Поєднання суворої оборонної архітектури Хотинської фортеці та ніжних, безкраїх лавандових полів у Білівцях створило на виставці «Лавандова мрія –2026» унікальний концептуальний контраст між вічною монументальною історією та крихкою, мінливою красою живої природи.
Під час урочистого відкриття скульптор і художник Іван Салевич дуже влучно зауважив: якщо у XIX столітті живописців приголомшила поява фотографії, то сьогодні перед мистецтвом постав новий виклик — Штучний Інтелект, який намагається витіснити практичне малярство. Та дивлячись на ці полотна, де у рельєфних мазках мерехтить вечірнє світло над Хотинською фортецею, а у сріблясто-зелених перламутрових натюрмортах засинає «Лавандовий сон», розумієш: жоден безликий цифровий алгоритм ніколи не замінить живу іскру людської душі та тактильну магію справжнього пензля.
Пагорби у Білівцях, де повітря стає густим від прохолодного, терпкого аромату, а земля одягає свої найвеличніші шати — безкрає море лілових, ультрамаринових та ніжно-бузкових відтінків. Цей край на два тижні став рідною домівкою та відкритим почуттям для понад двадцяти українських митців. Підсумком їхнього натхненного пленеру стала сьогоднішня виставка у Чернівецькому художньому музеї, де кожен мазок фарб дихає спекою, вітром і живим трепетом природи…
Особливо емоційним моментом урочистого відкриття став виступ відомої журналістки Людмили Чередарик. З глибоким захопленням вона говорила про родину Гуцулів — Івана та Віктора, які стали головними натхненниками, організаторами та архітекторами цього масштабного мистецького свята. Завдяки їхній відданості та синергії бренду «LavandoVA mrija», буковинські Білівці на два тижні перетворилися на справжню культурну столицю. Вони подарували художникам не просто локацію, а простір абсолютної свободи, де запах нагрітої сонцем землі та тераси квітучої лаванди надихали на створення справжніх шедеврів.
Кожна з робіт виставки – це маніфест рукотворної краси, де колір вібрує залежно від кута зору, а фактура фарби зберігає тепло людських рук.
У музейних залах панував справжній рух. Глядачі не просто розглядали полотна, а довго стояли біля кожної роботи, роздивляючись густі мазки фарби, сперечаючись та ділилися враженнями. Багато хто фотографувався на тлі фіолетових пейзажів, намагаючись зберегти собі на згадку шматочок цього літнього настрою. Приємно було бачити, як глядачі просто насолоджувалися моментом і спілкуванням із митцями.
фото автора
