Правоохоронець обслуговує села Топорівці, Колінківці, Грозинці та Бочківці. Загалом на території його громади проживають приблизно 14 тисяч людей. Координуючи свої зусилля з ювенальними поліцейськими, місцевою владою, профільними службами та волонтерами лейтенант поліції Артур Рябко намагається приділити увагу кожному жителю громади, який у цей воєнний час потребує підтримки й допомоги.

«Моя поліцейська станція розташована в селі Колінківці. Я постійно в громаді, постійно на зв’язку з місцевим населенням, службою у справах дітей, соціальними службами, старостами сіл і головою громади, – ділиться поліцейський. – Ми робимо все для того, щоб у людей була довіра до поліції, органів місцевого самоврядування та різних служб, які обслуговують нашу громаду».

В центрі уваги – сім’ї, що опинилися в складних життєвих обставинах, люди з інвалідністю і родини захисників.

Староста села Бочківці Аліна Гончар розповідає: «У нашому селі чоловіки з 47 сімей поїхали на передову. Переважно це молоді сім’ї і майже в кожній є маленька дитина. Тому наш найперший обов’язок – піклуватися про такі родини».

Відвідуючи людей на своїй території обслуговування, поліцейський офіцер громади цікавиться їхніми потребами, переживаннями та намагається знайти можливості, щоб допомогти кожному.

А ще лейтенант поліції Артур Рябко завжди порадить місцевим жителям, як діяти у випадку відсутності електроенергії та зв’язку і розповідає, де розташований найближчий пункт незламності.

Спілкуючись із найменшими жителями громади, правоохоронець нагадує правила безпечної поведінки вдома й на вулиці, в тому числі і в умовах блекауту. Діти щиро радіють спілкуванню з поліцейським офіцером громади, розповідають йому про свої переживання, діляться мріями та охоче фотографуються.

Співробітники поліції стоять на захисті прав та інтересів громадян, їхнього спокою та безпеки.

Відділ комунікації ГУНП в Чернівецькій області

Запис «Я на зв’язку 24/7, бо мені важлива довіра людей», – поліцейський офіцер Топорівської громади Артур Рябко спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Байдужість громадян  – це смерть суспільства за життя

Редакція часто отримує звернення – електронною поштою, на папері й навіть усні – про те, які неподобства кояться у Чернівцях. Найбільше скарг на тротуари, йдучи якими можна звернути шию. А ще – на транспорт, який частіше не ходить, ніж ходить, і на те, що десь прорвало воду і вона тече вулицею тижнями, і що підвали заливає… Одне слово, містяни незадоволені міською владою. Хоча активності самі не проявляють і пояснюють це тим, що нічого, мовляв, змінити не можна. А це, до речі, надзвичайно хибна й шкідлива теза. Бо діяльність міськради залежить від нас, чернівчан. Ми ж не тільки формуємо бюджет міста, але й можемо на нього впливати й контролювати витрати міста. Однак охочих цього навчитися небагато в Чернівцях знайшлося. Гадала, що зал ломитиметься від людей, які бажають навчитися, як запобігати корупції у формуванні міського бюджету, а відтак і контролювати його. Та дві лекції  «Звідки в міста гроші?» і «Де гроші міста?», які відбулися в рамках проекту «Як працює місто?» від ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку», аншлагу не зірвали. Попри те, що мета проекту – спонукати громаду здійснювати контроль за діяльністю Чернівецької міськради, використовуючи доступні інструменти. Слабеньке ще в нас, на жаль, громадянське суспільство…

Перетворила Нетешин на місто, найдоступніше для життя, й пішла воювати

Та оскільки знання ніколи зайвими не бувають, пропонуємо відповіді спікерки Ольги Омельчук – магістра, а нині вже аспірантки з права та державного управління, адвоката, експерта з місцевого розвитку на запитання газети «Верссії».

ФОТО

Підпис: Ольга Омельчук – екс-мер, військовий парамедик, нагороджена орденом «За мужність» III ступеня за добровільну відмову від евакуації та продовження надання допомоги під час обстрілу та пожежі в таборі її батальйону в Дмитрівці Новоайдарського р-ну  на Луганщині.

Пані Ольга ще 2010-го стала й досі залишається наймолодшим міським головою в історії України серед жінок: у 29 років обіймала вже посаду міського голови міста обласного значення Нетешин, що на Хмельниччині. Тоді Нетешин, 2011 року, посіло  перше місце у щорічному всеукраїнському рейтингу журналу «Фокус» як місто, найдоступніше для життя. Від серпня 2014-го до вересня 2015-го проходила службу в складі 12-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних сил України. Під час служби вона стала розробницею алгоритму КОЛЕСО (визначає послідовність дій при наданні домедичної допомоги) і рапорту МІСТ (картка для заповнення головних показників стану пораненого, які треба записати на полі бою). У жовтні 2015 року картка й алгоритм затверджені Генштабом АТО і досі є загальнообов’язковими для використання усіма військовослужбовцями у зоні ООС. Це одна з численних новацій, винайдених волонтерами чи військовослужбовцями і запроваджених вже під час війни на Сході України.  

Наразі Ольга є експерткою з місцевого розвитку, консультує та навчає громадських активістів і посадових осіб місцевого самоврядування в усіх областях України. Вона аспірантка Національної академії державного управління з дисертацією про спроможність територіальних громад в Україні, до того ж ще й веде власний будівельний бізнес.

Брак часу, знань, а ще лінощі й зневіра – ось що заважає людям

– Олю, зрозуміло, що ця тематика вам близька. Та чому вирішили доносити ці знання до громадян?

– Усвідомлюю, що єдиним успішним шляхом до якісних змін у країні є просвіта громадян у сфері громадянської обізнаності і, серед іншого, розуміння ними бюджетного процесу на місцевому рівні. Де беруться гроші в міста? Ким вони витрачаються? Як брати участь/контролювати?..

– З Вашого досвіду експертки з місцевого розвитку, яка навчає громадян у всіх областях України: наскільки члени громад розуміються на формуванні бюджетів своїх населених пунктів?

– На жаль, мушу констатувати, що абсолютна більшість громадян не розуміють бюджетного процесу і не усвідомлюють, що фактично всі кошти державного та місцевого бюджетів – це їхні власні кошти, які вони сплачують щомісячно у вигляді податків та зборів.

– А чи мають вони важелі впливу на цей процес? Якщо так, то яким чином користуватися своїми правами?

– Так, важелі впливу ми маємо, та, знов-таки – на жаль, рідко ними користуємося. Кожний з нас має можливість ініціювати, пропонувати, брати участь в обговоренні, фактично, на усіх стадіях бюджетного процесу. Та не всі ми цим користаємось. Іноді через брак часу. Іноді – через відсутність компетеції, знань, розуміння. Подеколи – лінощі. Та найгірше – це зневіра. І це найбільший виклик для нас усіх, бо всі ми мусимо активно навчати і навчатися того, як і чим долати зневіру людей. А для цього достатньо демонструвати результати активних громадян і організацій, допомагати відновити активність громадськості, підтримати її.

– Тепер конкретно: звідки взагалі беруться гроші міста? 

– Гроші міста складаються з податкових і неподаткових надходжень, з офіційних трансфертів з інших бюджетів. Та, по суті, всі кошти, крім незначної частини доходів державних та комунальних підприємств, до бюджетів потрапляють з кишень людей та їхніх організацій, себто з податків.

Громади ж абсолютно вільні у плануванні й витрачанні власних коштів

– Хто і як формує бюджет, приміром, нашого міста Чернівці?

– Бюжет формується за правилами Бюджетного кодексу, тобто відповідно до затверджених формул: частки з різних податків потрапляють до державного та місцевих бюджетів у визначених пропорціях. Причому, громади абсолютно вільні у плануванні та витрачанні власних коштів. На розмір бюджету впливає активність громади: що успішніший бізнес у місті, що дисциплінованіше сплачуються податки в ньому, то більше бюджет міста.

– Те, що корупція у формуванні бюджету присутня завжди, розуміють усі. Та як їй запобігати?

– Шлях один: забезпечувати відкритість і прозорість бюджетного процесу. Чернівці як місто зробили чимало кроків у цьому напрямку, портал «Вікритий бюджет міста» є прогресивним та сучасним.

– Та ним мало хто користується…

– Відтак важливо поширювати інформацію про нього і можливості використання серед містян. Іншим важливим інструментом забезпечення прозорості могло б стати, приміром, прийняття Бюджетного регламенту.

Інструменти впливу – в законах, які передбачають повну відкритість і публічність

– Дайте пораду чернічанам, сторожинчанам, кіцманчанам тощо, як установити контроль за заробленими ними ж грошима. Які права в цій справі мають громадяни та громадські організації? І де прописані ці інструменти впливу?

– Інструменти впливу прописані у Бюджетному кодексі України, в законі «Про місцеве самоврядування в Україні». Їхня основа – можливість безперешкодного доступу до усієї інформації про бюджетний процес. Вся інформація, що стосується коштів місцевого бюджету, має бути безапеляційно відкритою та публічною.

Самі люди також мають очікувати та вимагати від влади інтерактивності. А це означає використовувати сучасні форми звітування та обговорення проекту бюджету й змін до нього. І такі процедури мають бути не нудними й стандартними, «для галочки», із монотонним зачитуванням незрозумілих кодів бюджетної класифікації, як це часто відбувається в містах. Як правило, навіть депутати, слухаючі купу цифр, просто засинають на своїх робочих місцях…

– Пані Ольго, за Конституцією, єдиним джерелом влади в Україні є народ, і саме він є власником усіх державних надр і цінностей. Та це лише на папері, бо не порівняти рівень життя слуг народу і самого народу, що, на жаль, простежується на всіх рівнях. Отже, хто  розпоряджається бюджетом міста?

– Бюджетом міста розпоряджаються ті, кому жителі міста довірили це робити, тобто обрали їх на виборах, це депутати місцевої ради. Міський голова має один голос, такий саме, як і голос рядового депутата. Рішення приймаються більшістю. Наскільки задоволені жителі міста ефективністю такої роботи своїх депутатів та мера – демонструється на місцевих виборах. Якщо люди задоволені – ті ж обранці проходять знову. Не задоволені – обирають інших. Але важливо, щоби люди не нехтували своїм голосом на виборах. Часто на незадовільний стан міських справ скаржаться саме ті, що на вибори взагалі не ходять. І це сумно. До слова, відсоток участі жителів міста Чернівці у попередніх місцевих виборах був дуже невисоким.

Міський портал «Відкритий бюджет» – лоція в бюджетному морі для чернівчан

– І ще раз, мабуть, звернусь до Вас із проханням дати пораду буковинцям: де шукати інформацію про міський бюджет і як контролювати його витрати? І запитання, що випливає з попереднього: як зорієнтуватися у бюджеті, зрозуміти усі ті незрозумілі колонки з цифрами?

– Найзручніше використовувати міський портал «Відкритий бюджет». Там в інфографіці зручно розташована інформація про міський бюджет. І зрозуміти інформацію, подану на порталі, набагато легше, ніж важкі ексельтаблиці офіційного рішення «Про бюджет…»

– І насамкінець, ваші враження від Чернівців? Але не від архітектури – вона унікальна і прекрасна, – а від його інфраструктури, зручності для життя тощо.

– Мені надзвичайно подобається місто – воно має неповторний шарм, який і приваблює жителів інших міст. Та я була надзвичайно вражена невідповідно несуттєвими надходженнями туристичного збору до міського бюджету. Це привід замислитися…

Запитувала Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Гроші міського бюджету – це кошти чернівчан, а чернівчани й мають контролювати витрати міста спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вітчизняна система місцевого самоврядування і територіальної організації влади донедавна існувала за «радянською моделлю». Все вирішував умовний Центр – столиця, що самостійно вирішувала, кого й куди призначити, які програми реалізовувати, які галузі просувати, які інфраструктурні проблеми вирішувати тощо. Якщо місцеві чиновники не погоджувалися з тими чи іншими рішеннями, їх викликали «на килим» або місто чи село не отримувало ні копійки, поки не погодиться на умови Центру. Часто ці умови носили не тільки політичний характер, але й корупційний. Але все змінилося з децентралізацією.

Більше влади – на місця!

Із набуттям незалежності українці все частіше підіймали тему розвитку місцевих громад і надання більших повноважень регіонам: не лише повернути звичну для поколінь українців модель, а й наблизитися до цивілізованої європейської системи, яка за десятиліття зробила тамтешнє життя одним з найякісніших у світі. Приміром, 1997-го наша країна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування і згодом прийняла декілька законопроектів, які передбачали перерозподіл повноважень. Хоча йшлося лише про «косметичні» зміни, а не глибинні реформи. І якщо якісь кроки з реорганізації публічної влади в державі здійснювалися, то виключно у перерозподілі повноважень між Президентом, Парламентом та Урядом.

Все змінилося 2014-го, коли реформа децентралізації стала однією з ключових для нової влади: її озвучували депутати, політики, прості люди і кандидати на вищу посаду в державі. Зокрема, ще у статусі кандидата у Президенти України Петро Порошенко пообіцяв цю реформу у випадку своєї перемоги. І сьогодні, після 4,5 року з того моменту, саме ця реформа вважається вітчизняними та західними експертами однією з найуспішніших за всі часи незалежності України.

Довгий шлях і швидка реалізація

Улітку 2015-го Президент презентував проект змін до Конституції України в частині децентралізації. «Всякому городу нрав і права, всяка імєєт свой ум голова…», – почав він свій виступ з цитування вірша великого Григорія Сковороди. Він наголосив, що на це рішення українці чекали дуже довго: «Децентралізації українські громади чекають довгі двадцять три роки. Це те, що їм обіцяють, і це те, на що не вистачало рішучості в української влади. Рішучості наблизити владу до народу. Надзвичайно скоротити ту відстань, яка є між громадянином України і містом, де приймаються найважливіші рішення, для того, щоб забезпечити ефективне і комфортне існування української громади». Парламент того дня  підтримав 4 закони, розроблені Міністерством юстиції разом з громадськими активістами. Реформа стала результатом співпраці всіх гілок влади і експертного середовища. Суть децентралізації полягає в тому, що громади отримують можливість самостійно ухвалювати рішення і відповідати за їх реалізацію. Все це відбувається за рахунок відповідної передачі повноважень і фінансів на місця. Відтак люди самі вирішують подальшу долю своїх населених пунктів і мають для цього ресурси, замість того, щоб усе віддавати центральній владі, а потім просити гроші на свої потреби. Не можна сказати, що Україна наслідує якийсь конкретний приклад, бо така організація влади є давньою нормою для багатьох провідних країн світу. Вітчизняні урядові реформатори поєднали українські напрацювання та врахували досвід успішних держав, які йшли до децентралізації століттями.

Результатом стала складна й глибинна перебудова всієї системи  управління країною, позбавляючи її радянського «адмінспадку». Навіть більше. Наш «рецепт» виявився настільки вдалим, що сьогодні саме Україну ставлять за приклад тим, хто тільки-но збирається йти аналогічним шляхом. Місяць тому до Києва приїздив глава представництва Євросоюзу в Україні Гюґ Мінгареллі, який заявив: «Реформа децентралізації в Україні дійсно вражає своїми успіхами. Завдяки реформі децентралізації, яка здійснювалася за останні три роки в Україні, можна сказати без жодних сумнівів, що життя мільйонів конкретних українців покращилося». Він наголосив, що досвід України у питаннях децентралізації є «досить цікавим і прикладом для інших країн регіону».

Що отримують люди

Мешканець будь-якого населеного пункту – чи то далекого села, чи мегаполіса – має право на якісну медицину, освіту, адміністративні та соціальні послуги, гідну інфраструктуру тощо. Та вимагати реальну якість усього цього він може, тільки «достукавшись» до тих, хто приймає рішення. Якщо вони сидять у Києві, це складно – фактично неможливо. Якщо ці люди живуть поруч з тобою, їздять по тих же дорогах, ходять до тих же поліклінік, впливати на них значно простіше. Адже й вони зацікавлені у покращенні якості життя свого населеного пункту. Децентралізація дає таку можливість.

Як наслідок, люди отримали можливість у реальному часі впливати на витрати коштів свого населеного пункту: на нову школу, амбулаторію, дорогу, снігоприбиральні машини. Звісно, багато місцевих чиновників ще живуть за правилами минулого часу і вважають, що не обов’язково ділитися зі співгромадянами планами на майбутнє. Та на це є дієві механізми контролю, в тому числі й із залученням центральної влади – наприклад, телефон довіри уряду – 1545.

Звісно, неможливо за короткий час реалізувати всі завдання децентралізації – та рік від року змін більшає: з’явилися нові дороги, відремонтовані площі, школи, висаджені дерева.

Водночас важливо розуміти, що далеко не всі повноваження передані на місця. Центральна влада залишила за собою принципові для цілої країни питання: оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських свобод. До того ж, Президент має право розпустити органи місцевого самоврядування у випадку, якщо ті порушуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України.

Перші успіхи реформи

Про ефективність ініційованих Президентом та громадськістю змін свідчать цифри. Якщо 2014-го власні доходи місцевих бюджетів складали 68,6 млрд грн, то вже торік цей показник виріс майже утричі – до 170,7 млрд грн. Це відремонтовані чи побудовані дороги, нові школи та дитячі садочки, соціальні об’єкти та інженерні мережі тощо. До того ж державна підтримка на розвиток територіальних громад і розбудову їхньої інфраструктури за цей період зросла у 30 разів, від 0,5 млрд грн до 14,9 млрд грн.

Децентралізація передбачає створення нової ланки в системі територіального устрою – об’єднаної територіальної громади (ОТГ). ОТГ утворюються шляхом добровільного об’єднання суміжних територіальних громад, сіл, селищ, міст, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Мета – уніфікація послуг і можливостей для більш ефективного використання коштів. Станом на жовтень 2018 року в країні вже створено понад 830 ОТГ. Вони об’єднали 7,1 млн чоловік – майже 20% населення України. 479 ОТГ уже отримали у комунальну власність землі за межами населених пунктів (938,7 тисяч гектарів).

ОТГ наділяються не тільки повноваженнями, а й відповідними фінансовими ресурсами. Скажімо, тут залишається 60% податку на доходи фізичних осіб, 100% єдиного податку і податку на майно тощо. Тобто громади отримують реальні кошти, які можуть витрачати на власний розсуд. За підтримки донорських програм в ОТГ відкриваються сучасні центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи), де за принципом «єдиного вікна» можна отримати необхідні адміністративні послуги.

Люди доволі активно підтримують децентралізацію. 2015-го, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, більшість населення сприймала можливі наслідки децентралізації позитивно. Опитування швейцарського проекту DESPRO 2016-го підтвердило: українці усвідомлюють позитивне значення реформи для місцевого розвитку й бажають брати участь у господарюванні на місцевому рівні.

На що очікувати далі

Вже нині зрозуміло, що кількісні показники змінюються доволі швидко. Тож на часі покращення якісних показників: нові послуги, нові заклади, нова якість життя. Йдеться про відповідні зміни в освіті, медицині, сфері безпеки, земельних відносинах. До речі, про перші дві вже можна говорити, як про факт: Нова українська школа та модель «гроші йдуть за пацієнтом» запрацювали вже цьогоріч.

Українська влада, спільно з міжнародними партнерами, відкрила Центри розвитку місцевого самоврядування. У Києві відкрито Центральний офіс реформ, до якого входять 24 відділення – на кожну з областей. Ці центри координуватимуть здійснення реформи на регіональному рівні.

Не забуваймо й про ще один інструмент державної підтримки місцевих громад – Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Минулого року його коштом було реалізовано понад 700 проектів. Завдяки відповідним інструментам децентралізації, з’являться або будуть модернізовані сотні закладів освіти, медицини, соціального захисту. Є дорожні проекти, спортивні об’єкти тощо. Україна – на початкові складного але дуже важливого для нас шляху.

«За чотири роки ми з вами спільно зробили колосальний перерозподіл – на користь громадян України, на користь громад… Це наше спільне досягнення і ми маємо донести, внаслідок чого у нас з’явилися дороги, освітлення, дитячі садки, престиж роботи в органах місцевого самоврядування… Тепер органи місцевого самоврядування є мозковим центром, де планується і забезпечується стратегія розвитку», – заявив Петро Порошенко під час виступу на XIV Українському муніципальному форумі. І це, мабуть, найточніша оцінка перших результатів реформи децентралізації.

Олександр САМЧУК

Запис Коли громада вирішує сама… Як реформа децентралізації змінює українське суспільство спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відкритий Лист міському Голові та депутатам міської ради щодо введення в оману громадськості краю та неправдивого осуду християнського об’єднавчого проекту «Благовіщення архангела Гавриїла пресвятій Марії».

 Ми, ініціатори спорудження в парку Т. Г. Шевченка в рамках здійснення християнського, благоодійного громадського об’єднавчого проекту скульптури «Благовіщення архангела Гавриїла пресвятій Марії» (далі: «Благовіщення») здивовані листом митрополита Чернівецької єпархії УПЦ КП Владики Данила. Сам тон листа переконує, що митрополита ввели в оману.

Досі ми утримувалися від дискусій, сподіваючись, що Владика зрозуміє все правильно і припинить ганити проект «Благовіщення»,  нас і всю громаду несправедливо засуджувати. Ми зважали на його статус архієрея, а також на те, що наші публічні виступи проти заявленої неправди можуть спричинити в людях зневіру до церкви взагалі. Адже й без того зменшується відвідування храмів і втрачається віра, а нішу заповнюють всілякі сумнівні вірування.

Ми планували запросити митрополита Данила та керівників інших конфесій на спільне освячення скульптури. Про це від початку знають депутати, митці, чиновники, понад 6 тисяч чернівчан, які підписали Заяву про встановлення скульптури Благовіщення (насправді ж прихильників ідеї значно більше, оскільки ще не всі підписи передані в мерію). І всі 100-відсотково підтримують ідею об’єднання і спільного освячення скульптури.

Так збіглися обставини,  що віднедавна Православна церква, за підтримки Президента України Петра Порошенка, розпочала об’єднавчі процеси в церкві.

І ми так само розпочинали проект «Благовіщення» для об’єднання всіх християн нашого славного і толерантного краю в єдину спільну і дружню сім’ю, як і пасує нашому європейському місту. Здавалося б, вищі церковні діячі краю мали б навпаки благословляти такі ініціативи.

Благовіщення Пресвятої Богородиці – елемент християнського віровчення, християнське свято на честь якого має найвищий статус торжества, і це третє за значенням свято після Великодня і Різдва Христового. В усіх канонічних Євангеліях згадується, що цього дня Діва Марія отримала добру (благу) звістку від посланця Господа архангела Гавриїла про те, що вона непорочно зачне дитину від Святого Духа і народить Ісуса Христа, Сина Божого.

Проект пропонованої скульптури роботи відомого чернівецького скульптора Анатолія Піонтковського чітко витриманий у євангельській християнській традиції.

Композиція висотою 3,25 метра: власне скульптура з білого мармуру 2,3 метра заввишки і постамент майже 0,9 метра, що співвідноситься як «золотий перетин». Саме місце встановлення скульптури та майданчик навколо будуть повністю окультурені.

Зі звернення Владики одразу стає зрозумілим, що митрополит Данило навіть не бачив проекту й не вникав у його суть. Мало того, Владика Данило безапеляційно звинувачує депутатський корпус Чернівців, тож тепер і депутати та громадськість на собі відчули необґрунтовані нападки владики Данила, від яких ми потерпаємо понад рік. Зауважуємо, що депутати Чернівецької міськради – люди обізнані, грамотні, поважні, які в значній мірі реалізували себе в житті. Тому образи та приниження на їхню адресу категорично неприпустимі в жодній формі.

Митрополит Данило, – а його виступи-звинувачення показувало телебачення, – кажучи неправду про проект «Благовіщення», осуджує автоматично й тисячі тих, хто підтримує Благовіщення.  Цікаво лише, з чиєї подачі виникли всі ті звинувачення, що ми нібито  належимо до секти Аллатра, послідовників  Амфілохія Почаївського, Агапіта Печерського, Ігоря Данилова, Білого братства (а кулуарно – навіть до масонів).

Упередженість і навіть агресивність  митрополита Данила тим більш образливі, що він чудово знає: ініціатори проекту, скульптор-автор та всі, хто їх підтримав (депутати в тому числі), не мають жодного відношення до МГО «Аллатра» й до жодних сект узагалі. Ми ж офіційно звернулися до МГР «Аллатра» і отримали письмове підтвердження, що вони не беруть участі у проекті «Благовіщення» в Чернівцях. Цей документ ми надали до міської ради.

Вочевидь, Владика розуміє це й додає нам звинувачень у  проросійськості, іноземних інтересах. Але ж хіба можна зліпити те, чого не існує в принципі? Яким чином скульптура Благовіщення може слугувати російським інтересам? І чи маємо доводити Владиці,  що ми є громадянами й патріотами України?

Наголосимо лише, що Владика Данило робить таким чином безкоштовну рекламу руху «Аллатра» і допомагає поширювати його діяльність.

Не розуміємо також, чому Владика Данило противиться проекту, єдина мета якого – щоби християни, без конфесійних обмежень, могли віддавати  публічно пошанівок Пресвятій Богородиці в образі «Благовіщення». Традиція публічного, поза храмами, встановлення скульптур християнської символіки народилася не сьогодні, їй, мабуть, стільки ж століть, скільки самому християнству. Після кількох десятиліть нав’язуваного «державного» атеїзму нині в Україні масово почали зводити такі монументи. Однією зі значних подій такого плану сталося відкриття нинішнього Великодня 8-метрової бронзової скульптури Пресвятої Богородиці на головній площі Кривого Рогу.

Що ж до наклепницького змісту нинішнього відкритого листа від Владики, ми розглянемо можливість захистити в суді честь пресвятої Богородиці (у створюваній нами скульптурі Благовіщення) та честь власну і всіх тих тисяч чернівчан, які до нас приєдналися й підтримали.      

Нагадаємо, що особисто Владика Данило блокує вже другу християнську скульптуру християнського змісту в Чернівцях. Перша – це Пієта. Виникає вибачте, крамольне запитання, чи дбає митрополит Данило про освічення людей Богом, маючи такий високий сан?

Ми, мешканці Чернівців, споруджуючи скульптуру Благовіщення, віримо в заступництво Пресвятої Марії та архангела Гавриїла. Хочемо миру, злагоди та процвітання нашому краю та  нашій багатостраждальній Неньці-Україні й сподіваємося на воздаяння і спасіння у вічності за нашу частку, привнесену у Її прославу.

Тож ми, організатори і всі ті тисячі чернівчан, що підписали наше звернення, просимо, Вас, шановний міський голово, і вас, шановні депутати, дозволити встановити паркову скульптуру Благовіщення у заявленому місці – у парку Шевченка за Літнім театром біля клумби чи на клумбі.

З повагою, Ірина КУНІЦИНА, фізик, юрист,ініціатор електронної петиції, підтриманої чернівецькою громадою

У тему від редакції :

Світська влада не повинна боятися влади релігійної та діяти в інтересах усіх чернівчан

«Версії» пам’ятають болючий для містян інцидент, коли зелений трояндовий сквер навколо  Святодухівського собору, який виходить на вулиці Головну та Кобилянської, і де завжди було повно мамусь із колясками та маленькими непосидючими дітками, перетворили на стоянку для авт священиків. І це у самому що не є серці старовинного міста!  Чернівчани тоді, пригадуємо, влаштовували численні пікети там, де зараз виїздять на своїх дорогих машинах служителі культу. Міська рада на чолі з екс-мером М.Федоруком , на жаль, побоялася тоді підтримати тих, хто обрав їх для захисту своїх  інтересів. Відтак Чернівецька міська рада не заборонила церкві Московського патріархату перетворити один із найкращих міських скверів на стоянку, та ще й поставити там невеличкий свічний заводик…  

Гадаємо, всі, мабуть, знають, для чого ми помиляємося? Саме так, помилки існують для того, щоби на них вчитися і не повторювати.

P.S. Коли номер готувався до друку, на сайті Чернівецької міськради з’явилася петиція про недоцільність встановлення скульптури Благовіщення у Чернівцях.  Отож, боротьба продовжується… 

Запис Суперечки навколо встановлення скульптури “Благовіщення” тривають спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дуже хочеться сподіватися, що фраза звучатиме саме так: «Знищувати не можна, створювати», адже йдеться про збереження Дністровського каньйону – одного з семи чудес України.   

На відкритті ХІ-го Київського безпекового форуму 12 квітня  чернівецький киянин і київський чернівчанин, як називає себе кандидат філософських наук Максим КИЯК, звернувся із запитанням до Прем’єр-міністра України В. Гройсмана та Прем’єр-міністра Молдови П. Філіпа стосовно будівництва каскаду ГЕС на верхньому Дністрі. Воно звучало так: «Чи дійсно все настільки погано з українською енергетичною безпекою, що потрібно чіпати річку Дністер, забезпечивши тим самим мінус одне чудо України, мінус десять відсотків до особистого політичного рейтингу та мінус сто до власної карми?».

Відповідь Гройсмана була однозначною і короткою: «Ми прийшли не знищувати, а створювати». Натомість пан Філіп пояснив ситуацію розлогіше. Він, зокрема, сказав, що нині працює спільна група експертів із 19 спеціалістів, яка вивчає тему, досліджуючи наслідки створення каскаду ГЕС на верхньому Дністрі на екосистему та довкілля. Молдовський прем’єр підкреслив також, що ми маємо залишити те природне багатство, яким нині володіємо, своїм дітям і онукам.

Утім, мешканцям України загалом і жителям Буковини зокрема залишається, мабуть-таки,  сподіватися тільки на удачу. Бо, як засвідчили результати дослідження політичних аналітиків, український прем’єр торік виконав лише 49% своїх обіцянок.

Вл. інф.      

Запис ДНІСТРОВСЬКИЙ КАНЬЙОН: Знищувати не можна створювати:  де влада поставить кому? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Слід створити чітку координацію дій між місцевою владою, медичною спільнотою та мешканцями краю

На цьому наголосив голова Чернівецької облдержадміністрації під час наради з питань реформи децентралізації із головами районних держадміністрацій та керівниками об’єднаних територіальних громад області, на якій значна увага була приділена медичному реформуванню. Тим паче, що в Україні вже створена нова законодавча база, яка дозволяє реформувати мережу первинної медичної допомоги, отже модернізувати медичну інфраструктуру.

– Відповідним моїм розпорядженням ще в січні була створена медична рада реформ і саме вона формувала мережу закладів первинної медичної допомоги (ПМД), – сказав очільник виконавчої влади. – Тепер необхідно їх реорганізувати у комунальні некомерційні підприємства. І добре, що  більшість закладів охорони здоров’я вже розпочали цей процес. На часі створення амбулаторій групової практики та монопрактики, центрів  первинної медико-санітарної допомоги та пунктів здоров’я – ФАПів.

Голова ОДА виголосив також вимогу активізувати інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, щоби люди володіли інформацією і про реформу, і про медичних працівників, адже від 1 квітня їм робити вибір для підписання так званої декларації між лікарем і пацієнтом.

До слова, вже тільки після підписання декларацій буде чітко окреслена мережа закладів охорони здоров’я області.

Запис Олександр ФИЩУК: Надання медичної допомоги населенню має бути доступним і швидким спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Реформа децентралізації спрямована на створення сервісної держави, іншими словами,  на наближення адмінпослуг до людей. У 10 хвилинах ходу будуть усі ЦНАПи».

Саме про це йшлося на нараді з питань реформи децентралізації та удосконалення діяльності центрів надання адміністративних послуг Чернівецької області і на цьому наголосив голова облдержадміністрації Олександр Фищук.

Губернатор нагадав також, що перші об’єднані територіальні громади (ОТГ) були створені ще 2015 року – і тоді їх було тільки 10. Але за три роки їхня кількість зросла майже утричі. «Нині маємо 26 ОТГ, до яких увійшли 95 місцевих рад і 148 населених пунктів. І якщо 2015-2017 роки були періодом активного утворення ОТГ, то 2018-й стане часом нарощування потужностей громад», – сказав очільник виконавчої влади .

Децентралізацію недарма називають реформою місцевого самоврядування. «І це правильно, – відзначив голова, – бо людям видніше, які послуги та потреби має громада, в якій вони живуть».

Нині в області функціонує 17 ЦНАПів. Зокрема 11 –  при усіх районних державних  адміністраціях,  2  –  у містах  обласного значення (м. Чернівці  та м. Новодністровськ), 4 уже діють в об’єднаних територіальних громадах, а саме: Глибоцькій, Сокирянській, Недобоївській та Великокучурівській ОТГ. Найближчим часом центри надання адміністративних послуг з’являться у Мамаївцях і Лужанах, до речі, в кожному селі окремо, хоча вони і належать до однієї ОТГ, а також у Вашківцях. І після розширення мережі центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП),  у  Чернівецькій області функціонуватимуть 29 ЦНАПів, що, відповідно, дозволить забезпечити 95,5% мешканців краю якісними адміністративними послугами й доступністю до них у межах 10 хвилин.

Довідково: Коли в області завершиться період утворення ЦНАПів, усі вони будуть під’єднані до веб-порталу, на створення якого виділяється 600 тисяч гривень. Саме там буде зібрана вся обласна база даних. Таким чином, не виходячи з квартири, можна буде отримати через Інтернет будь-яку довідку. Відтак обласна база інтегрується до Єдиного державного порталу з надання адміністративних послуг. 

 Відділ інформаційних зв’язків ОДА

Запис Зручне й комфортне життя буковинців – у пріоритетах  виконавчої влади спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Буковинці, які побували на з’їзді, засвідчили, що спілкуванням з лідеркою «Батьківщини» дуже задоволені. Неодноразово зауважували, що тільки ця політична діячка звертає увагу на проблеми села загалом і місцевого самоврядування зокрема, і тільки вона організувала такі зустрічі для сільських, селищних голів і депутатів рад як 2009-го року, так і зараз.

У Меморандумі описані цілі й напрямки співпраці, спільні завдання сторін, шляхи вдосконалення земельного законодавства, вдосконалення у сфері Бюджетного та Податкового законодавства, – усе, що в комплексі зможе поліпшити критичний стан, у якому перебуває українське село, сільські територіальні громади та сільське населення України, а це – понад 14,2 млн. населення і понад 11 тис. сільських та селищних рад. Цей документ стане підґрунтям для подальшої законодавчої роботи. Бо, на думку лідера «Батьківщини», без суттєвої реформи місцевого самоврядування ми не можемо будувати сильну, заможну країну.

На з’їзді його ініціаторка наголошувала на необхідності центральної влади повернутися до сходу обличчям – задля забезпечення проведення демократичних виборів і визнання їх світом. Багато уваги приділила децентралізації влади, наданню регіонам більшої самостійності, в тому числі, фінансової. Про це говорять багато років, але жоден президент, включаючи Ющенка й, особливо, Януковича, так і не спромігся надати реальні важелі впливу місцевому самоврядуванню. Тепер час виправляти помилки, вносити законодавчі зміни, щоби реформа місцевого самоврядування стала реальною, а не примарною.

«Вона чудово орієнтується в ситуації, а наші проблеми, які озвучила на з’їзді, – наче з нами перед цим обговорила, – відзначає сільський голова Комарівців на Сторожинеччині Світлана БІЖУРА. – І наші овації під час виступу Юлії Володимирівни свідчили про нашу підтримку». Пані Світлана знову нагадала про проблеми сільських голів – несамостійність у розпорядженні коштами, недосконалість земельної реформи, засилля скупщиків-монополістів і багато дрібніших, але не менш болючих проблем.

Керівник фракції «За Батьківщину» у Вижницькій районній раді Дмитро НИКИФОРЯК наголосив на необхідності підпорядкування сільському голові важливих структур у селі – ФАПів та дільничних міліціонерів. Лукавецький сільський голова з Вижниччини Микола ВИШИНСЬКИЙ підкреслив, що проблеми в сільському господарстві чи місцевому самоврядуванні що на Донеччині, що на Вижниччині – однакові: «Яке може бути самоврядування, коли немає коштів. Це не самоврядування, це лише натяк на нього, який загальмувався на рівні 60-х років. Маємо питання земельні, питання користування казначейськими рахунками. Неоднозначною є ідея укрупнення сільських рад. У нашій сільраді – 5 населених пунктів, їхнім мешканцям потрібна безліч довідок, яких вимагають соціальні служби на кожну надану допомогу, а з чотирьох сіл немає прямого транспортного сполучення з районом. Для нас укрупнення недоцільне».

Своєю чергою Берегометський селищний голова Сергій БОДНАРЮК (також Вижниччина) підкреслив: якби податки, сплачені підприємцями селища, а таких тут налічується 800, залишалися на місці, то й дотацій Берегометові не треба було б. А тим часом, гроші в села наче є, осіли на казначейських рахунках, а купити звичайної фарби для косметичного ремонту приміщень комунальної власності – зась.

Долучилися до розмови і представники районних в м. Чернівці рад. Голова Першотравневої райради Тарас БАБУХ нагадав присутнім, що в.о. голови Київської міськдержадміністрації Володимир Бондаренко планує відновити в столиці поділ на райони і збільшити повноваження райрад, надавши їм додаткові функції – ремонт і асфальтування доріг і прибудинкових територій, ремонт фасадів, акумулювання коштів, щоби ними можна було вільно розпоряджатися, а не просити в міста, як-от на ліквідацію сміттєзвалищ. «Якщо буде справжня реалізація цього Меморандуму – то районні ради набудуть зовсім іншого рівня і це дасть змогу жителям комфортніше почуватися», – резюмував п. Бабух. Його підтримала депутат Шевченківської райради Галина Виноградова, голова фракції «За Батьківщину» . На її переконання, районні в місті ради мають бути самостійними і щодо розпорядження коштами, і стосовно призначення, наприклад, керівників ЖРЕПів.

Заступник голови Кіцманської райради Василь ГРЕКУЛ міркував категорично: «Радянська влада закінчилася, маємо перейти на нормальний світовий досвід. Жити як досі не будемо. Настав такий час, коли більшість населених пунктів уже не можуть бути дотаційними. Треба жити по можливостях, по коштах, які маємо, а не заводити свої громади, райони і ненароджених дітей у борги. Припало на нашу долю вирішити це питання – то вирішимо його так, як воно вирішується в цілому світі».

Модератор «круглого столу», голова облпарторганізації ВО «Батьківщина» Іван Мунтян зауважив очевидну істину : підставою й можливістю для виконання Меморандуму стане отримання його підписанткою Ю.Тимошенко важелів впливу на непросту ситуацію, а значить, – перемоги. Він нагадав ситуацію, коли лідерка «Батьківщини» керувала урядом, а Буковину спіткало стихійне лихо. Саме Тимошенко тоді приймала блискавичні рішення, кожне з яких було спрямоване на користь людям.

Вл.інф.

Запис У Чернівцях обговорили проблеми місцевого самоврядування та шляхи їх вирішення спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У кількох останніх числах «Версій»повідомлялося про численні акції протесту проти поганого стану автодоріг на Буковині. Ні для кого не секрет, що буковинські дороги наразі у гіршому стані, ніж після війни.

Влада пішла у вирішенні цього питання найпростішим шляхом: співробітники міліції нині ходять селами і «виловлюють» активістів цих акцій. Уже складено 8 протоколів про адмінпорушення. 

За захист людей – під суд?

Кіцманчани вперше зібралися 2 серпня, щоби висловити протест проти поганого стану автодоріг в районі. Повідомили про це, як годиться, органи влади. Серед протестувальників був і голова облорганізації НРУ Степан Терновецький.

Очільник Облавтодору Ігор ГАХ, голова Кіцманської РДА Олег УНГУРЯН визнали тоді законність невдоволення кіцманчан і пообіцяли прилюдно, що за місяць дорогу буде відремонтовано.

2 вересня люди знову зібралися біля пам’ятника Івасюку, але начальник Облавтодору на цю зустріч не з’явився, так само як і голова РДА, надіславши замість себе заступників. Люди зрозуміли, що їх надурили – і вийшли на трасу…

Акція у Кіцмані не залишилася поодинокою, почин підхопили у Сторожинці, Дубівцях, Вашківцях… Усім протестувальникам, як і в Кіцмані, обіцяли в короткий термін чи то полагодити дорогу, чи хоча б розпочати її ремонт… А тим часом, знайшовши формальний привід – відсутність дозволу на перекриття дороги від органів влади – за справу взялися правоохоронці. Вони встановлюють активістів перекриття доріг і притягають їх до відповідальності. Станом на вечір понеділка було складено 8 протоколів про адміністративні порушення.

За кіцманську акцію тамтешній райвідділ ВС надіслав повістку і Степанові Терновецькому. Йому оголосили про притягнення до відповідальності за ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і передачу справи до суду. Стаття передбачає адміністративну відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу від 10 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-425 грн.).

Таким чином, влада, спровокувавши своєю бездіяльністю безлад, руками правоохоронних органів намагається покарати тих, хто є джерелом цієї влади – народ.

– За те, що відстоював законні права громадян, міліція притягає мене до відповідальності! Я є патріот своєї держави і буду захищати свій народ від злочинців, які порушують наші права, гарантовані Конституцією, – звертається до людей Степан Терновецький. – Влада намагається залякати громадян, які виходять на дороги та перекривають рух. Влада наші податки пропиває, розкрадає, а ми попадаємо в ДТП, розбиваємо свої автомобілі! Втрачаємо рідних і близьких нам людей! Чому  Ігор ГАХ, начальник служби автомобільних доріг Буковини, не несе відповідальності за жахливий стан доріг у Чернівецькій області? Наші кошти розкрадаються, а влада «кришує» !!!

Міліцейський клопіт

Сектор зв’язків з громадськістю УМВС України в Чернівецькій області оприлюднив власну точку зору на події. Міліціянти наголошують не на жахливом стані трас, а на тому, що організатор акції протесту завчасно не повідомив місцеву владу про запланований захід. У міліцейському прес-релізі сказано, що 2 вересня трасу міжнародного значення «Брест-Ковель-Чернівці» перекрили мешканці трьох сіл Кіцманського району. І хоча, за словами самих правоохоронців, порушень громадського порядку під час акції не було, вкотре, за словами п.Терновецького, «ми стали свідками того, як міліція захищає та обслуговує інтереси влади, а не народу!».

Натомість редакцію цікавить ще й  таке: чи надсилала обласна ДАІ приписи Облавтодору щодо аварійного стану тих доріг, які перекривалися людьми? Якщо так, чому на них не було відповідної реакції? А коли ДАІшники не робили таких приписів, варто було б поцікавитися бездіяльністю технічного відділу цієї служби.

Хіба не більше користі дала б саме така постановка питання?!.

Дмитро ЦАРЕНКО, «Версії»

Від редакції:

 Інформацію про те, чому люди перекривають дороги, ми друкували у минулому числі «Версій». Нагадаємо: на капітальний ремонт і утримання доріг Чернівецька область мала отримати 55,9 млн. грн. (це без «Укравтодорівських» грошей). З обіцяного Київ виділив буковинцям трохи менше половини – 26,5 млн. грн. А проплатили тільки 10,2 млн. гривень. Їздити нашим дорогами практично неможливо.  І люди їх перекривають, щоби таким чином привернути увагу до проблеми. Одне слово, заручниками непорозуміння між центральною та крайовою владами стали рядові краяни, яких за це ще й міліція тепер карає… Чи не забагато халеп на одні й ті ж голови?           

Запис Ігор ГАХ, керівник Облавтодору, не виконав обіцянки – кіцманчани вийшли на трасу. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Шляхи утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму (ХДС), які у побуті називають «батарейками», обговорюються не вперше. Вже спливає рік, як з ініціативи хімфаку Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича розпочато акцію зі збирання використаних ХДС. Хіміки найглибше розуміють нагальну потребу знищення начинених небезпечними речовинами електричних джерел живлення мобільних телефонів, ліхтариків, фотоапаратів, пультів дистанційного керування телевізором чи кондиціонером, дитячих забавок тощо. Кожний може продовжити цей список.

Викинуті ж у побутові відходи маленькі «батарейки» сскладають майже 50%  токсичних речовин у нашому смітті. Але це тільки початок проблеми. Вивезені на сміттєзвалище, вони руйнуються і вся їхня отруйна начинка потрапляє у воду, грунти, а потім і до нашого столу – разом з водою та харчами.

Той, хто розуміє цю проблему, повинен долучитися до акції зі збирання ужитих ХДС. Перші кроки зроблені. Найактивнішими виявилися студенти й учні шкіл області. Днями майже 150 кг ужитих хімічних джерел струму (ХДС) відправлено до Львова для переробки, вилучення шкідливих, їдких і токсичних речовин. Але те, що поїхало на переробку – краплина у морі, адже щоденно до України завозять до 12 тонн (!) нових ХДС. Натомість готових узяти на себе вирішення проблеми практично не знайшлося, що і засвідчив «круглий стіл» з цього питання, який відбувся нещодавно.

Дивна створюється ситуація: ми хочемо, щоби вода й продукти харчування не забруднювалися хімічними речовинами, але шукати клопоти на свою голову всі відмовляються…

І все ж українцям поталанило: завод з переробки використаних ХДС, третій у Європі, функціонує у Львові. Сучасники мають прекрасну нагоду стати першими, хто зможе потім з гордістю сказати: ми дбали про безпечне довкілля для наших дітей і онуків. Але для того, щоби можна було так сказати, треба долучитися до акції.

А точніше, тепер цю екологічну естафету повинні перехопити ті, для кого службовий обов’язок – дбати про запобігання забрудненню довкілля. Пора організувати збирання, зберігання й транспортування на переробку відпрацьованих ХДС.

Як саме? Давайте поглянемо, як вирішується ця проблема у країнах Європи. Далеко й ходити не треба. Місто Клагенфурт (Австрія) – побратим Чернівців.  У магазинах, де продають продукти харчування – туди найчастіше приходять громадяни, –  стоять невеличкі картонні скриньки. На них написано, що тут можна залишити використані ХДС. У Карінтії (столиця м. Клагенфурт) проблемними хімічними речовинами займається служба порятунку, розташована в приміщеннях колишніх пожежних частин. До проблемних хімічних речовин належить уся «побутова хімія», яка уже не використовується – залишки хімічних розчинників, лаків, фарб, засоби для боротьби з комахами й гризунами, непридатні до використання ліки тощо.

Як на мене, в нашій області пункти тимчасового зберігання відпрацьованих ХДС теж можна було б створити при службі порятунку. Її підрозділи є у районних центрах, великих населених пунктах. Службовці цих структур мають бути навченими, як поводитися  з проблемними хімічними речовинами, в тому числі і з використаними ХДС.

До збирання відпрацьованих ХДС повинну долучитися й КП «Чернівціспецкомунтранс», яке займається збиранням й транспортуванням побутових відходів на сміттєзвалище, а також ті, хто їх продає. На створення пунктів збирання ужитих ХДС повинні йти кошти, які сплачують постачальники за майбутню утилізацію ввезеної продукції.

Від редакції: Гадаємо, тема настільки визріла, що може вже невдовзі вибухнути масовими отруєннями. Та й буковинці вже свідомі того, що відходи треба збирати роздільно. Зрештою, знімаємо капелюха й перед екологічною громадськістю, якій вдалося створити довкола цієї проблеми відповідну ауру.

Отже, чекаємо на реакцію відповідних владних структур.

Телефони: роб. 58-48-99, моб. 067-49-93-2-73

Запис Професор-хімік пропонує владі вихід із екологічного «глухого кута» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

15 громадских організацій краю винесли на публічне обговорення, яке відбулося  на початку нинішнього тижня, актуальне питання «Пошуки шляхів вдосконалення відносин підприємства-монополіста ПАТ «ЕК Чернівціобленерго» з громадою Чернівецької області».

Риба гниє з голови…

Нагадаємо, що підняті газетою «Версії» проблеми стосунків споживача і монополіста, – а у краї, як відомо, зареєстровано 12 тисяч абонентів – юридичних осіб і підприємців і 320 тисяч побутових абонентів, – стали предметом серйозної роботи Буковинського громадського об’єднання, у якому 15 громадських організацій  об’єдналися, щоби забезпечити споживачам право на якісні, доступні, прозорі послуги від підприємства-монополіста  «Чернівціобленерго». Новостворене об’єднання виникло як наслідок ущемлення  прав громадян, але воно поставило собі за мету стати стороною  діалогу з корпорацією від імені громади та в інтересах громади.

Однак не так сталося, як гадалося. Монополіст продемонстрував свою зверхність і небажання співпрацювати з громадою.  Ось реакція Обленерго на запрошення взяти участь в обговоренні проблеми:

Одразу ж виникає запитання: якщо Обленерго діє у «виключно у правовому полі», то виходить, що громада Буковини разом з її представниками – Буковинським громадським об’єднанням (БГО) перебуває поза його межами?

На думку депутата обласної ради Руслана Мельника, така відповідь Обленерго – це демонстрація зневаги до громади та плювок убік усіх його споживачів. А фраза про прозорі стосунки – насмішка.

– Напевне, у керівництва Обленерго вже виробилася хибна звичка завжди вважати себе правими. Пора, мабуть, поставити цьому край. Бо не громада існує для публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», а воно існує для людей, – каже депутат. – Та, зрештою, така поведінка мене не дивує. Адже саме я був свідком того, яке ставлення продемонстрували рядові елелектромонтери людям. А риба, як відомо, гниє з голови…

Впливова громада – відповідальна місцева влада

Однак активісти не опускають рук. Через громадянське представництво вони домагатимуться побудови рівноправних, відкритих стосунків із «Чернівціобленерго», як би останнє не упиралося, в інтересах споживачів. До слова, громадськість знайшла підтримку Міжнародного фонду «Відродження». За допомоги його коштів Об’єднання впливатиме на складну ситуацію з електропостачанням у рамках програми «Впливова громада – відповідальна місцева влада», перемігши в конкурсі мікрогрантів, проведеному Товариством «Український Народний Дім у Чернівцях». На кошти гранту Об’єднання  інформуватиме споживачів про їхні права в стосунках з монополістом, здійснюватиме фахову експертизу угод ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», юридичної сили та відповідності рахунків, які виставляє Обленерго, Правилам користування електроенергією (ПКЕЕ та ПКЕЕН). Об’єднання вже готує обґрунтовані пропозиції до відповідних органів влади щодо необхідності встановлення окремого тарифу для споживачів, у будинках яких відсутнє централізоване постачання гарячої води.

Як наголошує Лідія Анциперова, одна з лідерок Об’єднання, його мета  – запровадити рівноправний діалог між споживачами та надавачем послуг.

До Буковинського громадського об’єднання увійшли: 

1. Буковинський центр виборчих технологій

2. Буковинська фундація підтримки регуляторної реформи в Україні

3. Буковинська партнерська агенція

4. Буковинські співвласники будинків

5. ГО«Вибір Буковини»

6. Громадська правозахисна організація  «На грані»

7  Громадська  правозахисна організація  «Правосвіт»

8. Громадська ініціативна група с. Тисівці Сторожинецького району

9. Депутатська група

10. ГО «Європейський Рух»

11. Кіцманська районна громадська організація роботодавців

12. Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки

Чернівецької області

13. Обласна рада ветеранів

14. УВО «УТОС»

15. Чернівецький міський центр захисту прав підприємців

До участі в публічних слуханнях БГО запросило, крім ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго», ще й представників органів державної влади. Серед запрошених були й Чернівецьке територіальне представництво національної комісії регулювання електроенергетики України та інспекція Держенергонагляду в Чернівецькій  області, які безпосередньо повинні впливати на роботу Обленерго, захищаючи інтереси держави та її громадян. Та їх на слуханнях не було. Щодо місцевого представництва НКРЕ Володимир Вакарюк, голова ГО «Європейський рух», уже висловлювався в пресі, наголошуючи, що комісія захищає не ті інтереси – мабуть, через те, що син керівника цієї структури працює на непоганій посаді в Обленерго.

– Чи не тому чернівецьке відділення НКРЕ завізувало договір, який відрізняється від типового? – риторично запитував юрист Вакарюк. Зрештою, до теми договорів ми ще повернемося.

Експерти: 6 проблем, які псують стосунки

У публічних слуханнях взяли участь Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Інспекція з питань захисту прав споживачів, департамент соціального захисту населення Чернівецької ОДА, Територіальне управління Держгірпромнагляду України в Чернівецькій області.

Об’єднання вивчило та опрацювало в робочих групах проекту «Право на світло» різні аспекти стосунків буковинського споживача з Обленерго, поділивши їх на ті, що стосуються мешканців Чернівців та сіл, селищ і райцентрів. Окремо вивчалися проблеми підприємців області та громадян пільгових категорій. Потім на підставі узагальнення пропозицій, звернень громадян  та аналізу ситуації були сформовані шість блоків проблем, які існують у стосунках між мешканцями, підприємцями, фізичними та юридичними особами – споживачами електричної енергії, вирішення яких цілком або частково входить до компетенції ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго»:

1. НЕПРОЗОРі ПРОЦЕДУРи  ПІДКЛЮЧЕННЯ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ,  УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ, ВІДКЛЮЧЕННЯ ПІД ЧАС ДІЇ ДОГОВОРУ;

2. НЕЗРУЧНИЙ ДЛЯ СПОЖИВАЧА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

3. Існування РИЗИКІВ  ЗДОРОВ’Ю ТА ЖИТТЮ ЛЮДЕЙ  через НЕЗАДОВІЛЬНий  ТЕХНІЧНий СТАН ЕЛЕКТРОМЕРЕЖ і ОБЛАДНАННЯ (ТРАНСФОРМАТОРИ й стовпи)

4. НЕЗАДОВІЛЬНИЙ РІВЕНЬ  КУЛЬТУРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ

5. ВІДСУТНІСТЬ ПОВНОЇ ТА ДОСТУПНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ СПОЖИВАЧІВ

6. НЕРЕАГУВАННЯ або ФОРМАЛЬНЕ РЕАГУВАННЯ  НА ЗАПИТИ, ЗВЕРНЕННЯ та СКАРГИ СПОЖИВАЧІВ

Приміром, Лідія Анциперова склала ці шість блоків у такий вердикт:

– Існує проблема відповідальності Обленерго перед споживачами. Монопольна приватна струкутура створила собі особливі умови бізнесу, коли від усіх інших вимагає чіткого виконання обов’язків. Свої ж недоліки пояснює нестачею грошей, хоча є таким же приватним підприємством, як усі інші. Тож виходить, що закон не про Обленерго писаний. А це і є зловживанням монопольним становищем».

Володимир Вакарюк наголосив, що договір, який пропонує Обленерго, обмежує споживання електричної енергії, бо встановлює ліміти потужності використання від 1,5 до 3 кВт. А це вже є порушенням прав споживача, бо означає, що він не може користуватися мікрохвильовкою, пральним автоматом тощо – його за це просто відключать. Саме тому облеерго вимагає узгоджень на підключення нового холодильника, перенос розетки тощо. У даному випадку вихід – покращення транспортної мережі. Але на це Обленерго не має грошей, хоча прибутки рахує у десятках мільйонів гривень.

Василя Розная як керівника ГО «Буковинські співласники будинків» не влаштовують подвійні стандарти щодо мешканців ОСББ і ЖБК, які платять значно більше за електрику, ніж чернівчани, які проживають у будинках, належних до ЖРЕПів.    

Певна частина озвучених проблем безпосередньо перебуває в компетенції ПАТ «Чернівціобленерго», тож може бути вирішеною за умови  бажання керівництва компанії. Зокрема, це стосується не тільки перекладання обов’язків і витрат на плечі споживача (який повинен щомісячно особисто подавати звіти про використану електроенергію та здійснювати попередню оплату за послуги, які ще не надані – а це призводить до вимивання обігових коштів підприємств) але й односторонніх (з боку ПАТ «ЕК Чернівціобленерго») внесень змін до договорів. Покінчити з непрозорими  процедурами підключення та відключення споживачів від електропостачання (особливо в сільській місцевості) та вирішити гострі питання щодо відшкодувань збитків громадянам та підприємствам у разі пошкодження електроприладів, обладнання, побутової техніки через коливання напруги в електромережі або відключення споживачів від електропостачання з технічних причин ПАТ – це теж у змозі зробити Обленерго. Як і відкрити дозвільний центр, що взагалі прописане законом, – наголосив Микола Малярчук.

Натомість ще 2 місяці тому зникли касири в РЕМах. Відтак споживач платить банкам відсотки за переведення грошей. Одне слово, платимо за те, що… платимо.  Хоча, як зауважують експерти, ці відсотки вже закладені у тарифі на електроенергію!

– Загалом нахабство і погрози – візитна картка Обленерго, особливо ж РЕМів, – підсумувала Тамара БОРОВИК з правозахисної організації «На грані».

– Зате у договорах з «Чернівціобленерго» параметри якості надання послуг просто відсутні, – зауважив аналітик Ігор Бабюк. – А на сайті ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» вартості всіх послуг не знайдете. Бо окремі з них мають, так би мовити, ціну, а вартість інших – прихована, себто не зазначена».

Зрозуміло, все це не залишиться без реакції громадськості. Від неї надійдуть листи і до Кабміну, і до Президента, і до відповідного міністерства, а також до НКРЕ та інших контрольних служб України.

«Ми переконані, що громада Буковини здатна представляти та захищати свої законні права та інтереси щодо отримання якісних, прозорих і доступних послуг у такий соціально важливій сфері, як електропостачання та інші житлово-комунальні послуги, які визначають якість життя громадян та, наразі, надаються переважно підприємствами-монополістами».

– Цими словами завершується резолюція публічних слухань, ухвалена Буковинським громадським об’єднанням. Її повний текст, як і окремі виступи учасників, оприлюднимо у наступних числах газети.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Обленерго для людей чи люди для Обленерго? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сільрада повернула собі чергового

Серед здобутків чи не головний  – усвідомлення громади, що її життя залежить від небайдужості та активного внеску кожного. Тому й непокоять не вельми активні виходи на клаки – спільне прибирання, некоректне поводженням окремих односельців на кладовищі: прибираючи могили рідних, дехто скидає сміття на сусідні. Не залишаються поза увагою і дві «проблемні» сім’ї. Тішить, що народжуваність у межах Михальчанської сільради нарешті перевершила смертність, і суттєво: 71 малюк народився, а 45 людей відійшли у кращі світи.

На зборах минулої неділі у сільраді відновили посаду чергового. Платитимуть йому з коштів, що збираються на забезпечення життєдіяльності населеного пункту. Торік, скажімо, самооподаткувалися на 42500 грн.

За власні кошти громада утримує дитячий заклад «Пролісок», 4 клуби, школу-садок у Дубовій, ремонтує та прочищає взимку дороги. А навесні установлять таблички з назвами вулиць. Люди сподіваються, що держава колись поверне їм хоча б за це гроші. Адже занадто багато лягає на плечі селян – і вуличне освітлення, і, певно, утримання лікарні, якщо вони вирішать відновити цілодобовий стаціонар.

Та про це дещо пізніше. А наразі – про спортивний прорив: торік Михальчанська футбольна команда стала кращою в районі і в неї навіть з’явилися фани. Та важливіше,  що в селі створена дитяча футбольна секція. Вже дві групи тренуються, завдяки новому спортивному інструктору Василеві Зваричу.            

…А що ж не так у Михальчанському королівстві?

Вирішення багатьох проблем не залежить від місцевої влади. Тож саме про них надзвичайно емоційно говорили присутні, спричинивчи репліку заступника голови Сторожинецької РДА Івана Петращука про людську злість.

Шквал обурення, – а такого накалу пристрастей автор цих рядків не бачила давно – обрушився на районну владу через реформування Михальчанської дільничої лікарні.  Люди оцінили це як «нищення сільської медицини, а разом з нею – і сільських людей». Заступник головного лікаря району з сімейної медицини Михайло Мигайчук намагався пояснити зборам, що такою є ситуація в усій Україні і що це – реформа від Президента. Натомість люди наводили власні аргументи: підвищення стадартів медичного обслуговування Верховної Ради, адміністрації Президента та й самого гаранта Конституції на тлі позбавлення простих людей елементарних зручностей.

– Захворіла моя мати, треба класти в лікарню – на денний стаціонар не беруть. Поїхали до Сторожинця, а там немає місця! – обурювавася вже й сам немолодий чоловік Микола Олексійович Бабюк.

На це сільський голова нагадав, що рішенням сесії сільської ради від 21 лютого цього року до народних депутатів Фищука й Федоряка, депутатів обласної та Сторожинецької рад  Мельника й Федька направлене зверненння, в якому сільські депутати висловлюють сподівання на відновлення Михальчанської дільничної лікарні та перекладають на владу відповідальність за знищення медицини. Пан Мигайчук одразу ж зауважив про некоректність такого висловлювання. Та люди до кишені за словом не полізли: «А коректно в семи тисяч громадян забирати лікарню?!»

Наведемо лише один абзац із Звернення: «…відповідно до Статуту Михальчанської дільничної лікарні, її засновником є Михальчанська сільрада і будь-які питання реорганізації, ліквідації, інші повинні проводитися за згодою засновника. Але ніхто не питав згоди сільської ради, що діє тільки в інтересах своєї громади».

Громада чекає тепер від нардепів не відповіді, а відповідних дій, сподіваючись, що лікарня працюватиме-таки повноцінно. Та оскільки грошей, як відомо, нинішня влада на це не має, порятунок потопельників – принаймні у нинішніх наших реаліях – справа рук самих потопельників. На жаль.

nocomments

Не до теми, але до суті: за 21 рік Незалежності Україна «породила» десятки мільярдерів. А 10 із них, за останньою версією, потрапили до списку найбагатших людей світу. Найвищу сходинку серед вітчизняних нуворишів посідає Ренат Ахметов. Він – 47-ий, тобто 46-ий після Білла Гейтса, який іде другим.

З огляду на те, що на збори не прибули представники ні РЕМу, ні автодору, громада обійшлася лише зауваженнями на їхній рахунок на кшталт таких: напруга погана, стовпи старі, зате «папірці щастя» – так називають михальчани виписувані РЕМом платіжки за світло – вже замінені на розрахункові книжки. Щоправда, лише на півроку.

Так виглядає трансформаторна підстанція № 528 після «ремонту». Знімок автору цих рядків передали сільські депутати для реагування. Втім, редакція не гарантує реакції відповідних контрольних органів, бо керівництво Держенергонагляду, як і прокуратура, мабуть, не читають газети «Версії», а тому і не бачить знімків аварійних стовпів та трансформаторних підстанцій…

Хотіли присутні подивитися в очі й автодорівцям, які мали би підсипати дорогу під час голольоду, а вряди-годи й ремонтувти її. Адже в них на це – і ресурси, і гроші. Та, щоби транспорт міг їздити, за шляховиків це робили… селяни: –І шанці самі робимо, і дорогу підсипаємо самотужки, – стверджували люди. – Натомість лісовози лише дорогу розбивають. У вибоїнах такі калюжі, що можна рибу запускати!.

Оскільки з усіх запрошених служб, які обслуговують мешканців сільради, на збори приїхала тільки директорка фірми-перевізника «Багіра» Поліна Храпчинська, «на горіхи» найбільше дісталося – саме їй. Утім, вона взяла до уваги і запізнення маршруток, і нешляхетне поводження водіїв. Невдовзі цих проблем, за словами власниці «Багіри», фірма позбудеться. Бо від 1 червня всі її маршрутки виїжджатимуть на лінію з автопарку, отже, вчасно і з перевіркою водіїв. А питання незручного графіку, як зауважила п. Поліна, вирішується найпростіше.

До теми ж безкошовного обслуговування перевізниками пільговиків газета ще повернется. Бо не все в ній просто. Втім, якби стосунки влади і підприємців були прозорими та легко простежувалися, ситуація в державі була б значно кращою.

А поки що залишається сподіватися, що до питань, поставлених громадою, влада все ж таки прислухається.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис «Злющі ви стали дуже!» – дорікнув михальчанам Іван Петращук, заступник голови Сторожинецької РДА. У відповідь почув від залу: «Влада винна!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це – про невеличку, розташовану на мальовничих пагорбах Червону Діброву, що на Глибоччині. Вона добре відома чернівчанам, які влітку та восени мало не щотижня приїжджають сюди на «тихе полювання» або ж просто на відпочинок. Розташоване неподалік обласного центру, село опинилося у своєрідному вакуумі.  

Приміський поїзд, який з Чернівців виїжджає у бік населеного пункту о 8.50 та о 18.18, залишився чи не єдиним зв’язком «з великою землею». Та й то люди на зборах громади, які відбулися минулої неділі, разом із сільським головою Драгушем Крохмалем сумно зітхали: «Тільки відкрили в селі залізничну міні-станцію «Вапнярки», як за рік усі потяги й поскасовували».

– Червона Діброва нині відрізана від світу, – бідкалися люди під час сходки. – Транспортного сполучення ні до Глибокої, ні до інших сіл немає. Навіть до сільради в Михайлівці, до якої належить Червона Діброва, за будь-якою довідкою треба йти та йти.

Однак найгірше зараз поштарці Марії Чепишко, яка обслуговує дібровчан. Горби тут – униз та вгору. І дороги заметені. А несе ж бо  жінка не тільки газети та пенсії, а й тягне на собі мило, пральний порошок, олію. Мусять нині листоноші до своєї зарплати приробляти саме таким чином. Громада потерпає: а що буде, коли за 2 роки Марія піде на пенсію? Знайти на її місце охочих не те що важко – просто неможливо. Тому й вимагають від влади повернути стару пошту.

Георгій Магас, сивий поважний чоловік у літах, не міг второпати:

– Як це так? За Австрії пошта була: три пари коней приходили до нас з  Чернівців, а потім ішли до Сучави. За Румунії – була. І за совітів була. А прийшла вільна Україна – пошти не стало! Як це розуміти?       

З обласним центром людей з’єднує тільки потяг. Відтак вирішувати життєво важливі питання вкрай складно. Навіть учителі з Глибокої їдуть на роботу до червонодібровської школи на таксі. Бо іншого транспорту просто немає. Тож із тисячі гривень зарплати половину вони викладають на дорогу.

А як замовити балонний газ, коли до райцентру не добратися, а телефони не працюють? «Укртелеком» по 3 місяці не ремонтує телефонну лінію. Втім, воно й не дивно, бо за словами п. Рибчука, учасника зборів, «слупи гнилі, проводи обриваються, а телефонні кабелі взагалі на землі лежать…». Натомість представник  районного «Укртелекому» намагався з усім розібратися, перепитував номери телефонів, записував до блокнота ті, на які заявок не поступало, та люди його не чули, бо не могли зрозуміти, як це протягом трьох місяців телефони не відремонтовані.

Масово скаржилася громада і на пільговий газ по 121 гривні за балон: – Готуєш їсти, а дихати нема чим, – одноголосно твердили присутні господині. Та й схема їхнього розподілу така складна, що не всі соціально незахищені його отримують.

Утім, на червонодібровців, за словами  заступника голови райдержадміністрації Богдана Підлубного, чекає світле майбутнє – з’явилися перспективи газифікації села. Та й перевізника знайдено: тендер виграла «Денисівка». Тож невдовзі мешканці Червоної Діброви матимуть транспортне сполучення з іншими населеними пунктами. Хоча у відповіді на запит депутата обласної ради Руслана Мельника чорним по білому написано, що «питання вирішено»…

Присутній на зборах голова Глибоцької райради Валерій Ротар пообіцяв докласти всіх зусиль, аби повернути селу поштове відділення. «Не на сто відсотків обіцяю, але намагатимусь вирішити», – сказав він громаді.

Не дивно, що дібровці говорили на зборах про свої проблеми. Про зроблене згадувало хіба що керівництво. Втім, радує око місцева школа – затишна, тепла. А ще спортивний зал, обладнаний силами громади. Новий дошкільний навчальний заклад – теж гордість і досягнення. Все решта – дихає на ладан. Мабуть тому, що населення тут небагацько – всього 590 мешканців на 220 дворів. Пусткою віє майже від сотні хат. І якщо для 128 дітей тут створені умови, то 175 пенсіонерам – непереливки. Вони переживають за пенсію: хто буде їм носити її, коли листоноша Марія сама вийде на пенсію?

І дивно стало мені: чому люди просять владу, коли вони мають їй наказувати, що зробити їм для нормального життя. Адже керівники всіх рівнів – це тільки менеджери, найняті громадою за її ж таки гроші, бюджети ж бо формуються переважно з податків, які знімаються із заробітних плат. Тому влада мусить шукати шляхи-виходи з проблем, залучати інвестиції, об’єднувати людей на добрі справи. І навіть робити неможливе, коли це на користь людям…

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії», фото Ігоря КОНСТАНТИНЮКА

Запис Робінзони з Червоної Діброви спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Все  свідоме життя ми беремо участь у відносинах,  у яких  або щось продаємо, або щось купуємо.

Щоденно, крім вихідних, ми продаємо свою працю роботодавцю, який нам за це платить. Скільки та як – це тема окремої розмови. А потім цими кровно заробленими грошима ми платимо за товари та послуги. Серед них є такі, що вважаються розкішшю, на кшталт авто «Мазератті», чи відпочинку на Мальдівах, але все ж таки  більшість нам дійсно потрібні – продукти харчування, одяг-взуття, книги (?) і т.д. Але є такі послуги, без яких уявити життя практично неможливо – водо-тепло-газо-електро-постачання, зв’язок, транспорт.

 Ну не може у 21 столітті у центрі Європи (хоч і не у Євросоюзі) людина  жити без води, туалету, тепла, телефону, громадського транспорту та світла, тобто електрики, яка дає життя усьому, включаючи Інтернет.

Але чи замислювались ми, що більшість найзначущих  з цих послуг надаються такими собі специфічним підприємствами – монополістами. Тобто, ніхто крім них цих послуг вам не надасть, тож вибирати немає з чого на відміну від  магазину, чи Калинівського ринку. Відповідно, економічний закон про те, що все має рухатись завдяки конкуренції тут не працює. Бо немає ніякої конкуренції! Воду та водовідведення в місті продає тільки МКП «Чернівціводоканал», тепло у багатоповерхівки – тільки МКП «Чернівцітеплокомуненерго», газ до плити, чи то колонки – ПАТ «Газ України», а електрику постачає  тільки ПАТ   «Чернівціобленерго».

І справа не в тому що підприємство займає монопольне становище  на ринку постачання життєво-важливих для кожної людини послуг, а в тому як поводить себе  такий надавач послуг по відношенню до споживачів – тобто всіх нас – пересічних громадян  України – працюючих, безробітних, пенсіонерів, людей з особливими потребами, малих, середніх та великих підприємців, самозайнятих осіб – тих хто сам собі заробляє на життя.  Тобто до тих, хто за це ПЛАТИТЬ.

Нажаль, склалась типова, розповсюджена поведінка монополістів, манера «спілкування» з громадою  з «позиції сили» та принципом «вас багато, а я один». І  не важливо, яка форма власності цього монополіста – чи вона приватна,  комунальна, державна, чи напівдержавна.

Монополісти замість того, щоб прислухатися до сигналів, які постійно надходять від суспільства – від громадян, підприємців, громадських організацій, профспілок, ЗМІ  їх не помічають, запроваджують правила, які зручні та вигідні їм одним, активно ківаючи при цьому на постанови уряду та державних органів.  

Чому так? Чому  Закон «Про захист економічної конкуренції» їх обходить, але в разі необхідності використовують різноманітні положення та інструкції, що стосуються та регулюють  їхню діяльність  у  своїх відносинах із споживачами?

При цьому чи не забувають чиновники різних відомств, представництв, служб, інспекцій, що утримуються вони за бюджетні, тобто людські гроші, то мають захищати людські інтереси перш за все?  Бо якось дуже делікатно вони поводяться з цими монополістами.

Прикриття посиланнями на державні акти приховує намір монополістів поставити  незадоволених «на своє місце» і показати «хто в домі хазяїн».

Монополісти приватної, чи комунальної, державної, тобто суспільної власності,  самі  та для себе створили систему відносин, коли ми – ті хто платить, стали заручниками  заплутано- незрозумілої процедури «плати за все» – за непрозоро та незрозуміло визначені тарифи, як приклад, коли мешканці квартир ОСББ-ЖБК, сплачують за електрику більше ніж «необ’єднані» чернівчани, за казуїстику договорів, стягування плати за ненадані та надумані послуги – це, нажаль, перетворилось на сталу практику ЖКГ та енерго – монополістів.

Коріння їхньої  поведінки,  на наш погляд, обумовлена, перш за все тим, що громадяни не знають своїх законних прав, не вміють, а часто і бояться захищатись та й не вірять у свою спроможність відстояти права, добитися змін.

Громадяни,  повинні знати, є істина, яку ніхто не відміняв –  ПОКУПЕЦЬ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ. Це ми з Вами платимо  РЕАЛЬНІ гроші за послуги монополіста. Але це він – монополіст – встановлює вартість послуг, яка нам не зрозуміла, це він пропонує нам до підписання угоди, в яких у нього всі права, а у нас, споживачів одні зобов’язання, це він в порушення законодавства відключає наші оселі, офіси, виробництва від постачання електроенергії, тепла, води, газу.

Але ж не можна заперечувати, що в цій ситуації винна і  наша спільно-суспільна «нерухомість». Чому ми, відповідно не реагуємо, коли нам надаються неякісні послуги? Чому з нами укладаються несправедливі договори? Чому перекладається відповідальність на плечі споживачів? Чому  встановлюються незрозуміла для нас плата за послуги? Чому процедура доступу до цих послуг така заплутана,  так дорого коштує та забирає багато нашого часу? Чому ми всі мовчимо коли на сусідніх вулиці,  будинку,  квартирі  з незрозумілих причин відключили світло? Тому що це не в нас? Позиція «моя хата з краю» не врятує – історично доведено, що «хату спалять», тільки трохи пізніше.

Існують проблеми у стосунках споживачів, нас з вами  з ЖКГ та енерго -монополістами, то ми маємо започаткувати діалог та зробити так, аби нас почули. І монополісти, і влада. Для цього учасниками діалогу з боку громади мають стати не «активні» одинаки, а  громадські організації  – ОСББ, ЖБК, ОСН, профспілки, об’єднання підприємців та роботодавців. 

Громада має відверто  говорити про суспільні проблеми, ЗМІ мають висвітлювати різні точки зору, доносити їх до громади, влада має приймати рішення на користь громаді та  бізнесу, а підприємства – монополісти повинні працювати чесно, відкрито, прозоро, надавати споживачам своєчасні, якісні та доступні послуги за зрозумілою СПРАВЕДЛИВОЮ  ціною.

Монополісти мусять працювати дійсно по європейським стандартам – співпрацювати з громадськістю, перебувати з нею у постійному суспільному діалозі, метою якого є ДОВІРА.  Діалог має бути публічним, так  щоб ПАТ «Чернівціобленерго» і інші підприємства – монополісти були відкриті для громади, аналізувати свої недоліки та упущення в роботі, на які вказують споживачі, радитися з громадськістю, враховувати поради та рекомендації, робити конкретні висновки, конкретні дії для усунення власних недоліків в роботі.  

Якщо ми – громада «найкращого міста на землі» та «краю, де варто жити» претендуємо на європейськість, то треба так себе і поводити – поважати себе, знати свої законні права, бажати та вміти їх відстоювати, підтримувати в цьому один одного. 

Лідія АНЦИПЕРОВА, Голова ради Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області

ТІЛЬКИ  РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО ЗДІЙСНИТИ ЗМІНИ, ЯКИХ ПОТРЕБУЄ  ГРОМАДА!!

«РАЗОМ ДЛЯ КОЖНОГО!»

Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області

Телефон – 57-41-18, факс – 57-30-34, (097) 013-03-39

e–mail^ kpnse_cv@bigmir.net

Запис ПОКУПЕЦЬ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ, АБО ХТО У ДОМІ ХАЗЯЇН? спершу з'явиться на Медіа-Версії.