Ви знаєте, що таке «ефект доміно»? Хто не знає, поставте кістки доміно «на попа» одну за одною й легенько торкніться однієї з кінця… далі побачите.
Після того, як президент Володимир Зеленський заявив, що зниження тарифів на теплопостачання не відбулося лише у Чернівецькій та Миколаївській областях (до речі, обидві після кожного зниження ціни на газ за останні кілька місяців бадьоро належать до п’ятірки областей із найдорожчими тарифами) голова ОДА Сергій Осачук наголосив на цьому на нараді в «будинку з левами». Зрозуміло, хвиля пішла та сягнула міської раді: міський голова Олексій Каспрук у виступі на «Суспільному» оголосив, що тарифи на опалення таки знизять, але (підкреслю) за рахунок дотації з міського бюджету.
І тут виникає зустрічна хвиля запитань. Найближче з них – чому централізоване опалення багатоповерхівок має дотувати населення цілого міста? Адже ці гроші не скидають нам посилками з неба, місто їх заробляє. Хто більше, хто менше, але податки платять усі. І не міська рада є власником цих грошей: її працівники – лише найняті через вибори менеджери-розпорядники, яким чернівчани довірили управляти своїм господарством, а зовсім не дарували все це у повну власність.
Наступне запитання: Чому, коли уряд оголосив обов’язкове зниження тарифів, мотивуючи це тим, що тарифи, мовляв, формувалися за ціни на газ по 8300 грн за тисячу кубів, Чернівцітеплокомуненерго тут же заявило, що вони не знизять оплату за тепло, бо у них у тарифі і без того закладено 4800 грн за тисячу кубів – чому на цьому етапі не здійснено аудит доходів та доречності витрат цього комунального підприємства, яке рік від року оголошує себе збитковим і ретельно отримує, коли більше, коли менше, дотації? (залишимо в дужках, що вони – не єдине таке КП в Чернівцях).
Далі – основна проблема: Для чого створюються комунальні підприємства? Для обслуговування міста в певній галузі. Місто – роботодавець, КП – наймані працівники, його керівництво – менеджери в цій галузі.
І тут виникає найважливіше запитання: ви колись чули, щоби десь у світі власник найняв би менеджерів, які рік від року показували б самі збитки, – і не провів би того аудиту і не розігнав би нездар? – а замість цього, виймав би з кишені все нові й нові грошики, зароблені в інших бізнесах, і підгодовував ними цей невдалий бізнес?
Нічого особистого, як полюбляють говорити американські поліцейські. Суто логічний підхід…
Дмитро ЦАРЕНКО, оглядач «Версій»
