Чи допоможуть реформи Держкомпідприємництва і новий Податковий кодекс зміцнити малий та середній бізнес? Чи насправді дрібні підприємці «паразитують» на спинах великих виробників і не дбають про споживачів? Коли закінчиться протистояння підприємців і контрольних органів? Напередодні Дня підприємця на запитання кореспондента відповідає голова представництва державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва в Чернівецькій області Микола МАЛЯРЧУК.
Довідка:
За даними представництва Держкомпідприємництва, в Чернівецькій області налічується майже 80 тис. представників малого й середнього бізнесу, що становить 30% від офіційно зайнятого населення.
«Малі» проти «великих»
– Нині все частіше озвучують думку про те, що малий бізнес – це спосіб заробляти мільйони «в тіні», будувати котеджі і купувати дорогі авта, сплачуючи копійки. Як Ви ставитеся до такого твердження?
– У мене зустрічне питання: чи може держава забезпечити роботою ці 30% населення, які зайняті у малому бізнесі? Люди мають роботу і зарплату, це головне. Держава не пропонує жодної альтернативи. Підприємці працюють за законом, отже, вони не злочинці. Інша річ, закон у нас такий, що його можна обійти і «паразитувати» на малому бізнесі, це правда. Але поки що держава нічого не робить, аби ліквідувати «паразитів».
– А щодо нерівномірного розподілу податкового навантаження на підприємства і малий бізнес?
– Всі знають, звідки тут «ростуть ноги»: у нашій області це Сідляр і Станкевич (Віктор Сідляр і Стелла Станкевич, директори «Машзаводу» і «Трембіти» – ред.). Не розумію, чому вони «не можуть» порівняти масштаби бізнесу. Підприємець, який торгує на «Калинці», сплачує не лише єдиний податок, а ще й ринковий збір, плату за розміщення торговельних об’єктів, а віднині ще й внески до Пенсійного фонду. За місяць «набігає» доволі солідна сума як для однієї людини, особливо, коли порівняти площу, кількість робітників і виробничі потужності «Машзаводу» і контейнера чи, скажімо, приватної майстерні. Просто великим підприємствам не потрібні конкуренти!
– Як на Вашу думку, чи повинні «єдинщики» сплачувати внески до Пенсійного фонду?
– Починати треба з того, що на момент запровадження єдиного податку держава прогавила сплату внесків і привчила людей до «шари», а тепер жорстоко «відучує». Крім того, держава «нехитра» і просто декларує нові обов’язки. Якби тільки трохи підвищили податок, не вдаючись у тонкощі, люди сприйняли би нововведення краще. Якби паралельно запровадили хоч мізерні податкові пільги, справа пішла би легше. Крім того, є підприємці-пенсіонери, які вже заробили собі на пенсію, є ті, хто ще десь офіційно працює і сплачує внески там, є інваліди. Ці категорії, на мою думку, можна звільнити від платежів.
Важливо також знати, що, коли підприємець припиняє свою діяльність, обов’язково треба зніматися з обліку у Пенсійному фонді, інакше там нарахують борги і штраф за їхню несплату. Бо часто перестають працювати, а документально це не оформляють, а потім «влітають»…
Дозвільні офіси – фікція
– Що змінилося з приходом нового керівника Держкомпідприємництва Михайла Бродського? Як Ви оцінюєте новації, які запроваджує відомство?
– Я не є великим симпатиком Бродського. Але він людина амбітна і хоче домогтися змін. Дещо він уже зробив: кількість дозволів зменшили від 227 до 91, але все одно їх залишилося надто багато. Особливо, коли врахувати їхню вартість і додати хабарі, необхідні для отримання дозволу.
Пропонують запровадити безстрокові ліцензії, тобто спочатку видається ліцензія на 5 років, а потім – безстроково. А нині ліцензії треба постійно переоформляти. Причому здати документи можна лише наступного дня після закінчення терміну дії дозволу. Поки її переоформляють, приходить перевірка і штрафує тебе за відсутність ліцензії! У нас був випадок, коли ліцензію на навчання водіїв не могли поновити півроку: у Міносвіти не було бланків…
– Чи переглядатиметься робота дозвільних офісів?
– Дозвільні офіси поки що себе не виправдали, це лише гарна ілюзія. Найперше тому, що у їхньому віданні не перебувають дозволи на будівництво і на виділення земельних ділянок. Там і далі все темно і мутно, а не прозоро. Крім того, нині запровадили так званий декларативний метод, тобто здав папери до офісу – і через 10 днів починаєш працювати, навіть коли тобі не видали ліцензії. Але коли прийде перевірка, тебе оштрафують за відсутність ліцензії, бо ти нікому не доведеш, що тобі її ще не встигли видати.
– Серед інших нововведень є проект, який скасовує обов’язкові печатки…
– Будь-яка печатка нині робиться «умільцями» за півгодини, тож реально вона ні від чого не захищає. Крім того, вивільниться час на виготовлення та ліквідацію печаток, спроститься процедура зміни керівництва, реквізитів підприємства тощо.
– Запитання, яке хвилює водіїв: чи насправді скасують техогляд?
– Могильов і Бродський вже ніби-то остаточно домовилися: техогляду не буде. Ця ідея не нова, так живе весь світ. Якщо мені дороге власне життя, я їду до автосервісу і ремонтую своє авто. Наш техогляд ні від чого не захищає: виїхав з МРЕО, потрапив до ями на дорозі – авто несправне!
– Найбільшу іронію породжує проект закону про відповідальність чиновників…
– Ідея правильна: не виконуєш своєї роботи – до побачення! Але, на мою думку, її використають для розправи з «неугодними», аніж з тими, хто дійсно не працює.
Перевірник завжди правий…
– Охарактеризуйте співпрацю Комітету з контрольними службами. Хто найбільше «дістає» підприємців?
– Чомусь думають, що податкова інспекція, але насправді це ще «квіточки». «Лідери» – МНС-ники. Пожежні норми складені так, що дотриматися їх фактично неможливо. Але, треба відзначити, пожежники стали толерантнішими. Наступні – санстанція, екологічні служби, енергонагляд, Держтехнагляд і газовики.
Фактично, вони легко можуть закрити будь-яке підприємство: немає очисних споруд, не той лічильник, немає замірів опору, несертифіковане в Україні обладнання. Вони мусять штрафувати, бо насправді немає очисних споруд (а на які гроші їх будувати?), несертифіковані станки (бо ті, що в нас є, давно застарілі), неналежна охорона праці тощо. Коли вони цього «не помітять» – це або корупція, або професійна халатність.
З іншого боку, самі підприємці, на жаль, не навчені дбати про свого споживача. Мало хто має сертифікати якості та відповідності, документи, які підтверджують походження товарів. Останнім часом управління у справах захисту прав споживачів стало суворіше до цього ставитися.
– То який вихід з цієї ситуації?
– Податкові канікули на кілька років. Якщо підприємець вкладає свій прибуток у реконструкцію і модернізацію виробництва, нехай не сплачує податки, бо інших джерел фінансування бізнес фактично не має.
– Чи співпрацюють банки з малим бізнесом? Звідки люди беруть стартовий капітал для власної справи?
– Малі підприємства в області кредитують 6 банків, і то це так звані «швидкі» кредити, які треба повертати протягом короткого терміну. Тож їх реально брати лише бізнесменам «купи-продай». Довгострокове кредитування малого бізнесу поки що призупинене через кризу. Крім того, банки зробили більш жорсткими вимоги до застави. У такій ситуації кредитування малих підприємств майже неможливе. Єдиний вихід – чекати закінчення кризи, коли відновляться транші Світового банку на розвиток малого бізнесу, як це було у докризові роки.
На кого працюють «грантоїди»?
– В області існує кілька десятків громадських організацій, але реально підприємців ніхто не захищає. Крім того, самі організації, зокрема, на Калинівському ринку, часто не можуть домовитися між собою. Що треба зробити, аби вони почали ефективно працювати?
– Почнімо з того, що безкоштовно ніхто нікого не захищає. Я поділяю усі громадські організації на 2 категорії: ті, хто отримує гроші з бюджету, і так звані «грантоїди». Регулярно з бюджету отримує гроші на навчання підприємців лише одна організація – міський центр захисту приватних підприємців і підприємств малого бізнесу, яким керує Ігор Кухарчук. Решта – «грантоїди». Теоретично вони отримують кошти за умови фінансування частки проекту власними коштами. Але всі знають, що на реально отримані від іноземців кошти проводяться поодинокі семінари, навчання чи конференції, бо гроші треба «розтягнути» на весь проект та ще й заробити на цьому. То про який захист ми говоримо?
Щодо Калинівського ринку, то формально там зареєстрований майже десяток громадських організацій підприємців, причому, більшість з них налічує аж… 2-3 особи. Частина їх перебуває в глибокій опозиції до місцевої влади, зокрема, до Федорука і Ринжука, а частина навпаки, створена за їхньою вказівкою і насправді існує лише для того, аби влада могла «кивнути» на громаду при проштовхуванні чергового непопулярного рішення.
Наприклад, коли за вказівкою уряду Тимошенко в кожній області почали створювати галузеві ради підприємців, мерія ніяк не хотіла реєструвати спілку Калинівського ринку. Коли ж «згори» Федоруку пояснили, що зареєструвати її треба, з’явилася «Спілка підприємців КХІ МТК «Калинівський ринок» на чолі з Володимиром Хотинем. Скажіть, які інтереси підприємців вони захищають, коли ця організація підтримала платні послуги на ринку, які Ринжук запровадив незаконно? І таких прикладів чимало.
Чесно кажучи, об’єднати малі підприємства в єдину спільноту, яка захищатиме інтереси бізнесу, шансів дуже мало. У чому причина? У менталітеті: кожний підприємець думає тільки за свій заводик чи ларьок, а в сусіда нехай усе завалюється. Поки кожний не усвідомить, що умови і закон для всіх бізнесменів мають бути рівні і єдині, підприємництво не підніметься.
Лєра ЯСНИЦЬКА, «Версії»