Справи кепські – це факт. Інфляція, підвищення тарифів і цін – з одного боку, заборгованості, звільнення, безробіття – з іншого. І коли вже такими словами жонглюватимуть лише історики у підручниках?.. Утім, маємо й факт утішний: середньостатистичному трудящому українцеві, всупереч усім прожитковим мінімумам, якось удається… виживати.
Авангард чи ар’єргард?
Завдяки кому ви думаєте? Після ХХІV міжспілкової звітно-виборної конференції профспілок Чернівецької області, яка відбулася цими днями у палаці «Академічний», у мене склалося враження, що, мабуть, усе це – завдяки профспілкам.
Зі звітної доповіді голови облпрофради Володимира Шкварковсього: «Минула п’ятирічка відзначена солідарними протестними акціями профспілок області проти підвищення цін і тарифів на газ та електроенергію, комунальні послуги для населення, заборгованості із виплати заробітної плати».
Хтось про них чув чи, може, вони, ці протестні акції дали якісь результати? Ну хоча б їхні звернення та резолюції хтось читав?
Цитую далі: «Заслухавши та обговоривши звітну доповідь про роботу Чернівецького обласного профспілкового об’єднання від грудня 2005 року до грудня 2010 року, міжспілкова конференція відзначає, що, незважаючи на складні соціально-економічні й політичні умови, які постійно змінюються, облпрофрада, членські організації всіма можливими засобами домагалися формування соціально-трудових відносин, які б максимально забезпечували права й гарантії працівників».
Одразу ж питання: чи багато їх – «усіх можливих засобів» – у чернівецького, та й взагалі, українського профкому?! Та й чи хочуть профспілкові боси когось захищати, адже їм і так живеться непогано. Можливо, саме про це і треба було б говорити?
Так, у виступі Володимира МЕЛЬНИКА, голови профспілки працівників енергетики, прозвучало занепокоєння станом справ. Володимир Петрович, зокрема, зауважив, що, відвідуючи різноманітні семінари від фонду Еберта, він зрозумів, що «там зовсім інші стосунки, зовсім по-іншому люди думають…».
Тому, на його глибоке переконання, на VІ з’їзді федерації профспілок України, який відбудеться 23 грудня в Києві, треба говорити про подальшу долю профспілок України, їхню структуру. Адже факт зменшення кількості самих профспілкових об’єднань та їхніх членів засвідчує, на думку п. Мельника, що «ми щось не те робимо… Треба змінювати закон про профспілки. Адже навіть стаття 33-я, яка говорить про те, що ми маємо право впливати на роботу керівника, ставити питання про його звільнення – сьогодні не діє.
Скажіть, кого ми в області звільнили? Нікого. До того ж, підприємства сьогодні переважно приватні і впливати на процеси всередині них майже неможливо… Рівень середньої заробітної плати в області й досі залишається одним з найнижчих в Україні!»
Те, що профспілки втратили свій вплив на ситуацію в державі, зрозуміло всім і давно, крім, мабуть, самих профспілкових лідерів. Зрештою, їм так зручніше. Бо навіщо сваритися з владою та роботодавцями.
Але з іншого боку – йдеться ж про одне з найбільших громадських об’єднань, яке, за певних умов та активності її лідерів – могло б відігравати значну роль у суспільстві.
Та біда зовсім «не в тім», що, як сказав Ярослав Борсук, голова ради з координації діяльності профспілкових організацій Вижницького району, «ми не вміємо «пропіарити» свою роботу. А преса нині дорога…».
І не у відсутності грошей, які профспілці потрібні як повітря, бо без них не розширити юридичну службу облпрофради, «адже ми живемо не в ті часи, коли постанови та рішення уряду не змінювалися по 20 років».
Біда у тім, що, як визнав той же п. Борсук, «ми програли вибори! В області в нас лише 8 депутатів, які представляють інтерес профспілкових організацій або профспілок загалом, а у Чернівецькій міській раді від профспілок – жодного депутата…».
Цей факт, на мою думку, стовідсотково нівелює наступну заяву учасників конференції, яка у тверезо мислячих людей викличе лише іронічну посмішку: «Профспілки – це конструктивна державна опозиція…». Так-так, ви не помилилися… Та коли б у них був хоча б натяк на опозицію, люди підтримали б народних захисників, обравши їх до місцевих рад.
Натомість з радянської історії ми знаємо, що в нас профспілки й створені були для того, щоби гасити страйки та невдоволення. Тож і далі працюють по-старому. На це злегка натякнув і голова профспілкового комітету енергетиків, зауваживши, що профспілка українська залишилася нам у спадок від колишнього Радянського Союзу.
Досить відвертим був і Дмитро Сидоряк, голова профкому Чернівецької станції швидкої медичної допомоги, який сказав: «Мені прикро, що перші особи області привітали нас і пішли… Це можна було зробити й телефоном. Це свідчить про відношення до нас влади. Але що заробили, те й маємо…».
Цінність ГО – профспілкове майно
Тема окремої розмови – виступ першого заступника голови Федерації Профспілок України Юрія Миколайовича Кулика:
– Ніколи не думав, що доживу до часу, коли такі бурхливі події відбуватимуться довкола профспілок і Федерації профспілок України. Це просто жах! Сьогодні ми працюємо в надзвичайно екстремальних умовах. Ми представлені в 128 судах, маємо судові позови як проти конкретних осіб, так і проти організацій…
Щодо фінансової ситуації, то з 82 санаторіїв лише 20 нормально працюють, решта – «жевріють», показуючи рентабельність у межах одного відсотка…
Якби не майно – федерацію можна було б закривати: на профспілкових внесках вона ніколи б не прожила. В рамках федерації профспілок України (а у нас 56 тисяч первинних організацій, 8,7 мільйона членів профспілок) щороку збирається 1 мільярд гривень внесків.
З цього мільярда федерація отримала лише три мільйони гривень… Так, треба змінювати структуру, розмежовувати повноваження… Ми дуже серйозно поставимо ці питання на з’їзді, адже відчуваємо шалений тиск з боку інших, так званих «жовтих», профспілок, які на замовлення певних роботодавців і політичних партій «обливають нас брудом».
Сьогодні в Україні зареєстровано 148 профспілок і профоб’єднань… Такого немає ніде в світі! Остання загальнодержавна профспілка, яка була зареєстрована Міністерством юстиції України – профспілка клоунів, які хочуть вступити до нашої федерації. А нещодавно я дізнавався в Міністерстві культури, скільки цирків в Україні. Звідти відповіли – діючих три й у кожному – по два клоуни. Разом – шість клоунів, але профспілка офіційно зареєстрована!
Пан Кулик пророкує, що «від першого січня ми не отримуватимемо сплату лікарняних листків, «втратимо» на перший квартал санітарно-курортну ситуацію. А за Фондом соцстраху – 450 мільйонів боргу».
Нагадаю читачам «Версій», що газета неодноразово писала про махінації, механізм яких закладений згори, з виплатами лікарняних за вагітністю і пологами у Фонді соцстраху, через що тепер затримуються всі інші виплати.
Та хочу навести ще одну офіційну цифру. ФПУ володіє майном на суму 2,5 млрд. доларів. Чому ж їм так погано живеться?
Утім, маємо достатньо цифр, щоби порахувати, як незле живеться самим профспілковим лідерам, які, за великим рахунком, нічого доброго не роблять для людей, що сплачують членські внески.
За даними ревізійної комісії, протягом 5-ти років зібрано 1,5 млн. грн членських внесків. Але 78% від цієї суми пішло на зарплату працівників облпрофради!
Уявляєте, більшість із суми, зібраної громадською організацією йде на зарплату персоналу. Нонсенс! І це тоді, коли за словами Володимира Шкварковського, в нього на посадах працюють 4,5 осіб, серед яких прибиральниця. До речі, їхня юридична служба отримує зарплатню з Києва. Тож нескладно порахувати, якою є середня зарплата цих «громадських активістів»…
У клубі закритого типу старий кінь борозни не псує?
– Більшість обкомів профспілок за вашу кандидатуру, Володимире Антоновичу, – сказав один з виступаючих. І делегати конференції одностайно переобрали головою Чернівецької обласної ради профспілок майже сімдесятилітнього (1942 р.н.) Володимира Антоновича Шкварковського.
– Утім, – як зауважили під час привітання новостарообраного п. Шкварковського, – у вас вже такий вік, що бути таким вже скромним і боятися – нічого!
У цій ситуації «одобрямсу» є один нюанс.
Голову облпрофради обирали безальтернативно. Зрештою, зрозуміло, що тільки дурень добровільно поступиться своєю годівницею, де майже 5 тисяч гривень – це середньомісячна зарплата. Але ж таку суму прибиральниця не отримує. Тому в першої особи зарплатня значно вища. А робота – не мішки тягати, можна виконувати і будучи пенсіонером. Якщо ми помилилися, то на шпальтах газети керівництво облпрофради може про це заявити.
Але, гадаємо, що саме у цьому і полягає причина того, що наші профспілки перетворилися на закритий клуб. Адже крім нас, кореспондентів «Версій», на цій конференції представників газет не було.
І, «на закуску»: до заступника голови ФПУ п. Кулика звернувся один із багаторічних і відомих голів профкому:
– Юріє Миколайовичу! Прохання – забороніть продавати спиртне під час роботи з’їзду. Тому що напиваються, ходять п’яні, йолки-палки, всьо!
Ігор КОНСТАНТИНЮК, Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
