Щодня (!) від палички Коха вмирає в середньому 10 українців. У Чернівецькій області від активного туберкульозу щороку помирають близько 50 хворих.
А попри це, за даними ВООЗ, від чверті до третини випадків туберкульозу в країні взагалі не виявляються. А ще Україна посідає друге місце в світі за поширеністю туберкульозу, стійкого до ліків.
У Чернівецькій області щороку виявляється близько 300 нових хворих на туберкульоз. Станом на 1 січня ц.р. на диспансерному обліку в тубдиспансері перебувають 4136 осіб, з яких 479 – хворі на активну форму.
Минулої неділі, 24 березня, світ відзначав День боротьби з туберкульозом. Колишні уявлення, що туберкульоз – хвороба бідних, безхатченків і ув’язнених, – давно спростовані: ми живемо в соціумі, спілкуємося з людьми, зрештою – просто дихаємо, тож сміливо можемо заносити себе до групи ризику.
Туберкульоз – хвороба дуже заразна, незалежно від нашого статусу чи соціального стану. А ось як підуть події далі – залежить від численних чинників. Якщо організм не знищив збудника одразу, у 5% решти інфікованих розвивається первинний туберкульоз – початкове прогресування недуги. В 95% випадків, коли організм не знищив агресора, людина стає носієм латентного туберкульозу. В людей з гарними соціально-побутовими умовами, повноцінним харчуванням, невисоким рівнем стресів, з мінімумом чинників ризику більше шансів здолати інфекцію чи отримати латентну стадію, яка ніколи не прокинеться. Чи багато українців живуть у такому раю?
Натомість цифри невмолимі: щодня (щодня!) в Україні від туберкульозу вмирає в середньому 10 людей. Достеменно відомо, що Україна посідає друге місце у світі за поширеністю туберкульозу, стійкого до ліків. За даними ВООЗ, від чверті до третини випадків туберкульозу в Україні взагалі не виявляються.
Окрім збудника, чинником ризику є ставлення до проблеми чиновників від медицини. Скажімо, 2013-го вони офіційно оголосили, що в Україні вже немає епідемії туберкульозу. Туберкульоз, як кажуть, із цим не погодився. Останні цифри про поширення цієї недуги серед дітей від 0 до 17 років не надихають: за даними ВООЗ, реальний показник дитячої захворюваності на ТБЦ у 4,5 рази перевищує офіційні цифри.
Експерти зазначають, що вирішення проблеми лежить зовсім не в площині «більше-менше ліків». Йдеться про те, щоби закуповувати ліки, які не спричиняють резистентності (стійкості) палички Коха до цих ліків. Однак медичні управлінські структури, у захопленні медичною реформою, не поспішають забезпечувати хворих новітніми розробками коштом держави.
Завезення ж ліків із сусідніх країн обходиться у 2 тис. доларів за курс. Більшості хворих таке не по кишені. Крім того, більшість ліків від туберкульозу – токсичні, відтак доводиться ще приймати ліки від супутніх ефектів.
Мінздоров’я звітує про зниження захворюваності на туберкульоз за підсумками виконання держпрограми протидії туберкульозу – на 9%. Хоча Рахункова палата встановила, що майже 82% заходів цієї програми, яка «закінчилася» 2016-го та на яку витратили понад 3,2 млрд грн, були реалізовані частково або за них не бралися взагалі! Нова Загальнодержавна цільова програма протидії туберкульозу на 2018-2021 роки подана Кабміном на розгляд ВРУ лише нинішнього 2019 року. Експерти вважають цей проект далеким від досконалості хоча б тому, що заходи, заплановані в ній на 2018 рік, уже ніхто не фінансуватиме.
Фтизіатри запевняють, що туберкульоз можна здолати за двох головних умов: рання діагностика і своєчасне ефективне лікування.
Все та ж медична реформа передбачає, що сімейним лікарям, які виявили хворого на туберкульоз, будуть доплачувати. А виявляти збираються за допомоги… анкетування. Після опитування «в разі необхідності» сімейний лікар має відправити хворого на подальшу діагностику. Додамо до цієї картини хаотичне скорочення спеціалізованих медичних закладів в Україні та відсутність якісної системи амбулаторного лікування. Тому можна зробити висновки, що на сьогодні політика боротьби з туберкульозом в Україні провалена. Україна стає токсичною для Європи. Європу це лякає, пише racurs.ua
Вл. інф.
