Громадський рух «Чесно» оголосив відкриту журналістську акцію «Політичний карантин», мета якої нагадати виборцям про так звані «диктаторські закони» від 16 січня. За їх підрахунками 132 депутати, які голосували за «диктаторські закони», зареєструвалися кандидатами у наступний парламент. Активісти наполягають, що забувати і пробачати штовхання країни у прірву тоталітаризму не можна. Відомі журналісти діляться своїми думками і враженнями від «ручного» голосування 16 січня 2014 року і про те, що саме ці закони забороняли.
ДМИТРО ГНАП, засновник агенції журналістських розслідувань «Слідство.інфо»:
«Влада бензином намагалася загасити пожежу в країні»
«Тоді всі сміялися з ідіотів, які затіяли те божевілля, бо не вірилося. Пам’ятаю навіть розкол серед колег і гру в «вірю/не вірю». Особисто я не вірив, що їх ухвалять. Бо мені це нагадувало такий спосіб ескалації, коли влада бензином намагалася загасити пожежу в країні. Посміховиськом була сама процедура голосування 16 січня. Це було незаконно, бо депутати просто оголосили рішення, а не прийняли закони. Було нахабне порушення: фотофіксація показала, що тягли руки не більше 120 депутатів, а підписів потім стало більше, бо інших дожали й ті підписали».
НАСТЯ СТАНКО, журналіст Hromadske.tv:
«Орвеллу і не снилося: Янукович виявився кращим утопістом»
Особливо запам’яталась законотворча ініціатива, аби заборонити їздити в колоні більше 5 автівок. Як це розпалило хлопців з Автомайдану! Суть цих законів — обмеження будь-якої свободи. Влада всього боїться, тому й забороняла все, чого сама боялася. Ми опинилися в книжці Орвелла водночас. Але Орвеллу й не снилося: Янукович виявився значно кращим утопістом. Той пакет документів був таким безглуздим та антилюдським, що за цією межею вже могло бути все, що завгодно. Через їхні так звані законотворчі ініціативи ми би могли опинитися в сучасному Середньовіччі, де вже почали на суд інквізиції притягати людей пачками і судили за будь-що. Зараз ми воюємо проти зовнішнього агресора, тоді б була війна проти незгодних з владою.
ЗУРАБ АЛАСАНІЯ, генеральний директор Національної телекомпанії України:
«Для мене не існують ті, хто брав участь у «копитному голосуванні»
Найстрашнішим з того пакету вважаю відкладений закон про ЗМІ. Це реально страшна бомба. Я як керівник державної телекомпанії, колектив якої впевнено крокує до суспільного мовлення, можу вас завірити, що не буде в країні, в якій ЗМІ й досі виконують чиїсь політичні чи комерційні забаганки, повноцінного демократичного ладу. Мені байдуже, що народних депутатів, які голосували за пакет «драконівських законів» від 16 січня хочуть виставити жертвами. Перш за все, вони – мої представники, які мають захищати мої права і мою країну. Для цього ми делегуємо їх у Верховну Раду. Ті, хто тягнули руки за диктатуру для мене більше не існують. Я не хочу бачити їх в наступному парламенті. Я їм більше не довіряю. Крапка. А за «копитне голосування» вони взагалі мають бути покарані. Перше питання має бути до кандидата: чи голосував ти за закони від 16 січня? Якщо відповідь «так», а потім йде «але», все, що після «але» мене вже не цікавить. Я ставлю на ньому хрест. Я не хочу бачити його в вищому законодавчому органі.
НАТАЛКА ГУМЕНЮК, журналіст-міжнародник, співзасновник Hromadske.tv:
«Вибори – найкраща форма люстрації»
Чи мають йти до парламенту ті, хто голосував за «диктаторські закони»? Ви скажете: люди можуть помилятися, піддаватися тиску. Але треба пояснювати свою позицію, розповідати виборцям, чому так вчинили, просити пробачення. Й може пощастить, у що особисто я геть не вірю. Бо вибори – то найкраща форма люстрації. А виборці мають бути впевнені, що народний обранець так більше ніколи не вчинить. А яка впевненість може бути в депутатах, які не спитавши своїх виборців, хотіли встановити у вільній країні диктаторський режим?
НАТАЛІЯ ЛИГАЧОВА, засновник, шеф-редактор «Телекритики»:
«Треба перекрити кисень парламентським заробітчанам: голосуйте з розумом!»
Я шокована, що стільки народних депутатів, які голосували за «драконівські закони» 16 січня, знову балотуються! Мені здається, що ці люди взагалі не здатні зробити висновків. Їх життя не вчить. Вони в мене викликають відразу, бо завжди будуть голосувати по вказівці, під впливом кон’юнктури. Навіть, коли уявити законопроекти про безмежну свободу слова, про вільне проведення протестів і мітингів будь-де і будь коли й при цьому надавити на тих кнопкодавців, будьте впевнені: вони без вагань віддадуть свій голос. Бо не можуть інакше. Я хочу звернутися до виборців: голосуйте з розумом, треба перекрити кисень парламентським заробітчанам! У нас зараз ще є один шанс змінити країну на краще, бо ці парламентські вибори – це ще один наш Майдан. Від нового скликання Верховної ради залежить майбутнє України. Обирайте гідних кандидатів, які не заплямували себе в минулому.
