Постулат до геніальності простий і дієвий. Тож і послуговується ним влада не перше тисячоліття. Ось тільки молоді, і, як з’ясувалося, зелені буковинські громадські діячі цього не розуміють. Щоправда, не всі. Старше покоління виявилося обізнанішим. Недарма ж на теренах краю все ж таки виникло Буковинське громадське об’єднання, яке поставило собі за мету спільно захисти людей від монополістів, поставивши останніх на те місце, на якому вони повинні перебувати.
Натомість позавчорашня дискусія «Громадські ініціативи контролю за владою та роль медіа. Як об’єднати зусилля?», організована в Чернівцях з подачі Internews (Владометр) та Інституту демократизації та розвитку (громадський портал Citizenjournal), продемонструвала незрілість як представників громадських організацій, так і журналістів. Адже більшість зійшлася на думці, що буковинці не потребують медійної платформи, спрямованої на розвиток ефективних форм громадського контролю за діяльністю влади. Уявляєте? Йшлося ж про об’єднання зусиль преси та громадськості. Більшість учасників заявили, що, мовляв, ЗМІ мають сапати на своєму полі, а ГО (громадські організації) – «підгортати» своє.
Така недалекоглядність і зашореність завдає великої шкоди нашому суспільству. Я б сказала, що усі ми уражені українським вірусом під назвою «моя хата з краю», який є різновидом «жаби». Тож подумалося: або наші окремі громадські діячі зовсім не знайомі з історією та не вміють аналізувати, або вони є кишеньковими ГО, створеними для обслуговування влади. Зрештою, поміркували би бодай над тим, що ідея медійної платформи – всеукраїнська. І що без залучення та взаємодії журналістів і громадськості створити громадянське суспільство практично неможливо. А саме його – цього гіпотетичного поки що українського громадянського суспільства – як вогню боїться наша влада. Бо тільки воно створює умови для функціонування нормальної демократичної держави. Не на папері, а в реаліях.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
