З приводу судового позову ПАТ «Чернівціобленерго» до газети «Версії
Все свідоме життя ми беремо участь у відносинах, у яких або щось продаємо, або щось купуємо.
Щоденно, крім вихідних, ми продаємо свою працю роботодавцю, який нам за це платить. Скільки та як – це тема окремої розмови. А потім цими кровно заробленими грошима ми платимо за товари та послуги. Серед них є такі, що вважаються розкішшю, на кшталт авто «Мазератті», чи відпочинку на Мальдівах, але все ж таки більшість нам дійсно потрібні – продукти харчування, одяг-взуття, книги (?) і т.д. Але є такі послуги, без яких уявити життя практично неможливо – водо-тепло-газо-електро-постачання, зв’язок, транспорт.
Ну не може у 21 столітті у центрі Європи (хоч і не у Євросоюзі) людина жити без води, туалету, тепла, телефону, громадського транспорту та світла, тобто електрики, яка дає життя усьому, включаючи Інтернет.
Але чи замислювались ми, що більшість найзначущих з цих послуг надаються такими собі специфічним підприємствами – монополістами. Тобто, ніхто крім них цих послуг вам не надасть, тож вибирати немає з чого на відміну від магазину, чи Калинівського ринку. Відповідно, економічний закон про те, що все має рухатись завдяки конкуренції тут не працює. Бо немає ніякої конкуренції! Воду та водовідведення в місті продає тільки МКП «Чернівціводоканал», тепло у багатоповерхівки – тільки МКП «Чернівцітеплокомуненерго», газ до плити, чи то колонки – ПАТ «Газ України», а електрику постачає тільки ПАТ «Чернівціобленерго».
І справа не в тому що підприємство займає монопольне становище на ринку постачання життєво-важливих для кожної людини послуг, а в тому як поводить себе такий надавач послуг по відношенню до споживачів – тобто всіх нас – пересічних громадян України – працюючих, безробітних, пенсіонерів, людей з особливими потребами, малих, середніх та великих підприємців, самозайнятих осіб – тих хто сам собі заробляє на життя. Тобто до тих, хто за це ПЛАТИТЬ.
Нажаль, склалась типова, розповсюджена поведінка монополістів, манера «спілкування» з громадою з «позиції сили» та принципом «вас багато, а я один». І не важливо, яка форма власності цього монополіста – чи вона приватна, комунальна, державна, чи напівдержавна.
Монополісти замість того, щоб прислухатися до сигналів, які постійно надходять від суспільства – від громадян, підприємців, громадських організацій, профспілок, ЗМІ їх не помічають, запроваджують правила, які зручні та вигідні їм одним, активно ківаючи при цьому на постанови уряду та державних органів.
Чому так? Чому Закон «Про захист економічної конкуренції» їх обходить, але в разі необхідності використовують різноманітні положення та інструкції, що стосуються та регулюють їхню діяльність у своїх відносинах із споживачами?
При цьому чи не забувають чиновники різних відомств, представництв, служб, інспекцій, що утримуються вони за бюджетні, тобто людські гроші, то мають захищати людські інтереси перш за все? Бо якось дуже делікатно вони поводяться з цими монополістами.
Прикриття посиланнями на державні акти приховує намір монополістів поставити незадоволених «на своє місце» і показати «хто в домі хазяїн».
Монополісти приватної, чи комунальної, державної, тобто суспільної власності, самі та для себе створили систему відносин, коли ми – ті хто платить, стали заручниками заплутано- незрозумілої процедури «плати за все» – за непрозоро та незрозуміло визначені тарифи, як приклад, коли мешканці квартир ОСББ-ЖБК, сплачують за електрику більше ніж «необ’єднані» чернівчани, за казуїстику договорів, стягування плати за ненадані та надумані послуги – це, нажаль, перетворилось на сталу практику ЖКГ та енерго – монополістів.
Коріння їхньої поведінки, на наш погляд, обумовлена, перш за все тим, що громадяни не знають своїх законних прав, не вміють, а часто і бояться захищатись та й не вірять у свою спроможність відстояти права, добитися змін.
Громадяни, повинні знати, є істина, яку ніхто не відміняв – ПОКУПЕЦЬ ЗАВЖДИ ПРАВИЙ. Це ми з Вами платимо РЕАЛЬНІ гроші за послуги монополіста. Але це він – монополіст – встановлює вартість послуг, яка нам не зрозуміла, це він пропонує нам до підписання угоди, в яких у нього всі права, а у нас, споживачів одні зобов’язання, це він в порушення законодавства відключає наші оселі, офіси, виробництва від постачання електроенергії, тепла, води, газу.
Але ж не можна заперечувати, що в цій ситуації винна і наша спільно-суспільна «нерухомість». Чому ми, відповідно не реагуємо, коли нам надаються неякісні послуги? Чому з нами укладаються несправедливі договори? Чому перекладається відповідальність на плечі споживачів? Чому встановлюються незрозуміла для нас плата за послуги? Чому процедура доступу до цих послуг така заплутана, так дорого коштує та забирає багато нашого часу? Чому ми всі мовчимо коли на сусідніх вулиці, будинку, квартирі з незрозумілих причин відключили світло? Тому що це не в нас? Позиція «моя хата з краю» не врятує – історично доведено, що «хату спалять», тільки трохи пізніше.
Існують проблеми у стосунках споживачів, нас з вами з ЖКГ та енерго -монополістами, то ми маємо започаткувати діалог та зробити так, аби нас почули. І монополісти, і влада. Для цього учасниками діалогу з боку громади мають стати не «активні» одинаки, а громадські організації – ОСББ, ЖБК, ОСН, профспілки, об’єднання підприємців та роботодавців.
Громада має відверто говорити про суспільні проблеми, ЗМІ мають висвітлювати різні точки зору, доносити їх до громади, влада має приймати рішення на користь громаді та бізнесу, а підприємства – монополісти повинні працювати чесно, відкрито, прозоро, надавати споживачам своєчасні, якісні та доступні послуги за зрозумілою СПРАВЕДЛИВОЮ ціною.
Монополісти мусять працювати дійсно по європейським стандартам – співпрацювати з громадськістю, перебувати з нею у постійному суспільному діалозі, метою якого є ДОВІРА. Діалог має бути публічним, так щоб ПАТ «Чернівціобленерго» і інші підприємства – монополісти були відкриті для громади, аналізувати свої недоліки та упущення в роботі, на які вказують споживачі, радитися з громадськістю, враховувати поради та рекомендації, робити конкретні висновки, конкретні дії для усунення власних недоліків в роботі.
Якщо ми – громада «найкращого міста на землі» та «краю, де варто жити» претендуємо на європейськість, то треба так себе і поводити – поважати себе, знати свої законні права, бажати та вміти їх відстоювати, підтримувати в цьому один одного.
Лідія АНЦИПЕРОВА, Голова ради Конфедерації профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області
ТІЛЬКИ РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО ЗДІЙСНИТИ ЗМІНИ, ЯКИХ ПОТРЕБУЄ ГРОМАДА!!
«РАЗОМ ДЛЯ КОЖНОГО!»
Конфедерація профспілок недержавного сектору економіки Чернівецької області
Телефон – 57-41-18, факс – 57-30-34, (097) 013-03-39
e–mail^ kpnse_cv@bigmir.net
