Виявлено невідомий досі автопортрет художниці – “Зранене серце”
Наприкінці минулого року сталася унікальна подія — відбулося знайомство з уперше виявленим твором Августи Кохановської (1868–1927).
Прикметним є те, що перед нами постала портретна композиція, стилістика виконання якої та характер засобів досягнення виразності художнього образу дотепер залишались невідомими у творчості буковинської мисткині.
Восени 2024 року, а точніше – 15 листопада, «Українська літературна газета» повідомила, що твір Августи Кохановської виставили на продаж на інтернет-аукціоні «Violity». Йшлося про виконаний в техніці пастелі жіночий портрет за авторським підписом Августи Кохановської. У повідомленні «Цікавий лот. Робота Августи Кохановської — найвідомішої чернівецької художниці початку ХХ століття» було розміщено зображення цього твору. Тож таким чином ми отримали рідкісну можливість з ним ознайомитись.
Лот продали в січні 2025 року і тепер жіночий портрет зберігається в Україні в приватній колекції.
Коли зачудовано оглядаєш твір, виникає відчуття, що перед тобою пастельний малюнок, в якому мисткиня створила власний образ. Дійсно, це враження зміцнює порівняння з раніше відомими її графічними автопортретами. Але остаточно переконатися в цьому дозволяє зіставлення пастельного зображення художниці з її автопортретом, виконаним 1896 року ще студенткою Школи декоративного та прикладного мистецтва у Відні (1894–1899).
Августа Кохановська.
Автопортрет. 1896. Відень.
Папір, вугіль, крейда. З колекції Чернівецького краєзнавчого музею
Августа Кохановська.
Автопортрет (фрагмент).
Папір, пастель.
З приватної колекції
Помітну подібність до пастельного портрета має і низка портретних зображень студентки Августи Кохановської, виконана її викладачем професором Францем Мачем 1897 року.
Франц Мач (Franz von Matsch).
Портрет студентки Августи Кохановської.
1897. Відень
Особливістю проданого на аукціоні автопортрета є те, що ця композиція має промовистий символічний підтекст і є психологічно загостреною роботою, створеною у дусі творів популярних художників-символистів кінця ХІХ – початку ХХ століть.
Твір засвідчує, що Августа Кохановська мала надзвичайно чутливу фантазію й передала містичний смисл події у таємничій композиції, наповненої виразною символікою та алегоричними образами.
Автопортрет дає відчути прагнення мисткині змалювати не буквальний образ, а крик душі та драматизм переживань. Молода жінка занурена у стан невимовних страждань.
Її глибокий жаль спричинений горем від втрати кохання. А нестерпна туга, якою налиті очі дівчини, промовляє про випалену зрадою душу.
У її пронизливому погляді вібрує складний смуток і водночас читається спогад про щастя минулих часів, які ніколи не повернуться…
Августа Кохановська.
Автопортрет.
Пастель, папір.
З приватної колекції
Прикметно, що вираз її обличчя поєднує спокій і тривогу, а погляд має гіпнотичний ефект, що є характерним прийомом символістів задля передачі внутрішнього світу людини.
Гостроту відчуттів підсилюють алегоричні зображення бридких волохатих лап, страхіття пазурів, які вп’ялися в людське серце разом з гострою червоною стрілою. Ліворуч видніється поникла голова неживого лебедя. Саме лебідь є одним з важливих символів, якими увиразнена композиція. Адже лебеді часто асоціюються з романтичним коханням. Однак його втрату й зраду символізує голова мертвого лебедя.
Серце, зображення якого є анатомічним, виступає тут не потужним символом любові, а уособлює страждання й душевний біль. А хижацькі кігті — жорстокість та агресію.
Оголене тіло не має еротичного сенсу, натомість сприймається як алегорія крихкості та жертви.
Ці образи є символічними. Вони підсилюють відчуття стану душі молодої жінки і є надзвичайно емоційними й місткими.
Питання часу створення автопортрета залишаєтся відкритим
Є переконливі підстави для того, щоби припустити автобіографічність твору.
Відтак, не виключено, що у цьому символічному і, як видається, інтуїтивному творі, художниця ділиться з глядачами власними переживаннями в складний період втрати такого ідеалу як палке кохання і перетворення його на зруйновану мрію.Ймовірно вона створила цей містичний автопортрет ще у студентську пору, коли її кохання могло стати жертвою невірності. Можна припустити й інший варіант, згідно з яким твір з’явився в пізній період її творчості як ретроспектива події, що відбулася в юності. Адже саме у творах 1910-х та 1920-х років мисткиня часто зверталася до композицій містичного характеру та проблем моральності й духовності.
Важливо пам’ятати, що питання духовності та моральних цінностей були основою всієї творчості А. Кохановської. За приклад можуть слугувати кілька творів чернівецького періоду. 1912 року на виставці у Чернівцях експонувалися такі роботи, як «Раутенделайн» (дівчина-ельф), «Ангел» і «Заратустра», які критика відзначала як «інтуїтивні» (Czernowitzer Allgemeine Zeitung, 7 липня 1912). У цьому ж ключі як спосіб сприйняття світу та значення проблем духовності виконаний і відомий нам твір “Порятунок” (1926 р.) – (“Версії”, 2018. №45, 8–14 листопада. Т. Дугаєва.)
Твори Августи Кохановської прикрашають найбагатші світові колекції). Про спосіб досягнення просвітлення і внутрішньої гармонії мисткиня міркує у творі “Шлях чесноти”, що високо оцінив оглядач художньої виставки: «Художня алегорія має свого представника в особі Августи Кохановської, чия художня винахідливість і багата уява знову знаходить нове вирішення в цій популярній темі».
В газеті “Oesterreichsche Wehrzeitung“ (“Danzers Armee-Zeitung“) від 26 березня 1926 року один із творів Кохановської позначений як твір “містичного вигляду”. Йшлося про композицію “Танець довкола золотого теляти”, підкреслювалось також і “артистичне виконання містичного твору “Смуток” (“Sehnsucht”)”. Зауважимо, що містицизм — це особливий спосіб розуміння життя, який базується на емоціях та інтуїції.
Відтак, символічний твір містичного плану, яким є автопортрет Августи Кохановської, не поодинокий в її доробку та представляє вагому й цікаву грань творчості мисткині, засвідчуючи її різносторонній талант.
Багатий портретний спадок уславленої буковинки високо відзначив віденський часопис “Osterreichische Wehrzeitung”. У випуску за 3 квітня 1925 року в публікації «Прогулянка по нашій весняній виставці» її назвали «першою серед портретистів».
***
Більше про творчість Августи Кохановської читати в електронному виданні
Тетяна Дугаєва. “Мої митці. Августа Кохановська. Публікації 2010-2023 років”.
(Інтернет-сторінка https://sites.google.com/view/tdugaeva)
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
