У разі порушення житлових прав громадяни можуть вчинити відповідні дії на їхній захист. Під захистом житлових прав слід розуміти дії, спрямовані на відновлення порушених житлових прав чи інтересів громадян і організацій, які охороняються законодавством.
Закон передбачає тут досить широке коло засобів, серед яких найбільш поширені самозахист, захист житлових прав державними органами та органами місцевого самоврядування, захист житлових прав нотаріусом і судовий захист.
Самозахист – комплекс дозволених законом дій, які громадяни чи організації безпосередньо спрямовують на відновлення порушених житлових прав. Дії, які застосовуються на самозахист, повинні відповідати змісту порушеного права. Посягання на житлові права з боку інших осіб повинно бути наявним.
Самозахист може залишитися єдиним використаним засобом, якщо порушене житлове право таким чином відновлюється, а також може застосовуватися у комплексі з іншими засобами захисту, якщо самозахист не є ефективним.
Наприклад, коли власник житла змінює на вхідних дверях до квартири замок, це може створити перешкоду для наймача житла у користуванні квартирою через відсутність ключа. У порядку самозахисту наймач може звернутись до власника з тим, щоби останній надав йому ключ від нового замка до вхідної двері квартири.
Якщо власник надає наймачу ключ, це усуває перешкоду у праві наймача у користуванні житлом і в інших засобах захисту немає потреби. Але, якщо власник житла відмовить наймачеві, останній може звернутися із позовною заявою до суду та продовжити захист свого порушеного права.
Державні органи та органи місцевого самоврядування можуть здійснювати захист житлових прав осіб у межах своєї компетенції. Така діяльність проявляється у скасуванні актів державних органів чи органів місцевого самоврядування більш низького рівня, державних підприємств і організацій, які порушують житлові права осіб.
Так, згідно зі ст. 57 ЖК України, рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, може бути оскаржене у виконавчому комітеті вищої Ради.
Скарги на спільні рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету з цих питань розглядаються виконавчим комітетом відповідної Ради. Суперечки з цих питань між адміністрацією (органом громадської організації) і профспілковим комітетом розглядаються їхніми вищими органами.
Крім того, згідно зі ч.3 ст.45 ЦПК України, у випадках, передбачених законом, органи державного управління можуть звернутися до суду із заявою про захист житлових прав та інтересів інших осіб, які охороняються законом.
Органи державного управління можуть бути залучені судом до участі в процесі або вступити в процес за своєю ініціативою для надання висновку в справі з метою здійснення покладених на них обов’язків і для захисту прав громадян та інтересів держави. Участь зазначених органів державного управління у процесі для надання висновків у справі є обов’язковою, коли суд визнає це за необхідне.
Захист житлових прав громадян і організацій за допомоги нотаріальних органів відбувається в процесі здійснення нотаріальних дій та під час надання ним послуг правового характеру. Зокрема, шляхом вчинення нотаріального напису на борговому документі у визначених законом випадках нотаріус може надати розпорядження щодо примусового стягнення заборгованості, яка випливає з житлових зобов’язань.
Тетяна НІКОЛАЄВИЧ, заступник начальника ГУ юстиції в Чернівецькій області
