Все менше часу залишається до початку передвиборної кампанії. Вже нинішньої осені українці обиратимуть депутатів обласних і місцевих Рад, а також міських, селищних і сільських голів. Вибори відбуватимуться за новим законом, розібратися в якому досить непросто навіть фахівцям. Тож серед громадськості існують небезпідставні побоювання, що воля виборців буде спотворена в інтересах тих, хто ініціював внесення різних хитрощів до закону. Сумний же досвід українці мають: кожні нові вибори у нас проводилися за новими законами, які приховували різні пастки для наївних.
Спробуємо ж хоч трохи розібратися у цій головоломці. Якщо досі чинною була діяла змішана система представництва і ми обирали половину депутатів за мажоритарною системою, а другу – за пропорційною, то тепер обиратимемо лише за пропорційною, тобто голосуватимемо за партії та їхніх конкретних представників. Тільки у сільрадах будуть представлені не партії, а окремі люди. Водночас бюлетені надаватимуть виборцям можливість обирати не лише між партіями, а й між окремими висуванцями цих партій. Автори закону стверджують, що таким чином вони виконали волю громадськості: дали нам можливість обирати за «відкритими списками».
І тут починаються складності. Людям непросто зрозуміти, як віддавати свій голос за ту чи іншу особу. Скажімо, симпатична виборцеві політична партія висунула до обласної ради несимпатичного йому кандидата. Чи навпаки: кандидат викликає довіру, а сама партія – ні. Коли непідготовлена людина вперше побачить це в бюлетені на виборчій дільниці, вона може розгубитися і біля кабінок для голосування утворяться великі затори. Тож варто вирішити головоломку ще до дня голосування. У цьому випадку представникам партійних виборчих штабів, політикам і політологам слід через засоби масової інформації пояснювати людям, як діяти в подібних випадках. І цю роботу треба розпочинати вже, особливу увагу звертаючи на зворотний зв’язок. Для цього найкраще стануть у пригоді відкриті ефіри на радіо і телебаченні, а також листи читачів до редакцій газет. У такому спілкуванні можна з’ясувати всі незрозумілі деталі, і виборець заздалегідь робитиме свій вибір свідомо, а не витрачатиме час на вивчення кількох бюлетенів перед їхнім вкиданням до урни.
Ще одна новація: міських голів у містах з населенням понад 90 тисяч обиратимуть по-новому. Якщо раніше відразу перемагав той, хто набирав звичайну більшість голосів, то тепер можливим стає другий тур виборів. Його призначатимуть, якщо у першому турі за одного з кандидатів не було подано більше половини голосів (50% + 1 голос).
Нинішні вибори обіцяють бути жорсткими і дуже брудними. Адже на них відбуватиметься формування нової політичної еліти. Ті, хто правив країною майже чверть століття, встигли остаточно себе дискредитувати й набриднути народу до крайньої межі. Політика потребує нових осіб, і вони мають пройти всі ступені політичної кар’єри, від самого низу. Нині нові люди отримують таку можливість. Проте старі партії намагатимуться таких не пускати, а знову і знову тасувати свої старі колоди. Щоправда, партійна мозаїка в Україні суттєво змінилася. До участі у виборах не допущена жодна з комуністичних партій, згідно з новим законом про декомунізацію. Вільне місце на лівому фланзі відразу спробували зайняти інші сили, що містять у своїй назві слова «ліві» або «соціалістичні».
З минулого виринули призабуті виборцями Наталя Вітренко й Василь Волга. На чолі однієї зі щойно створених партій соціалістичного спрямування опинився такий діяч, як Цушко – один з колишніх лідерів Соцпартії, міністр уряду Азарова, довірена особа Януковича на президентських виборах 2008-2009 років.
Різко зросла політична активність колишніх регіоналів, які сформували кілька партій під різними привабливими назвами. Сама ж Партія регіонів після ганебної втечі Януковича розвалилася й зникла з політичної арени. Її залишки намагаються зайняти місце у центрі політичного спектра.
А на правому фланзі ситуація не краще, ніж на лівому. «Правий сектор» принципово відмовився брати участь у виборах. «Свобода» ж розгубила більшість своїх прихильників через купу власних помилок і невміння не лише виправляти їх, але й навіть визнавати. Можливо, цим скористаються ті нові сили, які спробують на правих ідеях в’їхати у велику політику.
Одне слово, осінь в Україні обіцяє бути гарячою. Вибори відбуватимуться на тлі війни, розвалу економіки і падіння життєвого рівня переважної більшості українців. Тут треба добряче попрацювати головою, щоби знайти сприятливий вихід зі складної ситуації.
Ігор БУРКУТ
