Справжня свобода полягає в тому, щоби, відмовившись від пряника, не потрапити під батіг
Мав рацію Наполеон, коли казав, що рушійними силами наших дій є страх і бажання. Макіавеллі за два століття до Бонапарта запевняв: батіг і пряник – універсальні засоби управління.
Сьогодні кожний з кандидатів прагне довести, що його супротивник є «батогом», а сам він/вона уособлює омріяні солодощі. Хоча, здається, в нашій ситуації «хрін від редьки не солодший». Проте доводиться шанувати смаки понад 60% тих, хто вивів Тимошенко та Януковича у ІІ тур.
Отже, пропоную розібратися, чим ці кандидати приваблюють і лякають нас, і, зрештою, чесно визнати, якими мотивами керуємось на цих виборах ми самі.
За 2 дні перед нами постане вибір. І почнеться він з рішення, чи прийти на виборчу дільницю взагалі. Відмова від участі в голосуванні має різні наслідки, залежно від мотивів. Але більшість пояснень такого рішення починається зі слів все одно… Продовження фрази може бути різне, але ці два слова є гаслом байдужості та небажання нести відповідальність за долю своєї країни. А розмови на кшталт «мій голос нічого не вирішує, оберуть кого треба», «все це не має змісту», «це нічого не дає, вони всі однакові» – це переважно виправдання власних лінощів.
Підсумовуючи, процитую Юлію Скубак: «відмова від здійснення вибору – це також вибір. В даному випадку ПРОТИ СЕБЕ».
Громадянську позицію відстоюють, а не відлежують
Рішення ж прийти на вибори відкриває перед нами як мінімум 4 можливості: підтримати Тимошенко чи Януковича, не підтримати жодного з кандидатів (це те, що ми називаємо «Проти всіх») або зіпсувати бюлетень. Почнімо з кінця.
Свідоме псування бюлетеня – розповсюджений спосіб протесту в сусідній Росії, де громадяни позбавлені права не підтримати жодного кандидата. У нас з вами така можливість є. Але про неї трохи пізніше. Зіпсувати бюлетень дуже легко. Будь-яка позначка деінде, окрім відведеного квадратика навпроти графи ставить хрест на Вашому волевиявленні. Тому, якщо ви не є переконаним бюлетенепсувачем, краще ставте галочку чи хрестик у квадратику. Намагатися донести до членів комісії та кількох спостерігачів свої ідеї, написавши їх на бюлетені можна, проте, чи не краще публікувати чи висловлювати їх в іншому місці та для вдячнішої аудиторії? Малюнки чи карикатури також не оцінять. Тому псування бюлетеня має лише один відносно обґрунтований наслідок – підвищення явки виборців, за умови, що інакше Ви б не прийшли на дільницю.
До рішення віддати голос за певного кандидата можна дійти з різних причин. Якщо Ви переконаний прихильник Тимошенко чи Януковича, – бюлетень Вам у руки і сміливо обирайте. Проте щирих прихильників не так багато, що й не дивно. Тому частина виборців голосує за Тимошенко, щоби президентом не став Янукович. І навпаки.
Це вибір серед двох зол. Його мінус у тому, що доводиться зізнатися собі: обираєш все ж таки зло. Такий вибір викликає певну повагу, бо його зробити дуже нелегко, знаючи, що можеш програти або помилитися. Щоби обирати свідомо, треба позбутися солодких ілюзій та страшних міфів, хоча б таких:
Хоч «за поняттями» будемо жити – І це краще, ніж ніяк. Важко не погодитись, адже з досвіду тих, хто побував за колючим дротом, відомо: там, де є «поняття», ще можна жити, а гіршого ніж «бєспрєдєл» немає нічого. Проте не варто забувати, що поняття – це правила поведінки, які є злодійським законом. Вони не розповсюджуються на тих, хто не належить до чорної масті, тобто «лохів», «фраєрів», «чортів» – на потенційні жертви. Той, хто підлещується до вбивці, сподіваючись, що його «неболяче заріжуть», отримує бажане, але ж хіба цього має прагнути людина, наділена свободою волі?
Януковичу ніхто не подасть руки за кордоном – Це не так. Багатьом лідерам зручніше мати справу з прогнозованим Януковичем. Адже Тимошенко правил не визнає. Інша справа – яким буде ставлення до громадян, що обрали такого президента?
Введуть другу державну мову – З цим гаслом Кучма переміг Кравчука 1994-го. Дежавю? Чи Януковичу для цього замало було двох прем’єрств?
Голосувати немає сенсу, бо все сфальсифікують – Насправді фальшуванню піддається зовсім не значний відсоток голосів. Але якщо ви не прийдете на вибори, до цього відсотка може додатися і ваш голос.
Він/Вона підніме соціальні стандарти і водночас знизить податки – Президент не може цього зробити. В нього немає таких повноважень. Це ж стосується збільшення населення чи виведення країни до топ-двадцятки за рівнем економічного розвитку.
Тимошенко – демократичний кандидат – Людина, що прагне все вирішувати одноосібно, не може претендувати на таку роль.
Подібних хибних стимулів безліч. Єдиний же важливий критерій для вибору сьогодні – те, що кандидат уже зробив за політичну кар’єру. Судіть за справами.
Проти всіх
Які ж чинники спонукають не підтримувати жодного кандидата і що дає нам такий вибір? Юридичних наслідків наразі не передбачено. Існують міфи про систему підрахунку голосів. Хочу їх розвіяти: ваші голоси не передаються переможцю і не діляться між кандидатами. І Янукович, і Тимошенко отримають лише стільки голосів, скільки бюлетенів з позначкою навпроти їхніх прізвищ нарахують комісії. Навіщо ж тоді ця графа? На мою думку, в неї три призначення:
■ Дає можливість не йти на компроміс із совістю, голосуючи за тих, кого не вважаєш гідним бути президентом. Це етичний вибір, але за умови, що ви послідовно станете в опозицію до будь-кого з цих кандидатів.
■ Є способом винести «догану» обом і таким чином показати, що існує запит на інших політиків і політику, а також засторогою проти спроб переможця встановити авторитаризм без підтримки населення.
■ Дозволяє уникнути розчарування від наступних дій свого обранця, «умити руки». Проте зняття відповідальності не звільняє від наслідків вибору, який зроблять інші. Тож доведеться прийняти всі наслідки приходу до президентства того, кого ви не хотіли ним бачити.
Здаюся недорого!
Останнім неочевидним варіантом голосування є спроба продати голос. У такому рішенні можна виправдовуватися тим, що ви все одно голосували б за Ю. чи Я. Тільки пам’ятайте, що з вас і ваших дітей злуплять за ці гроші сторицею. Перефразовуючи Бенджаміна Франкліна, скажу: «хто продає свободу за ковбасу, не отримує ні того, ні другого».
Одне слово, як кажуть розумні люди, серед яких автор «Української Правди» Михайло Дубинянський, хто б не став президентом, Він чи Вона, позитивні зміни Україні не загрожують. Зміни на краще почнуться тоді, коли ненависники Юлії Тимошенко засудять політичне рейдерство у виконанні Партії регіонів. Коли люди, в яких Янукович викликає відразу, відкинуть брудний піар та маніпулятивні технології від команди ЮВТ. Коли програми стануть важливішими від облич, методи – важливішими за цілі, а правила – за гравців.
Андрій КРУГЛАШОВ, політолог
