Спогади тих чернівчан насамперед міські, не заморочені ідеологією, і вони про велич приватного життя. Держава майже непомітна в тих мемуарах. І ті люди, на відміну від багатьох наших співвітчизників, не тільки не плачуть за державою, вони б воліли її не помічати. Держава для них – мало не смішний казус, дивна обставина, шоу. Щастя залежить не від неї. І це також ґрунтовна відмінність того світогляду. Адже ми, практично всі, стільки очікуємо від держави, що шахраям від політики тільки й залишається, що нас дурити. Лох пливе в руки косяками.
За останній рік у Заставнівському та Новоселицькому районах відмічена масова активізація провалоутворення, пов’язана з триваючими тектонічними процесами та негативним втручанням людини у перебіг природних подій. Укотре доводиться нагадувати: карст – недоречне і доволі підступне явище, яке вимагає постійної уваги і поваги. Чи варто будити звіра, щоби випробувати його міць на власній шкірі і кишені?
1 червня ми захищали дітей, святкуючи один із найстаріших Міжнародних днів у світі. Заходів у місті та області не бракувало: і концерти, і змагання, і фести, і нагороди з відзнаками. І діти при ділі, і влада. Одне слово, все, як у людей, а деінде й краще.
Степан Процюк створив свій власний літературний простір, куди запрошує всіх. Вхід вільний… А якщо висловитись мовою інтернет-сайтів, то тегами цієї зустрічі були: почуття, особисте, психологія, критика, тиша, видавці, упередженість, психіка, залежності, перевтілення, вундеркінди, метафори, студентки, дійсність, символи, амбіції, непередбачуваність…
У Чернівецькому художньому музеї, до Всесвітнього дня культурного різноманіття, вже вчетверте відбулося вручення обласної премії імені Георгія Гараса.
Лариса КУБАСОВА – незвичайна чернівчанка. Своє подвір’я вона перетворила на справжнісінький дендросад із сотень рідкісних рослин і квітів: ось на цій грядці в неї росте піон та хоста, на іншій – гліцинія і капфіс, а ще австралійська папороть, їстівні каштани з Азербайджану, та багато іншого з різних куточків світу. А ще вона із чоловіком професійно займається ландшафтним дизайном – облаштовує занедбані подвір’я справжніми водоспадами, альпійськими гірками та швейцарськими галявинами…
Щомісяця мільйони громадян України, які працюють, віддають у вигляді податків кровно зароблені гроші. Це є нібито платою за цивілізацію – так нам кажуть. Але ж куди ідуть ці кошти? Тисячі і тисячі з нас ставили це питання собі. Ті ж, що наважувалися спитати, не отримували відповіді.
У суботу, біля 18-ї години, Євгенії Онуфріївні Мельничук стало погано. Попри нестерпний біль у грудях 73-річна жінка все ж викликала «швидку». За словами сусідів, вона самотужки сіла до машини і поїхала до Лікарні швидкої медичної допомоги, щоби ніколи вже не повернутися до рідної домівки…
Житлово-комунальне господарство Чернівців потребує нагальних змін. І воно буде реформуватися у бік більшої ефективності, – заявив заступник міського голови Василь ТИМОФЄЄВ, який нині курує у Чернівцях цей напрямок роботи. Що саме чекає на чернівчан – про це у розмові з Василем Трохимовичем
На подвір’ї Чернівецького обласного будинку дитини гамірно – малят вивели на прогулянку. Вишикувавшись по двоє, дітлахи тупо за вихователем, як курчата за курочкою-квочкою. Малята, щиро радіючи кожному новому дню, ще не усвідомлюють, на які випробування їх прирекли найрідніші у світі люди – батьки.
Нашу країну об’єднує багато чого. Наприклад, любов до матюків на вулиці і в Інтернет-форумах або, скажімо, цілковите неприйняття гасла: «Мені неприємні ваші погляди, але готовий віддати життя, щоби ви могли їх сповідувати». Це гасло здається смішним, неправильним, пришелепуватим і на Сході, і на Заході, на Півдні і на Півночі. Тут ми по-братськи схожі. Ніби ми не тільки близнюки, але ще й з однаковою родовою травмою.
Більш-менш кваліфікованому працівнику треба працювати день, щоби покататися з однією дитиною на американських гірках дві-три хвилини у чернівецькому парку