Народний художник України Костянтин ЛОМИКІН (1924-1993) – відомий український імпресіоніст доби соцреалізму, майстер пастельного живопису. Саме в цій техніці виконані роботи «Мій реквізит» та «Ранок», які можна оглянути у Чернівецькому художньому музеї.
У затишній, мрійливій композиції «Ранок» полонять увагу умиротворений настрій, неквапна насолода пробудження та оксамитно-струмливе світло. Глядач милується красою та довершеністю створеного образу, який дарує відчуття радості життя. Вражаючі ефекти зображення побудовані на м’якому перетіканні ніжних півтонів і м’яких контурів, які немов би тануть. А тонкі переходи одного кольору в інший надають твору неповторної виразності, емоційності та поетичної жіночності. Ломикін майстерно володів виражальними засобами пастелі.
Крім циклу зображень оголеної натури (ню), Костянтин Ломикін створив понад 300 чарівних пастельних композицій на теми балету. Присвячені артистам театрів Москви, Ленінграда й Одеси, вони й дотепер захоплюють артистичною передачею пластики та витончених рухів балерин. Саме у техніці пастелі створена більшість його композицій пізнього періоду, коли художник змушений був відмовитися від роботи пензлем і олійними фарбами. Малювання кольоровою крейдою дозволяло митцю контролювати тремтіння, від якого він страждав через хворобу Паркінсона.
Злет офіційного визнання Ломикіна прийшовся на сталінську епоху та на період панування соцреалізму у мистецтві. Серед художників 1950-70 років були надзвичайно талановиті особистості, до яких належить і Костянтин Ломикін. Його сюжетно-ідеологічні картини цих років, виконані в олійному живописі, виразно позначені пафосом уславлення радянської людини та рисами соцреалістичної естетики. Водночас обов’язкова тоді тематика з акцентом на трудовому героїзмі, у Ломикіна була забарвлена напрочуд людяним і теплим піднесеним настроєм. Це в значній мірі відчутно, наприклад, у творі «Херсонські кавуни» (1967 р.).
У добу тоталітаризму особливих почестей удостоювались художники, які створювали картини на ленінську тематику. Не був виключенням і Костянтин Ломикін. Він є автором низки багатофігурних композицій з образом Леніна, які позначені характерним революційним завзяттям та ентузіазмом («У президії», «Живе слово Ілліча» тощо). Митець був обласканий та поцінований владою, удостоєний титулів, численних нагород та звань. Одним з привілеїв було право представляти мистецтво СРСР на міжнародних виставках. Відтак його твори входили до складу експозицій, організованих у Німеччині, Японії, Франції та Швеції.
Своєрідною формою втечі від офіційних канонів були ліричні камерні пейзажі, натюрморти, зображення оголеної натури та балерин. У його натюрмортах і пейзажах реалізм поєднувався з імпресіонізмом. Адже Костянтин Ломикін, був сформований у традиціях одеської школи живопису, яка виховувала особливий дух творчої свободи. Він був випускником Одеського художнього училища. Майбутній митець навчався у славнозвісних художників-педагогів: класика одеського імпресіонізму Миколи Шелюто, монументаліста Миколи Павлюка та мариніста, професора Миколи Мучника. Вони прищепили йому любов до передачі безпосередніх вражень, мінливих відчуттів, утворених швидким пензлем та роздільними мазками чистих кольорів. У його палітрі немає чорного кольору, натомість твори напоєні сонячним світлом та імпресіоністичною легкістю.
Класик радянського та українського мистецтва Костянтин Ломикін був напрочуд плідним художником. Твори митця прикрашають експозиції численних музеїв України та приватних колекцій світу, експонуються на виставках багатьох країн, понад 50 картин Ломикіна продані на аукціонах «Christie’s» у Лондоні. Про його популярність свідчить і те, що його твір став центральним у рекламній програмі відкриття найбільшого у світі міжнародного показу творів образотворчого мистецтва «ArtExpo-1993» у Нью-Йорку.
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавець, член Національної Спілки художників України
