Продавець задоволення

Чернівецький підприємець Ярослав Пшеничка винайшов і запатентував новий спосіб збереження й використання соків.

20141110_120850

Соки, які ми зазвичай купуємо в магазинах, відновлюються з додаванням води, цукру, лимонної кислоти і… консервантів. А чернівчанинові Ярославу Пшеничці спало на думку дати споживачеві право виборуі  самому додати те, що він вважає за потрібне. Скільки захоче і якої захоче води, за потребою і на смак – цукру. Тільки без жодного консерванту. Дати споживачеві можливість зробити сік на свій смак – це ж і означає принести йому задоволення. «Ваше задоволення – справа наших експертів», – філософія підприємства, одним із напрямків діяльності якого є виготовлення живого соку.

– Ідея народилася, коли я шукав корисний сік для власного сина, якому на той час було лише три роки, – розповідає Ярослав Михайлович. – Зрозуміло, що найкращий сік – це фреш, але, по-перше, не всюди є можливість його виготовити чи навіть купити, а по-друге, він не є продуктом тривалого зберігання. І жодна тара у світі не зберігає соки упродовж року і довше. Тим часом є стара, ще радянська технологія виготовлення сокового концентрату. Ми її й узяли за основу.

За цією технологією, після вичавлювання тисяч тонн соків із фруктів чи овочів їх роблять придатними для тривалого зберігання – перетворюють на концентрат. У спеціальних вакуумних машинах, при температурі не вище за 50 градусів Цельсія, із соку випарюють воду. Завдяки цьому підвищується його кислотність, а це призводить до самоконсервації. У такому вигляді сік може зберігатися й рік за температури навіть до 18 градусів, причому без жодних втрат корисних речовин. Ми фасуємо його в стіки, а споживач уже сам відновлює напій – у прийнятних для себе пропорціях і кількостях. Один стік – одна склянка соку, хочеш більше – відкриваєш більше стіків.

Найперша перевага в тому, що вміст стіку – чиста фруктоза і нічого зайвого. А для організму надзвичайно важливо – отримувати фруктозу без штучних добавок. Така розфасовка є зручною для активних людей (під час подорожей і навіть воєнних дій). Та й значно здешевлюється логістика: навантаження на перевезення одного стіку – кілька копійок, а доставляється фактично склянка соку, яка в транспортуванні у вигляді, розбавленому водою, значно дорожча. Навіщо ж возити воду?

Наші соки – без перебільшення найкращі. Територія Бессарабії, частина Буковини, північна частина Молдови (Єдинецький район, долина міста Ясси), частина Хмельницької і Вінницької області мають найкращі за кислотністю ґрунти для вирощування плодових дерев – яблука, вишні, черешні, кущових. Саме тому німці вивозять від нас у великій кількості яблучний концентрат – бо кислотність є найголовнішим показником у яблуці. А вже в Європі змішують концентрат із водою, лимонною кислотою і консервантами  – і продають нам.

Тож основний продукт для вироблення соків – місцевий. Привозним (з Туреччини) є лише концентрат соку фіолетової моркви (яка не вирощується в Україні, хоча насправді упродовж тисячоліть була більш поширеною, ніж помаранчева і містить більше вітаміну А та покращує метаболізм в організмі людини) і гранату.

Приготування соків проходить через складний процес купажування. Змішування різних пропорцій триває під пильним контролем дегустаторів: продукт повинен не лише бути корисним, а й збуджувати емоції, бути приємним, смачним, приносити задоволення. Горобиновий сік контролюють не лише за смаковими якостями, а й за медичними показниками, бо у великих кількостях він може понизити тиск і здорової людини, тож його концентрацію відстежують лікарі. Перетерта вишня (а не кип’ячена – в жодному разі!) – потужний антиоксидант. Виноградний сік – це справді продукт більше для задоволення, адже в ньому найвищий вміст природного цукру, що може зашкодити людям з цукровим діабетом.

Отже, буковинський виробник досяг своїм винаходом кількох цілей. Здешевив доставку продукту, зробив його цілком натуральним, зручним в упакуванні й використанні. Продукт на різних етапах приготування пробує дегустаційний комітет (8-12 осіб): відбувається дегустація вхідного продукту, купажування, дегустація перед фасуванням і нарешті дегустація готової продукції. На кожному з цих етапів береться аналіз продукції. Відбираються також зразки кожної партії і залишаються на зберігання на рік у трьох різних умовах: при температурному режимі  холодильника, при +25 і при вуличній температурі. На виробництві перед пакуванням відбувається також пастеризація продукту – за температури не вище 87 градусів.

Запатентований паном Пшеничкою винахід – це, як стверджує сам винахідник, лише перший крок до успіху.

– Якщо ти виготовив нову продукцію – ти ще нічого не зробив. Закупив обладнання, набрав людей, навчив – все одно ще нічого не зробив. Результат буде тоді, коли ти запровадив маркетинг, провів дослідження цільової аудиторії, уподобань людей, хімічні дослідження тих чи інших властивостей продукту. А ще – правильно це упакував і переконав споживача купити. Саме це ми і робимо зараз разом із групою чудових експертів. Місцевих. Вони є, а якщо немає, ми виховуємо їх для себе. Я переконаний, що світ змінять на краще тільки молоді, розумні, активні спеціалісти, які в тренді. А я, як керівник, мушу бути для них цікавим. Не тільки лідером, а й натхненником. Мушу бути успішним, рухатися проти течії, вміти домовлятися й творити. Сьогодні я отримав «бальзам на душу»: споживач хоче пити “Живий сік”. Переконався в цьому на виставках, на дегустаціях. Передав велику партію соків бійцям в зону АТО. І радий, що моя продукція приносить людям те, чого вони шукають, – задоволення.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Думок на тему “Продавець задоволення”