З історії міста:
Від 1919 до 1940 року селище міського типу називалося Адинката. Перша письмова пам’ятка про Глибоку датована 1438 роком. Вона згадується як запустіла місцевість на «Чорній Поляні», а в грамоті того ж року молдавський господар Ілля І подарував Глибоку придворному судді Петрі Гудимі. Назва селища походить від місця розташування: воно лежить у глибокій улоговині. В 1490 році в літописах згадується про те, що церква Глибокої увійшла до Радівецької єпархії, а згодом молдавський господар Стефан своєю грамотою передав Глибоку придворному Юдку.
Протягом довгого часу Глибока з усіма землями та угіддями була власністю феодалів чи монастирів. 1774-го Глибока, як і вся Буковина, перейшла від Туреччини до Австрії. В 1857-му в селищі будується гуральня, а згодом починається будівництво залізниці Чернівці-Вадул Сірет-Сучава, яка пройшла через Глибоку.
На той час переважна більшість населення займалася сільським господарством. Від листопада 1918-го до 28 червня 1940-го Глибока входила до складу Румунії. В липні 1940-го смт Глибока стала районним центром Чернівецької області.
Досьє «Версій»:
Міський голова: Горячко Костянтин Іванович. Народився 1953-го. На посаді міського голови понад 4 роки.
Особливі прикмети: тактовний, послідовний, спокійний. Хороший господар і просто приємна людина.
Основний дохід містечка – сільське господарство і будівництво. Гострих проблем із безробіттям тут нема:
– Фактично безробітні у Глибоці є, як і в кожному місті. Але їхній відсоток незначний. Вважаю, якщо людина хоче працювати, вона знайде собі заняття за будь-яких умов, – переконаний пан Костянтин. – На жаль, багато людей хочуть все і одразу, не витрачаючи зусиль на пошуки роботи.
Костянтин Іванович обіймає посаду міського голови в неспокійний для всієї України, надто для маленького містечка, час. Але його організаторські здібності і вміння тримати все під контролем якнайкраще рятують ситуацію.
– Місто привабливе для інвестицій, – розповів пан Костянтин, – особливо у сферах сільського господарства, будівництва та поліграфії. Криза – головна проблема, яка стала на заваді розвитку Глибокої: інвестори згорнули деякі проекти через фінансову неспроможність їх реалізувати. Але ми завжди відкриті для співпраці!
Другий після кризи чинник, який шкодить стабільності життя Глибокої – стихія. Цьому містечку пощастило більше від інших, адже зруйновано лише 10 господарств, на той час як у деяких населених пунктах Буковини таких – сотні. Наразі усім постраждалим видали грошову компенсацію та гуманітарну допомогу. Не пощастило тим, у кого дощами змило городи, адже в такому випадку компенсація виплачується лише тоді, коли город цілком знищений. Якщо лише частково – доводиться вирішувати проблему самотужки.
Від негоди постраждали і глибоцькі дороги:
– Вода сильно порозмивала шляхи. Деякі ми вже відремонтували. Але залишилося чимало доріг, які потребують реконструкції.
Та незважаючи на ці труднощі, місто живе і процвітає. Чимало сил доклав для цього Костянтин Іванович:
– На хобі в мене часу не вистачає. У відпустці не був уже кілька років і, чесно кажучи, не збираюся, бо не маю часу.
Щоправда, пан Костянтин зізнався: коли з’являється вільна хвилинка, любить читати класику української та зарубіжної літератури й гуляти зі своєю вівчаркою.
Емма АНТОНЮК, «Версії»
