Вода – джерело світових проблем

Погляд на українські проблеми зарубіжного журналіста-еколога. Бі-Бі-Сі радіо: Від нашого власного кореспондента Алекса Кірбі http://www.bbc.co.uk/podcasts/series/fooc

Ведучий програми: – Водний дефіцит викликає напруження між багатьма державами світу, особливо ж в Африці. Скажімо, води Тигру й Євфрату є предметом розбіжностей між Туреччиною, Сирією та Іраком. Ізраїль, Ліван, Іорданія та Палестинська автономія ведуть суперечки щодо водних ресурсів р. Іордан. А ситуація в басейні Аральського моря в Центральній Азії затьмарює стосунки між цілою низкою країн, назва яких закінчується на «стан».

Алекс Кірбі, який брав участь у навчанні регіональних журналістів в Україні (тоді ж відвідав і Чернівці – ред.), наголошує, що коли йдеться про спільне використання настільки дефіцитного й життєво важливого ресурсу як вода, хтось завжди опиняється у невигідному положенні. Йому слово:

– Напевне, харчування на борту літака, який направлявся до Києва, було попередженням про те, що мандрівка буде незвичайна. «Українські авіалінії» стверджували, що видана нам їжа є сендвичем. Напис на упаковці переконував: «…завдяки ідеальному рецепту наші сендвичі не мають шкідливого впливу на організм». Самовпевнена заява, подумав я і відкусив перший шматок. Текстура того, що опинилося у мене в роті, нагадувало добре просмажений картон, але смак не піддавався опису, так як жодного смаку не було – ні найменших слідів помітного присмаку чи аромату. Так що реклама, можливо, була вірна, і наші організми не відчули шкідливої дії.

У рамках тижневої програми навчання наша група сплавлялася на надувних човнах річкою Дністер, ночуючи в палатках. Бо хотіли на власні очі побачити проблеми, що виникають, коли кілька країн з різними потребами спільно використовують ресурси ріки.

…Дністер бере початок у Західній Україні, протікаючи неподалік Карпат і кордону з Румунією, а потім впадає до Чорного моря.

Ідилічні пейзажі в цій частині України є різким контрастом до промислових і вугледобувних районів на сході. Замість териконів мандрівник бачить обширну трав’янисту рівнину, розсічену полями соняшників, що зникають аж за горизонтом. Часто зустрічаються маленькі ошатні села й сади, повні яблук та абрикосів.

На шляху до півдня Дністер перетинає територію Молдови, тому доля річки залежить не тільки від Києва, але й від Кишинева.

Та, незалежно від політики, види ріки зачаровують – прибережні ліси та луги, коні, запряжені у вози з сіном, на березі бабусі, які уважно споглядають за зграйками качок і гусей, безліч диких птахів, серед яких і білі лелеки, що прочісують поля у пошуках їжі, і кілька видів чапель. Нам навіть поталанило побачити чорного лелеку, що самотньо походжав берегом.

Утім, подорож запам’яталася не тільки завдяки тваринному світу ріки, але й зустрічам з місцевими мешканцями. Одого разу нас відвідали два приязних українця на старенькому мотоциклі з коляскою, який безшумно скотився до табору на вільному ходу. Один з гостей присів поруч з нами, швидко хильнув кілька дуже великих порцій горілки. Потім звернувся до мене із запитанням, якого я боявся: «Хочеш прокататися в моїй колясці?» Коли через півгодини ми повернулися: мені обробили поверхневу рану, що рясно кровоточила. Її я отримав у той момент, коли мотоцикл злетів з дороги в густі кущі.

Наша подорож завершилася біля Дністровської гідроелектростанції, розташованої неподалік від кордону з Молдовою. Нині Україна активно розширяє станцію, бо гостро потребує додаткової енергії – більшість теплових електростанцій країни наближаються до завершення строку експлуатації, а ресурсу атомних електростанцій вистачить не більше ніж на 20 років.

Але чим більше води буде накопичено в українських водосховищах у верхній течії річки, тим менше її дістанеться Молдові, яка дуже залежить від сільського господарства і вимушена враховувати кожну краплю дністровської води. Коли 2007 р. її застаріла система зрошення вийшла з ладу, країна втратила майже 60% врожаю, а згідно з деякими повідомленнями, і всі 90%. Як зауважив один українець, «для молдаван співробітництво щодо Дністра – життєва необходність, тоді як для нас це лише одна з великих річок».

Ведучий програми: – Дельта Дністра для чорноморського побережжя має велике значення для дикої фауни. Там зупиняються перелітні птахи, які мігрують між Сибіром та Африкою, наприклад, каравайка з сімейства ібісових та колпіца. Один натураліст повідомив мені, що до будівництва плотини ГЕС він спостерігав до півтори тисячі пар каравайок одночасно. Цього ж року він не бачив жодної.

І якщо ви відповідаєте за формування української політики, то навряд чи потреби Молдови займають важливе місце серед ваших пріоритетів. При цьому гідроенергетика користується репутацією надзвичайно «зеленого» та «чистого» рішення, що ідеально підходить світові, обтяженому вуглецевими боргами. Як бачимо, це підтверджує Перший закон Кірбі в галузі екології – кожне рішення створює нову проблему. Тому поспішайте намилуватися лелеками, доки це ще можливо.

Від редакції:

Цей матеріал з’явився після прес-туру Дністром, в якому Алекс Кірбі був журналістом-тренером.