Мандруймо Україною
Цього разу ми вирушили в подорож шевченківськими місцями – до села Березова Рудка Пирятинського району. Саме тут розташована садиба Закревських – пам’ятка історії, архітектури та садово-паркової культури кінця XVIII –початку XIX століть.
Від траси «Київ – Харків» до Березової Рудки їхати 12 кілометрів. Треба відзначити, що власною автівкою туристам дістатися туди не буде проблемою, адже дорога більш-менш нормальна. Окрім того, до населеного пункту курсують автобуси з Пирятина.
Село заснував гетьман Іван Скоропадський 1717 року. Пізніше Березову Рудку в нащадків гетьмана викупили Закревські й зробили його своїм родинним маєтком.
Досі зберігся двоповерховий мурований палац у стилі необароко, зведений 1838 року, у якому мешкали поміщики. Будівлю, яка нині має статус національної пам’ятки, проектував відомий на той час архітектор Євген Червінський.
– Династія Закревських жила в Рудці понад 160 років. П’ять поколінь у різний час мешкали в маєтку. Парадний двір складається з трьох будівель: помешкання для прийому гостей, їдальня-пекарня-кондитерська, пізніше прибудували оранжерею й палац, – розповідає директорка Березоворудського історико-краєзнавчого музею Валентина Гончар. – Раніше в маєтку були чотири альтанки (у китайському, японському стилі, чайний павільйон), але до сьогодні збереглася лише одна, цегляна, вбудована в огорожу. Із цього місця відкривався чудовий краєвид на річку Рудку.
Складнощі зі збереженням пам’ятки
Із 1929 року в приміщенні палацу функціонує сільськогосподарський технікум, тож будівля перебуває на балансі міністерства освіти й науки та міністерства аграрної політики.
Проблема полягає в тому, що палац – пам’ятка архітектури національного значення, а робити реставрацію технікуму не під силу. Міністерство культури жодним чином не долучалося до відновлення та збереження історичної спадщини. Валентина Василівна в музеї – і директорка, і екскурсоводка, і прибиральниця. Каже, що за останні роки жодної реставрації не було, лише планові ремонти виконували.
Нащадки відомої династії періодично приїжджають до маєтку, керівництво музею не втрачає з ними зв’язку.
– Одна з Закревських, яка мешкає в Люксембурзі, 2009 року виділила гроші на ремонт даху палацу. Завдяки цьому будинок не завалився, – розповідає Валентина Василівна. –Але цих грошей не вистачило. Я їздила до голови Полтавської ОДА (тоді ще – Валерія Асадчева), і нам дали ще 300 тисяч гривень. На ці кошти перекрили дах, зробили відмостку навколо будівлі, нове водовідведення, і це певною мірою врятувало будинок.
Директорка Березоворудського історико-краєзнавчого музею каже, що неодноразово зверталася до влади, писала звернення. Районна адміністрація також долучалася й просила фінансової підтримки згори, але поки що марно.
Сподівання в Березовій Рудці покладають на чинну владу.
– Нещодавно до нас приїздили голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов і його заступниця Катерина Рижеченко, які порушили питання внесення палацу до програми «Велике будівництво» 2021 року, – розповідає Валентина Василівна.
Неподалік від палацу розташована піраміда-усипальниця.
– Своїх родичів Закревські ховали під стіною Свято-Троїцької церкви, яка, на жаль, не збереглася. А Гнат Платонович Закревський, представник останнього покоління, побачив, що ці поховання почали руйнуватися, – розповідає Валентина Гончар. – Йому хотілося увіковічнити свій знаменитий рід, адже з нього вийшло багато видатних людей. Тож Гнат Платонович вирішив накрити сімейний родинний склеп пірамідою-каплицею.
Піраміда-усипальниця складається з трьох поверхів. Два підземні – давні поховання, які збереглися частково. На другому поверсі містилися тіла самого Гната Платоновича Закревського, який помер під час подорожі в Єгипті, і його сина, який помер через шість років після батька. Два підземні поверхи закрили ажурною решіткою. Через неї проглядалися цинкові домовини, які й привабили грабіжників.
– Старожили розповідають, що коли червоноармійці прибули проводити продрозверстку в село, вони зайшли в незвичайну споруду, витягли поховання назовні, усе розібрали, кістки викинули в канаву, якою було обнесене кладовище. Цинкові домовини залишили, нічого крім срібних ручок, не знайшовши. Полізли вниз, зруйнували решту поховань. А селянам було боляче на це все дивитися, і вони тихо вночі викопали на околиці кладовища яму і знесли рештки родини Закревських туди, – розповідає Валентина Василівна.
Довго ця могила стояла без будь-яких ознак, пізніше на ній поставили примітивний хрест. А згодом, уже в часи незалежної України, сюди почали їздити нащадки Закревських. Тоді на могилі поставили хрест та надгробок, зробили біля неї огорожу.
Зараз піраміда перебуває в жалюгідному стані й потребує негайного відновлення. Свого часу розграбоване поховання всередині прикрите лише дерев’яним помостом.
За словами директорки музею, піраміду-усипальницю також внесли до проекту «Велике будівництво» 2021 року.
Березова Рудка й Тарас Шевченко
Тарас Шевченко досить часто бував у березоворудському маєтку.
Уперше він приїхав сюди в липні 1843 року на один день, потім – у грудні 1843-го. Тоді Кобзар намалював два портрети господарів будинку Платона Олексійовича та його чарівної дружини Ганни Іванівни Закревської, яка була його великим коханням.
Як зазначає директорка, музею, саме тут письменник був щасливий.
– Уже викуплений з неволі 1938 року до 1847-го, коли пішов на заслання. Значна частина цих років припадає саме на перебування в Березовій Рудці. Тут письменник мав багато друзів, тож часто їздив сюди. Шевченко любив зустрічатися з селянами, спілкувався з їхніми дітьми. Коли зустрічав малечу, завжди давав копієчку, – каже Валентина Василівна.
Саме з Березовою Рудкою пов’язане глибоке та сумне кохання письменника, адже його обраниця Ганна була заміжня. За Платона Закревського її 17-річною дівчиною видали силоміць батьки.
Ганні Закревській поет, уже перебуваючи на засланні, присвятив низку своїх віршів.
– Уперше вони зустрілися 12 липня 1843 року на балу в поміщиці Вільховської, у селі Мосівка Черкаської області. Шевченко закохався в Ганну з першого погляду. Вірш «Г.З» – спогад про їхню першу зустріч. «Якби зустрілися ми знову» – ще одна інтимна поезія, яку відомий уродженець Полтавщини Микола Лисенко поклав на музику, – каже Валентина Василівна. – Уже коли письменник відбув заслання і приїхав до Пирятина з надією побачити Ганну, то дізнався, що її вже немає живої. Саме тоді він пише плач за долею Ганни «Ой, маю я, маю оченята».
На території палацово-паркового комплексу розташований пам’ятник Тарасові Шевченку.
Пройтися місцями, де творив митець, споглядати краєвиди, якими він надихався, – усе це варте того, аби вирушити в мандри до Березової Рудки.
Варто зазначити, що неподалік розташоване і село Крячківка, де щороку проводять кобзарський фестиваль.
У центрі села, неподалік піраміди працюють три магазини та кафе. Там можна придбати собі харчі. Пані Валентина зазначає, що раніше в Березовій Рудці функціонувала «зелена» садиба, але господарі вирішили закрити її. Тож зараз зупинитися у селі з ночівлею практично ніде.
Екскурсія маєтком Закревських для дорослих коштує 20 грн, для дітей – 10 грн. Попередньо краще домовлятися з директоркою музею. Телефонуйте за номером: (096) 495-39-62.
Графік роботи: щодня з 10 до 17.00, понеділок та неділя – вихідні.
Наталка Сіробаб, полтавське інтернет-видання Kolo.news
