Чернівецькі панянки міняли рукавички тричі на день

Безперечно, шарм Чернівців – у його унікальній архітектурі. Візитівкою ж міста є архітектурний ансамбль – колишня Резиденція митрополитів, яка прославила наше місто на весь світ. Але найбільшою родзинкою цього шарму є люди – чернівчани, які жили тут і творили мультинаціональну буковинську культуру.

Експозиція “Чернівці. Рубіж ХІХ – поч. ХХ ст. Шарм міста.”

До Дня міста Чернівецький краєзнавчий музей піднімає завісу міського життя кінця ХІХ – початку ХХ століття у столиці Буковини…

Чернівці називали «Вавилоном Південно-Східної Європи», «другим ХААНом», «Єрусалимом на Пруті», «європейською Александрією», «маленьким Віднем».

Слідкувати за модою привчали з дитинства

1875 року віденський журналіст Карл Еміль Францоз у своєму нарисі «З Відня до Чернівців» писав: «…тому, хто приїздить сюди, робиться якось дивно на душі, він раптом опиняється знову на Заході, де можна зустріти освіченість, манери і білу скатертину на столі».

Місто росло і розвивалося, диктувало свій спосіб життя, свої звичаї, традиції, а ще й модні тенденції, які проявлялися навіть у манерах, у вбранні, аксесуарах.

Моді в Чернівцях навчалися з трирічного віку, адже, сто років тому панянки добре розуміли, що бути жінкою – то є мистецтво.

У ті часи одяг шили у кравців, модисток, кутюр’є. З кого саме – залежало від доходів. Але обов’язково вручну. Певний виріб приурочували до конкретної події, свята.

Жорсткий диктат моди

Модистки слідкували за диктатом моди – тоді він був досить жорстким. І базувався на багатьох світських правилах і умовностях. Наприклад, до 12-ї години дня довжина спідниці мусить бути такою-то, а ввечері виріз на сукні – таким-то. Ні сантиметром більше, ні менше. Рукавички слід було міняти тричі на день, а до декольте обов’язково надягали прикраси.

Чернівецькі модниці не поступалися європейським

Чернівецькі модниці з неабиякою цікавістю гортали французькі та польські модні журнали, пильно стежачи за зміною модних тенденцій у Європі. Щоби задовольнити вибагливий смак чернівчанок, у місті з’явилися магазини модного одягу, ювелірні та кравецькі майстерні. На замовлення виготовлялися головні убори та аксесуари.

До прикладу, на вул. Панській (нині – Кобилянської) було кілька поважних крамниць, серед яких і салон капелюхів «У француженки» (нині – магазин «Дебют»). Ціни тут були дуже високими, але дами в таких капелюшках могли «дати  фору» модницям будь-яких європейських столиць. Магазин капелюхів був і в Сторожинці. Там продавали не лише привозний одяг та аксесуари, але й вбрання місцевого виробництва.

До послуг місцевого населення від середини ХІХ ст. у Чернівцях працювало 312 кравців та 200 їхніх помічників. А вже 1912 року в місті створили першу фабрику з пошиття одягу та білизни.

Отож, капелюшки, рукавички, муфточки, жіночі та чоловічі прикраси австрійської доби та зразки одягу відтворені за історичними аналогами, прийдуться до смаку відвідувачам експозиції відділу нової історії Чернівецького обласного краєзнавчого музею.

Світлана БЕЛІНСЬКА, член національної спілки краєзнавців України, науковець ЧОКМ