УРОКИ МАЙДАНУ: РІК ПО ТОМУ

Сьогодні, 21 листопада, відзначимо річницю Революції Гідності. Чи справдилися сподівання українців? Якими є уроки Другого Майдану? Над цим розмірковують політологи, історики, юристи, пересічні громадяни…

Перезавантаження:  ті ж граблі й та ж дупа!

Аптек більшає, здоров’я гіршає, а замість книжкових магазинів – горілчані

Майдану рік, а ми – ще у глибшій дупі, ніж були. Країною, чи то пак територією під назвою Україна, керують олігархи, тобто люди, які збудували своє особисте щастя й благополуччя за рахунок знищення власної держави. І народ їм це дозволив зробити. Бо в його пам’яті грубими рубцями закарбувалися жахіття тоталітарної радянської державної машини, коли з непокірними розбиралися виключно за допомоги репресій.

Та, попри все, саме цей Майдан пробудив в українцях – українців, на що зреагувала навіть мода: все національне українське стало її «писком». Це, безперечно, великий позитив. Бо нарешті з глибини української душі назовні вихлюпнула приспана Гідність. Не бидло ми, а люди, що мають право на нормальне людське життя. А коли складеться, то, може, й на щасливе життя…

Та не склалося. Сподіватимемося, поки що. Помилки ж ті ж самі, що й у 1917-му році. Держава розвалилася й її відновлення тепер потребує або негайних революційних економічних реформ і перетворень, або репресивних дії – й альтернативи немає.  Натомість  до керівництва на місцях прийшли «кухарчині діти». Якщо проаналізувати освітній рівень нинішніх очільників райдержадміністрацій і голів райрад з ними,  з’ясується, що серед них чимало випускників ПТУ, себто профтехучилищ. Особисто нічого не маю проти таких закладів. Але, щоби керувати державною структурою, а ще точніше – відновлювати її, потрібні відповідні фахові знання, яких у цих революціонерів просто немає.

Більше того, до влади знову прориваються колишні, ті, кого, приміром, у двохтисячних роках звільнили з посад за явні порушення й нечесне поводження й використання службового становища. Сьогодні вони – серед так званих люстраторів. Ось і виходить, що нас історія нічого не вчить. Зрештою, й не могла навчити, бо переписувалася під кожну епоху і кожного князька. Тотальна ж брехня, що стала державною політикою, не могла не зруйнувати душу нації. Згубні перетворення перейшли на родинний рівень. Знайти щасливу сім’ю нині майже нереально. А держава й сім’я міцно пов’язані, бо без останньої держава не існуватиме.

…Може, ви помітили, що останнім часом, мов гриби після дощу, з’являються в нас аптеки. Скажімо, у Чернівцях на ста метрах проспекту Незалежності – від перехрестя з вул. Головною до перехрестя з вул. Небесної Сотні (колишньої Стасюка) – нарахувала аж 10 аптек!!! Так само густо розташовані й вино-горілчані магазини та відповідні відділи в міні- та супермаркетах. Коли книжкові магазини згортають свою діяльність. І не треба великого розуму, щоби зрозуміти: алкоголь у приватних руках – це елементарне споювання народу. Держава цього не помічає, бо серед її владної верхівки – саме ті, кому це приносить зиск і прибуток. Як і пропаганда масового споживання ліків замість здорового способу життя та профілактики захворювань. До чого все це призводить? До дебілізації населення та його елементарного винищення. Тож на Майдан народ вивів інстинкт самозбереження: треба було припинити всю цю руйнацію. Але не припинилося. Якщо в нації вистачить сили духу, матимемо ще Третій протестний Майдан. Дай Боже, звичайно, щоби ми порозумнішали – разом із своєю владою. Та на це сподівань мало, судячи з того, що відбувається зараз там, нагорі…

Людмила ЧЕРЕДАРИК 

«Якщо ми не покінчимо з олігархами зараз, вони покінчать із нами»

Майдан був несподіванкою як для влади Януковича, так і для його московських господарів. Адже було зрозуміло, що це протест більшості українців проти системи, яка позбавила народ будь-яких перспектив розвитку. Саме тому Майдан був приречений на перемогу, адже об’єдналися абсолютно різні сили – від частини олігархів, малого та середнього бізнесу, студентства, фермерів – до простого люду, бюджетників і навіть безробітних.

Здається, що під час Майдану вдалося перемогти Януковича. Але ця думка є значною мірою ілюзією. Зміни відбулися на особистісному рівні, але сама олігархічна система, основу якої заклав ще Кучма, збереглася. Проте зміни відбулися, причому, я би сказав, тектонічні – не на поверхні, а всередині. Вже на Майдані громадянське суспільство спромоглося самоорганізуватися: було забезпечено і харчування, і медичну допомогу, і культурні програми. А найголовніше – вдалося організувати самооборону, на базі якої виникли добровольчі батальйони. Вони і показали, що є найбільш боєздатною частиною сучасної України.

Підкреслю також, що дуже важливі зміни відбулися у психології українців. Ми зрозуміли, що покладатися на дії державних чиновників не варто, треба сподіватися лише на самих себе і братися за дуже серйозні зміни в цілому житті України. І першочергово, вони мають бути спрямовані на ліквідацію олігархічної системи – головного гальма на шляху розвитку держави.

При цьому зміни ці озпочалися вже з низів. Я маю на увазі те, що сталося з підприємствами олігархів в їхньому «заповіднику» на Донбасі. Адже фейкові ДНР і ЛНР розпочали націоналізацію майна олігархів. І ті, в кого зараз на руках мільярди, зрозуміли, що не зможуть зберегти все в принципі, бо для того, аби зберегти своє майно та вплинути на громадсько-політичне життя в країні, треба насамперед зареєструвати свою власність, як це робиться у світі.

У чому наша біда? Ми не знаємо, що кому насправді належить. Це збурює протест більшої частини населення держави. Люди відчувають, що їх просто пограбували і незаконно розпоряджаються їхньою ж власністю. А щоби забезпечити повну законність, треба прийняти чимало нових законодавчих актів. Нам треба йти тим шляхом, який уже пройшли інші держави. Скажімо, американці також мали олігархічну систему і розпочали її ліквідацію на межі ХІХ-ХХ ст., а дуже активно продовжили за президента Теодора Рузвельта. Їхній досвід переконує, що здолати олігархію можна…

Взагалі олігархічна система притаманна ще Латинській Америці. Після досягнення незалежності від Іспанії в ХІХ ст., ці країни витратили через олігархів півтора, а то й два століття розвитку. Позитивні зрушення в них розпочалися лише на межі ХХ-ХХІ ст. Ми ж не маємо такого тривалого історичного часу і мусимо покінчити з олігархами вже і зараз, інакше вони покінчать з нами.

Ігор БУРКУТ, політолог

Механізми контролю влади суспільством так і не створені.

А корупція в судах нам лише наснилася

Майдан хоча й і став місцем народження сильного громадянського суспільства, та виніс на верхівку влади тих, хто не готовий відмовитися від старих схем і змінити правила гри. Законодавча складова практично не змінена, не створено механізмів контролю суспільства за владою. Система влади не змінилася – вона залишилася такою ж, як за Януковича. Стандарти діяльності прокуратури й судів залишаються тими ж. І це не дивно, бо люди – ті ж. Вони не можуть і не хочуть змінитися одразу. Ті, що існували в цій системі, що прилаштовані під цю систему, – залишилися. А тому і з судами, і з правоохоронними органами, і з прокуратурою в нас величезна проблема. Їм ніхто не довіряє…

На жаль, на сьогодні у багатьох судах замість утвердження верховенства права утвердилося верховенство сили й грошей.

Найяскравішою демонстрацією того, що нічого не змінилося і немає сенсу пересічним людям довіряти судовій гілці влади, є результати анонімного опитування в рамках Всеукраїнської акції «Зміцнимо довіру громадян до суду» громадян – відвідувачів Господарського суду Чернівецької області, які розміщені на офіційному веб-порталі «Судова влада України» http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/133110/

Якщо зважати на підсумки  зазначеного анонімного опитування громадян, яке проводилося від 1 до 5 вересня нинішнього року, Господарський суд Чернівецької області є прикладом для наслідування усім іншим судам. На запитання «чи є суд при розгляді вашої справи незалежним та неупередженим?» 93,6% респондентів не вагаючись відповіли «так» і ніхто з опитуваних не відповів «ні»! Отже, дослідження показує, що суди у нас не корумповані?! А всі ці несправедливі рішення, «віджаті» бізнеси, рейдерським шляхом захоплені ринки, заводи чи інше майно – все це нам з вами лише наснилося?

Ми всі лише робимо вигляд, що хочемо подолати корупцію, якщо навіть анонімне опитування переконує в тому, що її немає.

Тетяна ШЕПЕЛЬКО, юрист

Хепі–енду не буде. Поки що…

Українці створили антикапіталістичну систему цінностей і змінили геополітичну карту світу

Дуже шкода, що військові дії на Донбасі так і не дали можливості відрефлексувати на тему, чим саме був «Майдан гідності». Його наслідки, а головне – його «філософія» –  ще далеко не вивчені. Як алкоголік з похмілля, ми побачили образ національної ідеї нового проекту України, але, у гаді самолюбства і пафосу, ця ідея не була усвідомлена. А далі почався конфлікт з Росією – і про Майдан усі забули, як про неактуальний на фоні війни й виборів пафосний фестиваль. А даремно.

До правди треба сказати, що в нас немає фахівців, які могли б дати комплексну оцінку цьому явищу. «Інтелектуали» вчергове продемонстрували відсутність компетенції і нездатність якісно рефлексувати на події й виводити з них актуальні висновки. Наявну нині мережеву реальність старше покоління не розуміє, а молодше – поки що не має можливості зробити панівною. Тож лише зараз, через рік після тих подій, невелика кількість здатних до інтелектуальної діяльності може випити «сто грамів» і зробити те, що мало бути зроблене одразу після того, як остання палатка була прибрана з Майдану і Галя Єреміца щасливо доїхала додому.

Отже, найперше, Майдан – це глобальний виклик. Кожний народ вносить свій унікальний вклад у світовий прогрес. Америка змінює світ через новітні технології, кінофільми та нав’язування власного порядку денного. Китай – через виробництво і торгівлю. Росія – через брязкання зброєю й тотальний нігілізм. Україна рік тому так само взяла участь у змінюванні світу. Через Майдан. Колективне прагнення українців до Свободи і Справедливості перенесло «душу світу» на Майдан Незалежності в Києві. І в цьому була місія нашої держави і місія кожної людини, яка брала участь у тих подіях. Ми всі матеріалізували якісно нові глобальні світові тренди. Україна ступила однією ногою у світ, який народиться після загибелі цієї світової конструкції. Що ж дала Україна світові через Майдан?

Найперше, це економіка дарування: згідно з соціологічним опитуванням, за останній рік 77% українців добровільно передали певну кількість своїх доходів для колективних потреб. Якщо простіше, то 3 із 4 українців скидалися «на Майдан», «на армію», «на благочинність», «за поману» тощо, тобто в умовах тотальної монополізації державою і олігархами фінансових ресурсів активні мережі громадян спромоглися мобілізувати матеріальні ресурси для вирішення конкретної справи, вища мета якої є простою і зрозумілою для абсолютної більшості людей. Приклад такої «вищої мети» – скинути Януковича, перемогти у війні тощо. Економіка дарування – це можливість формування антикапіталістичної системи цінностей, можливість групам людей складати конкуренцію у боротьбі з олігархічними та корумпованими державними структурами. Це виклик для всієї наявної економічної системи світу.

По-друге, мережеві групи громадського тиску стали механізмом змін.

По-третє, відбулася актуалізація нового «світового зла»: Майдан розставив все на свої місця. Російська влада перед страхом Майдану показала своє справжнє обличчя.

По-четверте, Майдан став індикатором цивілізаційного вибору держав. Світові держави, фактично поділилися на цивілізовані та авторитарні. Індикатором цього стало ставлення національних еліт до Майдану.

За короткий час Майдан поставив перед більшістю країн нові виклики, які привели світ на межу наступної світової війни. Фактично усі учасники подій Майдану, ідучи туди кожний зі своєю вузькою мотивацією, змінили світ, як би смішно чи пафосно це зараз не звучало. У пересічного українця, який брав участь у подіях Революції гідності, не було розуміння глобальної, світової картини. Мотивація стосувалася переважно внутрішньо-українських питань. Але так сталося, що наша боротьба дала нову надію і… почала новий виток глобального світового конфлікту, який змінить геополітичну карту світу, переверне бачення ролі держави, призведе до нового світового порядку, глобального управління, де не буде місця непрогнозованим гравцям типу Путіна.

Майдан не закінчиться в найближчому майбутньому. Його логічним завершенням буде «дивний новий світ».

Михайло ШМОРГУН, політолог

Сторінку підготував Руслан КОЗЛОВ, “Версії”