Переконані депутат Чернівецької обласної ради, кавалер відзнаки «Добро. Благодійність. Милосердя» і Комітет багатодітних матерів на чолі з Софією БУРДЕНЮК.
Дитинство повинно бути щасливим
– У такі складні часи, як тепер, важко вивести в люди одну дитину, не те що трьох чи п’ятьох, – каже Віктор Довганич. – Наша влада давно вже піклується переважно лише про себе. Але діти не винні у політичних та економічних негараздах України.
Їхнє дитинство має бути щасливим!
Напередодні міжнародного Дня захисту дітей вони влаштували черговий благодійних бал для малюків з багатодітних родин. Без подарунків не залишився ніхто. 300 дітей отримали цукерки, печиво та іграшки, а 50 мам – чайні сервізи. Крім того, до найбільших родин потрапили ще й телевізор, мікрохвильова пічка, комп’ютер і ноутбук, про які досі могли лише мріяти. До благородної справи долучилися обласна рада, депутати, міське управління праці і соціального захисту населення та центр «Турбота».
Для дітей з багатодітних родин танцювали і співали хореографічні та вокальні колективи. Та й самі мами з дітками підготувалися заздалегідь, навіть влаштували дефіле: презентували костюми, сшиті для балу власноруч. До свята долучилися і батьки: поки дехто з мам на роботі (вони ще й працювати встигають!), чоловіки опікувалися святковим настроєм власних чад.
Дитинство повинно бути щасливим
– У такі складні часи, як тепер, важко вивести в люди одну дитину, не те що трьох чи п’ятьох, – каже Віктор Довганич. – Наша влада давно вже піклується переважно лише про себе. Але діти не винні у політичних та економічних негараздах України. Їхнє дитинство має бути щасливим! Тому вже вкотре від душі хочеться допомогти родинам, які мають найбільше багатство – дітей, але не мають грошей. Особливо хочеться подякувати Софії Миколаївні Бурденюк, без якої свято не відбулось би. Ця тендітна жінка «тримає на своїх плечах» величезний тягар проблем і клопотів десятків буковинських матерів. Вона – чудовий організатор і натхненник цього балу.
– Віктор Михайлович перебільшує, – посміхається Софія Бурденюк. – Для мене й нашої громадської організації це – звичайна повсякденна робота. Хочеться, аби багатодітні матері та їхні діти не відчували себе забутими і непотрібними суспільству.
Чоловіки не ризикують…
– Владу часто критикують за бездіяльність, – зауважує Аркадій МОІСЕЙ, керуючий справами Чернівецької обласної ради,– і, буває, на це є причини. Однак, коли йдетьмя про дітей, сумнівів бути не може. Сьогодні обласна рада нагороджує почесними грамотами та цінними подарунками п’ятьох багатодітних матерів – Світлану Гаврілову, яка виховує 10 дітей, Аллу Кініщук і Валентину Кушнір, у яких по 9 дітей, а також Світлану Морару та Марію Чувік, які мають по 6 малюків.
– Ви особисто могли би бути багатодітним батьком?
– Кожний робить свій вибір сам. У мене тільки один син. З дітьми треба вміти спілкуватися по-особливому, розуміти їх. Крім того, кожна дитина – величезна відповідальність не лише за те, чи буде вона нагодована й одягнена, але й за те, якою вона виросте. Не ризикнув би взяти на себе таку відповідальність, тому щиро захоплююся сміливістю цих жінок.
…Але мріють про велику сім’ю
– Я ніколи не думала про велику сім’ю, – розповідає Світлана Гаврілова, мати-героїня, яка виховує 10 дітей.– Але, коли мій наречений запропонував руку і серце, одразу попередив, що хоче мати багато дітей. Це мене збентежило, навіть трохи страшно було. Думала всю ніч і дійшла висновку: а, може, це й є моє призначення у цьому світі? Нині ми з чоловіком маємо 6 хлопчиків і 4 дівчинки. Найстаршій донечці вже 18, найменшому синочкові – рік і 3 місяці.
– Важко виховувати стільки діток?
– Коли народилася перша дитина, потім друга і третя, ми справлялися з чоловіком самі. А коли дітей стало п’ятеро, почалися матеріальні труднощі. Тоді ми ще не знали, що можна звернутися за допомогою. На щастя, дізналася про Комітет багатодітних матерів. Мені пояснили, що маю право на допомогу від держави, та й добрі люди не залишилися осторонь. Тепер старші діти підросли і допомагають поратися з меншими. Я звикла і не уявляю собі іншого життя.
– А коли Ви отримали звання «Мати-героїня»?
– Лише кілька років тому, коли народилася дев’ята дитина (швидко ж наша держава реагує –ред.)
– Ви не задумувалися, як могло скластися ваше майбутнє, коли б не діти?
– Я пішла на це свідомо, зробила свій вибір ще замолоду. Діти – величезна радість, яку навряд чи приносить якась професія.
– Ви плануєте ще дітей?
– Це як Бог дасть. А у Вас є діти? Немає? Ви ще не знаєте усієї краси цього світу…
Навіть маленька жінка – красуня
Маленька принцеса Маша Величенко завітала на бал разом з молодшою сестричкою Анютою. Саме цього дня Маша святкувала ще й свій День народження, тож отримала ще й спеціальний подарунок від організаторів, як і ще з десяток маленьких іменинників цього тижня.
– Машо, ти вперше на балу?
– Ні, вже вдруге. Минулого року мама привела мене саму, а цього року – з сестричкою.
– А скільки вам років?
– Мені – сім, а сестричка ще маленька – їй лише… шість!
– Що вам найбільше сподобалося на святі?
– Нам Хрюша і Корівка такі подарунки дали! Такі великі іграшки! А ще мені спеціально сшили таку гарну сукню!
– Це костюм якогось героя? Весни або Квітки?
– Це просто сукня! Хіба жінка не повинна мати просто гарну сукню? Щоби бути красивою…
– А ще вона тут з хлопчиком познайомилася, – «здає» сестричку Аня. – Тому їй тут подобається! І мені теж!
– А яка ваша мама?
– Красива! Добра! Вона нас любить! Найкраща у нас мама!
– А ще в когось є така хороша мама?
– Це ж лише наша мама! Немає ні в кого такої мами!
– На наступний бал прийдете?
– Прийдемо! Тут цікаво і весело!
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»
