Історія становлення окраси нашого міста – Художнього музею з вуст його ексдиректорки, мистецтвознавиці та членкині Національної спілки художників України Тетяни Дугаєвої. Саме їй ми завдячуємо багатством та різноманіттям його фондів. Пані Тетяна є достойною ученицею легедарного, на жаль, уже покійного Бориса Возницького, директора Львівської галереї мистецтв, академіка Української академії мистецтв, Героя України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка. Їй слово:
Почну з історії. 1988 рік, 7 жовтня. У додатку «Літературно-мистецька вітальня»
газети «Радянська Буковина» виходить друком моя стаття, яка саме так і називалася «Художній музей міста». Виглядала вона так:
Газета „Радянська Буковина”, 7 жовтня 1988 року, № 193.
Додаток “Літературно-мистецька вітальня”
Ось текст цієї статті:
«У Чернівцях готується до відкриття перший художній музей міста, який створюється на основі зібрання художніх творів краєзнавчого музею. Діятиме він y приміщенні колишньої картинної галереї.
Що запропонує музей своїм відвідувачам? В його експозиції два розділи: декоративно – прикладне та образотворче мистецтво. Тут широко представлено народне мистецтво Північної Буковини ХІХ та першої половини ХХ століття, кращі твори провідних радянських майстрів ткацтва, різьблення, художньої обробки металу та шкіри тощо. У розділі
образотворчого мистецтва представлені живопис та графіка XVIII – першої половини ХХ століття, а також роботи художників Радянської Буковини та відомих українських митців. Експозиції поступово поповнюватимуться картинами після вивчення та реставрації, а також творами з нових надходжень.
У новоствореного музею попереду багато цікавих справ. Насамперед це організація дбайливого збереження та реставрації експонатів, їх наукове дослідження. Передбачається велика робота по зібранню творів для розширення колекції. Працівники музею виїжджатимуть в експедиції, підтримуватимуть зв’язки з народними майстрами та професійними художниками, робитимуть закупки з виставок та у колекціонерів.
Одне з найважливіших завдань музею широка освітня робота. Екскурсії, лекції, пересувні виставки, зустрічі з художниками сприятимуть естетичному вихованню трудящих, залученню їх до світу пре красного.»
Коротко про історичні віхи Чернівецького художнього музею.
Буклет
Чернівецького обласного художнього музею.
Чернівці. 1988 рік.
Восени 1988 року у недіючому тоді Святодухівському соборі, де містилася картинна галерея Краєзнавчого музею, було відкрито експозицію Чернівецького художнього музею.
Після відкриття Святодухівського собору експонати Художнього музею
зберігалися в приміщенні колишнього готелю обкому компартії протягом 1990 року .
Від 1991 року Чернівецький художній музей розмістився у будівлі на Центральній площі, 10. У музейному колективі розпочалась активна експедиційна, науково-дослідницька, фондова, робота. Водночас тривали такі важливі напрямки в музейній справі, як реставраційна робота та опрацювання концепції майбутньої стаціонарної експозиції. У той же час експонувались тимчасові виставки творів музейного зібрання, а також робіт художників Чернівців та інших міст. Разом з тим приділялась увага культурно-освітній роботі.
1996 року було розгорнуто стаціонарну музейну експозицію, яка включає твори образотворчого та релігійного мистецтва Буковини XVII-XXI століть. А експозиція творів народного мистецтва створювалася згідно концептуального задуму через акцентування художньої своєрідності орнаментики, властивій буковинському декоративно-ужитковому народному мистецтву.
Фрагменти експозиції в залах Чернівецького обласного художнього музею
“Художні особливості орнаментики творів народного декоративно-ужиткового
мистецтва Буковини “.
Фрагменти розділу експозиції 1996-2013 років у залах музею.
2013-2024 роки
2024 рік: упродовж минулих десятиліть після відкриття музей живе повнокровним життям. Музей діє та повсякчас пропонує відвідувачам нові теми зустрічей й нові виставки. Триває науково-дослідницька, реставраційна, фондова й культурно-освітня робота. Чудова сецесійна музейна будівля дбайливо зберігається, а неповторна краса її фасаду та інтер’єрів з нещодавно відреставрованими вітражами продовжують милувати око.
Щира вдячність директорці Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського Лесі Ілярівні Щербанюк, яка віднайшла мою першу публікацію на шпальтах “Радянської Буковини” за 1988 рік про Художній музей міста попри хибно вказану мною дату випуску газети.
Тетяна Дугаєва, мистецтвознавиця, членкиня Національної спілки художників України
