Таке враження, що у святкові дні країну охоплює суцільний параліч. Не працює ніщо і ніхто, навіть ті, які, за логікою, мали би хоч трохи «киватися».
А ті, хто все ж таки мусить йти на роботу, докладають всіх зусиль для того, аби спрацював принцип: «Хай не святкує вже ніхто!». Причому, святковий колапс – це від середини грудня і мінімум до 8 березня.
Ще 30 грудня у моєму дворі обидва смітники були вщент напхані сміттям. Однак у «Альтфатері», мабуть, свято вже розпочалося, оскільки ані 30-го, ані 31-го і, тим паче, 1 січня сміття не вивезли. Жителям двох будинків нічого не залишилося, як складати пакети з відходами просто біля смітників. Там вони лежать і донині, притрушені снігом.
Не думайте, 4 січня «Альтфатер» приїхав таки, але кучугури сміття не забрав: вони ж бо вивозять тільки те, що в контейнерах, а згинатися за мішками – не їхня робота. Двірник складе в контейнер, тоді й вивеземо…
Про двірника взагалі мова окрема. Нашу двірничиху і влітку побачиш вряди-годи, що вже казати про зиму. Думаю, що усі мешканці непосипаних вулиць скажуть те ж. У двірників свято триває півроку.
Таксі ми намагалися викликати 31-го о шостій вечора. З третьої спроби нам це вдалося. Але машина, яка мала приїхати через 5 хвилин до нашого під’їзду приїхала через 12 – і до сусіднього.
Добре хоч на подвійний тариф не втрапили. Бо «лагідні» таксисти справляли його не лише новорічної ночі, а ще й 1 січня. Не подобається – їдь на тролейбусі або йди пішки під дощем.
У тролейбусі було цікаво: «весела» кондукторка з ароматом «Хортиці» дві зупинки вимагала віддати 50 копійок «тим хлопцям», бо «нема чого чужі гроші красти ще й п’яною їздити»… Було приємно!
Утім, це лише квіточки. У свята труби в нас не ремонтують – хай тече, аналізів не роблять – хоч помирай. А як помреш – не ховають. Лежи 4 дні в морзі… Не паскудь свято людям. А краще – помирай після 8 березня. Тільки швиденько, аби встигнути до Пасхи!
Лєра ЯСНИЦЬКА
