До Всесвітнього дня вишиванки та 47-х роковин від дня трагічної загибелі Володимир Івасюк у меморіальному музеї композитора в Чернівцях відбулася особлива імпреза — виставка народної майстрині, лауреатки премії ім. Георгія Гараса Лариси Канюк «Вишиванка – оберіг української душі».
У залі, де колись жила талановита родина Івасюків, панувала атмосфера світлої пам’яті, тепла і тихого смутку. Вишиті рушники та сорочки ніби промовляли до людей мовою української душі — щирою, вистражданою і незламною. У роботах Лариси Канюк відчувалася не лише майстерність, а й особлива енергетика українського оберега, що з покоління в покоління береже нашу ідентичність.
Чимало своїх вишиваних творінь майстриня присвятила пісням Володимира Івасюка. Особливо зворушував рушник «Мальви», навіяний легендарною «Баладою про мальви».
«У мене теж загинув син», — тихо, з болем зізналася пані Лариса. І в цю мить слова пісні про материнський біль, втрату і війну зазвучали особливо гостро:
«Не плач, не плач, бо ти вже не одна —
Багато мальв насіяла війна…»
Саме тому атмосфера зустрічі була такою щемливою і щирою. До музею прийшло багато людей – серед них були шанувальники творчості Івасюка, а також ті, для кого вишивка є живою ниткою пам’яті та української душі. Лунали пісні композитора у виконанні студентів Чернівецього обласного фахового коледжу мистецтв ім. С. Воробкевича, а юні вихованки гуртка «Арттерапія» Палацу дітей та юнацтва із захопленням розглядали роботи майстрині та щиро горнулися до неї. Адже нещодавно пані Лариса провела для них майстер-клас, і тепер дівчатка називають себе її відданими фанатками.
…Особливо проникливо звучав виступ Оксана Івасюк. Вона говорила про етнокультуру як генетичний код нації, про глибоку українськість пісень брата і про те, що саме культура допомагає народові вистояти у найтяжчі часи. І справді, здається, що своїми піснями Володимир Івасюк творив майбутню незалежну Україну — ту, яка сьогодні знову виборює право бути собою.
Як науковиця, Оксана Івасюк зауважила особливість і водночас закономірність вишивок пані Канюк, яка не просто гаптує, а спочатку вивчає, потім інтерпретує. Недарма ж майстриня використовує навіть традиційну заховану символіку тризуба…
Розповідаючи про свої роботи, Лариса Канюк звернула увагу присутніх на стилізований «Рушник Перемоги». «Ідея ніби сама з’явилася з повітря, – пояснила вона. – На білому тлі внизу рушника — хрести, церква, а вище — коло-Україна і сонце над нею.» У цій роботі є все, чим нині ми живемо: і пам’ять про полеглих, і молитва за живих, і велика віра у Перемогу.
Людмила Чередарик, Медіа-Версії
