за контроль над ресурсами України та повну асиміляцію українців
У спільній колоні протестувальників проти «фашизації» українського суспільства, які цими днями пройшли вулицями Одеси, об’єдналися комуністи, прогресивні соціалісти, одеські козаки-антифашисти(!) та члени різних громадських організацій. Вони демонстративно розірвали портрет Степана Бандери, але портрет Адольфа Гітлера пронесли неушкодженим. Весь запал протесту спрямовувався проти ОУН, УПА та ВО «Свобода», яким інкримінували «фашизм».
На жаль, політичне життя сучасної України демонструє, що подібні звинувачення найчастіше висуваються без серйозних аргументів. Українці ще не забули, як у 2004 році Донецьк завішали портретами Ющенка зі свастикою. Ще одного «фюрера» знайшли!
Нинішні одеські «борці з фашизмом» у черговий раз повторили вигадку про вручення Шухевичу Залізного хреста самим Гітлером. Уже український суд спростував цю примітивну брехню, але ряжені «антифашисти» від неї не відмовилися. Інакше їм доведеться говорити правду на кшталт того, що Залізні хрести 2-го та 1-го класу у 1944 р. отримав командир 5-го Донського козачого полку Іван Кононов з рук свого командира Гельмута фон Панвіца. У квітні 1945-го Кононов уже був власівським генерал-майором, а фон Панвіц – групенфюрером СС, командиром XV козачого кавалерійського корпусу СС.
Нинішнім одеським козакам варто би за співпрацю з гітлерівцями засудити тодішніх російських козаків. Але саме цього вони і не зроблять, бо ж виступають не проти фашизму, а проти українського націоналізму.
Нацизм же з націоналізмом свідомо змішують комуністи: це їхня давня пропагандистська фішка.
Що ж об’єднало в єдиній колоні козаків та комуністів – нащадків більшовицьких комісарів, які свого часу залили Дон, Кубань і Терек козачою кров’ю? Відповідь проста – російський великодержавний шовінізм, густо замішаний на українофобії.
Варто якомусь недоумкуватому українському ультра-патріоту бовкнути щось ксенофобське, як великодержавні шовіністи відразу ж здіймають галас на весь світ про «український фашизм». Більшість українських ЗМІ контролюють з Москви, тому подібну істерію роздмухують і телеканали, і газети-таблоїди.
А українські націонал-демократи, як завжди, щось мляво мурмочуть у відповідь. Лише радикальні націоналісти намагаються здійснити дієвий опір.
Великодержавний шовінізм перейшов у рішучий наступ. Його стратегічна мета – контроль над ресурсами України і повна асиміляція українців. Кількість етнічних росіян у Російській Федерації від 1989 року скоротилася на 9 мільйонів – і це при тому, що мільйони громадян РФ – уроджених українців, білорусів, представників народів Поволжя за цей час записалися росіянами! Порятунок від власної демографічної катастрофи кремлівські стратеги вбачають у поглинанні українців та білорусів «російським морем». Для цього мобілізують свою «п’яту колону» в Україні.
Радикалізація російського великодержавного шовінізму в Україні неминуче тягне радикалізацію українського націоналізму. На фоні зростаючого соціального невдоволення це створює дуже небезпечну суміш. Запас традиційної толерантності в суспільстві вичерпується. А далі що? Стінка на стінку?
Ігор БУРКУТ
