їхня подвижницька праця дозволила влаштувати на нових місцях багатьох з тих, кого війна викинула з рідних місць. Волонтери взялися навіть за постачання Збройних Сил усім необхідним, також забезпечували лікування поранених, допомагали сім’ям загиблих. І 2015-ий засвідчив: зміцнюється народжена на Майдані нова Україна, що має прийти на зміну остаточно згнилій УРСР, яка майже чверть століття скніє під «запозиченими» у справжніх патріотів символами, зберігаючи найгірші риси радянських часів.
Формування нової країни нині йде знизу, ламаючи опір старого. Зроблено декілька кроків, спрямованих на зміну віджилого. Постмайданна влада забагато говорила про реформи, на практиці підміняючи їхнє проведення косметичними заходами, але під тиском громадянського суспільства зсередини держави, а також союзників іззовні, мусила все ж вдатися до конкретних кроків. Найбільш резонансний з них – створення нової поліції замість остаточно дискредитованої міліції, яка втратила будь-яку підтримку рядових громадян через свою продажність і тісні зв’язки з кримінальним світом. На жаль, не замінено прогнилу судову систему і прокуратуру, що заважає успішно проводити системні реформи. Без справедливого суду, якому довіряє суспільство, руху вперед не буде. А рік, що минає, в цьому сенсі бездарно згаяно.
Прориву не сталося і в надзвичайно важливій галузі децентралізації влади. Правда, тут процеси завжди йдуть повільно, про що свідчить досвід інших країн. Почалося формування громад і відбулися місцеві вибори. На них активна частина суспільства покладала великі надії, адже саме на місцях формується нова політична еліта, яка має замінити нинішніх правителів, вихідців з бандитських 90-х.
Особливістю місцевих виборів 2015-го було те, що вони проводилися лише на територіях, які контролює Київ. А це означає, що в обранні депутатів органів місцевого самоврядування не брали участі виборці анексованого Росією Криму й окупованих частин Донецької й Луганської областей. Саме на тих територіях сконцентровано найбільше прибічників повернення до СРСР. Проте представники старих політичних сил все ж набрали чимало голосів і в інших регіонах України. Так, мером Харкова знову обрали Геннадія Кернеса, якого багато українців звинувачує у сепаратизмі.
Комуністична партія України участі у виборах не взяла через судову заборону, а Партія регіонів розпалася ще минулого року. З її уламків створено декілька політичних сил під іншими назвами. Такий уламок під назвою «Рідне місто» набрав більшість голосів у Чернівцях і матиме у міській раді велику фракцію. Одного з представників цієї політичної сили правоохоронці спіймали на підкупі виборців, і нині він переховується від слідства.
Новий склад рад різного рівня виявився дуже різнорідним, що обіцяє запеклу боротьбу в них. Це вже підтвердила, наприклад, перша сесія Чернівецької обласної ради. Головою її обрали лідера місцевої організації «Батьківщини», який має великий політичний досвід. Підкреслимо: поруч зі старими політиками у сесійних залах з’явилися і нові обличчя. До влади, серед інших, приходять учасники АТО, волонтери, добре освічені громадські активісти – це люди нового часу, на яких суспільство покладає великі надії.
Україна намагається позбутися решток тоталітарного режиму, і цьому має сприяти закон про декомунізацію, що почав діяти 2015-го. Триває перейменування заідеологізованих назв населених пунктів, вулиць, площ. Знімаються пам’ятники скомпрометованим діячам старої епохи. Відкриваються раніше засекречені архіви, які дозволять побачити внесок конкретних осіб у зміцнення тоталітарного режиму або ж у боротьбу з ним. Оприлюднення цих документів закріплює позитивні зміни у менталітеті українців, які дають змогу нашій країні просуватися до сучасних демократичних стандартів.
І саме 2015-го Україна скинула нарешті зі своєї шиї російський газовий зашморг! І якщо перейменування вулиць помітне для всіх, то ця надзвичайно важлива зміна в житті держави пройшли повз увагу багатьох непомітною. Хоча наша держава вперше змогла закупити головні обсяги енергоносіїв у різних постачальників, а не лише у російського газового монополіста.
2015-го так само різко зменшилася залежність України від російських ринків. Розрив виявився дуже болючим: знайти нові ринки збуту своєї продукції складно. Але й ці проблеми почали поступово вирішуватися. На жаль, існує величезний ринок контрабанди, який завдає значної шкоди державному бюджету. І втрати тут не лише фінансові. Торгівля іде навіть із противником через лінію фронту, що підриває бойовий дух наших воїнів. У росіян є таке прислів’я: «Кому война, а кому мать родна». Коли люди, наділені владою, набивають власні кишені на крові солдатів, це викликає люту ненависть бійців. І довго ігнорувати її не вдасться.
У суспільстві за нинішній рік значно впав авторитет влади, її вже відкрито звинувачують у тому, що вона вступила на шлях Януковича. Куди він веде, ми добре пам’ятаємо.
Невдоволена владою громадськість все частіше бере ініціативу у свої руки там, де потрібні рішучі дії, а чиновники уникають їх. Так, кримськотатарські активісти наприкінці року розпочали енергетичну блокаду Криму, вимагаючи звільнення своїх побратимів, заарештованих на захопленому російському агресорами півострові. Хоча акцію тимчасово призупинено, вона мала велике значення для зміни настроїв самих кримчан. Громадськість показала свою силу, із якою слід рахуватися.
Проводжаючи 2015-ий, ми намагаємося зрозуміти, чим він був для нас. Замикаючись у вузькому колі повсякденних проблем, бачимо одне. Та якщо подивитися на широкий світ – зовсім інше. В історії людства рік може стати переломним: у грудні більшість країн світу підписало у Парижі важливий документ. За ним людство зобов’язується досягти балансу для збереження життя на планеті: вуглекислого газу в атмосферу тепер викидати можна лише стільки, скільки його звідти буде споживатися. Це означає, що наступає кінець бездумному споживанню нафти, газу, вугілля – їм на зміну приходять екологічно чисті джерела енергії. Відтак зазнають повного економічного краху держави, головним доходом яких є торгівля нафтою і газом. А це, насамперед, Росія, яка здійснила агресію проти нас. Процес пішов, і він обіцяє українцям повернення окупованих територій, а головне – дає нам можливість реалізувати вибір, зроблений на Майдані.
2015 рік відходить у минуле разом з багатьма бідами, яких ми зазнали у році, що минає. Проте він заклав також підвалини позитивних змін, у які хочеться вірити і наближати їх власними зусиллями.
Ігор БУРКУТ
