Вітчизняна система місцевого самоврядування і територіальної організації влади донедавна існувала за «радянською моделлю». Все вирішував умовний Центр – столиця, що самостійно вирішувала, кого й куди призначити, які програми реалізовувати, які галузі просувати, які інфраструктурні проблеми вирішувати тощо. Якщо місцеві чиновники не погоджувалися з тими чи іншими рішеннями, їх викликали «на килим» або місто чи село не отримувало ні копійки, поки не погодиться на умови Центру. Часто ці умови носили не тільки політичний характер, але й корупційний. Але все змінилося з децентралізацією.
Більше влади – на місця!
Із набуттям незалежності українці все частіше підіймали тему розвитку місцевих громад і надання більших повноважень регіонам: не лише повернути звичну для поколінь українців модель, а й наблизитися до цивілізованої європейської системи, яка за десятиліття зробила тамтешнє життя одним з найякісніших у світі. Приміром, 1997-го наша країна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування і згодом прийняла декілька законопроектів, які передбачали перерозподіл повноважень. Хоча йшлося лише про «косметичні» зміни, а не глибинні реформи. І якщо якісь кроки з реорганізації публічної влади в державі здійснювалися, то виключно у перерозподілі повноважень між Президентом, Парламентом та Урядом.
Все змінилося 2014-го, коли реформа децентралізації стала однією з ключових для нової влади: її озвучували депутати, політики, прості люди і кандидати на вищу посаду в державі. Зокрема, ще у статусі кандидата у Президенти України Петро Порошенко пообіцяв цю реформу у випадку своєї перемоги. І сьогодні, після 4,5 року з того моменту, саме ця реформа вважається вітчизняними та західними експертами однією з найуспішніших за всі часи незалежності України.
Довгий шлях і швидка реалізація
Улітку 2015-го Президент презентував проект змін до Конституції України в частині децентралізації. «Всякому городу нрав і права, всяка імєєт свой ум голова…», – почав він свій виступ з цитування вірша великого Григорія Сковороди. Він наголосив, що на це рішення українці чекали дуже довго: «Децентралізації українські громади чекають довгі двадцять три роки. Це те, що їм обіцяють, і це те, на що не вистачало рішучості в української влади. Рішучості наблизити владу до народу. Надзвичайно скоротити ту відстань, яка є між громадянином України і містом, де приймаються найважливіші рішення, для того, щоб забезпечити ефективне і комфортне існування української громади». Парламент того дня підтримав 4 закони, розроблені Міністерством юстиції разом з громадськими активістами. Реформа стала результатом співпраці всіх гілок влади і експертного середовища. Суть децентралізації полягає в тому, що громади отримують можливість самостійно ухвалювати рішення і відповідати за їх реалізацію. Все це відбувається за рахунок відповідної передачі повноважень і фінансів на місця. Відтак люди самі вирішують подальшу долю своїх населених пунктів і мають для цього ресурси, замість того, щоб усе віддавати центральній владі, а потім просити гроші на свої потреби. Не можна сказати, що Україна наслідує якийсь конкретний приклад, бо така організація влади є давньою нормою для багатьох провідних країн світу. Вітчизняні урядові реформатори поєднали українські напрацювання та врахували досвід успішних держав, які йшли до децентралізації століттями.
Результатом стала складна й глибинна перебудова всієї системи управління країною, позбавляючи її радянського «адмінспадку». Навіть більше. Наш «рецепт» виявився настільки вдалим, що сьогодні саме Україну ставлять за приклад тим, хто тільки-но збирається йти аналогічним шляхом. Місяць тому до Києва приїздив глава представництва Євросоюзу в Україні Гюґ Мінгареллі, який заявив: «Реформа децентралізації в Україні дійсно вражає своїми успіхами. Завдяки реформі децентралізації, яка здійснювалася за останні три роки в Україні, можна сказати без жодних сумнівів, що життя мільйонів конкретних українців покращилося». Він наголосив, що досвід України у питаннях децентралізації є «досить цікавим і прикладом для інших країн регіону».
Що отримують люди
Мешканець будь-якого населеного пункту – чи то далекого села, чи мегаполіса – має право на якісну медицину, освіту, адміністративні та соціальні послуги, гідну інфраструктуру тощо. Та вимагати реальну якість усього цього він може, тільки «достукавшись» до тих, хто приймає рішення. Якщо вони сидять у Києві, це складно – фактично неможливо. Якщо ці люди живуть поруч з тобою, їздять по тих же дорогах, ходять до тих же поліклінік, впливати на них значно простіше. Адже й вони зацікавлені у покращенні якості життя свого населеного пункту. Децентралізація дає таку можливість.
Як наслідок, люди отримали можливість у реальному часі впливати на витрати коштів свого населеного пункту: на нову школу, амбулаторію, дорогу, снігоприбиральні машини. Звісно, багато місцевих чиновників ще живуть за правилами минулого часу і вважають, що не обов’язково ділитися зі співгромадянами планами на майбутнє. Та на це є дієві механізми контролю, в тому числі й із залученням центральної влади – наприклад, телефон довіри уряду – 1545.
Звісно, неможливо за короткий час реалізувати всі завдання децентралізації – та рік від року змін більшає: з’явилися нові дороги, відремонтовані площі, школи, висаджені дерева.
Водночас важливо розуміти, що далеко не всі повноваження передані на місця. Центральна влада залишила за собою принципові для цілої країни питання: оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських свобод. До того ж, Президент має право розпустити органи місцевого самоврядування у випадку, якщо ті порушуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України.
Перші успіхи реформи
Про ефективність ініційованих Президентом та громадськістю змін свідчать цифри. Якщо 2014-го власні доходи місцевих бюджетів складали 68,6 млрд грн, то вже торік цей показник виріс майже утричі – до 170,7 млрд грн. Це відремонтовані чи побудовані дороги, нові школи та дитячі садочки, соціальні об’єкти та інженерні мережі тощо. До того ж державна підтримка на розвиток територіальних громад і розбудову їхньої інфраструктури за цей період зросла у 30 разів, від 0,5 млрд грн до 14,9 млрд грн.
Децентралізація передбачає створення нової ланки в системі територіального устрою – об’єднаної територіальної громади (ОТГ). ОТГ утворюються шляхом добровільного об’єднання суміжних територіальних громад, сіл, селищ, міст, відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Мета – уніфікація послуг і можливостей для більш ефективного використання коштів. Станом на жовтень 2018 року в країні вже створено понад 830 ОТГ. Вони об’єднали 7,1 млн чоловік – майже 20% населення України. 479 ОТГ уже отримали у комунальну власність землі за межами населених пунктів (938,7 тисяч гектарів).
ОТГ наділяються не тільки повноваженнями, а й відповідними фінансовими ресурсами. Скажімо, тут залишається 60% податку на доходи фізичних осіб, 100% єдиного податку і податку на майно тощо. Тобто громади отримують реальні кошти, які можуть витрачати на власний розсуд. За підтримки донорських програм в ОТГ відкриваються сучасні центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи), де за принципом «єдиного вікна» можна отримати необхідні адміністративні послуги.
Люди доволі активно підтримують децентралізацію. 2015-го, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, більшість населення сприймала можливі наслідки децентралізації позитивно. Опитування швейцарського проекту DESPRO 2016-го підтвердило: українці усвідомлюють позитивне значення реформи для місцевого розвитку й бажають брати участь у господарюванні на місцевому рівні.
На що очікувати далі
Вже нині зрозуміло, що кількісні показники змінюються доволі швидко. Тож на часі покращення якісних показників: нові послуги, нові заклади, нова якість життя. Йдеться про відповідні зміни в освіті, медицині, сфері безпеки, земельних відносинах. До речі, про перші дві вже можна говорити, як про факт: Нова українська школа та модель «гроші йдуть за пацієнтом» запрацювали вже цьогоріч.
Українська влада, спільно з міжнародними партнерами, відкрила Центри розвитку місцевого самоврядування. У Києві відкрито Центральний офіс реформ, до якого входять 24 відділення – на кожну з областей. Ці центри координуватимуть здійснення реформи на регіональному рівні.
Не забуваймо й про ще один інструмент державної підтримки місцевих громад – Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Минулого року його коштом було реалізовано понад 700 проектів. Завдяки відповідним інструментам децентралізації, з’являться або будуть модернізовані сотні закладів освіти, медицини, соціального захисту. Є дорожні проекти, спортивні об’єкти тощо. Україна – на початкові складного але дуже важливого для нас шляху.
«За чотири роки ми з вами спільно зробили колосальний перерозподіл – на користь громадян України, на користь громад… Це наше спільне досягнення і ми маємо донести, внаслідок чого у нас з’явилися дороги, освітлення, дитячі садки, престиж роботи в органах місцевого самоврядування… Тепер органи місцевого самоврядування є мозковим центром, де планується і забезпечується стратегія розвитку», – заявив Петро Порошенко під час виступу на XIV Українському муніципальному форумі. І це, мабуть, найточніша оцінка перших результатів реформи децентралізації.
Олександр САМЧУК
