ТОП-тема минулого тижня – електронне декларування статків посадовими особами України. З одного боку, вводити його треба, бо без цього немає руху вперед. Але з іншого боку, – страшно, бо все приховане стане явним. Тому й ситуація довкола електронного декларування розвивається доволі передбачено…
Нагадаємо, протягом кількох місяців в Україні анонсувалася система прозорого декларування статків посадовцями різного рівня, у чому вбачалися конкретна протидія корупції і одна з умов входження до європейської спільноти. Політологи, депутати, експерти різного рівня навперебій міркували над тим, які небезпеки несе і декларування онлайн і його відсутність. Поруч із Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) створене ще Національне агентство запобігання корупції (НАЗК). Чому цих установ має бути дві, від самого початку не дуже зрозуміло. Пересічний українець пояснює це «собі та родичам»: НАЗК має працювати там, де ще немає корупції – на запобігання їй, а НАБУ має вже боротися із тією корупцією, що є… Може, це й трохи примітивно, але скажіть мені, де в Україні немає корупції? Здається, усе життя українців – від народження до поховання – просякнуте двома ідеями: «що тут можна мати?» – і «треба дати». Система електронного декларування саме анонсувалася як засіб відстеження «неправедних» доходів тих, хто може «щось мати» від тих, хто готовий «щось дати» на вирішення своїх насущних питань. Почасти навіть там, де закон прямо приписує задовольнити означену потребу.
Нарешті Президент Порошенко оголосив, що система електронного декларування в Україні має запуститися від 15 серпня.
Аж гульк! – увечері п’ятниці, за 2 дні до запуску, держпідприємство «Українські спеціальні системи» (його ще називають «Укрспецзв’язок»), яке надає послуги хостингу держреєстрам, звертається із листом до НАЗК, що в них виникли певні технічні складнощі і вони не в змозі забезпечити послуги із безпеки нової системи… Конкретні слабкі місця не називаються, аби не полегшувати життя хакерам (хоча вони, як полізуть, то й без наводки обійдуться). І починається «свистопляска» навколо питання, чи можна за таких умов запускати електронне декларування. Бажаючих покоментувати так багато, що на каналах телебачення вони у черзі слухали одне одного, причому супроводжуючи слова виступаючого гримасами аж до непристойності. Особливо зворушливо прозвучала гіпотетична історія про сільського голову, який задекларує, що зберігає вдома 10 тис. грн, а хакери влізуть в систему – і це може вартувати життя бідоласі… Хоча побоювання існують іншого сорту: зупинитися і не брати наші посадовці не в змозі, тож побоюються, що не зможуть пояснити походження чогось зі своїх статків – тим паче, що ні на дружину, ні на маму-тата вже не спишеш…
В усьому світі якщо хтось не в змозі забезпечити те, на що «підписувався», від його послуг відмовляються – і шукають, хто б міг це зробити. Але не в Україні. «Укрспецзв’язок» виявився таким могутнім, що без його сертифікату система електронного декларування стає просто мертвонародженою. Хоча рік тому при створенні державного підприємства «Укрспецзв’язок» нічого не говорилося про сертифікування чи ліцензування державних же систем. Згідно з документом про його створення, головним завданням «Укрспецзв’язку» є забезпечення функціонування вузлів зв’язку спеціального призначення в мирний час, в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного й воєнного стану, згідно із законодавством. Тож українцям дуже хотілось би дізнатися, на підставі чого саме це підприємство мало би дати чи не дати обговорюваний сертифікат. Тим паче, що й з ЄС наполягають: систему треба в найкоротший термін протестувати й сертифікувати.
Та обговорення рухається в руслі: чому не дають? Напрямків для припущень два: жорсткий спротив системи, яка не хоче оприлюднювати свої статки (у різних варіаціях) – і аж до бажання керівництва «Укрспецзв’язку» похизуватися власною значимістю. Обидві версі мали би право на існування, якщо б не стійке переконання: без команди згори спецзв’язківці не наважилися б навіть на добу призупинити запуск електронного декларування… Хто сказав «фас»?
І коли після багатогодинного обговорення Голова НАЗК Наталія КОРЧАК – цілком очікувано, зрештою – оголосила, що декларування все ж таки запустять, – без сертифікату і в тестовому режимі – ми розуміємо: система перемогла. Так, вони подадуть наразі свої декларації, але це не буде важити рівно нічого: в разі виявлення у конкретного посадовця майна, відмінного від заявленого в електронній декларації, борці з корупцією до суду з цим піти не зможуть: відомості з системи будуть визнані судом нелегітимними…
Немов би на підтримку скептиків електронного декларування, у п’ятницю розгорівся скандал із фейковою декларацією співробітника Національного агентства запобігання корупції Руслана Рябошапки. Нагадаємо, нардепи Антон Геращенко та Іван Винник повідомили, що у базі електронних декларацій з’явився документ від імені Рябошапки, в якому зазначено що Рябошапка отримав 25 млн грн від ТОВ «Неякісний розробник». Зрозуміло, таку назву підприємство обрати просто не може. Тож новина рейкова, брехлива. Та й сам Рябошапка за електронним ключем до «Укрспецсистем» не звертався, і ніхто від його імені – також. Випливає, що йдеться про несанкціоноване входження в систему, а простіше – її злам. Таким чином нам продемонстрували ненадійність системи. Чи, може, хтось захотів «приколотися»?
Врешті-решт влада призупинила систему електронного декларування і доручила Держспецзв’язку, тобто «Укрспецсистемам» до 1 вересня її допрацювати.
У простого українця немає стільки рівнів захисту, як у посадовця – недарма ж чиновники так лізуть на ті посади! Правильно кажуть, що мільйони – це вже не крадіжка, а політика та економіка.
Вигідно владі підняти тарифи «на вимогу МВФ» – їх піднімають. Невигідно заводити систему електронного декларування, яка наблизила би входження у світову спільноту – й її заводять, але в нелегітимному вигляді.
Це ж як треба не любити свою державу та свій народ, щоби крутити ним, як циган сонцем?!.
Дмитро ЦАРЕНКО, Інтернет-оглядач «Версій»
