Доки суспільство протестувало проти закону «про наклеп», можновладці тихцем провели інший, від якого буде, по всьому видно, значно більше шкоди. Принаймні, не менше, це вже точно. Від 1 січня 2013 року знято мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Хоча всі експерти в один голос стверджували, що цього не можна робити, доки не приймуть Земельного кадастру.
Утім, навіть не в цьому річ. Як загалом можна продавати землю держави? Це ж означає продати країну! І це прекрасно, скажімо, розуміють китайці, які піднялися за свої острови, які націоналізувала Японія. А чи зможе Україна щось сказати проти Росії, чи то Саудівської Аравії тощо, які куплять українські землі? Тоді вже українцям на них не буде місця – це точно.
Вже зараз корпорація «Сварог Вест Груп» бригадою у 18 осіб обробляє буковинські землі, на яких трудилися 100 механізаторів і 2-3 рільничі бригади. З одного боку, зрозуміло: такими є сучасні технології. Але ж держава не вирішила проблему працевлаштування селян. Що з ними буде? Мабуть, те саме, що і з робітниками закритих заводів: зіп’ються та вимруть, враховуючи нинішню недоступність ліків і послуг вітчизняної медицини. Отак землі й звільняться від людського непотребу… Чим не зачистка території?
Про недалекоглядність, м’яко кажучи, а точніше, недолугість і антидержавність, нинішньої ВРУ свідчить і те, що земля нині – стратегічний об’єкт: насувається продовольча криза, про яку на Заході тільки й говорять. Натомість Україна продасть свої унікальні землі. Замість того, щоби створити власний Державний земельний фонд, який скуповував би сільськогосподарські угіддя у тих, хто не в змозі їх обробляти.
Зате про себе, про рідних, олігархи не забувають дбати. Приміром, ситуація з розстрілом охоронців торгово-розважального центру «Караван» у Києві нагадує мені підрив житлового будинку в Москві феесбешниками під виглядом терористів.
Тож, чи не є київський розстріл приводом до того, щоби дозволити охоронцям використовувати зброю? Адже ні армія, ні міліція за свої мізерні зарплати не піде захищати сильних світу цього, якщо народ, нарешті, обуриться й підніметься. Пригадуєте, як армія, виставлена проти румунського народу Ніколає Чаушеску, приєдналася до цього народу? В Україні, зрозуміло, станеться таке ж. Інша справа – найманці, послуги яких дуже добре оплачені. Вони до останнього зобов’язані захищати своїх хазяїв.
Як на мене, це ще одна димова завіса, запущена цього тижня.
Людмила ЧЕРЕДАРИК
