Єдність країни полягає не тільки в конкретному дні нового нападу, що не відбувся. Державному святі, придуманому оточенням для президента Зеленського, – пише Корнійчук. –

Єдність – це єднання народу та сильної армії для захисту країни. А сильну армію не можна розвивати без сильної економіки.

Єдність – це послідовна спільна робота влади та всіх політиків не лише щодо протистояння зовнішній російській загрозі, а й щодо створення сильної економіки, як гаранта сильної армії.

Він продовжує: «Тому відвертим цинізмом та антиукраїнською діяльністю під час війни є політика соціального геноциду та руйнування економіки, яку розпочав у 2014 році Порошенко, а тепер продовжує президент Зеленський. Добивають усіх – середній клас, бюджетників, пенсіонерів, молодь. Під загрозою смерті перебуває малий бізнес. І недаремно десятки тисяч ФОПів, які протестують під Радою, намагаються достукатися до влади. Адже постає питання їх виживання після застосування драконівських норм для касових апаратів. Про таку «єдність» говорить президент у своїх гарних промовах та телемарафонах по всіх каналах у стилі СРСР? Чи, може, «єдність» у щодня зростаючих цінах на продукти, на бензин? У грабіжницьких тарифах на газ та опалення? Про яку сильну економіку та сильну армію ми можемо говорити?»

Політолог ставить питання руба: «А хто із наших політиків взагалі захищає реальні інтереси людей? Влада надимає щоки у стилі часів Порошенка: мовляв, не питайте нас про соціальну політику, оскільки є справи важливіші! Псевдопозиціонери на кшталт «Євросолідарності» та «Голосу» теж нічого не говорять про «соціалку».

Корнійчук зауважує, що лише лідер опозиції Юлія Тимошенко, справжній народний політик, виходить до підприємців, як було у четвер біля Ради. «Вважає за свій обов’язок спілкуватися з простими людьми і говорити їм правду, – каже експерт. –  Про те, що касові апарати – це щорічний корупційний заробіток для влади 4 млрд гривень. Про те, що закон про касові апарати для ФОПів було сфальсифіковано вже після голосування – і Тимошенко звернеться до ДБР, щоб порушили кримінальну справу. Говорить Тимошенко і про те, що влада не збирається послаблювати «зашморг» на шиї малого та середнього бізнесу, тому люди мають не зупинятися та боротися за свої права.

Українці мають нарешті зрозуміти: ця влада, як і попередня, не чує людей. І справжня опозиція, якої кілька десятків людей у ​​Раді, може боротися за інтереси українців лише за допомоги самих людей.

Водночас, саме жорстка публічна позиція Тимошенко не дозволяє владі «пропетляти» з багатьох питань, настільки важливих для країни.

Так, Тимошенко в ефірі програми “Право на владу” чітко сказала, що Мінські угоди є катастрофою для України. Виконувати їх у нинішньому вигляді не можна. І необхідно використати механізми Будапештського меморандуму.

А також Тимошенко зажадала від Зеленського порушити перед нашими західними партнерами нагальне питання для країни та всіх українців: списання зовнішніх боргів, які становлять понад 50 млрд. доларів. Тих боргів, на оплату яких щороку йде половина бюджету країни. Тих грошей, які можна витратити і на посилення армії, і на підвищення соціальних стандартів, і компенсатори для зниження цін і тарифів, і на розвиток економіки. І ось тут ми побачили б: чи є у нас реальна підтримка Заходу під час війни?

Ми бачимо, що лише Тимошенко розуміє прямий зв’язок: сильна економіка = сильна армія = безпека країни. І лише Тимошенко бореться проти знищення економіки корупцією, некомпетентністю, новими податками, зниженням купівельної спроможності громадян.

Проблема України в тому, що ми воюємо на два фронти. На зовнішньому – проти Росії. І на внутрішньому, де влада забирає в людей останнє з кишень, змушуючи мільйонами українців виїжджати із країни у пошуках кращого життя. Де влада добиває економіку, цим послаблюючи армію. А значить – постійно робить Україну слабшою та податливішою, чим дуже задоволений Путін.

Тому якщо влада у нас справді проукраїнська і хоче єдності країни, то настав час призначити «Кабмін національної єдності», який не тільки покращить життя людей, а й відродить сильну економіку. Що стане реальною гарантією сильної армії та справжньої єдності в Україні.

https://www.facebook.com/100001922615577/posts/6914032865337399/?d=n

Запис Єдність країни полягає не тільки в конкретному дні нового нападу, що не відбувся… – експерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кожен буковинець, охочий приєднатись до лав Збройних Сил, має вибір – стати десантником, піхотинцем, або артилеристом. Охочим укласти контракт пропонується широкий вибір посад, зокрема споріднених із цивільними, у військових частинах різних родів та видів військ.
Чоловіки та жінки віком від 18 до 50 років мають змогу проходити службу в механізованих бригадах Львівщини та Волині, в Тернопільській артилерійській бригаді, або в частинах морської піхоти ВМС. За бажанням можна обрати службу ближче до дому: десантно-штурмові, гірсько-штурмові підрозділи, які розташовані в Чернівцях, або військову частину на Новоселиччині.

Виконання почесного обов’язку, військове братерство, приналежність до сили, яка захищає мирне життя є складовими, які роблять військову професію особливою. Водночас служба за контрактом це – стабільне працевлаштування із значним переліком пільг та можливостей.
Особливістю військової служби, зокрема, для громадян, які не мають досвіду служби, є змога обрати та безкоштовно здобути військову спеціальність всього за кілька місяців.

Офіційно працевлаштованим варто знати, що протягом усього терміну контракту за ними зберігатиметься посада та середньомісячна зарплатня на попередньому місці роботи.
Військовослужбовцям за державний кошт надається речове майно, харчування, медичне обслуговування та пільгове курортно-санаторне лікування. Щорічно виплачуються кошти на оздоровлення в розмірі місячного заробітку та дається відпустка терміном від 30 діб.

При укладанні першого контракту передбачена допомога від 18160 до 22700 грн. залежно від звання. Розмір грошового забезпечення залежить від посади, звання, вислуги, військової частини та місця виконання завдань. До прикладу, солдат-десантник отримує в середньому 13000 грн у розташуванні частини, в районі ООС – на другій і першій лініях – додатково – 6500 та 17000 грн. За умов відсутності дисциплінарних порушень його грошове забезпечення на передовій може складати 35000 грн.

З переліком посад та детальними умовами проходження військової служби можна ознайомитись в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (раніше військові комісаріати) за місцем реєстрації, або за адресою:
м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 32. Телефонуйте: 0509480349, (0372)524349.

Пресслужба Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

Запис Зроби захист країни своєю професією спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис В Україні вводять електронні військові квитки: як це працюватиме спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Така мета призову на 18 місяців офіцерів запасу, які свого часу закінчили військову кафедру, але не проходили військової служби. 15 чоловіків і одна жінка з Буковини направлені до вищих військових навчальних закладів, перед тим як приступити до виконання обов’язків у військових частинах.

Начальник відділу офіцерів запасу і кадру Чернівецького ОВК підполковник Вадим Бризицький зазначив, що кандидатів відібрано якісно, як і навесні.

21 річний Дмитро зі Сторожинеччини розповідає, що був готовий до призову, обираючи  військову кафедру, вважав це лише справою часу. Його дівчина Юлія, зізнається, що попри сум, поважає такий вчинок: «Нам треба підтримувати як одне одного, так і свою країну». Дмитро сподівається на початок кар’єрного зростання в майбутній службі: через 18 місяців планує укласти контракт.

Окрім збереження протягом 18 місяців офіційної цивільної посади та середньомісячної зарплати, призвані офіцери отримуватимуть в середньому 15 тис. грн грошового забезпечення, залежно від посади й звання. Їм гарантоване соціальне забезпечення та пільги, рівні з кадровими офіцерами. Вони проходитимуть службу переважно в тилових військових частинах, складах, арсеналах тощо. Для офіцерів запасу існує також  можливість проходити службу у військових комісаріатах області.

За інформацією про вакантні посади звертайтеся за адресою: м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 32, або до військкоматів за місцем перебування на військовому обліку. Телефонуйте (050)9480349 або (0372)524349.

Прес-служба Чернівецького ОВК

Запис Відновити військову підготовку  та послужити Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Під час весняного призову на службу до ЗСУ направлено 12 офіцерів з Буковини, а ще 15 заплановано призвати восени.

Наприкінці жовтня почнеться осінній призов офіцерів запасу на військову службу. Призову на 18 місяців підлягають офіцери запасу, чоловіки та жінки, віком до 43 років, які закінчили кафедри військової підготовки, мають вищу освіту і не проходили військової служби в ЗСУ. Після трьохмісячних курсів офіцерів призначатимуть на посади у військові частини тилового забезпечення, склади, арсенали, їх не залучатимуть до виконання завдань в зоні бойових дій.

Соціальний захист призваних на службу – на рівні офіцерів-контрактників, а грошове забезпечення – від 15 000 грн. Їм надається щорічна відпустка на 30 діб, забезпечується проживання в гуртожитках, або виплачується компенсація за піднайом житла.  Закон гарантує збереження робочого місця й виплату середньомісячної зарплати за місцем постійної роботи. Після проходження військової служби можна повернутися до цивільного життя або укласти контракт із ЗСУ, при цьому робоче місце і середньомісячна зарплата зберігатимуться за офіцером.

І значна частина призваних по закінченні терміну 18 міс. залишається на службі. Такої можливості не виключає й лейтенант Павло Сороцький, заступник командира одного з підрозділів навчального центру Львівщини, вчитель у цивільному житті. Павло прибув на збірний пункт за командою молодого поповнення й розповів про умови служби й про власні враження від служби.

– Можу запевнити і майбутнього військовослужбовця – чи то строковика, чи офіцера за призовом, – і їхніх близьких, що підстав для тривоги немає.  Сьогодні армія перебуває на зовсім іншому рівні, ніж раніше: вона стала професійною. Ми дійсно переходимо на натівські стандарти, яких прагнемо. Я кажу це, не кривлячи душею, адже сам прийшов з цивільного життя і можу подивитися на все з незалежної позиції…

Нагадуємо: мета призову офіцерів – набуття практичних навичок і умінь для захисту Вітчизни, підвищення укомплектованості ЗСУ офіцерським складом. Отримавши повістку, офіцери запасу зобов’язані прибути до військкоматі у зазначений у ній термін. У випадку неявки без поважних причин передбачені адміністративна та кримінальна відповідальність.

За інформацією звертайтеся до військкоматів за місцем перебування на військовому обліку або до Чернівецького облвійськкомату за адресою: вул. О. Кобилянської, 32. Телефонуйте: 0505539621.

Пресслужба Облвійськкомату

Запис Офіцерів запасу призвуть до війська спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Інститут фізики НАНУ розробив перев’язувальні матеріали на основі радіаційно зшитих гідрогелів, призначені для лікування ран та опіків, – на сторінці у Facebook про це написав військовий ЗСУ Микола Воронін. Новітні гідрогелеві пов’язки дають миттєве знеболення,вони не лише стерильні, але мають властивість очищувати рани, витягаючи з них виділення.

До того ж існує можливість додавати різні лікувальні препарати і у вміст гелю, і на зовнішню поверхню пов’язки. Нові перев’язувальні матеріали будуть придатними й у мирному житті – за важких травм при різних аваріях. Та, на жаль, запустити їхнє серійне  виробництво не вдається. Робота науковців Інституту фізики, спільно зі співробітниками кафедри високомолекулярних сполук КНУ і фахівцями Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу є чисто волонтерською.

Відтак науковці, розробивши лабораторну технологію, запрошують приватних підприємців започаткувати потенційно прибутковий бізнес і водночас долучитися до справи рятування людських життів і посилення обороноздатності країни, пише Воронін. Утім, бездіяльна позиція держави під час війни більш ніж дивна…

Запис В Україні створили унікальний препарат, здатний рятувати життя пораненим бійцям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Реформування ЗСУ не тільки стало одним з найбільших здобутків нинішньої влади, а й фактично врятувало Україну як державу

Багатьом відома ситуація: автомобіль, який роками стояв у гаражі без діла, різко знадобився родині. Та виявилося, що акумулятор розряджений, колеса спущені, кузов прогнив, гальма не працюють. Тобто про те, що транспортний засіб перебуває не в робочому стані, дізнаєшся саме тоді, коли він так потрібен.

Приблизно те саме відбулося з українською армією. Про повний безлад, який було спровоковано роками попередньої бездіяльності, пересічні громадяни навіть не здогадалися би. Але прийшла біда. І всі ми зрозуміли: давати відсіч окупанту фактично немає чим. І це розуміння коштувало нам Криму та частини Донбасу.

Тож не дивно, що нова влада на чолі з Петром Порошенком зробила реформування армії своїм пріоритетним завданням. Адже йшлося не про імідж чи забезпечення військових, а про фактичне існування нашої країни. Починати довелося з нуля. Бо занепад виявився глибоким: до цього військо не просто не реформували, а, здається, системно знищували. Ситуація ускладнювалася тим, що будувати нову армію довелося одночасно з проведенням бойових операцій. Втім Україна з цим завданням впоралася.

Початок реформ

Саме необхідність робити все швидко та одночасно призвела до того, що частина змін відбулася вже с початком війни. Паралельно з цим влада працювала над розробкою комплексної реформи з залученням провідних світових спеціалістів та врахуванням досвіду сусідів. Зокрема, увага була приділена вивченню військової організації в Польщі – тамтешня армія вважається чи не наймобільнішою у світі.

Офіційний старт реформі було дано в червні 2016 року, коли Президент України Петро Порошенко підписав Стратегічний оборонний бюлетень, в якому закладалися напрямки реформування українських збройних сил за стандартами НАТО. Це, до речі, принципова відмінність від всіх попередніх спроб щось змінити в український армії. «Ми нарешті відходимо від радянської системи побудови армії і нарешті будуємо справжні, ефективні Збройні сили», – наголосив Петро Порошенко.

Цей історичний документ визначив шляхи досягнення цілей оборонної реформи, зокрема, щодо збільшення спроможностей сил оборони, активну участь у реалізації Спільної безпекової і оборонної політики ЄС та активне співробітництво з НАТО з досягненням критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору.

Ключові зміни

Новий підхід до процесівгарантування національної безпеки й обороноздатності країни передбачає системні зміни по багатьох питаннях. Якщо сформулювати їх у кількох реченнях, то йдеться про: потужна армія чисельністю до 250 тисяч осіб з відповідним бюджетним фінансуванням, високими статками службовців, якісним забезпеченням та відповідністю за стандартами до армій НАТО.

Тож найбільш помітні зміни стосуються наступного. По-перше, збільшується матеріальне забезпечення. Згідно з реформою, щорічне бюджетне фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5% від валового внутрішнього продукту. Причому частина зазначених коштів спрямовується на підвищення престижу військових професій. Збільшується грошове утримання військовослужбовців шляхом підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням. Паралельно відбувається централізація закупівель, яка найбільш яскраво продемонстрована суспільству (через численні телевізійні сюжети) на прикладі реформи харчового забезпечення ЗСУ, яке, до речі, збереглося та не змінювалося протягом майже 60 років.

По-друге, змінюється сама система мобілізаційної підготовки та мобілізації. Тепер вона враховує особливості збройної агресії в сучасних умовах. Військова освіта оптимізується з урахуванням кращих практик країн-членів НАТО. До того ж переглядаються кваліфікаційні вимоги до кадрів – аж до висунення пріоритетом не тільки професійних, а й особистих якостей людини.

По-третє, Україна відновлює програми розробки перспективних зразків озброєння та військової техніки. Нові зразки впроваджуються в повсякденну службу одночасно з оптимізацією всіх систем та норм забезпечення військових.

По-четверте, змінюється і функціональна структура Збройних Сил: враховуються швидкість реагування на загрози та готовність до виконання завдань. Дублюючі та зайві структури скорочуються. Планується повна реорганізація Генштабу, об’єднаного оперативного штабу, всіх видів Збройних сил, оперативних командувань.

По-п’яте, особлива увага надається відновленню військової інфраструктури, включно з переглядом розташування місць постійної дислокації з’єднань та частин ЗСУ. Цікаво, що саме сьогодні триває реалізація найбільш масштабного проекту будівництва гуртожитків для військовослужбовців-контрактників за всю історію ЗСУ. І це лише частина потужної програми забезпечення військових власним житлом.

Статки та побут військових

Чи не головними вигодонабувачами реформування стають військові. По-перше, суттєво зростають заробітні плати в цій галузі. Як відомо, станом на сьогодні саму лише надбавку за участь в АТО було збільшено з 7500 грн. до 10 000 грн. на першій лінії та з 3500 грн. до 4500 грн. – на другій. Тож наразі захист своєї держави стає престижним не лише на словах. Це реально високооплачувана робота. І це при тому, що урядом біло затверджено нові підходи до нарахування грошового забезпечення військовослужбовців. Тобто статки наших воїнів зростатимуть і надалі.

До того ж служити стало, якщо так можна сказати, комфортніше. Почнемо з військової форми. Це лише зовнішньо здається, що реформування призвело виключно до заміни «дубків» на «пікселі» (камуфляжний малюнок). Адже насправді змінилося фактично все: від взуття до касок та шоломів. Сьогодні і по літній, і по зимовій формі військових вітчизняна армія все блискавичніше наближається до стандартів НАТО. І що не менш важливо – виробників обирають на тендері, що унеможливлює будь-які спекуляції та корупційні дії.

До речі, так само викорінюється корупція в сфері харчування військовослужбовців. Більшість читачів певно дивилися численні телевізійні сюжети про те, як солдатам у їдальнях не тільки дають обирати з кількох страв, а кожна з цих страв настільки смачна на вигляд, що хочеться приготувати її вдома. Зо дві сотні армійських столових вже переведено на нову систему, яка передбачає широкий раціон, включно з ананасами та іншими делікатесами. Не обділені увагою й хлопці на передовій. Для них було розроблено нові сухпайки. Процеси вдосконалення продовжуються. Тож ті часи, коли захисники на фронті харчувалися виключно за рахунок волонтерів відходять у небуття. До речі про передову. Задля комфорту бійців туди поставлені нові мийні комплекси, що також позитивно відображується на побуті тих, хто несе службу в найнебезпечніших місцях.

Повертаючись у «тил», слід зазначити, що наразі будується понад 90 житлових комплексів, квартири в котрих отримають контрактники. Особлива увага приділяється гуртожиткам для військових. Цей проект контролюється особисто Президентом України. Навесні цього року, вітаючи українців у Миколаєві з нагоди 100-річчя створення морської піхоти, він заявив: «В 21 області виростуть 184 нові, комфортабельні приміщення, які матимуть мало що спільного з казармами радянського зразка. У них розмістяться 23 тисячі військовослужбовців. Це – наймасштабніший будівельний проект у ЗСУ. Третина помешкань вже будується».

Оновлення озброєння

Зростає якість забезпечення армії озброєнням та військовою технікою. До ЗСУ поставлено 1500 новітніх та модернізованих зразків ОВТ. До того ж прийнято на озброєння 19 новітніх зразків.

Україна поступово відходить від практики імпортування техніки на користь розвитку власного виробництва. Йдеться про найрізноманітніші види озброєнь: від танків до літаків. Приміром, вже відомо про те, що наша держава спільно з Туреччиною створять турбореактивний військово-транспортний літак Ан-188.Проектлітака передбачає повну відповідність стандартам НАТО, як в частині обладнання, так і в питанні тактики застосування літака. Він матиме вантажопідйомність до 50 тонн та зможе перевозити військову техніку всіх видів, військове та будівельне обладнання, вертольоти, до 300 солдатів, а також гуманітарні вантажі, палети і контейнери.

Буквально днями в Україні вперше за дев’ятнадцять років відбулося бойове застосування мобільного зенітного ракетного комплекса С-300В1. Тож ситуація змінюється на краще чи не щомісяця. Одночасно з цим зростає ступінь володіння технікою українськими військовими. Можна згадати, що у травні минулого року найкращий танковий взвод України вперше взяв участь у міжнародних змаганнях, відомих як Танковий біатлон «Сильна Європа». Вони посіли почесне 5-те місце серед найсильніших танкових армій світу.

Перші підсумки

Згідно з ключовими документами, реформування українських збройних сил має завершитися до 2020 року. За цей період часу наші війська мають отримати повну сумісність з військами НАТО. Як ми вже переконалися, йдеться про системні зміни. І певні результати вже є.

Суттєво було підвищено якість та показники підготовки військ. Ми не просто більше, ніж в півтора рази наростили кількість бригадних та батальних навчань, а й впровадили цілу низку стандартів НАТО для проведення підготовки службовців. До того ж в експлуатацію було введено Центр імітаційного моделювання.

Тривають зміни і в системі управління та оборонного планування. Оптимізовано структуру та чисельність апарату Міністерства оборони. 40% структур Генерального штабу приведені до типової структури штабів НАТО. Понад 200 фахівців пройшли навчання з оборонного та стратегічного планування. Триває створення Школи оборонного менеджменту та Вищих академічних курсів з питань оборонного планування на основі спроможностей. Одночасно з цим розширюється мережа військових навчальних закладів. Найближчим часом запрацюють Військовий інститут танкових військ, факультети військової підготовки, нові військові кафедри.

Покращується медичне забезпечення за рахунок розгортання профільних реабілітаційних відділень, поставок до ЗСУ санітарних автомобілів, включно з тими, які надаються в рамках міжнародної підтримки. До речі, наші іноземні партнери допомагають нам із анестезіологічними станціями, військовими аптечками тощо. Їхній внесок не обмежується матеріальними речами. Адже безцінним є досвід, яким вони діляться з нашими військовими. Сьогодні з ЗСУ та МОУ співпрацюють 66 іноземних радників з чотирнадцяти країн-членів НАТО. Завдяки такій роботі за стандартами альянсу вже було підготовлено 10 батальйонів, 25 рот та понад 1400 національних інструкторів.

Робота триває

Згідно з положеннями реформи, вже до 2020 року ми маємо створити ефективну, мобільну, оснащену сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою армію. Маючи вже перші доволі успішні результати, країна повинна переходити з кількісних змін на якісні. Наразі для цього встановлено 28 оперативних цілей реформування, які поділені за п’ятьма стратегічними напрямками: керівництво силами оборони, планування та управління ресурсами, набуття оперативних спроможностей, логістичне забезпечення, професіоналізація та кадровий резерв.

Виконання відповідних завдань дозволить не лише закріпити вже досягнуті успіхи, а й закласти фундамент для подальшого розвитку українського війська, який, у свою чергу, гарантує безпеку України у майбутньому. Адже як сказав під час нещодавнього святкування Дня Незалежності Президент України Петро Порошенко: «Наша українська армія – це армія миру… Справжній мир обов’язково настане на нашій землі. Забезпечити мир і перемогу може тільки боєздатна армія, і вона день за днем стає дедалі сильніша».

Запис Армія, яку ми збудували самотужки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«І шепіт зірок мені не дає заснути! Який важкий зараз нічний спокій… Рвонутися б у височінь. Мрія з любов’ю – крила за спиною,

А попереду – вся безодня світобудови і…  обов’язково мир!» – Ольга Шибка

Чернівецька обласна громадська організація Спілки жінок України продовжує традицію висловлювати щиру вдячність за  добрі справи. Ще одна  така людина, яка визначена спілкою  – дніпрянка Ольга Сергіївна Шибка.

Саме Ольга Сергіївна не просто як волонтерка постійно допомагає воїнам АТО у Дніпрі, вона щедро долучається до цієї допомоги власними коштами і у Чернівцях. Другий рік поспіль поповнює телефонні картки, допомагає коштами бійцям у шпиталі у реабілітаційному відділенні, долучалася до допомоги бійцям, які зараз на передовій.

Ольга Сергіївна Шибка, керівник Астроклубу «Прямуй за Сонцем!»  міської станції юних техніків Дніпра,  керівник гуртка-методист, відмінник освіти, кавалер знаку «Василь Сухомлинський»,  переможець обласного туру конкурсу «Джерело творчості» в номінації «Керівник гуртка», є  автором методики організації та проведення уроків астрономії, спостережень і експедицій.

А зараз пані Ольга активно впроваджує STEAM-освіту у свій позашкільний заклад, це напрям в освіті, при якому в навчальних програмах посилюється природничонауковий компонент та додаються інноваційні технології.

– Пані Ольго,  дніпряни знають Вас, як активну учасницю громадських акцій, доброчинницю. Ваші учні, гуртківці – переможці міських, обласних всеукраїнських, міжнародних конкурсів? Як Вам вдається бути успішною в усіх Ваших уподобаннях?

– Як усі жінки-українки просто близько до серця приймаю все, що відбувається в нашій державі.

– Ви – успішна, незалежна, самодостатня людина, професіонал своєї справи. Ваша благочинність – непоказна. Але Ви завжди приходите на допомогу І дніпрянам, і чернівчанам і… багатьом людям. Що для Вас особисто допомога людям? Саме зараз, під час війни…

– Не бути байдужою до долі нужденних.

– Що вважаєте головним у житті?

– Не зраджувати своїй меті, своїй мрії. Діти, чоловік, родина – їхнє щастя та здоров’я.

Завдячуючи соцмережі, я маю багато друзів. З Ольгою Шибкою знайома віртуально багато років, але знаю її ще до появи соціальних мереж. З її вихованцями ми, чернівецькі гуртківці,  зустрічалися і в Києві, і в Ужгороді, і в Дніпрі на конкурсах «Мирний космос», «Зоряний шлях». Я захоплююся такими людьми, як Ольга Шибка, вчуся в неї щедрості душі, щирості, фаховому професіоналізму, вірі у перемогу. Дякуємо  Вам, пані Ольго!

 Тетяна СПОРИНІНА, «Версії», член СЖУ, Чернівці

Запис Ольга ШИБКА – небайдужа українка, яка проживає у Дніпрі та допомагає воїнам у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком українців (ст. 65 Конституції та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Двічі на рік у всіх областях України проводиться набір на строкову військову службу. Військовий обов’язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту своєї держави, забезпечення особовим складом ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Складовою частиною військового обов’язку є строкова служба в армії.
Хто підлягає призову до армії в 2018 році?
Призовний вік в Україні в 2018 році встановлено на рівні 20-27 років. Таким чином, чоловіки цієї вікової категорії, визнані придатними до стройової підготовки і які не мають підстав для відстрочки або звільнення від армії, зобов’язані пройти службу в рядах збройних сил України.
Який термін служби в українській армії?
Згідно ст. 23 ЗУ «Про військовий обов’язок и військову службу» термін служби в армії становить:
18 місяців – для призовників, які не мають вищої освіти
12 місяців – для призовників зі ступенем спеціаліста або магістра
Які терміни проведення призову на строкову службу в 2018 році?
Як і раніше, в 2018 році в Україні заплановано дві хвилі закликів в армію — весняний та осінній. Терміни проведення призовної кампанії на строкову військову службу визначаються щорічно Указом Президента України. Так на 2018 рік встановлено такі дати:
з 1 квітня по 31 травня 2018 — весняний призов до ЗСУ
з 1 жовтня по 30 листопада — осінній призов до ЗСУ
Що робити, якщо принесли повістку?
Згідно з українським законодавством, призовники, які отримали повістку з військкомату зобов’язані прибути до призовної дільниці в термін, зазначений у повістці. При цьому в Законі зазначено, що неотримання повістки з будь-яких причин не є підставою для ігнорування призову.
Отже, якщо повістка не надійшла і як тільки в країні оголошено про початок нового призову в армію, військовозобов’язаним громадянам дається 10 днів на явку у військовий комісаріат.
Поважними причинами неявки до військкомату можуть вважатися тільки форс-мажорні ситуації: стихійне лихо, хвороба призовника, смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, дідуся, бабусі) або близького родича дружини. Будь-які інші причини є недостатньо вагомими і можуть бути прирівняні до ухилення від армії.
Хто має право на відстрочку або звільнення від служби в армії?
Законодавством України передбачено досить великий перелік громадян, які можуть отримати відстрочку від армії або взагалі не підлягають військовому призову. Так, відповідно до Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» потрапити під відстрочку можуть:
чоловіки, які мають двох і більше дітей або вагітну дружину
студенти денних відділень ПТУ, ВНЗ і духовних семінарій
призовники, які є єдиними годувальниками в сім’ї
педагоги, лікарі, священнослужителі, поліцейські, резервісти і т.д.
Згідно ст. 18 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу», повне звільнення від служби в армії можуть отримати громадяни України:
визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби
досягли 27-річного віку (на день відправлення на строкову службу)
які до набуття громадянства України пройшли службу в інших державах
виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків 1 і 2 контрактів
яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу
засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, в тому числі із звільненням від відбування покарання
призовники, чиї близькі родичі загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів військовозобов’язаних
Яка відповідальність за ухилення від призову в армію?
В Україні передбачено два види відповідальності за порушення законодавства про військову службу — адміністративна і кримінальна. Як адмін покарання за неявку у військкомат застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу настає за статтею 335 КК України і передбачає обмеження волі на строк до 3-х років.
За додатковою інформацією звертатися до обласного, районних (міського) військових комісаріатів Чернівецької області.

Запис Інформує військкоммат: хто підлягає призову до армії в 2018 році спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Захисники наших кордонів: до армії вони йдуть хлопчаками, а повернуться чоловіками

Усі хлопці вдягли того дня зелені берети прикордонників. Це лише 13 із тих 360-ти буковинців, яких призвали цієї весни з Чернівецького обласного збірного пункту призову громадян на строкову військову службу. І саме сьогодні, 24 травня, у день виходу нинішнього числа «Версій», звідти вирушає остання партія юнаків нинішнього призову. Майбутні військові після підготовки в навчальному центрі служитимуть у різних підрозділах ЗСУ. Прикметно, що саме в останні дні призову хлопців спрямовували до елітних збройних формувань – Національної гвардії та Державної прикордонної служби. Та про здоров’я майбутніх захисників батьківщини – трохи пізніше.

В армію – хлопчаками, з армії – чоловіками

Голова облдержадміністрації Олександр Фищук, який відвідав обласний збірний пункт призову й ознайомився з його умовами, звертаючись  до майбутніх військовиків, зауважив, що 42 роки тому саме з цього збірного пункту теж  пішов служити до армії.

Дядько Олександр Фищук-губернатор бажає Олександру Фищуку-призовнику гарної служби

«Я пишаюсь вами, бо служитимете у найбільш елітному збройному формуванні України – Державній прикордонній службі. Колись і я мріяв про ці війська. Та за радянських часів хлопців із прикордонних областей на службу у прикордонні війська не брали, – зауважив він. – Після проходження навчання ви будете першими, хто зустрічатиме всіх проханих і непроханих гостей нашої держави. Тож носіть зелений берет прикордонника з честю. Достойно представляйте Україну, рідну Буковину. Та пам’ятайте, що державний суверенітет потрібно захищати не тоді, коли ворог на порозі, а щодня, – наголосив посадовець. – Хочу також заспокоїти батьків – за Указом Президента України від 24 березня 2014 року військовослужбовці строкової військової служби не залучаються до виконання бойових завдань на території Донецької та Луганської областей». Відтак губернатор потис руку кожному призовнику та й загалом відвідини очільника області викликали схвальні відгуки у батьків майбутніх воїнів, бо вони відчули:  держава їм вдячна за виховання синів.

Вона чекатиме з армії свого вояка

Море емоцій викликало напутнє слово Олени Мельничук, матері одного з майбутніх строковиків. У голосі жінки водночас звучали і гордість за сина та його побратимів, і тривога, переживання за їхню майбутню службу. Та коли присутні слухали виступи бравих вояків –  головного прикордонника області Олександра Кардаша, т.в.о чернівецького війського комісара полковника Василя Маланчука, то розуміли: їхні сини повернуться зі служби в армії справжніми чоловіками.

Родина Бучацьких, учасник АТО, і два сина. Один уже відслужив, другий – нині призвався

Лише третина вояків придатна до служби без обмежень

Насамкінець поспілкувалися з членом медичної комісії Іваном Тріскою. Від нього довідалися, що тільки 30-40% призовників,– а це юнаки від 20 до 27 річного віку, –  придатні до військової служби без обмежень. Інші 50-60% мають певні вади у здоров’ї, тож призову підлягають, але служитимуть за своїм фахом, тобто, для прикладу, – водіями, кухарями тощо. Варто зауважити, що до  комплектування військ (сил) не направляються також призовники з низькими морально-діловими якостями, які не мають базової загальної середньої освіти, перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за антигромадську поведінку, зловживали алкоголем чи наркотиками.

 В експрес-лабораторії

– Протягом останніх років, завдяки голові облдержадміністрації, на пункті призову працює експрес-лабораторія, де безкоштовно виконуються експрес-аналізи на ВІЛ/СНІД та гепатити усім призваним до війська, – завершив розповідь Іван Тріска.

Запис Олександр Фищук пішов до війська спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Німецький бундесвер уже цього року хоче впровадити військову форму для вагітних.

Як пише Frankfunter Allgemaine Zeitung, в середньому близько 2% жінок-солдатів – вагітні, й раніше вони були змушені носити цивільний одяг, передає «Європейська правда».

Загальнодержавні закупівлі форми мають розпочатися наприкінці цього року, повідомила прес-секретар Міністерства оборони. Наразі військове відомство оцінює відгуки жінок-солдатів та працює над удосконаленням спеціальної уніформи.

Раніше Міноборони провело випробування форми для вагітних – було випробувано 500 комплектів уніформи різних розмірів та комбінацій. За даними міністерства, це еластичні форми, які можна носити протягом усього циклу вагітності.

Збройні сили інших країн уже впровадили спецодяг для вагітних. Досі жінки-військові бундесверу переходили на цивільний одяг на пізніших термінах вагітності. За даними міністерства, близько двох відсотків від усіх 20 тисяч німецьких жінок-військових – вагітні.

Запис Німецький бундесвер хоче впровадити військову форму для вагітних спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це голова облдержадміністрації Олександр ФИЩУК розповів кореспонденту «Версій», нагадавши про зустріч у Чернівцях керівництва Міноборони України та Румунії. «Саме тоді, під час перебування генерала армії Віктора Муженка в нашій області, зайшла мова і про військове містечко №20, яке простоює в Садгорі. А це, як не кажи, вже готова інфраструктура на 16-ти гектарах землі, – наголосив він. – Та й узагалі, військова частина на території прикордонної області – це, як правило, заспокійлива пігулка».

Як повідомив губернатор, 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон був сформований на засадах територіальної оборони саме у Чернівцях ще у травні 2014 року. До його складу увійшли патріотично налаштовані буковинці , які прагнули захищати свою державу від ворога. Спочатку він називався 8-им батальйоном територіальної оборони. Лише 2016-го його переформували у 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Нині він дислокується в селі Ценжів на сусідній Івано-Франківщині.

Своє друге народження військове містечко в Садгорі має відзначити 1 червня нинішнього року. Заходи щодо дислокації згідно з планами батальйон має здійснити саме до цієї дати.

Запис Окремий 8-й гірсько-штурмовий батальйон дислокуватиметься у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Серед людей призовного віку є ті, хто може розраховувати на відстрочку на законних підставах. Про це пише «Апостроф».

Відповідно до закону «Про військовий обов’язок і військову службу», у призовників є чотири основні причини для відстрочення:

За сімейними обставинами: наприклад, якщо у військовозобов’язаного є дитина до трьох років, двоє дітей або він сам виховує дітей старше трьох років. Також приводом для відстрочки може стати вагітна дружина, непрацездатні батьки, які перебувають на утриманні призовника.

За станом здоров’я: в разі, якщо під час проходження медкомісії призовника визнали тимчасово непридатним, то йому надають відстрочку строком на один рік.

Для отримання освіти: на відстрочку мають право студенти вузів денної форми навчання, духовних навчальних закладів, а також аспіранти та докторанти.

На час роботи: відстрочка надається шкільним педагогам, співробітникам поліції, медпрацівникам, священикам, сільським головам, а також мерам міст на час виконання ними своїх обов’язків.

Крім цього, якщо стосовно призовника заведено кримінальну справу, то в армію його не візьмуть до вердикту суду у справі.

Запис Відстрочка від призову до української армії: Хто і як може її отримати спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Мітинг тривав недовго – до громади вийшов заступник голови комісаріату Валерій МОВЧЕНЮК.

– Якщо брати по Закону «Про військовий обов’язок і військову службу», військовослужбовці, у яких закінчується контракт під час особливого періоду, то він автоматично продовжується. А цей стан у нас ще з 18 березня 2014 року, – роз’яснює він. Також додав, що очільники військових частин у АТО не підпорядковуються йому і домагатись демобілізації контрактників через верховні повноважні органи.

Активісти наполягли на написанні листа Президентові України і голові Верховної Ради щодо внесення змін до закону, а представниця одного із ЗМІ допомогла їм у цьому і надала певні рекомендації.

Євгенія ГУБНІЛОВА

Запис Буковинці написали листа Президенту Порошенку і голові Верховної Ради спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Керівник окремого підрозділу Чернівецької обласної громадської організації «Буковинська сотня» Олег Ботушанський, який цими днями разом з іншими чернівецькими активістами побував у «гарячому» Слов’янську, поділився враженнями від побаченого на прес-конференції.

За словами громадського активіста, складність ситуації полягає в тому, що український народ, Збройні Сили не були готові до такого розвитку подій, тому це стало для України надзвичайним випробуванням.

– У зв’язку з цим весь український народ повинен об’єднатися для вирішення  проблеми. Нашим обов’язком є допомога нашій армії, бо, як показав досвід, Міноборони не може забезпечити наші війська всім необхідним, – вважає активіст.

Він акцентує також на тому, що надто важливим зараз є питання ротації військовослужбовців. Тому що українські вояки, зокрема 95-а аеромобільна бригада, вже понад два з половиною місяці виконують свій священний обов’язок – захист миру і спокою на території України.

Перебуваючи на Сході, представники громадських організацій Буковини та мешканці села Погорілівка Заставнівського району надали українським воякам допомогу на суму майже 70 тис. грн. – продукти харчування, предмети обмундирування. Це те найнеобхідніше, що могли пожертвувати буковинці за короткий час.

– Усе завантажили і поїхали під Слов’янськ, де перебували приблизно 24-25 годин. Та і за цей час нас обстріляли – з автоматів Калашникова й мінометів. Вогонь вівся з будівлі заводу, що розташувався перед Слов’янськом. Тому після вибухів кількох мін, десантники попросили нас залишити цей блок-пост, перекинувши нас на блокпост Нацгвардії. Всі цілі і здорові повернулися до Чернівців, – розповів активіст.

На запитання журналіста «Версій» про враження від побаченого під Слов’янськом, Ботушанський відповів: – Наші десантники –бійці високопрофесійні. Що стосується представників інших підрозділів, то там недостатній рівень підготовки і це було помітно неозброєним оком. Люди ще не готові до таких ситуацій, ніколи не були під обстрілами, це для них важко і вони ще не можуть адекватно реагувати на це. Є страх, а страх на війні – це смерть. На війні не можна боятися – на війні треба чітко виконувати свої обов’язки.

Місцеві ж мешканці, з якими нам довелося спілкуватися, вважають наші Збройні Сили окупантами. Військові розповіли, що за кілька днів до нашого приїзду був випадок, коли місцеві зранку приїжджали на мопеді з водою, а увечері – на мотоциклі  з гранатами. Тим же, хто допомагає нашим військовим, погрожують  знищенням майна, здоров’ям дітей і навіть позбавленням життя…

Щодо подальшої допомоги українській армії, чернівецький євромайданівець повідомив, що вони привезли перелік необхідних для українських вояків на Сході речей, який налічує 40 позицій.

– Щойно нам удасться їх зібрати, одразу ж поїдемо на Схід і вручимо нашим військовим,  – запевнив Ботушанський.

Галина ЄРЕМІЦА, «Версії»

Запис «Усе для армії, усе для перемоги!» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Секрет успіху» народного обранця

«Перш за все треба працювати, – каже Юрій Буега. – Уперше я пройшов до районної ради за списками партії «Батьківщина». Висока довіра людей до партії забезпечила гарний результат: депутатами стали багато «батьківщинівців». Вони підтримали мою кандидатуру і обрали головою районної ради. Перший термін мого головування я працював, водночас навчаючись цієї роботи. Уже перед наступними виборами був настільки зайнятий, що не мав часу зустрічатися з виборцями для агітації. А потім ще й захворів. Так, не провівши жодної агітаційної зустрічі, не витративши жодної копійки на біг-борди та іншу рекламу, виграв вибори в мажоритарному окрузі. Бо люди знали мою роботу. І їхня довіра не дає розслабитися. Не можу бути безвідповідальним перед людьми, які знають  мене з дитинства: друзями, їхніми батьками, моїми родичами, однокласниками з 38-ї школи… Це специфіка Садгори, тут чужому важко здобути довіру, а своєму ще важче її втримати.

«Месьє Паганель»

Вища освіта історика-політолога дає розуміння політичних процесів. Середньо-технічна освіта енергетика дозволяє орієнтуватися в господарчих питаннях. Служба в армії, куди сам узяв направлення і купив квиток до Комі ССР (хоч і мав «бронь») підтримала войовничі чоловічі гени. Робота упродовж 9 років у профілакторії режимної частини, де примусово лікували злочинців від алкоголізму, навчила життя. Створений за 3 дні до ГКЧП на останках військового заводу власний бізнес – будівництво очисних споруд для військової промисловості – зорієнтував у новому для того часу підприємництві.  А улюблений шкільний предмет – географія – дає можливість реалізувати себе у мандрах. Переважно уявних, адже окрім близьких до нас країн пострадянського простору та Польщі, Румунії й Угорщини фактично ніде в світі й не бував… Хоча про деталі стосовно багатьох країн світу може посперечатися з запеклими мандрівниками – і виграти суперечку! Недарма ще в юні роки отримав прізвисько «месьє Паганель».   

«У самоврядуванні самоврядуванням і не пахне»

Фактично самоврядування в країні не існує. Це спотворена гілка влади, де самоврядуванням і не пахне. У нас не відбулося ні адміністративної, ні територіальної реформи. А без зменшення видатків із державного і місцевих бюджетів, без укрупнення адміністративних одиниць ми не обійдемося. Мусимо децентралізувати владу, як це зробили країни пострадянського простору. Довелося бувати в Латвії, там є реальне самоврядування. Збільшені адмінодиниці, до того – збільшені повноваження, зменшена кількість управлінців, відповідно зменшені видатки на управлінський апарат… У нас же централізація влади зашкалює: кожний свій найменший крок ми узгоджуємо в Києві. Тож реформа потрібна. Так, буде важко. Б багато управлінців залишаться без роботи. Для цього й мусимо домовитися з Євросоюзом про створення стабілізаційного фонду, де б акумулювалися кошти для першої допомоги тим, хто втратив роботу, для їхньої перекваліфікації, для створення нових робочих місць… Не може бути інакше. Без шокової терапії не обійдемося.

Європа йде до Чернівців

Ми маємо всі підстави, аби жити так, як живуть люди в європейських країнах. Для цього потрібно забезпечити прозорі і зрозумілі «правила гри». У серпні Чернівці відвідали представники польської фірми, які готові зробити для міста сучасне зовнішнє освітлення, готові в це інвестувати. Вони самі здійснюють енергоаудит, готові самі вкладати кошти.

Ми щороку витрачаємо 3 млн. грн. на освітлення. Втілення пропозицій польських інвесторів забезпечило б економію половини цих коштів. Якби ми запропонували прозорі правила гри та гарантії повернення вкладених коштів за рахунок економії, то мали б європейське освітлення.

Ті ж поляки – компанія, яка займається електроенергетикою, – готові працювати й над модернізацією водоканалу. Нові італійські насоси можуть забезпечити таку економію, що відпаде необхідність піднімати тарифи. Та йдеться не лише про насоси, а й про заміну мереж, навіть джерел… Європа дає безліч можливостей. Приклад Польщі це підтверджує. Я бачив дві різні Польщі: на початку 90-х і на початку 2010-х. Вони, перш ніж почати заробляти власні гроші, отримали європейські та американські кошти. І спромоглися під час світової кризи мати менший спад економіки, аніж навіть Німеччина.

Кому не вигідна модернізація?

Якщо до країни підходити по-господарськи, то можливості заощаджувати з’являються на кожному кроці. Лише за останні кілька років Україна відмовилася від 18 млн. кубів газу, і це без модернізації виробництва й мереж! Міста можуть (а деякі й роблять це!) перейти на альтернативні джерела енергії. Це міста-супутники атомних або теплових електростанцій. Їхній принцип дії – рух турбін завдяки гарячій парі. І цю пару цілком реально використовувати для опалення. Це наше майбутнє. Це може забезпечити економію ще 10 млрд. кубометрів газу! Але ніхто не займається серйозно цим питанням, говорять лише про зменшення ціни на газ. Та поки газ не буде дорогим, ніхто не буде його заощаджувати!

Візьмемо Запорізьку АЕС. Там з шести блоків-мільйонників працює лише один. Якщо запустити всі, збільшити потужність у 6 разів, доставити цю енергію в місто, поставити там електричні котли опалення – буде суттєва економія навіть без вкладень у модернізацію! Питання лише в створенні умов для доставки цієї енергії в потрібне місце, у прокладанні мереж.

Чернівці зуміли в числі 5-ти міст України потрапити до програми уряду з модернізації теплопостачання житлових будинків. Садгора напросилася в делегацію до Мінрегіонбуду. Ми довели що маємо можливості і ресурси для участі в програмі: знайшли інвесторів-литовців, які готові поставити свої котли для органічного палива (будь-якого). За рахунок міністерства зробили техніко-економічне обгрунтування. Передбачаємо, що вже невдовзі мікрорайон вул. Хотинської (дев’ятиповерхівки №№45, 47, 49) заощаджуватиме 50% ресурсів за рахунок запровадження альтернативних джерел палива!

Нам кажуть, що ми за технічним оснащенням не готові йти до Європи. Але ж модернізація – це процес безперервний. Ніколи не можна буде сказати: ось сьогодні ми готові. Щодня з’являється щось новіше. Тому готовність має бути моральна. А все решта – здобудеться.

«Заступником бути важче, ніж першою особою»

У будь-якій галузі є виконавці, які працюють на сьогодення, і ті, хто працює на завтрашній день, на перспективу. До других належать, наприклад, науковці та… заступники керівників міст, районів. Перша особа зазвичай має вирішувати основне: кадрові питання, давати напрямок роботи, контролювати її виконання, здійснювати представницькі функції. А детально розбиратися в конкретних проблемах мусить заступник. Сьогодні місто, окрім прозорих правил гри, потребує заміни мереж. Якщо цього не зробити зараз, то будь-який мер, який прийде через 2-3 роки, буде поганий. Бо він уже нічого не вдіє з розрухою. На жаль, сьогодні в місті практично не залишилося фахових заступників з міської господарки.  Людей, які займаються сьогоденням і які працюють на перспективу. Таких сьогодні в місті практично немає. Є чиновники, яких ще й обрали депутатами. А чиновник не має бути депутатом. Неприпустимо, аби керівник  ЖРЕПу в сесійній залі ставив умови безпосередньому начальникові – мерові, як і неприпустимо, аби авторитарний мер впливав на депутатські дії прямого підлеглого, який очолює ЖРЕП.

Що потрібно і що буде у Садгорі

Садгорі, і не тільки їй, а ще й Першотравневому району, потрібен захист від повеней. Далекого 2008-го була навіть розроблена програма захисту від повеней, яка передбачала будівництво дамби (9 км в Садгорі і 3 км в Першотравневому районі), розширення русел малих річок, будівництво акумулюючих споруд, які б затримували час добігання води на кількадесят годин. Цього було б достатньо для регулювання стихії.  Та програма не була затверджена, нині її техніко-економічне обгрунтування застаріло. А стихія як була, так і залишилася непередбачуваною.

Тож спільно з громадою, покладаючись на Божу ласку, голова райради прокладає дороги, робить водовідведення, вуличне освітлення… І створює умови для того, щоби молодь займалася спортом, а не дурницями: «Вже завезли щебінь, метал, синтетичне покриття, будуємо два волейбольні майданчики на вулиці Надрічній. Туди вже доставлено 70% металу для турніків, брусів – для занять воркаутом. Там же плануємо спорудити тенісний корт – поки що з трав’яним покриттям, а поле для міні-футболу – із синтетичним. Все це в одному місці. Недарма садгірчани жартують, що Чернівці – це передмістя Садгори!».

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Голова Садгірської райради Юрій БУРЕГА: «Без шокової терапії Україна не обійдеться…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Трофейні японські гармати                    

Халхін-Гол: попередження японцям на всю Другу світову

Японські апетити були безмежні: претензії висувалися на Далекий Схід і Сибір аж до Уралу. Звичайно, зіткнення з СРСР було неминучим.

Збройні конфлікти розпочалися 1938 року. Їхньою кульмінацією стали події травня-вересня 1939 р. на річці Халхін-Гол у Монголії. Тоді японське збройне угруповання зазнало поразки – що утримало Японію від нападу на СРСР на початку Другої світової війни. Токіо навіть уклав з СРСР у квітні 1941-го пакт про нейтралітет – і це дозволило перекинути частину радянських військ з Далекого Сходу на Захід.

Але від агресивних планів японські мілітаристи не відмовилися, тільки змінили напрям експансії. У грудні 1941 р. японська авіація завдала удару по силах американського ВМФ на Тихому океані, і в тому регіоні розгорілася широкомасштабна війна. Японські війська швидко просувалися в Південно-Східній Азії, захоплюючи англійські та французькі колонії. Щоправда, від 1943 р. стратегічна ініціатива в басейні Тихого океану перейшла до англо-американського командування. На Тегеранській конференції Черчілль і Рузвельт намагалися переконати Сталіна якнайшвидше вдарити по Японії, проте СРСР не бажав воювати на два фронти. Головним завданням він вважав розгром гітлерівської Німеччини, але війну збирався вести до кінця, адже Японія була союзницею Німеччини й Італії.

Проблеми з Японією залишалися серйозними. На кордоні з Маньчжурією та Кореєю Радянський Союз змушений був тримати 40 своїх дивізій. Їм протистояла японська Квантунська армія, яка разом з військами маріонеткових держав Маньчжоу-Го та Внутрішньої Монголії нараховувала понад 1,2 млн. осіб. На радянсько-маньчжурському кордоні постійно відбувалися збройні провокації, в яких гинули люди. Служити там було важко й через ряд інших обставин.

Країна всі ресурси відправляла на радянсько-німецький фронт. А війська на Далекому Сході довго не отримували нової зброї й техніки, ще й постачати їм продовольство в повному обсязі держава не могла. Тому солдати змушені були займатися сільським господарством, щоб забезпечувати себе їжею. Вирощували, крім іншого, місцеві  культури – гаолян (маньчжурське сорго), чумизу («головчасте просо») тощо. Страви з них незвичні для вихідців з європейської частини СРСР, переходити на таку їжу було важко.

Коли Червона армія після Сталінграда й Курська швидко просунулася на Захід, Москва почала готуватися до майбутньої війни з Японією. Військові частини, розташовані на Далекому Сході, поступово отримали сучасну автоматичну зброю, артилерію, бронетехніку. На їхньому озброєнні ще від 30-х років перебували застарілі легкі танки БТ і навіть Т-26, які у війні з Німеччиною вже давно не використовувалися. Але з японськими танками вони могли боротися на рівних: півтори сотні БТ-5 показали це 1945 року. І все ж на Далекий Схід почали завозити середні танки Т-34, що значно переважали японську бронетехніку. Ними переозброювали перші батальйони танкових бригад. Поступали і важкі танки ІС-2 й самохідна артилерія ІСУ-152 тощо.

Монгольські солдати на передовій

«Камікадзе» японською – божественний вітер

Японія готувалася до тривалої війни: проводила мобілізацію зовсім молодих хлопців і літніх чоловіків. Американські війська вже висадилися на Окінаві, попереду були битви на інших японських островах. Програючи американцям в якості військової техніки, японське командування зробило ставку на пілотів-смертників, які скеровували літаки з вибухівкою на американські кораблі. Цих самогубців назвали «камікадзе», тобто «божественний вітер»: у ХІІІ ст. сильний тайфун потопив плоскодонні монгольсько-китайські кораблі, що збиралися висадити десант на Японських островах. У ХХ ст. роль цього тайфуну дісталася льотчикам, які ціною власного життя нищили кораблі противника.

І на суходолі були камікадзе. Для знищення ворожих танків готували добровольців, які обв’язувалися вибухівкою і кидалися під броньовані машини. Японські вояки відзначалися великою відданістю імператору і готові були загинути за нього. Фанатизм цих нащадків самураїв змусив американців готуватися до великих втрат під час висадки їхнього десанту на Японські острови. Прогнозувалося, що війна триватиме до 1947 року й американська армія втратить у ній до мільйона солдатів і офіцерів. Щоби уникнути цього, американські вчені форсували роботу над атомною бомбою. Проте існування Квантунської армії ставило під сумнів плани виведення Японії з війни лише за допомоги атомного бомбардування.

 Танки повезли на Схід     

З капітуляцією Німеччини Радянський Союз зміг перекинути звільнені в Європі війська на проведення операції на Далекому Сході. Війну з Японією готували ретельно, із використанням досвіду, набутого на європейському театрі бойових дій. Так, розпочалося перекидання до Забайкалля 6-ї гвардійської танкової армії, яка у 1944 р. перетнула Карпати, а потім вела бої у на Балканах. Її планували використати для форсування Великого Хінгану – важкопрохідного гірського хребта. Разом з нею з району Праги перекидали кінно-механізовану групу генерала І. Плієва, а також загальновійськову 53-ю армію, які теж здолали Карпати. Дві армії перекидалися зі Східної Пруссії: вони мали досвід прориву укріплених районів, потрібний для подолання японської оборони. А в далекосхідну тайгу перекидалися війська Карельського фронту, які у 1944-му пройшли фінські ліси та болота й примусили Фінляндію вийти з війни. Серед них були й з’єднання, відправлені з Далекого Сходу на фінський кордон ще 1941 року. На цей фронт перевезли також війська з-під Кенігсберга.

Сотні тисяч військовослужбовців, тисячі одиниць бойової техніки треба було перекинути на тисячі кілометрів – причому, зробити це приховано, щоби не видати противнику своїх планів. Від травня до липня близько 136 тис. вагонів із людьми та військовим майном прибули до майбутнього театру бойових дій. Японська розвідка не спромоглася це виявити, бо техніку перевозили закамуфльованою, а війська розвантажувалися вночі. Дуже оперативно спрацювали залізничники: вони вчасно забезпечили всі перевезення. Заздалегідь були замінені старі рейки та шпали на Транссибірській магістралі – поїзди могли рухатися швидко.

Далекий Схід з європейською частиною СРСР єднала тільки одна залізниця – Транссиб. На початку ХХ століття, під час російсько-японської війни 1904-1905 років вона не справилася з перевезенням усього необхідного до театру бойових дій і Росія війну програла. У 1945-му колишні помилки були враховані й виправлені, тож удалося сконцентрувати великі сили, що значно переважали противника – у танках, наприклад, майже у п’ять разів. Існувала й якісна перевага: радянська зброя і військова техніка були кращі.

Атомного бомбардування було недостатньо

Сформовані Забайкальський та 1-й і 2-й Далекосхідні фронти, головнокомандувачем угруповання військ на Далекому Сході став Маршал Радянського Союзу Олександр Василевський. Москва не втручалася в його діяльність, главком сам приймав рішення і домагався їхнього виконання. Блискучий стратег, Василевський грамотно спланував операцію, що за місцевим часом розпочалася в ніч з 8 на 9 серпня 1945 р. Американці ще 6 серпня скинули атомну бомбу на Хіросіму,  проте це не змусило Японію капітулювати.

Радянський Союз порушив договір про нейтралітет і його війська несподівано для японців перейшли в наступ. Квантунська армія чинила запеклий опір. Ситуація виявилася складною. Розпочалися сильні дощі, радянська техніка ледве долала багнюку. У танків закінчилося пальне, підвезти його тилові служби не могли через критичний стан шляхів. Але вихід знайшли: пальне перекинули літаками транспортної авіації – і наступ тривав. Радянська авіація панувала у повітрі та забезпечувала прикриття сухопутних військ від ворожих літаків. Вона висаджувала також повітряні десанти, що захоплювали ключові точки, і до них проривалися спеціальні рухомі групи, добре механізовані й озброєні.

Білогвардійці воювали на боці Японії

Разом з Червоною армією наступали і збройні сили Монгольської Народної Республіки. З іншого напрямку удар по японцям нанесли китайські війська, а в японському тилу діяли корейські партизани. Майже водночас із наступом радянських військ американці скинули другу атомну бомбу – на японське місто Нагасакі. Ситуація стала критичною для Токіо.

У бій кидалися всі сили. Разом з японцями проти Червоної армії воювали й колишні білогвардійці, що після Громадянської війни оселилися в Маньчжурії. Їхнього ватажка отамана Семенова в ході радянського наступу захопили чекісти. Потрапив у радянський полон і останній китайський імператор Пу І, якого японці зробили монархом в маріонетковій державі Маньчжоу-Го. Стрімкий наступ Червоної армії поставив японців на межу катастрофи, і 14 серпня японський уряд вирішив капітулювати. Але Квантунська армія ще кілька днів чинила опір. Лише 19 серпня її війська почали складати зброю. До кінця серпня Північний Китай майже повністю був звільнений від японських окупантів.

На Забайкальському фронті життя солдата вже цінувалося

Одночасно бої тривали на Південному Сахаліні й на Курилах. Кораблі Тихоокеанського флоту висаджували десанти, а на Сахаліні діяв 56-й стрілецький корпус, який до 25 серпня розгромив японців на острові. Операція на Далекому Сході добігала кінця. Противник втратив загиблими близько 84 тис. чол., Червона армія – 12 тис. Понад 20 тис. радянських солдатів і офіцерів було поранено або пропало безвісти. Радянсько-японська війна 1945 р. не була «легкою прогулянкою», як її намагалися зобразити деякі псевдоісторики. Бойові дії велися широкомасштабні, втрати виявилися відчутними. Правда, Червона армія вже навчилася воювати, а деякі з її полководців (скажімо, командувач Забайкальським фронтом Родіон Малиновський, уродженець Одеси) берегли солдатські життя.

2 вересня Японія підписала капітуляцію. Радянському Союзу відійшли Південний Сахалін і Курили. Ганебна поразка царської Росії у війні 1904-1905 рр. була змита кров’ю радянських солдатів. У тому числі й наших земляків-буковинців: тисячі їх опинилися на фронтах радянсько-японської війни. А капітуляцію Японії від СРСР прийняв українець, виходець з Черкащини – генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук.

Запис «Бери шинель, пішли додому…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

– Зараз чисельність збройних сил становить 193 тисяч осіб. До 2017 року планується зменшити її до 100 тис., – пояснив Ніколаєнко.

Як відзначає видання «Комерсант-Україна», скорочення чисельності армії до 2017 року є одним з положень концепції реформування збройних сил. Реалізувати його пропонується за рахунок поступової ліквідації структур забезпечення. При цьому в Міноборони розраховують збільшити частку бойових частин і спрямовувати більше коштів на розвиток армії.

Зокрема, член комітету з питань національної безпеки і оборони Анатолій Кінах (Партія регіонів) зазначив, що для виконання всіх завдань обсяг оборонного бюджету в 2013 році повинен становити 1,7-1,8% від ВВП (у 2011 році ВВП склав 1,314 трлн грн, а фінансування армії перебувало на рівні 1,1% від ВВП).

– До 2017 року ця цифра має зрости до 2-2,5%, щоб на оборону у нас виділялося мінімум 23-25 млрд грн, – зазначив Анатолій Кінах.

Згідно нової реформі, кількість військової техніки, що перебуває на озброєнні української армії, буде скорочена. Вже на 2013 рік заплановано зменшення кількості бойових літаків з 160 до 134, а кількість зенітно-ракетних комплексів складе 36 одиниць замість 55. Зменшиться і кількість танків – до 660 одиниць проти сьогоднішніх 774 машин. Крім того, буде скорочено і кількість військових навчальних закладів. Їх буде всього 14 замість 31, що існують сьогодні.

Проте до 2017 року військове відомство планує закупити 35 вертольотів, 45 літаків і 57 комплексів протиповітряної оборони та радіолокаційних станцій. При цьому нічого не говориться про закупівлю нових видів озброєння і техніки. Винятком є ​​тільки безпілотники і високоточні засоби ураження, оскільки держава має намір активно використовувати як імпортні ударні та розвідувальні безпілотні літальні апарати, так і моделі спільного виробництва. Що ж до основної військової техніки, в тому числі і систем ЗРК, то їх планують тільки модернізувати.

Запис Українських вояків – скорочуватимуть… вдвічі… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Між двома війнами: 20 років у суперечках між владами

Доля нашого краю у ХХ ст. складалася непросто. Наприкінці Першої світової війни розпадалися світові імперії, чим скористалися деякі невеликі європейські держави. Королівська Румунія 1918 року зайняла Бессарабію, яка від 1812-го належала Росії, та ввела війська на Буковину, яка від 1772 р. перебувала під австрійським володарюванням.

Хоча місцеві українці пропонували поділити буковинську територію за етнічною ознакою на дві частини, кожна з яких сама визначила б свою державну належність, Бухарест проігнорував їхню волю і зайняв українську частину краю теж.

Радянський Союз не визнавав румунської влади над Бессарабією і вичікував слушного моменту, щоби повернути її собі.

Вступ Червоної армії до Буковини

Про Буковину Сталін з Гітлером не домовлялися!

Час настав, коли спалахнула Друга світова війна. За тиждень до її початку радянське та німецьке керівництва уклали пакт Молотова-Ріббентропа, за яким Берлін визнав претензії Москви на територію Бессарабії. Коли гітлерівські війська 14 червня 1940 р. зайняли Париж, у Кремлі вирішили – пора! Румунія втратила наймогутнішого союзника – Францію, тому воювати з СРСР навряд чи наважилася б. Увечері 26 червня 1940 р. румунський уряд отримав радянську ноту з вимогою за два дні звільнити Бессарабію, а заразом – і північну частину Буковини. Така вимога була несподіваною не лише для румунів, але й для Гітлера: про Буковину його дипломати зі Сталіним не домовлялися! Адже тут жили десятки тисяч німців й Німеччина мала власні плани щодо краю. А звідси Червона армія могла нанести удар по румунських нафтових джерелах – головному постачальнику пального для вермахту. Але тоді конфлікту з СРСР Гітлер ще не хотів, тож німці порадили Бухаресту погодитися з радянськими вимогами. Те ж порадили й балканські сусіди Румунії.

28 червня 1940 р. Червона армія перейшла Дністер. Під вечір радянські танки були вже у центрі Чернівців.

Рік під совєтами: масове невдоволення штовхає до підпілля

Життя буковинців і бессарабців раптово й докорінно змінилося. З північної частини історичної Буковини, більшої частини Хотинського повіту Бессарабії та невеличкого шматочка колишнього Румунського королівства з центром у містечку Герца було утворено Чернівецьку область УРСР. Зміни відбувалися щоденно. Українську мову, упосліджену раніше, запровадили у шкільну та університетську освіту. Приватні підприємства й банки перейшли у державну власність, поміщицьку землю розділили між селянами, міську бідноту почали переселяти у квартири, власники яких втекли або були репресовані. Звичайно, найкращі помешкання зайняли партійні та радянські функціонери й військові, а з менш привабливих були утворені «комуналки» для пролетарів. Безробіття у місті швидко ліквідували, невдовзі навіть почала відчуватися нестача робочої сили. Щоправда, городяни все частіше стикалися з дефіцитом багатьох товарів, до яких вони звикли раніше. Віруючих буковинців шокував наступ атеїстичної влади на церкву і релігію. Але найжахливішим виявилися масові арешти, внаслідок яких за ґратами опинилися політично активні й заможні люди. Багатьох з них розстріляли або депортували.

І селяни недовго раділи отриманій поміщицькій землі: їх обклали великими податками, щоби люди йшли до колгоспів. Навесні 1941 р. в області вже діяли 63 колективних господарства. Зростало невдоволення, але протест негайно придушувався. Все більше людей прагнуло емігрувати, проте офіційно зробити це було майже неможливо. Лише німецьке населення вільно виїжджало з Чернівецької області, а до нього всіляко намагалися долучитися люди інших національностей. Коли не могли виїхати за кордон легально, вдавалися до спроб перетнути його нелегально. Чимало нещасних загинуло тоді від куль прикордонників, особливо при спробі масового перетину в урочищі Варниця на Глибоччині.

Невдоволені новою владою готувалися до боротьби з нею. Глибоко законспіроване підпілля ОУН накопичувало сили для масового повстання в разі початку радянсько-німецької війни. Діяло й підпілля, тісно пов’язане із спецслужбами Румунського королівства.

Напад Німеччини на СРСР

Підпільники активізувалися, коли 22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина та її союзники напали на СРСР. На території Чернівецької області дислокувалося чимало радянських військ, які відразу вступили у бій. Бійці 17-го гірськострілецького корпуса генерал-лейтенанта Галаніна не лише відбивали атаки противника, але і переходили в контратаки. Запеклий опір чинили застави прикордонників, у небі над Буковиною розгорілися повітряні бої.

Але головний удар противник наносив на інших напрямках, і невдовзі реальною стала небезпека оточення радянських військ. В області не спромоглися належно провести мобілізацію до РСЧА, від якої масово ухилялося чоловіче населення. Обком ВКП(б) гарячково готував підпільні структури на випадок окупації краю гітлерівцями та військами королівської Румунії: було створено 13 груп, до них увійшло близько 180 осіб. Підготовка до партизанської боротьби тривала, та вона могла бути успішною лише тоді, коли партизани й підпільники користуються дієвою підтримкою місцевого населення. Та за рік Радянської влади в краї з’явилося значно більше її противників, ніж прихильників, що й зумовило трагедію комуністичного підпілля у Чернівецькій області 1941 року.

У ніч з 4 на 5 липня частини РСЧА відійшли за Дністер, разом з ними – радянська адміністрація.

Генерал-лейтенант Галаніна разом із бійцями атакували противника на Буковині у перші дні війни 

Українці незалежності чекали марно

А в Карпатах уже спалахнуло повстання: підпільники ОУН брали владу у населених пунктах. Синьо-жовтий прапор підняли над Вижницею, тут почали формуватися органи української влади. Українські прапори замайоріли над багатьма селами, підняли їх і в Чернівцях. Повсюдно створювалися добровольчі підрозділи, які збирали кинуту червоноармійцями та міліціонерами зброю.

Почалися розправи над тими, кого люди вважали винними у злочинах Радянської влади. Постраждало чимало невинних, місцями спалахували криваві  єврейські погроми. Нова влада намагалася навести хоч якійсь лад, але не мала для цього часу: їй відведено було близько тижня! Бо територією Чернівецької області вже просувалися частини румунської королівської армії разом з гітлерівськими карателями. Коли вони увійшли до Чернівців, то нацисти відразу почали арешти тих, кого вважали своїми ворогами. У Стрілецькому Куті, в районі військового стрільбища, масово розстрілювали активних членів єврейської громади.

У краї відновлювалася влада Румунського королівства, почалися переслідування українських націоналістів. Активісти ОУН відходили на територію Галичини, де з них утворився Буковинський курінь. Рухаючись за наступаючими німецькими військами, він агітував за самостійну Українську державу і допомагав формувати органи місцевого самоврядування. У Києві курінь виконував поліцейські функції і разом із сформованим з радянських військовополонених Київським куренем конвоював киян, приречених гітлерівцями на смерть. Побачивши згодом, що нацисти не дадуть українцям навіть бутафорської незалежності, буковинці почали протестувати. Та гітлерівці курінь розформували, а значну частину його командирів розстріляли у Бабиному яру. Інші вступили за контрактом до 115-го та 118-го поліцейських батальйонів і були відправлені до Білорусії для боротьби з партизанами. Наприкінці війни їх перекинули до Франції, де вони перейшли на бік Руху Опору і воювали проти гітлерівців.

Буковина під румунською окупацією

Ситуація ж в окупованій Чернівецькій області була складною. Спроба створити підпільний обком ВКП(б) завершилася невдачею: його перший секретар О. Боярко разом з секретарем райкому З. Глєбом були видані місцевими мешканцями румунській сигуранці та невдовзі страчені. Радянські партизанські загони розпочали діяльність у серпні 1941 р., але швидко були знищені карателями. Організоване підпілля розгромлене. Проте у Хотині кілька молодих людей на чолі з Кузьмою Галкіним створили власну підпільну організацію, розповсюджували листівки із закликом чинити опір окупантам, вивішували червоні прапори. Вони підпалили есесівську казарму, знищили лінію зв’язку, спробували підірвати шефа сигуранци. Але влітку 1942 р. хотинських комсомольців було заарештовано і віддано під військо-польовий суд. Із 40 затриманих п’ятьох було страчено.

Окупаційний режим відзначався особливою жорстокістю. Примусова асиміляція досягла апогею, українську мову переслідували. Єврейське населення заганяли в гетто і табори, знищували фізично. Ненависть до окупантів зростала. Буковинська молодь ухилялася від призову до румунської армії та відправки на примусові роботи. Члени ОУН відходили до карпатських лісів, де тренувалися для збройного опору. Але керівництво організації не вступало у відкриту боротьбу з окупантами. Проте на території краю знову з’явилися  радянські партизани: сюди почали скидати з літаків партизансько-організаторські групи. А навесні 1944 р. розгорнула діяльність група військових розвідників під командуванням О. Тканка, яка виросла у велике партизанське з’єднання. На відміну від 1941-го року, місцеве населення вже ставилося до радянських партизанів прихильніше. Близько 1200 мешканців області взяло участь у партизанському русі, ще приблизно 900 діяло у радянському підпіллі.

І все ж підпілля ОУН було чисельнішим, ніж радянське. Мельниківці створили «Буковинську Українську Самооборонну Армію», яка невдовзі через Карпати відійшла у Словаччину і об’єдналася з колишньою добровольчою дивізією СС «Галичина». А бандерівці сформували буковинські підрозділи УПА, що вступили в бої з відступаючими окупантами, а  також з радянськими партизанами.

Повернення радянської влади

У березні 1944 р. Червона армія форсувала Дністер і почала звільнення краю від гітлерівців. Чернівці вона зайняла 29 березня, відразу ж розпочалася мобілізація  чоловічого населення краю. До РСЧА потрапило близько 100 тис. буковинців, з них загинуло чи пропало безвісти 26 тис.

Хоча Червона армія пішла далеко на Захід, на території області тривали бойові сутички між українськими повстанцями й підпільниками та каральними підрозділами НКВС.

У роки війни за участь в УПА й ОУН, а також за надання допомоги повстанцям засудили понад 10 тис. мешканців області. Підпілля ОУН діяло тут до 1952 року. Його активність згасала поступово.

Буковинці переходили до мирного життя, відбудовували зруйноване війною. На зміну загиблим, вивезеним до Сибіру та збіглим на Захід мешканцям краю приїжджали з СРСР нові люди. Область змінювалася на очах…

Ігор БУРКУТ, кандидат історичних наук

Запис БУКОВИНА В РОКИ ВІЙНИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Утім, навіть не в цьому річ. Як загалом можна продавати землю держави? Це ж означає продати країну! І це прекрасно, скажімо, розуміють китайці, які піднялися за свої острови, які націоналізувала Японія. А чи зможе Україна щось сказати проти Росії, чи то Саудівської Аравії тощо, які куплять українські землі? Тоді вже українцям на них не буде місця – це точно.

Вже зараз корпорація «Сварог Вест Груп» бригадою у 18 осіб обробляє буковинські землі, на яких трудилися 100 механізаторів і 2-3 рільничі бригади. З одного боку, зрозуміло: такими є сучасні технології. Але ж держава не вирішила  проблему працевлаштування селян. Що з ними буде? Мабуть, те саме, що і з робітниками закритих заводів:  зіп’ються та вимруть, враховуючи нинішню недоступність ліків і послуг вітчизняної медицини. Отак землі й звільняться від людського непотребу… Чим не зачистка території?

Про недалекоглядність, м’яко кажучи, а точніше, недолугість і антидержавність, нинішньої ВРУ свідчить і те, що земля нині – стратегічний об’єкт: насувається продовольча криза, про яку на Заході тільки й говорять. Натомість Україна продасть свої унікальні землі. Замість того, щоби створити власний  Державний земельний фонд, який скуповував би сільськогосподарські угіддя у тих, хто не в змозі їх обробляти.

Зате про себе, про рідних, олігархи не забувають дбати. Приміром, ситуація з розстрілом охоронців торгово-розважального центру «Караван» у Києві нагадує мені підрив житлового будинку в Москві феесбешниками під виглядом терористів.

Тож, чи не є київський розстріл приводом до того, щоби дозволити охоронцям використовувати зброю? Адже ні армія, ні міліція за свої мізерні зарплати не піде захищати сильних світу цього, якщо народ, нарешті, обуриться й підніметься. Пригадуєте, як армія, виставлена проти  румунського народу Ніколає Чаушеску, приєдналася до цього народу? В Україні, зрозуміло, станеться таке ж. Інша справа – найманці, послуги яких дуже добре оплачені. Вони до останнього зобов’язані захищати своїх хазяїв.

Як на мене, це ще одна димова завіса, запущена цього тижня.

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Димова завіса перед зачисткою спершу з'явиться на Медіа-Версії.