Більшість батьків, записуючи дітей до музичної школи, не розраховують зробити з них геніальних музикантів, а просто хочуть поліпшити загальний розвиток дитини. Наскільки це є корисним, підтвердили дослідження вчених з різних університетів світу, які, незалежно одні від одних, дійшли висновку, що позитивний ефект музики зберігається й у похилому віці.
Пролонгований ефект музичних занять
Науковці Північно-Західного університету (Чикаго, США) встановили, що заняття музикою в дитячому віці сприяють збереженню слуху на схилі років. Адже відомо, що з настанням старості якість слуху знижується. Причина криється у змінах, які відбуваються в мозку людини. Часто це пов’язане також зі змінами в барабанній перетинці та слухових кісточках. Приміром, уповільнюється реакція на швидко змінювані звуки – адже з віком знижується провідність нервових волокон. Тобто людина не встигає зреагувати на отриманий звуковий сигнал і думає, що недочуває. Проблеми з відрізненням людського мовлення від стороннього шуму – серед головних скарг людей поважного віку. Це призводить до соціальної ізоляції та депресії, хоча вікові зміни – лише частково їхня причина.
Однак, якщо людина в дитинстві грала на тому чи іншому музичному інструменті, у старості її реакція буде на мілісекунду швидшою, ніж в інших його ровесників. Здається, дрібниця, але насправді навіть мінімальні затримки в мілісекунди спричиняють серйозний дискомфорт.
До свого дослідження науковці залучили 44 особи у віці від 55 до 76 років. З’ясувалося, що найшвидша слухова реакція була в людей, які займалися музикою у віці від 4 до 14 років. Ніхто з них не грав на музичних інструментах на момент експерименту. Це дає можливість припустити, що заняття музикою мають пролонгований ефект.
Заняття, що сприяють розвитку мозку
Науковці зазначають, що в дітей, які навчалися музиці, розвиваються творчі здібності, активуються певні зони кори головного мозку. Гра на більшості інструментів потребує координації та зосередженості, а постійне вивчення нових творів тренує пам’ять людини, що захоплюється музикою.
У тому ж університеті в Чикаго для порівняння запросили 18 музикантів, які починали заняття музикою в дитинстві, і 19 людей – не музикантів. В обох групах були люди у віці від 45 до 65 років. З ними провели низку тестів на перевірку якості слуху й пам’яті.
З’ясувалося, що результати тестів у музикантів набагато кращі, ніж в їхніх «немузичних» ровесників.
На думку науковців, запам’ятовування звукових послідовностей, характерне для гри на будь-якому музичному інструменті, сприяє розвитку розумових навичок. Потреба тримати в пам’яті музичні тексти добре тренує мозок і дозволяє йому зберігати працездатність тривалий час. Навчання музики налаштовує нервову систему на розрізнення найтонших нюансів звуку. І ця здатність зберігається в людей до похилого віку.
До речі, науковці з Університету Канзасу нещодавно з’ясували, що навчання музики в дитинстві покращує не лише слух і реакцію мозку, але й просторову пам’ять людини, а також її здатність адаптуватися до нової інформації.
Бетховену просто не пощастило
Здавалося б, тривале перебування в умовах, що інтенсивно впливають на орган слуху, повинне призводити до зниження його гостроти, але це не так: канадські дослідники з’ясували, що професійні музиканти чудово чують і в старості. Приклад Бетховена – навіть не виключення з правила, бо Людвіг ван Бетховен оглух у результаті інфекційного захворювання ще до 30 років.
Співробітники науково-дослідного інституту Ротмена в канадському Торонто науковими методами спростували широко розповсюджений міф про те, що професійні музиканти, які більшу частину життя перебувають у світі голосних звуків, на старість починають потерпати від розладів слуху.
Автори дослідження запросили для участі в ньому 79 професійних музикантів різних спеціальностей, у віці від 19 до 91 (!) року й 89 осіб у віці від 18 до 86 років, що не мали жодного стосунку до музичного мистецтва. У спеціальній лабораторії усіх досліджуваних піддали особливому тестуванню, яке визначало стан їхнього слуху за різними параметрами. Було встановлено, що у віці 70 років особи, які професійно займалися музикою, мали гостроту слуху на рівні 50-річних людей, які музикою не займалися.
Багато хто стикався з тим, що людина похилого віку від певного моменту починає по кілька разів перепитувати про те, що йому кажуть, хоча радіо й телевізор чують, як і раніше, добре. Однак у професійних музикантів подібне погіршення відсувалося щонайменше на 20 років. Більше того, як установили дослідники, заняття музикою ще й суттєво поліпшують пам’ять, до того ж ця особливість теж зберігається до глибокої старості.
Підготував Дмитро ВАСИЛЕНКО, «Версії»
