(Японський суп і хокку)
Ось приготував японський суп з грибами.
А саке ніхто не приносить.
Усі самураї воюють.
Р.Жахів, хокку
Наш земляк, письменник, автор книг «Гримуар «Аркан» Роман Жахів, як і кожна нормальна людина, любить їжу. Але не є прихильником твердження, що їжа неодмінно має бути корисною. Їжа, на його переконання, повинна бути смачною, насамперед, і поживною. Що також, загалом, нормально. Незвичайним у цій його любові є хіба те, що любить він не тільки їсти.
«І готувати люблю, – зізнається письменник, – це теж творчий процес, як і книгописання. Оскільки полюбляю гострі страви, мені смакують кухні тих народів, які використовують багато спецій. Коли буваю в Чернівцях, обов’язково навідуюсь до індійського ресторанчика на розі Наливайка й Головної. За інших фінансових можливостей залюбки подорожував би світом. А так – доводиться задовольнятися літературними і кулінарними подорожами. Це не так дорого J
Ось, скажімо, читаєш Харукі Муракамі (один із улюблених моїх письменників) і смакуєш японським супом: занурюєшся в атмосферу цієї острівної культури. Японці імпонують мені тим, що змогли зберегти, попри світові тенденції, свої давні традиції.
Рецепт супу, яким ділюся з читачами «Версій» – щоправда, дещо його доповнивши – я переписав у одному з закладів японської кухні. До слова, мережа харчових закладів «Суші-я» допомагала нам вистояти в умовах зимового Майдану в Києві. Додав до того рецепту ще свої улюблені інґредієнти (квасолю): експериментувати не заборонено, це ж також мистецтво, бо головне у цій страві, як на мене, – присмак соєвого соусу з імбиром. А печериці наші нічим не гірші на смак за японські шиітаке. Хоча і їх можна придбати в супермаркетах – за бажання і гарних статків.
Отже, нам знадобляться: курятина, гриби, квасоля, локшина, морква по-корейському, спеції, цибуля зелена, соєвий соус із імбиром.
Спочатку варимо курячий бульйон зі спеціями. Потім додаємо відварені квасолю, локшину й гриби. Коли все це покипить 3-5 хв., додаємо моркву по-корейському і соєвий соус із імбиром, притрушуємо зеленою цибулею. Вимикаємо, даємо настоятись і споживаємо гарячим.
При смакуванні очі примружуються від задоволення, якщо суп вдався – тож біла людина стає трішки схожою на японця »
Записала Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
