Останнім часом українські мас-медіа нерідко згадують про російських козаків. Найчастіше –в контексті антитерористичної операції, що проводиться на Донбасі. Адже серед закинутих на територію нашої держави російських терористів певна частина називає себе «козаками» й навіть носить елементи традиційної козачої форми. А в Донецькій та Луганській областях є свої козачі організації, які декларували свою належність до «Всевеликого Війська Донського». Що ж це за «козацтво»?
Переважна більшість нинішніх псевдокозаків – це люди, які до справжнього козацтва не мають жодного стосунку. Майже століття тому більшовики під корінь винищили цілі козацькі роди або змусили їхніх представників емігрувати. Майже все Сибірське козаче військо із родинами відійшло на територію Китаю, в Маньчжурію. Сотні тисяч донських, кубанських, терських та інших козаків разом з розбитими білими арміями опинилися в Болгарії, Югославії, Франції та інших країнах. Частина з них потім загинула в Другій світовій війні, або у сталінських таборах. А нині козаками оголосили себе люди, яким не вистачає адреналіну та пригод. Кремль швидко зорієнтувався в обстановці й надав допомогу у створенні парамілітарних організацій, що назвали себе традиційними іменами російських козачих військ. Держава допомагає їм зброєю та використовує ці нерегулярні збройні формування в різноманітних авантюрах, де небажаною є пряма участь Збройних Сил РФ.
На початку 90-х такі псевдокозаки проливали свою й чужу кров у війнах, спровокованих Москвою у Придністров’ї та Абхазії. Воювали і в інших «гарячих точках», у тому числі й на Балканах. Нині їх перекинули на Схід України. Тут ці вояки відзначилися не стільки своїми особливими бойовими якостями, скільки пияцтвом і грабунками. Тож прості люди презирливо назвали їх «кізяками». Певним уособленням такого воїнства став хмурий бородань на прізвисько «Бабай»– колоритна постать із автоматом Калашнікова в руках.
З такими «бабаями» справа ясна. А де ж українські козаки? Невже лише наш земляк Михайло Гаврилюк, який прославився незламністю під час подій на Майдані, нині відстоює козачу честь у боях за звільнення української землі? Немає на фронті ні козачих сотень, ні козачих куренів. А у мирний час скільки ходило нашими вулицями людей в українських козачих одностроях! Носили бутафорські шаблі, чіпляли на груди якісь блискучі медальки. Рядових козаків щось не було видно, натомість повсюдно бовваніли серед них якісь самопризначені осавули, полковники, генерали… Навіть таке фантастичне звання вигадали, як «маршал козачих військ»! І де ж нині всі ті генерали-маршали? Відсиджуються у затишних офісах, коли справжні патріоти зі зброєю в руках рятують Україну від агресора. Саме ці герої згодом складуть кістяк славного українського козацтва. А псевдогенерали зі всіма своїми брязкальцями будуть викинуті на історичний смітник, ще й від народу отримають у спину зневажливе – «кізяки».
Ігор БУРКУТ
