Цвях – у домовину історії? або Кілька думок про закриття музею

«Закриття музею в Хотині – це цвях у домовину північно-бессарабської історії» – влучно і образно сказав історик із Сокирянщини Ігор Швець.

Поспішіть познайомитися з експонатами Хотинського музею, бо ювілею – його 60-річчя у 2023 році – може не бути. І тоді вже вам не вдасться побачити унікальні пам’ятки трипільської культури, кам’яні знаряддя праці, сокири, посуд того часу. Мабуть, комусь дуже хочеться стерти з пам’яті незворотні свідчення, що «Хотинщина – земля слов’янська», а також викреслити зі скрижалів історії період, про який розповідається в експозиції «Хотинщина в період Х-ХVІІ століть». Підуть на смітник унікальні документи сивої давнини, у тому числі й козацькі клейноди. Така ж доля чекає на різні взірці українського одягу та побутові речі ХІХ-ХХ століть.

Скажіть, а хіба не цікаво майбутнім поколінням дізнатися про роль Хотина в історії України, Молдавського князівства, Речі Посполитої, Османської та Російської імперій?

Чи комусь хочеться, щоби забулося, що Хотин став головним форпостом оборони від османської навали? А Хотинська битва 1621 року? Вона ж потребує не окремого стенду, а спеціальної експозиції! Та й чи можна викинуть зі сторінок історичного літочислення Хотинську битву 1673-го? На жаль, останнім часом замовчується і Хотинське повстання 1919 року проти іноземного поневолення…

***

Усе це ще зберігається у Хотині. Та невдовзі цього можемо і не побачити, як і не почути розповідей екскурсоводів, не ознайомитися з величезною колекцією нумізматики, фалеристики, філателії, філокартії, геральдики та іншими історичними цінностями, зібраними у Хотинському музеї. Фактично нині він є відділом  Чернівецького краєзнавчого музею, який хочуть закрити сьогоднішні «краєзнавці» – горе-любителі історії свого краю.

Юхим ГУСАР, фейсбук

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *