Скандали без уваги – від Михайла ШМОРГУНА
Скандали – річ потрібна і, до деякої міри, буденна для будь-якого суспільства. Вони провокують найактивніших представників громади на рефлексію та активні дії, які змінюють наявний, «стабільний», стан справ. Щоправда, не завжди суспільство вибирає правильний варіант рефлексії, а його найкращі представники не завжди чинять адекватно відповідним викликам. Але сам факт колективного реагування на скандальну ситуацію є позитивною ознакою, яка свідчить про прогресний потенціал будь-якої спільноти. А от коли зі скандалів не робиться жодних висновків, це вже є чітким сигналом про те, що суспільство деградує й втрачає внутрішній потенціал сталого розвитку.

Тема №1: «Своїм» можна все? 
Буковинці майже цілком проігнорували великий за своїм потенціалом скандал, який стосується ключових місцевих політиків. У скандальному розслідуванні «24 каналу» журналісти фактично звинуватили губернатора Чернівецької області, «фронтовика» Олександра Фищука й одіозного буковинського політика Максима Бурбака у «кришуванні» схем вивозу деревини з Буковини та інших регіонів України.
Звісно, існують об’єктивні причини того, що буковинська громада не відреагувала на те, що два роки тому призвело б до повальних виступів різних активістів, політичних заяв наввипередки та «майданів». По-перше, не сезон: улітку всі відпочивають і їм двічі наплювати на політику й політиків. По-друге, в суспільстві відчувається розчарування всіма без виключення політиками і уже нікого не дивують історії про те, як «сильна команда для складних часів» вчиняє у повній відповідності до канонів «злочинної влади».
Проте найгіршим є те, що ми дозволяємо собі прощати «своїм» політикам їхні гріхи, які ніколи не простили б опонентам. Буковинські журналісти уникають загострень у своїх відносинах з дружньою до них «фронтовою командою», яка на Буковині перебуває нині при владі – і тим самим роблять цій команді ведмежу послугу. «Петляючи» від таких скандалів, «свої політики» набирають швидкість, щоби стрибнути з потопаючого човна на вила нових радикалів, які вчергове будуть чистити Авгієві стайні недобросовісних політиків «народними» методами…

Тема № 2: «Фронтовий шат»
Журналісти «24 каналу», який контролюється лідером «Самопомочі», мером Львова Андрієм Садовим, схоже, всерйоз узялися за буковинський тіньовий бізнес. «Торговці чорним деревом» – одна з найсильніших місцевих мафій, яка завжди була зав’язана на ключових політиків при владі в регіоні та столиці. В Чернівецькій області, на думку багатьох активістів, на цю прибуткову тему сіли представники «народно-фронтового» лоббі. Журналісти зі Львова провели своє розслідування й показали, куди і як через Буковину прямують ешелони з деревиною. Що характерно: місцеві буковинські ЗМІ, у більшості своїй жодним чином (!) не відреагували на матеріал своїх львівських колег. Швидше за все – їм страшно… Одна справа – боротися з «регіоналами», останній цвях у політичну домовину яких у Чернівцях забили ще на місцевих виборах. Зовсім інше – висвітлити «секрет полішинеля» і вказати поіменно на тих, хто сів на ці хлібні контрабандно-лісові потоки і по-варварськи знищує ліс в Україні уже після завершення Революції Гідності – і все це під час війни з Росією.
Буковинська магія перетворення кругляка на дрова, зникнення перевірених активістами 50-ти вагонів із 59-ти дорогою на Вадул-Сірет, митна корупція на кордоні, продаж за безцінь національного багатства,«Швайгоффер» та «Єггер»… Усі ці теми – табу для більшості чернівецьких журналістів. Львівським можна. Вони можуть дозволити собі говорити про те, що Арсеній Яценюк – давній друг власника австрійської деревообробної компанії. Про те, що лісові контракти на мільйони в нашому регіоні укладають на Буковинській універсальній біржі, співвласницею якої є Тетяна Бурбак, дружина народного депутата Максима Бурбака. Саме через цю біржу, аби не порушувати процедури, влаштовують аукціони з продажу деревини. Щоправда, фірми, які укладають на таких аукціонах контракти на мільйони, часто не мають навіть власних виробничих потужностей. Як з’ясували журналісти, низкою таких фірм володіє зять голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука Олексій Ліщук… Та це лише верхів’я айсберга.
І, що найхарактерніше, після оприлюднення розслідування немає жодної реакції згаданих у матеріалі політиків. Жодного коментаря, розвінчання, спростування!… А, можливо, саме в якомусь вагоні з нечіпованою деревиною ховається «Кощєєва смерть» тих політиків, які своє мародерство прикривають гучними словами і популістичними гаслами. Головне, що вони самі себе переконали, що вони є чимсь кращим за «регіоналів». Але все більше людей бачить, що це не так…
Власне, у мене лише два запитання.

Чи матимуть скандали своє продовження? І чи матимуть майбутнє такі політики, якщо суспільна думка не реагуватиме на скандали?
Михайло ШМОРГУН, спеціально для БЦ (http://bukcenter.com)

Від редакції:

«Версії» лише назвуть прізвища тих буковинських активістів, за допомоги яких львівські журналісти змогли здійснити своє розслідування.  Це, зокрема, голова громадської організації «Ніхто крім нас» Юрій КОВАЛЕЦЬ і чернівецький активіст Валерій АІРІНІЙ. Громадянська позиція цих ЧОЛОВІКІВ викликає величезну повагу.