Споживання й транспортування голубого палива розіклали по різних кошиках
Останнім часом навколо цього точиться більшість дискусій нашої спільноти – і не лише на кухнях чи в тролейбусах. Люди збираються в групи, пишуть петиції, збирають підписи. Але в цій словесній колотнечі ми не помітили головного, стверджує громадська активістка-правозахисниця й постійна авторка «Версій» Тамара БОРОВИК.
Раніше у тариф на природний газ входила ціна самого газу та його доставка до газових приладів споживачів. Рік тому доставку до газових приладів зняли з відповідальності постачальників газу, залишили тільки доставку до будинків. І залишили споживачам внутрішньо будинкову рухлядь – і це не художній образ, газифікацію середмістя починали наприкінці 50-х, а багатоповерхівки у «спальних районах» будували вже з газовими трубами, але більшість з них мають рік народження у минулому столітті…:
Хочете ремонту – ремонтуйте. Утім, які і все, чим нас «обдаровує» влада, скидаючи зі своїх плечей невигідні їй обов’язки. Споживачі організовано «проковтнули» й це нововведення, не помітивши, що обов’язок ремонтувати труби всередині будинків з Міськгазу зняли, але з тарифу на газ цю позицію не вилучили. Тобто вартість газу зросла за рахунок перекладення обов’язкових робіт Міськгазів на громадян.
Наразі – ще одне нововведення: розділили продаж газу й організацію цього продажу. Це як у магазині: ковбаса в принципі є, але за її доставку до прилавку треба заплатити окремо.
Відтак ГазЗбуту ми платимо нібито тільки за спожитий обсяг газу. А Міськгазу – за утримання газогонів, забезпечення тиску газу тощо. Так, це велика і складна робота. Над цим працює великий колектив фахівців. До речі, з не надто високою зарплатою. Не такою, як у Коболєва або в чиновників НКРЕКП. Ті «білі комірці» сидять по теплих кабінетах, цинічно промовляючи «Хто на що вчився…».. А роботяги порпаються в багнюці, ліквідовуючи витоки газу в прогнилих підземних трубах. На нові ж бо у Коболєва грошей немає…
«Розлучення» ж сталося тому, що ГазЗбут, збираючи зі споживачів гроші і за газ, і за доставку в єдиному тарифі, дуже неохоче відраховував Міськгазу належну долю. Відтак «нагорі» вирішили: «мухи окремо, котлети окремо» – вибачте, товар окремо, а доставка окремо. І це – правильно. Нараховувати ж за доставку стали за такою методикою: обсяг використаного споживачем за минулий рік газу помножили на вартість доставки одного куба 1,26 грн. (Звідки виникла саме така сума – нам не скажуть. Тим більше, що вже влітку її пообіцяли підняти… А щоби споживачеві пом’якшити біль віддавання своїх кревних, розбили річну вартість доставки на 12 місяців. У лютому прийшли декому перші платіжки вже за січень-лютий… Сплатити вимога – до 20 лютого.
Особисто я теж отримала таку платіжку, виконала нескладні арифметичні дії… у цифрах ніби сходиться. Але… я нарахувала аж чотири «але», яких ніхто не обговорює.
Перше. Витрати споживача на доставку не покриваються житловою субсидією. Таким чином для сімей з низьким рівнем доходів і пенсіонерів це суттєвий удар по кишені. Вочевидь, у бідній Україні виявилося занадто багато претендентів на субсидію.
Друге. При оплаті за житлові послуги банки не брали комісійних з пенсійних карток. А зараз з суми за доставку братимуть комісійні від 10 гривень і більше. І це так само відчутно для незаможних.
Третє «але» торкнеться кожного. Плату за доставку ввели. Але з вартості газу її не вилучили, навпаки вартість кубометру газу збільшилася від 1 січня на 1,26 за куб, а у червні зросте до 1,61. Отож нарахування за доставку не скасовувати треба, а вилучити із суми тарифу на газ. Разом із вартістю внутрішньо будинкового обслуговування, оскільки цього вже узагалі ніхто не робить. І без петицій.
І, насамкінець, про найнахабнішу аферу газових власників. У кінці 90-х, а відтак і далі на Буковині селяни масово за свої кровні проводили до власних осель голубе паливо. Потім у них, як водиться, забрали ці труби, прокладені за власний кошт. А тепер ще змушують за них і платити!!! Що не кажіть, а дуже любить своїх громадян наша держава…
Тамара БОРОВИК, громадська діячка, голова правозахисної громадської організації «На грані».
