Концерт теребовлянської зірки зібрав майже повен зал драмтеатру
Звісно, послухати знайомі хіти (зокрема, пісні «Шикидим», «Два кольори», і навіть кавер на композицію «Hotel California»), а також подивитися на молодого дідуся прийшли, переважно, представниці чарівної статі, яких не злякала ціна квитків у 120-150 гривень. Своїм концертом «Освідчення» співак звітувався перед чернівецькою публікою за 25 років творчої діяльності, співав рок і коломийки українською, російською, турецькою та англійською мовами. А ще напередодні концерту співак активно спілкувався з журналістам: розповідав про нові альбоми, про своє ставлення до політики, чернівецьких даішників, запрошував до себе на концерт, розповідаючи анекдоти, – нібито про чернівецький театр…
– Я й актором можу бути! Богдан Бенюк давно кинув на мене оком, хоче взяти мене до себе в спектакль, замінити себе мною, у ролі солдата Швейка, особливо на початку вистави, коли він 40 хвилин не рухається… Звісно, це важко, але я подужаю, – запевнив Віктор Павлік.
Пісня «Приречений на любов» – останнє придбання Віктора, в прямому і переносному сенсі
– Навесні я планую випустити три альбоми: російськомовний «Я живу в раю» з однойменною піснею, яку мені подарував Микола Трубач, україномовний «Світ за вікном», який цікавий своєю музичною стилістикою (тут намішана музика, схожа на пісні гуртів «A-Ha», «Depeche Mode», «Duran Duran»). А також англомовний альбом «No promises, no forgiveness» («Ні обіцянок, ні пробачень»). Нещодавно я придбав і записав драйвову пісню «Приречений на любов», тож з нового року планую на неї знімати відео…
«У народі мене називають – «калуський бабій», – жартує дідусь Віктор. Нещодавно його внуку Давиду виповнилося два рочки.
На запитання, як він ставиться до політики, співак вигукнув: Політика? Ай донт ноу нафік!
–Я тільки знаю, хто у нас президент, хто у нас спікер, дуже добре знаю брата спікера, адже у нас невдовзі концерт у Новгограді-Волинському. Це батьківщина братів Литвинів. Петро Михайлович, – наймолодший брат, – вирішив зробити подарунок своїм землякам, – пояснює Віктор Павлік, і на мить замислюється… – Про політиків… Знаю, хтось помер, хтось осуджений, принаймні, я так чув… Я не дуже читаю газети і дивлюся телевізор, – зізнається співак.
Анекдот від Віктора Павліка:
Прем’єра вистави. Режисер-постановник нервово проходжає по фойє. Раптом посеред вистави із зали прочиняються двері, і звідтіля тихенько виходить молодий чоловік, поспішаючи до виходу. Режисер-постановник підбігає до нього:
– Я перепрошую, молодий чоловіче, вам що, вистава не сподобалась?
– Боже борони! Вистава пречудова!
– Вам не сподобалась гра акторів?
– Та що ви, актори ж усі мої улюблені, грають просто неймовірно!
– Вам, мабуть, не сподобалась декарації… Я так і знав, казав же: «не монтуйте таку дурнувату декорацію!»
– Та що ви, заспокойтесь, з декораціями усе гаразд! Мені усе сподобалось!
– Так чому ж ви з вистави йдете?!
– Страшно самому у залі сидіти…
Дуже люблю чернівецьких даішників!
– Вони, коли мене зупиняють, у дорогу з собою дають яблука, виноград, – згадує свої зустрічі з чернівецькими державтоінспекторами Віктор Павлік. – Знаєте, у мене є пісня «ДАІ присвячується»: «І в спеку, і в морози, і в заливні дощі, чергують на дорогах підрозділи ДАІ. І не дарма повчають дорослих і дітей: порядок у державі – безпека для людей» (співає, – авт..). Зі своїм сином Олександром хочемо видати разом однойменний диск, вже і макет розроблено: на обкладинці диску – моя машина з номерами і сина, а позаду написано «без права продажу»…
Ігор КОНСТАНТПИНЮК, «Версії»
