Днями у чернівецькому Художньому музеї відкрилася виставка івано-франківського художника Миколи Джички. Експозиція має назву «33»: художник натякає, що нещодавно досягнув віку Христа. На жаль, сам автор не зміг приїхати, відтак, переглянувши відгуки художників і мистецтвознавців, а також ознайомившись з біографією та творчістю Джички, можна розповісти чернівчанам про цього дивакуватого митця.
Хто такий Микола Джичка?
Це генератор мистецьких ідей, дій, процесу… Це вічна молодість і креатив у тілі митця – прихильника розкутого нон-стопу. Його зовнішність легко запам’ятовується, а енергійність захоплює.
У дитинстві Микола навмисно завалив іспит у художній школі, щоби займатися боротьбою. Вступаючи до університету на художній факультет, він був уже кандидатом у майстри спорту з греко-римської боротьби.
Маючи за плечима добру школу (Джичка навчався та працював у Лондоні, очолює громадську організацію «Форумс», обіймає посаду головного художника Івано-Франківського художнього музею), Микола не хоче вступати до спілки художників, мовляв, «там шкарпетки продають і атмосфера вже зовсім не та, що колись».
Виставка «33»
Експозиція не обтяжена банальностями, на які страждає багато художників.
Його творчість тотально модерністська. Вона начисто позбавлена постмодерних ілюзій, ніби художник народився й жив в епоху наляканих пошуків правди краси.
«Я не вважаю себе суперхудожником. Утім, як і андерграундовим. Я просто роблю те, що люблю», – говорить художник. І справді, постать Джички виглядає досить одинокою, в тому розумінні, що однодумців-ровесників відповідного рівня дуже мало. Можливо, роки перебування за кордоном вплинули на його естетичну окремість.
Ольга СУРНЯК, «Версії»
