«І взяв Господь Бог людину,
і в едемському раї вмістив був її,
щоб порала його та його доглядала»
(Книга Буття 2:15)
Нинішня цивілізація перебуває на роздоріжжі. Перед ним два шляхи: один веде до гармонії і сталого розвитку, це шлях гармонії, інший – до хаосу, конфліктів і знищення природних основ життя – і це шлях хаосу. Здавалося б, вибір очевидний, але не все так просто.
Ще зовсім недавно, якихось дванадцять років тому – до 2014-го, світ рухався обраним на переході століть шляхом до сталого розвитку.
Наприкінці XX-го – на початку XXI століття усіма (без винятку!) країнами світу був прийнятий Порядок денний на XXI століття, який визначав шлях цивілізації до гармонії та безпечного сталого розвитку.
Цей шлях передбачав «відданість побудові гуманного, справедливого та дбайливого глобального суспільства, яке визнає необхідність людської гідності для всіх», а також «колективну відповідальність за зміцнення та консолідацію взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих стовпів сталого розвитку – економічного розвитку, соціального розвитку та захисту навколишнього середовища – на місцевому, національному, регіональному та глобальному рівнях».
Мені випала честь бути членом делегації України на Всесвітньому саміті вищого рівня зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.), де глави держав і урядів усіх країн світу заявили: «Визнаючи, що людство перебуває на роздоріжжі, ми об’єдналися у спільному бажанні докласти рішучих зусиль, щоби позитивно відповісти на потребу в практичному та видимому плані, який забезпечить людський розвиток і викорінення бідності».
Головними цілями та необхідними умовами сталого розвитку є викорінення бідності, зміна нестійких структур виробництва та споживання, охорона та раціональне використання природних ресурсів з метою підтримання життя.
Змістовному розкриттю такого шляху цивілізації були присвячені дві публікації в Незалежному Медіа Форумі («Головне питання XXI століття» та «Безпека і розвиток у XXI столітті»).
Але світ, як відомо, дуалістичний: добро і зло, світло і темрява, війна і мир, гармонія і хаос, сила права і право сили тощо. Так само і шлях до гармонії та безпечного сталого розвитку має антипода – шлях до хаосу, війни та знищення природних основ життя на Землі.
Тому від вибору подальшого шляху розвитку цивілізації залежить дуже багато, в кінцевому підсумку – яким і чи взагалі буде життя на Землі?
Про основу життя та воєнний екоцид
Основою життя на планеті є природа – атмосферне повітря, вода, земля, мінеральні ресурси, рослинний і тваринний світ. Багато хто думає, що природні ресурси і навколишнє середовище з усіма їхніми складовими є безкінечними й постійно відтворюються.
Проте це не так: наша планета є відносно малою, дуже тендітною та вразливою від людської експлуатації. Наведу лиш одне промовисте порівняння: довжина екватора Землі становить 40 075 кілометрів. А тепер погляньте, будь ласка, на спідометри своїх автомобілів: скільки раз тільки в одному авто (а їх буває кілька за життя) ви об’їхали навколо Землі. Принаймні на спідометрі мого «шукача стежок» – близько 500 тис. км (більше 12 разів навколо Землі!).
При цьому на суходіл припадає лише 29,2 відсотка, все решта (70,8 %) – вода (океани і моря). Людство завершує споживання річного обсягу відтворюваних природних ресурсів у серпні, тобто за 8 місяців з 12-ти ( за 2/3 року). А за індустріальний період розвитку людство спромоглося знищити або докорінно змінити 2/3 природних екосистем планети.
Колись в одній з книг про стародавній Тибет я прочитав таку фразу: «Коли людство заповнить відходами землю і воду, воно візьметься… за повітря!». На жаль, не за розум…
Підтвердженням цієї гіпотези є нинішня Третя світова війна, яка розпочалася 12 років тому з російської війни проти мирної України. Серед цілей багатоцільової (держава, нація, економіка, історія, культура, міста і села тощо) імперіалістичної агресії опинилися і природні екосистеми України, які піддаються воєнному екоциду.
Відповідно до з міжнародного права, воєнний екоцид – це особливо тяжка форма впливу на різні сфери Землі (біосферу, атмосферу, гідросферу, літосферу, техносферу), на космічний простір, порушення екосистем проживання людини в результаті воєнної агресії, яка має протиправну військову і політичну мету, що визначено багатьма резолюціями Генеральної Асамблеї ООН.
Україна посідає 0,5 відсотка суходолу на Землі, має важливе географічне розташування, два теплих моря (Азовське і Чорне), великі ріки (насамперед величний Дніпро), гори, ліси, степи, родючі землі, багаті надра. Загальна територія земельного фонду становить 60,4 млн га. Сільськогосподарськими землями охоплено 71,3 відсотка території країни, з них сільськогосподарських угідь – 69,2 відсотка. Значна площа земельних ресурсів має неперевершені еколого-економічні параметри, включно з унікальними масивами чорноземів, частка яких у складі орних земель сягає 60 відсотків.
Україна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. В її надрах відкрито близько 8 тис. родовищ понад 90 видів корисних копалин, виявлено близько 20 тис. рудопроявів із 200 видами мінеральних ресурсів. За запасами та видобутком залізних, марганцевих, титан-цирконієвих руд і численних видів неметалевої сировини Україна донедавна посідала чільне місце серед провідних держав світу. Це забезпечувало близько 5 відсотків світового видобутку корисних копалин і продуктів їхньої переробки на суму понад 20 млрд. доларів. Понад третину надходжень від експорту Україна отримувала від реалізації мінерально-сировинної продукції.
Від 24 лютого 2022 року – початку повномасштабного воєнного вторгнення – збитки навколишньому природному середовищу станом на 10 липня 2026 року оцінюються у 7 трлн 126 млрд 715 млн грн (за курсом Національного банку України – 142,5 млрд євро).
Завдані атмосфері збитки оцінюються в 1,28 трлн грн (25,6 млрд євро); площа згорілих лісів – 177,0 тис. га; кількість спаленої нафти, нафтопродуктів і газу – 4,2 млн тонн; площа згорілих об’єктів техносфери – 3,8 млн кв. метрів.
Завдані земельним ресурсам збитки оцінюються в 1,78 трлн грн (35,6 млрд євро), площа засмічених земель – 90,8 млн кв. метрів, площа забруднених ґрунтів – 1,5 млн кв. метрів. Не оцінені поки що збитки, завдані земельним та іншим ресурсам сотнями мільйонів снарядів, бомб і ракет, які ранили землю кратерами чорних вирв.
Завдані водним ресурсам збитки оцінюються в 126,8 млрд грн. (2,54 млрд євро), маса забруднювальних речовин, що потрапила у водні об’єкти – 36,2 тис. тонн; засмічення водних об’єктів сторонніми предметами, матеріалами, відходами та/або іншими речовинами – 42,5 млн кг; обсяг самовільно забраної/використаної води – 21,1 млрд кубометрів. Сотні тисяч тонн (точної цифри поки що не існує) нафти, мазуту, нафтопродуктів та інших забруднювальних речових потрапили у морське середовище Чорного та Азовського морів і забруднили їхні прибережні території, завдавши колосальної шкоди усім складовим екосистем (зокрема загинуло 50 000 дельфінів і вони далі гинуть).
Завдані природно-заповідному фонду, рослинному і тваринному світу збитки оцінюються у 3 трлн 939 млрд грн (78,8 млрд. євро), площа пошкодження рослинного світу – 28,5 тис. га; кількість знищених і пошкоджених дерев і рослин – 84,7 млн одиниць; знищення тваринного світу – 75,2 тис. од., забруднення ґрунтів – 10,7 тис. кв. м; засмічення земель – 5,6 тис. кв. м; лісові пожежі – 47,9 тис. га; інші загоряння – 503,2 тис. кв. м.
На тимчасово окупованих територіях здійснюється протиправний видобуток вугілля, щебеню, піску та інших мінерально-сировинних ресурсів без дотримання жодних екологічних норм (рекультивації, озеленення тощо). Обсяги завданої літосфері і природним екосистемам шкоди – а вони сягають сотень мільярдів євро – можна буде встановити й оцінити після деокупації цих територій.
Крім того, завдані внаслідок підриву Каховської ГЕС збитки оцінюються в 146,4 млрд грн (3,0 млрд євро), зокрема втрачено 14,395 куб. км прісної води (цього об’єму води вистачило б на 1,5 року для питних потреб 8-мільярдного людства на планеті); площа підтоплених лісів сягнула 63 447 га; забруднено нафтопродуктами та відходами річку Дніпро і Чорне море; збільшилися викиди парникових газів і зменшилася абсорбція цих газів лісами; зафіксовано масову загибель водних біоресурсів (зокрема риби); величезної, поки що не оціненої шкоди завдано об’єктам природно-заповідного фонду на тимчасово окупованій частині Лівобережжя України (серед них об’єктам Смарагдової мережі Європи) тощо.
Власне, й саме Каховське водосховище площею 218 119 гектарів до війни було визнане Постійним комітетом Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі об’єктом Смарагдової мережі Європи.
Щоденно і щоночі стираються з лиця землі об’єкти техносфери (електростанції, греблі, промислові, житлові та інфраструктурні будівлі і споруди тощо), що, окрім соціально-економічних збитків, негативно впливає на природне середовище; завдані збитки оцінюються сотнями мільярдів євро і дедалі зростають.
Екосистеми України (Карпати, Полісся, Чорне й Азовське моря, басейни Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та інших рік, степи тощо) є складовими Європейської екологічної мережі.
У процесі формування цієї мережі були створені зокрема на тимчасово окупованій нині території Автономної Республіки Крим 183 об’єкти природно-заповідного фонду України, 45 з яких є об’єктами загальнодержавного, європейського і світового значення, вони фінансувалися та охоронялися державою (на жаль, тепер на землях багатьох із них – воєнні полігони з бойовими стрільбами).
Слід враховувати також, що біосферні заповідники та резервати України є складовою частиною природного каркасу Землі, тобто мають ключове значення для збереження єдиної для життя Планети і охороняються згідно з міжнародними конвенціями та договорами.
Глобальну загрозу Європейському континенту і життю на планеті в цілому становить негативний вплив на космічний простір, включно з руйнуванням озонового шару Землі балістичними ракетами, які протиправно застосовуються агресором з неядерними (поки що) конвенційними боєголовками по мирних містах України.
За понад 1600 днів повномасштабної агресії Росія випустила по Україні більше 13 тисяч ракет, зокрема понад тисячу балістичних. Балістичні ракети руйнують озоновий шар викидами шкідливих хімічних речовин безпосередньо в стратосферу, де міститься найбільша концентрація озону. Основні речовини, якими балістичні ракети руйнують озоновий щит Землі – газоподібний хлор, сажа, оксиди азоту тощо.
Існує думка, що 1 кг викидів шкідливих речовин у космосі за своїм негативним впливом дорівнює 1 тонні забруднень на Землі.
Лише одна молекула хлору може знищити тисячі молекул озону. А частинки сажі в рази прискорюють хімічні реакції, які руйнують озон. Під час руху ракет крізь атмосферу, а також при згорянні палива утворюються оксиди азоту, які руйнують шари озоносфери. Крім того, металеві частки та ступені ракет, які згорають при поверненні в атмосферу, також додають руйнівні хімічні речовини. Зі зростанням кількості ракетних ударів Росії по Україні кількість забруднювальних речовин у стратосфері стрімко зростає, що стримує відновлення озонового шару на десятиліття, створює небезпечну загрозу його цілісності, негативно впливає на зміну клімату, що загрожує усій цивілізації, усьому живому на Землі.
Загроза усій цивілізації, усьому живому на Землі – реальна
Балістичні ракети рухаються параболічною траєкторією, виходячи за межі атмосфери і стратосфери. Тактичні ракети (наприклад, наймасовіша у застосуванні Росією по Україні «Іскандер-М») піднімаються на 50-100 км, а ракети середньої дальності (наприклад, сумнозвісний «Орєшнік») – на висоту понад 1000 км, пропалюючи і забруднюючи атмосферу, стратосферу і руйнуючи озоновий екран Землі.
До відома: Озо́носфера, озоновий шар, озоновий екран – шар атмосфери (стратосфери), в межах якого концентрація молекул озону (О3) у 10 разів вища ніж біля поверхні Землі. Озоновий шар лежить в стратосфері на висоті від 15 до 35 км. Завдяки порівняно високій концентрації озону тут інтенсивно поглинається ультрафіолетова частина сонячної радіації. Тому озоновий шар має виняткове значення для розвитку та збереження життя на Землі, перешкоджаючи потраплянню на поверхню планети короткохвильового ультрафіолетового проміння, згубного для живих організмів.
Запускаючи по Україні тисячі ракет, зокрема балістичних, Російська Федерація фактично щодня порушує багато міжнародних конвенцій, зокрема Віденську конвенцію ООН про захист озонового шару (1985) і Монреальський протокол до цієї конвенції, підписаний у 1987 році. Це одні з перших міжнародних, юридично зобов’язуючих договорів, які отримали загальну ратифікацію усіх 197 країн світу.
Україна є стороною кількох десятків міжнародних конвенцій у сфері охорони навколишнього середовища, підписала двосторонні угоди з багатьма країнами світу, серед іншого з усіма своїми сусідами.
Найбільш відомими міжнародними конвенціями є:
Конвенція ООН про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище (1978 р.);
Конвенція ООН про захист озонового шару (1985 р.);
Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Підписанти: Туреччина, Росія, Румунія, Грузія, Болгарія, Україна, 1992 р.);
Конвенція ООН про охорону біологічного різноманіття (1993 р.);
Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (1994 р.) тощо.
Кожна з цих конвенцій має власні провідні органи, які діють в системі ООН, проте єдина міжнародна система відповідальності за руйнування одного зі стовпів сталого розвитку – навколишнього природного середовища – досі не створена. Світ фактично є безпорадним перед воєнними агресіями проти природних екосистем планети Земля, які можуть вчинятися у будь-яких регіонах і на континентах.
Реформа ООН назріла та є необхідною
Створення інституційних основ такої системи в нинішніх реаліях можливе на рівні реформованої ООН, з огляду на те, що більшість міжнародних конвенцій є юридичними документами цієї організації.
Так, президент Фінляндії Александер Стубб запропонував назрілу та необхідну в умовах війни реформу системи Організації Об’єднаних Націй, яка зводиться до трьох основних моментів: 1) усі основні континенти мають бути представлені в Раді Безпеки ООН постійно; 2) жодна окрема держава не повинна мати права вето в Раді Безпеки; 3) якщо постійний або тимчасовий член Ради Безпеки порушує Статут ООН, його членство в організації має бути призупинене».
Для посилення відповідальності за руйнування глобального навколишнього середовища ці важливі реформи слід було б доповнити ще кількома: 1) якщо будь-який член ООН порушує міжнародні екологічні конвенції, вчиняючи воєнний екоцид, його членство в організації має бути призупинене; 2) одночасно з призупиненням членства в організації до порушника Статуту ООН запроваджується комплекс адекватних санкцій, включно із забороною або обмеженням на торгівлю, фінансові операції та інші економічні зв’язки з країною-агресором з метою примушення до припинення конфлікту або дотримання міжнародного права (ембарго).
Удосконалення інституційних шляхів та інструментів протидії воєнному екоциду сприятиме об’єднанню цивілізованого людства навколо порятунку і солідарного вирішення спільної проблеми – збереження природного середовища життя на Землі.
А чи існують альтернативи?
Так, але вони невтішні для людства. Якщо, що цілком імовірно, не вийде організувати вирішення зазначених проблем у єдиній системі ООН, розколотий на протиборчі материки (добра і «зла») світ може створити окремішні глобальні організації, про що вже йде (поки що тиха) дискусія, як реакція на причини, виклики та загрози Третьої світової війни.
Зрозуміло, що такий поділ лише відтермінує трагічний кінець.
Інший – гіпотетичний варіант, який може розвиватися паралельно з варіантом «розколотого світу», вбачається у протистоянні людства із штучним інтелектом/розумом. Об’єкт протистояння – біосфера Землі, на природні ресурси якої претендують і людство, і штучний інтелект. Уже зараз ШІ потребує великих обсягів енергії, рідкоземельних металів та інших невідновлюваних ресурсів. Для виготовлення, наприклад, одного ноутбука потрібно добути 35 т первинної руди.
Згідно з сьогоднішнім розумінням, «штучний інтелект» – це спроможність комп’ютеризованих систем виконувати аналогічні людському інтелекту функції, серед яких: аналіз великих обсягів інформації, обробка складних баз даних, виявлення закономірностей, міркування, сприйняття команд, генерування проектів рішень тощо.
У багатьох сферах штучний інтелект вже переважає людину (медицина, освіта, розробка комп’ютерних чипів, мікросхем і програмного забезпечення, розв’язання математичних задач, інтелектуальні спортивні ігри тощо), але наразі ШІ не має свідомості, емоцій, емпатії, думок, власної волі.
Небезпека полягає в тому, що більшість розробників ШІ прагнуть досягти рівня, коли штучний інтелект поводився б як людський розум.
Видатний український вчений і всесвітньо відомий кардіохірург, який торкнувся тисячі людських сердець, врятувавши їх, академік Микола Амосов у книзі «Штучний розум» розглядав питання: чи можливо створити штучний розум і чим йому доведеться бути – помічником чи супротивником людського розуму?
Питання вкрай важливе, адже машинний розум не має жодних обмежень, притаманних людям: у нього відсутня емпатія, відтак рішення й дії ШІ можуть бути жорстокими до людей.
Людство необачно віддало штучному інтелекту не тільки свою мову (подібно тому, як Україна віддала агресору свою ядерну зброю), а й тисячолітні надбання в галузі науки, технологій, інформації тощо. При цьому державне регулювання ШІ відсутнє, а в умовах розколотого світу протиборчі материки застосовуватимуть штучний інтелект, швидше за все, у воєнних цілях.
Силові спроможності нарощуватимуться й на певному етапі протистояння, коли штучний інтелект набуде властивостей штучного розуму (наявність свідомості, емоцій, власних інтересів і волі), може виникнути збройний конфлікт між штучним інтелектом/розумом і людством за ресурси біосфери.
Питання академіка Амосова: «Чи можливо створити штучний розум і чим йому доведеться бути – помічником чи супротивником людського розуму?», поставлене 60 років тому, тривожить і досі.
Один зі ймовірних сценаріїв конфлікту між ШІ і людством передбачає український письменник і футуролог Юрій Щербак, чиї прогнози вже неодноразово справджувалися:
«Позамайбутнє принесе людству неймовірні й неочікувані зміни… Врешті-решт, аби припинити хаос і насильство, владу над світом захопить штучний інтелект, який об’єднає всі комп’ютери та електронні ґаджети під своїм контролем. Проти цієї всюдисущої та безжальної влади спалахне багато повстань, але вони завершаться поразками, бо ступінь контролю з боку штучного інтелекту та різноманітних засобів і програм стеження за людиною забезпечить її надійне поневолення. Новий електронний Інтернаціонал правитиме на Землі».
І це вже не поодинока гіпотеза. Як інформує УНІАН, «президент Дослідницького інституту машинного інтелекту Нейт Соарес (який вважає, що «імовірність вимирання людства через штучний інтелект (ШІ) становить «щонайменше 95%», якщо воно і надалі йтиме нинішнім шляхом), лауреат Нобелівської премії Джеффрі Гінтон, математик Йошуа Бенжіо, а також глави OpenAI, Anthropic і Google DeepMind підписали заяву, у якій ідеться: «Зниження ризику зникнення людства через ШІ має стати глобальним пріоритетом поряд із пандеміями та ядерною загрозою».
На роздоріжжі
Ось такі альтернативи (розколотий на материки добра і «зла» світ; фінальна війна між штучним розумом і людством за обмежені ресурси біосфери) можуть спіткати цивілізоване людство, якщо воно, опинившись на роздоріжжі, заблудиться й піде далі не шляхом гармонії і безпечного сталого розвитку, а дозволить «материку зла» нав’язати шлях хаосу, воєн і самознищення.
Вибір майбутнього шляху людства наразі вирішується в Україні. Перемога міжнародного права, добра і справедливості – єдиний шанс, який не можна змарнувати: історія не пробачить.
Василь ШЕВЧУК, доктор економічних наук, професор, голова Українського товариства охорони природи
Липень, 2026
